Постанова № 28772806, 17.01.2013, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 січня 2013 року № 2а-10221/12/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Брильовського Р.М.,

при секретарі Іваськевич С.В.

за участю:

представника позивача -Козак Н.В.

представника відповідача - Хильченко Л.М.

розглянувши у відкритому судовому з асіданні у місті Львові справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БК ДОБРОБУТ» до ДПІ в Пустомитівському районі Львівської області ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «БК ДОБРОБУТ» до ДПІ в Пустомитівському районі Львівської області ДПС, в якій позивач просить визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ в Пустомитівському районі Львівської області ДПС №0002131552 від 19.10.2012 року.

Позовні вимоги мотивує необґрунтованістю висновку ДПІ про відсутність у контрагента позивача необхідних умов для відповідної господарської діяльності, а саме основних фондів, транспортних засобів, що свідчить про неможливість самостійно здійснювати фінансово-господарську діяльність. Контрагент був зареєстрований у встановленому порядку та мав свідоцтво платника ПДВ; суми податку підтверджуються належного оформленою податкою накладною. Вважає, що підставою для включення витрат до податкового кредиту є податкова накладна, видана під час надання послуг з виготовлення вікон.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав у повному обсязі з мотивів, зазначених у позовній заяві, просив позов задовольнити.

Представник відповідача позов заперечив з мотивів, зазначених в акті перевірки. Вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення таким, що винесене з урахуванням вимог чинного законодавства. Посилається на те, що в ході перевірки встановлена відсутність надання послуг на виконання умов укладеного договору про надання послуг між ТзОВ «БК ДОБРОБУТ» і ТзОВ «Будівельна компанія АРТ ГРУП» без мети настання реальних наслідків, отримання безпідставної податкової вимоги, що полягає у заниженні податку на прибуток.

Суд заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши долучені до матеріалів справи письмові докази, оцінивши їх в сукупності виходить з наступного.

ДПІ у Пустомитівському районі Львівської області Державної податкової служби проведено камеральну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «БК ДОБРОБУТ» щодо неподання (несвоєчасного подання) податкової звітності з податку на додану вартість за липень 2011 року

За результатами перевірки, складено акт від 01.10.2012р. №563/1520/30993829 про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість, на підставі якого винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0002131552 від 19.10.2012, згідно з яким позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 75 561,00 грн. в тому числі 50 374,00 грн. - основний платіж, 25 187,00 грн. - штрафна санкція.

Згідно з висновками акта, перевірки в ході її проведення встановлено порушення п. 198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198, п.201.4, п.201.5, п.201.6, п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, зменшено податковий кредит у липні 2011 року на суму 50 374,00 грн., відповідно збільшено суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного періоду в сумі 50 374,00 грн. по декларації за липень 2011 року.

Судом встановлено, що згідно з актом №ОУ-0000001 здачі-приймання робіт (надання послуг) Товариство з обмеженою відповідальністю «Добробут Левандівки» (правонаступником якого є позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «БК ДОБРОБУТ» згідно довідки з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців) замовило у Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія АРТ ГРУП» послуги з виготовлення вікон. Загальна вартість замовлення (виконаних робіт) складає - без ПДВ 251 867,50 грн., ПДВ 20% - 50 373,50 грн., з ПДВ - 302 241,00 грн.

На підтвердження виконання вищевказаних робіт до матеріалів справи долучено податкову накладну від 29.07.2011 року №926 на загальну суму 302 241,00 грн., яка виписана на підставі договору про надання послуг від 01.07.2011 року №0107-4, однак такий на вимогу суду позивачем не представлений та не долучений до матеріалів справи.

Натомість до матеріалів справи долучено договір про надання послуг від 01.08.2011 року укладений між ТзОВ «Добробут Левандівки» (Замовник) та ТзОВ «Будівельна компанія АРТ ГРУП» (Виконавець) , згідно з яким за завданням Замовника Виконавець надає Замовнику послуги з виготовлення вікон в обсязі та на умовах, визначених цим договором.

Як вбачається з акта перевірки по звітності за липень 2011 року ТзОВ «БК ДОБРОБУТ» відобразило податковий кредит по ТОВ «Будівельна компанія АРТ ГРУП» на загальну суму ПДВ 50 373,50 грн.

В ході перевірки позивача податковий орган використав акт ДПІ в Печерському районі м. Києва №943/22-3/37241554 від 19.04.2012 року про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Будівельна компанія АРТ ГРУП» за період з 2010 року-лютий 2012 року.

В ході перевірки встановити фактичний вид діяльності та проведення операцій, що підлягають ліцензуванню ТОВ «Будівельна компанія АРТ ГРУП» не надається можливим, оскільки підприємством не надано до перевірки первинні документи, підтверджуючи здійснення фінансово-господарської діяльності, загальна чисельність працюючих на підприємстві відповідно до баз даних ДПІ в Печерському районі м. Києва 1 особа, встановити наявність основних засобів, виробничих та складських приміщень, наявність транспортних засобів не є можливим.

Таким чином, при перевірці ТОВ «Будівельна компанія АРТ ГРУП» за період з серпня 2010 року по лютий 2012 року не доведена реальність операцій, не підтверджується реальність часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, виробничо - складських приміщень та іншого майна (технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і (транспортних засобів), які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності.

