Постанова № 28772722, 21.01.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

21 січня 2013 року 14:00 № 2а-15805/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., при секретарі судового засідання Мороз Ю.М., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу:

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «ДСГ»додержавної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києві ДПСпровизнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 30.05.2012 №0000252240, від 30.05.2012 №0001632220, від 04.09.2012 №0003002220,ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДСГ» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києві ДПС про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 30.05.2012 №0000252240 та від 30.05.2012 №0001632220.

Позовні вимоги мотивовано тим, що державною податковою інспекцією у Святошинському районі міста Києва ДПС необґрунтовано, на підставі хибних висновків акту документальної планової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «ДСГ» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 20.06.2009 по 31.12.2011, валютного та іншого законодавства за період з 20.06.2009 по 31.12.2011, прийнято податкові повідомлення-рішення від 30.05.2012 №0000252240, від 30.05.2012 №0001632220.

Відповідач проти позову заперечив з огляду на обґрунтованість висновків акту перевірки від 07.05.2012 №139/22-20/36546756 та, відповідно, правомірність податкових повідомлень-рішень державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва ДПС від 30.05.2012 №0000252240, від 30.05.2012 №0001632220.

Під час розгляду справи №2а-15805/12/2670 позивачем було збільшено позовні вимоги. Зокрема, згідно останньої редакції позовних вимог позивач просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 30.05.2012 №0000252240, від 30.05.2012 №0001632220, від 04.09.2012 №0003002220.

В судове засідання 27.12.2012 позивач не з'явився, був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, докази чого містяться в матеріалах справи. Разом з тим, від представника позивача через канцелярію суду надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

У зв'язку з тим, що відсутні перешкоди для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи №2а-15805/12/2670 у письмовому провадженні.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Святошинському районі міста Києва ДПС проведено документальну планову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «ДСГ» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 20.06.2009 по 31.12.2011, валютного та іншого законодавства за період з 20.06.2009 по 31.12.2011.

Перевіркою встановлено порушення товариством з обмеженою відповідальністю «ДСГ» абзацу «г» підпункту 138.10.2 пункту 138.10 статті 138 та пункту 140.3 статті 140 Податкового кодексу України, що призвело до заниження позивачем податку на прибуток на суму 702 526,00 грн. Крім того, перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пункту 2.6 та 4.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637.

За результатами перевірки державною податковою інспекцією у Святошинському районі міста Києва ДПС складено акт перевірки від 07.05.2012 №139/22-20/36546756 та прийнято податкові повідомлення-рішення:

від 30.05.2012 №0000252240, яким до товариства з обмеженою відповідальністю «ДСГ» застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1 535 000,00 грн.;

від 30.05.2012 №0001632220, яким товариству з обмеженою відповідальністю «ДСГ» визначено грошове зобов'язання із податку на прибуток у сумі 702 526,00 грн., у тому числі: 702 526,00 грн. - основний платіж, 0,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Позивачем оскаржено вказані податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку відповідно до положень Податкового кодексу України.

За наслідками процедури адміністративного оскарження Державною податковою службою у місті Києві прийнято рішення від 13.08.2012 №4961/10/12-114, яким скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ДСГ» частково задоволено, а податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва ДПС від 30.05.2012 №0001632220 скасовано в частині сплати податку на прибуток у розмірі 67 273,85 грн.

На підставі рішення Державної податкової служби у місті Києві від 13.08.2012 №4961/10/12-114 державною податковою інспекцією у Святошинському районі міста Києва ДПС прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.09.2012 №0003002220, яким позивачеві визначено грошове зобов'язання із податку на прибуток у сумі 635 252,15 грн.

Рішенням Державної податкової служби України від 16.10.2012 №3633/0/61-12/10-2115 податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва ДПС від 30.05.2012 №0000252240, від 30.05.2012 №0001632220 з врахуванням рішення Державної податкової служби у місті Києві від 13.08.2012 №4961/10/12-114 залишено без змін.

Згідно із приписами підпункту 60.1.3 пункту 50.1 статті 60 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення або суму податкового боргу, визначену в податковій вимозі.

