Постанова № 28771833, 11.12.2012, Житомирський окружний адміністративний суд

справа №0670/5301/12

категорія 8.2

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2012 р. м. Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Попової О.Г.,

при секретарі Дворніковій А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Житомирі адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирський картонний комбінат" до Державної податкової інспекції у м.Житомирі Житомирської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення від 27.04.2012 року №0000071504,-

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Житомирський картонний комбінат" звернулось до суду з позовом, у якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м.Житомирі від 27.04.2012 року №0000071504. В позові вказує, що на підставі акту перевірки від 07.03.2012 року №1560/23-2/33644098 пpo результати позапланової виїзної документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирський картонний комбінат" з питань правомірності поданого уточнюючого розрахунку за листопад 2011 року та достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за грудень 2011 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в листопаді 2011 року ДПІ у м.Житомирі винесено податкове повідомлення-рішення від 27.04.2012 року №0000071504, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за грудень 2011 року в розмірі 953270 грн. та застосовано штрафну санкцію в розмірі 238317,00 грн. за порушення п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 п.200.4, п.201.6, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України. Вказане рішення прийняте за результатами розгляду скарги ДПС в Житомирській області. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ним правомірно сформований податковий кредит у періодах отримання податкових накладних. Договори з ТОВ "Профіт Фактор", ТОВ "ТД "Жиомирський картонний комбінат", ПП "ВКФ Конар - Нова" були укладені з метою реального отримання товарів за даними договорами та реальної сплати ТОВ "Житомирський картонний комбінат" коштів за зобов'язаннями. Крім того, зазначає, що при прийманні товарно - матеріальних цінностей, відповідно до чинного законодавства, складаються договори на їх поставку, видаткові накладні, податкові накладні і вважає, що даних документів достатньо для ведення бухгалтерського та податкового обліку. Товарно - транспортна накладна не застосовується при обліку купівлі - продажу ТМЦ. Законодавчо встановлено лише одне обмеження щодо включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті ПДВ - відсутність податкової накладної. Отже, вважає, що податкове повідомлення - рішення ДПІ у м.Житомирі від 27.04.2012 року №0000071504 підлягає скасуванню в повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримала в повному обсязі та просила його задовольнити з підстав, зазначених в позові.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечувала з підстав, зазначених в письмових запереченнях щодо позову.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що державною податковою інспекцією у м.Житомирі проведено позапланову виїзну документальну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирський картонний комбінат" з питань правомірності поданого уточнюючого розрахунку за листопад 2011 року та достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за грудень 2011 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в листопаді 2011 року, за результатами якої складений акт 07.03.2012 року №1560/23-2/33644098.

Перевіркою встановлено, що товариством:

- в порушення вимог п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України завищено податковий кредит за листопад 2011 року в розмірі 440709,96 грн., за грудень 2011 року в розмірі 761452,00 грн.;

- в порушення вимог п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України завищено податковий кредит за листопад 2011 року в розмірі 88822,71 грн.;

- в порушення вимог п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України безпідставно сформовано податковий кредит з вартості придбаних ТМЦ за листопад 2011 року на суму ПДВ 440709,96 грн., за грудень 2011 року на суму 761451,88 грн., які отримано у перевіреному періоді від осіб, які мають певні ознаки фіктивності та по яких відсутні товарно-транспортні накладні.

На підставі вказаного акту ДПІ у м.Житомирі винесено податкове повідомлення-рішення від 27.04.2012 року №0000071504, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за грудень 2011 року в розмірі 953270 грн. та застосовано штрафну санкцію в розмірі 238317,00 грн. Вказане рішення прийняте за результатами розгляду скарги ДПС в Житомирській області.

За результатами розгляду первинної скарги на рівні державної податкової служби в Житомирській області скарга TOB «Житомирський картонний комбінат» була задоволена частково, а саме: зменшено за результатами перевірки бюджетне відшкодування в сумі 2801754 грн., знято залишок від'ємного значення, яке після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за грудень 2011 року в сумі 355410 грн., також скасована штрафна санкція у розмірі 700439,00 грн.

Суд не погоджується з висновками податкового органу з огляду на наступне.