Наведене, на думку відповідача, підтверджує, що у ТОВ «Будівельна компанія АРТ ГРУП» відсутні виробничі потужності, основні фонди, складські приміщення, транспортні засоби, відсутня достатня кількість штатних працівників та фахівців, які б приймали участь у здійсненні господарської діяльності між цими підприємствами та постачальниками.

Враховуючи зазначені обставини, ДПІ у Пустомитівському районі Львівської області ДПС дійшла висновку, що господарські операції між ТзОВ «БК ДОБРОБУТ» та ТОВ «Будівельна компанія АРТ ГРУП» є безтоварними, а правочини між ними - нікчемними, спрямованими на заниження сплати податків на прибуток та на додану вартість.

Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ст.67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва-підприємцями.

Господарською діяльністю в розумінні п. 14.1.36. ст. 14 ПК України є діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до пп. 134.1.1. п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Підпунктом 14.1.27 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно п. 138.4. ст.138 Податкового кодексу України, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до п.п. 138.2. ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.

За приписами п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Пунктом 188.1. ст. 188 ПК України встановлено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів, і збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку).

Згідно п. 198.1. ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п. 198.2. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.3. ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності до п. 198.4. ст. 198 ПК України якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Згідно п. 198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, до складу податкового кредиту відноситься лише ті суми витрат платника податку, які фактично понесені на придбання товарів (робіт, послуг) для подальшого використання їх у власній господарській діяльності.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди (бюджетного відшкодування з бюджету) є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди (отримання бюджетного відшкодування сум ПДВ платником) можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для цього виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

- відсутність первинних документів обліку.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг)) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Позивач доводить господарські операції з ТОВ «Будівельна компанія АРТ ГРУП» договором про надання послуг від 01.08.2011 року, податковою накладною від 29.07.2011 року, актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.08.2011 року. Суд вважає, що зазначені документи в сукупності та кожен зокрема не є допустимими доказами господарських операцій, які у них зафіксовані.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відтак, господарські операції повинні підтверджуватися належними первинними документами і лише ті документи, які відповідають зазначеним вище вимогам, можуть бути визнані допустимими засобами доказування відповідної господарської операції. У протилежному випадку є обґрунтовані підстави для висновку про відсутність самої господарської операції.

Дані податкової звітності та інформація з інших матеріалів перевірок вищезазначеного контрагента іншою ДПІ, свідчать про відсутність у вищезазначеного постачальника ТзОВ «БК ДОБРОБУТ» - будь-яких трудових ресурсів, власних виробничих, складських, торгових приміщень, устаткування та транспортних засобів необхідних для надання послуг будівництва.

Оцінюючи зазначені обставини в сукупності, Суд дійшов висновку, що реального надання послуг та за договором, укладеним між ТзОВ «БК ДОБРОБУТ» та ТОВ «Будівельна компанія АРТ ГРУП» не було, оскільки до матеріалів справи долучено договір про надання послуг від 01.08.2011 року, податкова накладна від 29.07.2011 року виписана на підставі договору від 01.07.2011 року, який до матеріалів справи не долучено, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) підписаний 31.08.2011 року, проте не вказано на виконання якого саме договору. Встановлення справжнього виконавця робіт виходить за межі предмету доказування, оскільки не впливає на вирішення спору по суті. Таким чином, господарські операції з цією юридичною особою є фіктивними, а тому первинні документи, якими оформлено виконання цих операцій, містять недостовірну інформацію і не можуть вважатися первинними документами.

Наявність у позивача лише документів, які відповідно до вищевказаних законів необхідні для віднесення певних сум до складу валових витрат та податкового кредиту, зокрема, виданої податкової накладної, акт здачі-прийняття робіт (наданих послуг), самі по собі не є підставою для їх включення до складу валових витрат та податкового кредиту, якщо Судом встановлено, що господарських правовідносин у дійсності не було.

Відсутність судових рішень про визнання недійсними договорів між позивачем та його контрагентами сама по собі не свідчить про реальність виконання цих договорів зазначеними суб'єктами. Укладення договору не є доказом його виконання. Відтак, установлення факту недійсності цивільно-правового договору, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення податковим органом зобов'язань платнику податків у разі, якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції.

Враховуючи наведене, висновок податкового органу про неправомірне включення ТзОВ «БК ДОБРОБУТ» до складу валових витрат та податкового кредиту сум, сплачених ТОВ «Будівельна компанія АРТ ГРУП» є обґрунтованим.

Суд бере до уваги будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо), які мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Оцінюючи рішення відповідача на відповідність ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає, що воно було прийняте на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України; з урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та неупереджено. За таких обставин суд вважає, що вимоги є необґрунтованими, а у позові слід відмовити повністю.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України відшкодування судових витрат позивачеві, якому відмовлено у позові не передбачено.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-14, 23, 69, 70, 86, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України,-

ПОСТАНОВИВ:

В задоволені позову відмовити.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Суддя Брильовський Р.М.

Повний текст постанови виготовлений 22.01.2013 року.