Відповідно до пункту 60.4 статті 60 Податкового кодексу України у випадках, визначених підпунктами 60.1.3 і 60.1.5 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними з дня надходження до платника податків податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги, які містять зменшену суму грошового зобов'язання або податкового боргу.

Враховуючи названі приписи Податкового кодексу України, а також те, що внаслідок процедури адміністративного оскарження органом державної податкової служби змінено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток, податкове повідомлення-рішення від 30.05.2012 №0001632220 вважається відкликаним в силу Закону, а тому позовні вимоги позивача в цій частині не підлягають задоволенню.

Аналізуючи доводи позивача щодо необґрунтованості податкового повідомлення-рішення від 30.05.2012 №0000252240, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до пункту 1.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за №40/10320, касові операції - операції підприємств (підприємців) між собою та з фізичними особами, що пов'язані з прийманням і видачею готівки під час проведення розрахунків через касу з відображенням цих операцій у відповідних книгах обліку.

Згідно з пунктом 2.6 глави 2 зазначеного Положення, уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій (РРО) або використанням розрахункової книжки (РК) оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК). Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.

Відповідно до пункту 1 Указу Президента України від 12 червня 1995 року №436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу, зокрема, за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

Згідно з пунктом 3 названого Указу контроль за додержанням особами, зазначеними у статті 1 цього Указу (крім банків), норм з регулювання обігу готівки в національній валюті, що встановлюються Національним банком України, здійснюють органи державної податкової служби, державної контрольно-ревізійної служби, Міністерства внутрішніх справ України та фінансові органи, а банками - Національний банк України.

Так само, відповідно до підпункту пункту 20.1.29 статті 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право здійснювати контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), за наявності свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до законів, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення органам, які видали ці документи, торгових патентів.

Як вбачається з акту перевірки від 07.05.2012 №139/22-20/36546756, головним бухгалтером товариства з обмеженою відповідальністю «ДСГ» 27.08.2009 та 20.10.2009 було внесено на банківський рахунок товариства готівкові кошти на загальну суму 307 000,00 грн., які були отримані від ОСОБА_1 згідно договору позики від 16.07.2009 №16/07/9. Записи щодо зазначених коштів в касовій книзі товариства з обмеженою відповідальністю «ДСГ» відсутні, прибуткові касові орди на відповідні суми не складалися.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, зокрема з виписки по рахунку товариства з обмеженою відповідальністю «ДСГ» від 27.08.2009 та від 20.10.2009, квитанції від 20.10.2009 №2672831, довідки банку від 15.05.2012 №70-1-1/806, грошові кошти на загальну суму 307 000,00 грн. були внесені на рахунок товариства через касу банку фізичною особою ОСОБА_1 через ОСОБА_2.

Таким чином, готівкові кошти на загальну суму 307 000,00 грн. товариство з обмеженою відповідальністю «ДСГ» отримало безпосередньо на свій банківський рахунок, шляхом внесення зазначених коштів через касу банку фізичною особою ОСОБА_1.

За таких обставин, доводи відповідача щодо неоприбуткування позивачем готівки в касі спростовуються матеріалами справи, оскільки кошти вносились ОСОБА_1 не до каси товариства, а шляхом внесення на банківський рахунок товариства через касу банку. А тому порушення позивачем пункту 2.6 Положення судом не встановлено.

Враховуючи викладене, позовні вимоги щодо скасування податкового повідомлення-рішення від 30.05.2012 №0000252240, яким до товариства з обмеженою відповідальністю «ДСГ» застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1 535 000,00 грн., підлягають задоволенню.

Аналізуючи доводи позивача щодо необґрунтованості податкового повідомлення-рішення від 04.09.2012 №0003002220, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з абзацом «г» підпункту 138.10.2 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України до складу витрат включаються адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством, зокрема, винагороди за консультаційні, інформаційні, аудиторські та інші послуги, що отримує платник податку для забезпечення господарської діяльності.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як вбачається із акту перевірки державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва ДПС від 07.05.2012 №139/22-20/36546756 висновки щодо порушення позивачем приписів Податкового кодексу України зроблено з огляду на віднесення товариством з обмеженою відповідальністю «ДСГ» до складу валових витрат суми витрат, понесених за отримані послуги від товариства з обмеженою відповідальністю «Ескада Палас» та товариства з обмеженою відповідальністю «Скай Лінк Україна» згідно договорів, укладених фізичною особою ОСОБА_4.