В акті перевірки зазначено, що попередньою перевіркою правомірності декларування від'ємного значення з податку на додану вартість за листопад 2011 року (акт від 01.02.2012 року №668/23-2) встановлено завищення податкового кредиту в сумі 88822 грн. 71 коп. внаслідок порушення п.201.10 Податкового кодексу України. Вказане порушення призвело до завищення залишку від'ємного значення попереднього податкового періоду, що включається до складу податкового поточного звітного періоду по рядку 21.1 Декларації за грудень 2011 року згідно встановленого Порядку її заповнення (а.с.33).

Жодного рішення за результатами попередньої перевірки податковим органом не приймалось.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Отже, платник ПДВ має право включити до складу податкового кредиту звітного періоду отримані податкові накладні, з дати виписки яких не минуло 365 календарних днів, незалежно від дати їх отримання від постачальника товарів/послуг.

Така ж правова позиція викладена і в лист Державної податкової інспекції України №1120/7/15-3417-22 від 13.01.2012 року.

Отже, нарахування податкових зобов'язань податковим органом проведено неправомірно.

В акті перевірки зазначено, що в порушення вимог п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України завищено податковий кредит за листопад 2011 року в розмірі 440709,96 грн., за грудень 2011 року в розмірі 761452,00 грн. Зазначене порушення пов'язано з господарськими операціями позивача і ТОВ "Профіт Фактор", ТОВ "ТД "Житомирський картонний комбінат", ПП "ВКФ "Конар-Нова", які, на думку податкового органу, мають певні ознаки фіктивності.

По взаємовідносинах з TOB «Профіт Фактор», TOB «ТД «Житомирський картонний комбінат» та ПП «ВКФ «Конар-Нова» в акті перевіряючими описана інформація загального характеру, яка взята з бази даних Бест звіт про те, що в підприємств мала чисельність працівників, відсутні основні фонди для здійснення господарської діяльності чисельність працівників, вони мають в своєму ланцюгу постачальників, які, на думку перевіряючих, відповідно до автоматизованих баз даних податкової служби потребують додаткового відпрацювання, на підставі чого й робиться висновок про фіктивність суб'єктів підприємництва.

Судом встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Профіт Фактор» (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Житомирський картонний комбінат" (покупець) укладено договір поставки макулатури №73/м від 07.07.2011 року відповідно до якого постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, передати партіями у власність покупцеві макулатуру, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі прийняти та оплатити її. Марка, ціна, кількість, умови та терміни поставки макулатури визначається специфікаціями, що підписуються сторонами на кожну поставку макулатури та є невід'ємними частинами цього договору (а.с.154-156 т.1).

Згідно п.3.2 даного договору постачальник надає покупцю для оплати: рахунок, податкову накладну та видаткову накладну. Розрахунки за кожну одержану партію макулатури покупець здійснює безпосередньо з постачальником, безготівково, шляхом перерахування грошових коштів на його розрахунковий рахунок, вказаний у п.8 договору.

На виконання умов даного договору постачальником виписувались видаткові накладні (а.с.167-170, 172, 175, 177, 186, 189, 190-193, 195, 209, 210, 220, 221, 224, 226 т.1), податкові накладні (а.с.64,65,68,69,74,75,76,78,87,88,93,103,107,11,114,115,118,129,131,135 т.1).

Податкові накладні відповідають вимогам ч.2 ст.9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999 року №996-XIV, із змінами і доповненнями, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України та наказу Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010 року №969 "Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення”, і в ході проведення перевірки та в судовому засіданні даний факт відповідач не спростував.

На час здійснення господарських операцій контрагент позивача - ТзОВ "Профіт Фактор" був зареєстрований як платник податку на додану вартість та перебував в Державному Реєстрі юридичних осіб.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Житомирський картонний комбінат" (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Житомирський картонний комбінат" (покупець) укладено договір поставки макулатури №41/м від 01.03.2011 року відповідно до якого постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, передати партіями у власність покупцеві макулатуру, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі прийняти та оплатити її. Марка, ціна, кількість, умови та терміни поставки макулатури визначається специфікаціями, що підписуються сторонами на кожну поставку макулатури та є невід'ємними частинами цього договору (а.с.151-153 т.1).

Згідно п.3.2 даного договору постачальник надає покупцю для оплати: рахунок, податкову накладну та видаткову накладну. Розрахунки за кожну одержану партію макулатури покупець здійснює безпосередньо з постачальником, безготівково, шляхом перерахування грошових коштів на його розрахунковий рахунок, вказаний у п.8 договору.