При цьому, державною податковою інспекцією у Святошинському районі міста Києва ДПС не заперечується фактичне здійснення відповідних господарських операцій та їх реальність.

На підтвердження понесених товариством з обмеженою відповідальністю «ДСГ» витрат позивачем надано суду відповідну документацію, зокрема: копії договорів про надання послуг та додаткових угод до них; копію трудового договору товариства з обмеженою відповідальністю «ДСГ» з ОСОБА_4 від 01.07.2009 та довіреності на представництво товариства ОСОБА_4 від 01.07.2009; копії актів виконаних робіт згідно умов договорів про надання послуг; копії квитанцій до прибуткових касових ордерів; копії виписок банку по рахунку позивача; копію звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт від 31.12.2011 №АО-0000021; а також інші документи, що підтверджується матеріалами справи.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_4 перебувала у трудових відносинах з товариством з обмеженою відповідальністю «ДСГ» та укладала зазначені договори в інтересах товариства та з метою реалізації своєї трудової функції, визначеної трудовим договором.

Зазначені обставини були підтверджені і ОСОБА_4, яку було допитано в якості свідка в судовому засіданні 25.12.2012.

Матеріалами справи також підтверджується, що послуги, отримані від товариства з обмеженою відповідальністю «Ескада Палас» та товариства з обмеженою відповідальністю «Скай Лінк Україна», були використані позивачем при здійснені своєї господарської діяльності.

Суд також звертає увагу на те, що згідно звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт від 31.12.2011 №АО-0000021, ОСОБА_4 витрачено при виконанні робіт відповідно до трудового договору грошові кошти у сумі 3 314 361,60 грн., що визнано товариством з обмеженою відповідальністю «ДСГ».

Представник позивача та ОСОБА_4 підтвердили, що товариством з обмеженою відповідальністю «ДСГ» станом на момент розгляду справи не повернуті відповідні грошові кошти, що були витрачені ОСОБА_4 при укладені договорів про надання послуг з товариством з обмеженою відповідальністю «Ескада Палас» та товариством з обмеженою відповідальністю «Скай Лінк Україна»

За таких обставин, судом встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю «ДСГ» станом на момент розгляду справи має невідшкодовану заборгованість перед ОСОБА_4

Згідно підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 138.5 статті 138 Податкового кодексу України інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку.

Як вбачається з матеріалів справи, звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт від 31.12.2011 №АО-0000021 складений у відповідності до форми Звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 23.12.2010 №996, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України від 13.01.2011 за №44/18782.

Таким чином, у товариства з обмеженою відповідальністю «ДСГ» виникло право відобразити заборгованість перед ОСОБА_4 згідно звіту від 31.12.2011 №АО-0000021 у якості витрат товариства за четвертий квартал 2011 року.

Суд звертає увагу, що згідно підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України сума заборгованості товариства з обмеженою відповідальністю «ДСГ» перед ОСОБА_4 може бути включено до оподаткованого доходу товариства тільки після закінчення строку позовної давності як безповоротна фінансова допомога, тобто сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності.

Враховуючи викладене, судом не встановлено порушення товариством з обмеженою відповідальністю «ДСГ» вимог податкового законодавства.

Натомість, державною податковою інспекцією у Святошинському районі міста Києва ДПС не надано суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що витрати, понесені позивачем згідно договорів про надання послуг, укладених ОСОБА_4 з товариством з обмеженою відповідальністю «Ескада Палас» та товариством з обмеженою відповідальністю «Скай Лінк Україна» не пов'язані з його господарською діяльністю.

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що підтверджують порушення товариством з обмеженою відповідальністю «ДСГ» вимог податкового законодавства; доказу того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 30.05.2012 та від 04.09.2012 прийнято обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги про визнання протиправним скасування податкових повідомлень-рішень від 30.05.2012 №0000252240 та від 04.09.2012 №0003002220 підлягають задоволенню.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити частково. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва ДПС від 30.05.2012 №0000252240 та від 04.09.2012 №0003002220. В іншій частині позовних вимог відмовити. Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.