На виконання умов даного договору постачальником виписувались видаткові накладні (а.с.160,161162,163,171,173,174,176,178,179,180,181,182,183,184,185,187,188,194,196,198,199,200,201,203,204,205,206,207,208,211,212,213,214,215,216,217,218,219,222,223,227,228,229,230-233,234,235 т.1), податкові накладні (а.с.59-63, 66, 67, 70, 71, 73, 77, 79, 80, 81, 82,83, 84, 85, 86, 89, 90, 91, 92, 94, 95, 97, 98, 99, 100, 101, 104, 105, 106, 108, 109, 110, 112, 116, 117, 119, 121, 122, 123, 124, 126, 127, 128, 130, 132, 133, 134 т.1).

Податкові накладні відповідають вимогам ч.2 ст.9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999 року №996-XIV, із змінами і доповненнями, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України та наказу Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010 року №969 "Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення”, і в ході проведення перевірки та в судовому засіданні даний факт відповідач не спростував.

На час здійснення господарських операцій контрагент позивача - ТзОВ "ТД "Житомирський картонний комбінат" був зареєстрований як платник податку на додану вартість та перебував в Державному Реєстрі юридичних осіб.

Між приватним підприємством "Виробничо-комерційна фірма "Конар-Нова" (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Житомирський картонний комбінат" (покупець) укладено договір поставки №142/П від 05.10.2011 року відповідно до якого постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, передати партіями у власність покупцеві хімікати (товар), а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі прийняти та оплатити його (а.с.157-159 т.1).

Згідно п.3.2 даного договору розрахунки за кожну одержану партію товару покупець здійснює безпосередньо з постачальником, безготівково, шляхом перерахування грошових коштів на його розрахунковий рахунок, вказаний у п.8 договору.

На виконання умов даного договору постачальником виписувались видаткові накладні (а.с.164,165,166,197,202, 225,230), податкові накладні (а.с.72,96,102,113,120,125).

Податкові накладні відповідають вимогам ч.2 ст.9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999 року №996-XIV, із змінами і доповненнями, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України та наказу Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010 року №969 "Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення”, і в ході проведення перевірки та в судовому засіданні даний факт відповідач не спростував.

На час здійснення господарських операцій контрагент позивача - приватне підприємство "Виробничо - комерційна фірма "Конар-Нова" було зареєстровано як платник податку на додану вартість та перебувало в Державному Реєстрі юридичних осіб.

В акті перевірки не ставиться під сумнів реальність здійснення господарських операцій позивача з контрагентами, немає застережень щодо форми заповнення первинної документації.

Крім того, слід зазначити, що суд не погоджується з висновком відповідача про нікчемності договору від 07.07.2011 року №73/М, який зроблений на підставі аналізу відхилень, встановлених Системою автоматизованого співставлення податкових зобов’язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, оскільки він спростовується довідкою ДПІ у Солом’янському районі м. Києва від 17.09.2012 року №828/22-911/37416280 «Про результати проведення зустрічної звірки ТОВ «Профіт Фактор» щодо документального підтвердження господарських відносин із ТОВ «Житомирський картонний комбінат», їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.11.2011 року по 30.11.2011 року» та довідкою №67/227-36901403 від 12.04.2012 року «Про результати проведення зустрічної звірки ПП "ВКФ"Конар-Нова" щодо документального підтвердження господарських відносин із ТОВ «Житомирський картонний комбінат», їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.11.2011 року по 30.11.2011 року», якими підтверджено відображення в податковому обліку господарських операцій та розрахунків з позивачем (а.с.106-110 т.2, 29-32 т.3).

Щодо відсутності товарно-транспортних накладних, то суд зазначає, що Державна адміністрація автомобільного транспорту у листі від 21.04.2010 року №1802-04/09/19-10 та Державний комітет статистики України у листі від 13.10.2000 року №08-01-8/93 вказують на рекомендаційний характер застосування єдиної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи (у тому числі товарно-транспортної накладної).

В листах Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011року №742/11/13-11 та від 01.11.2011року №1936/11/13-11 проаналізовано відповідні законодавчі щодо формування показників податкової звітності на підставі даних, не підтверджених документами та наголошено на тому, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Відсутність товарно-транспортних накладних не є підставою для невіднесення до складу податкового кредиту ПДВ по придбанню продукції (гофрокартону). Зазначене включення можливо на підставі відповідних накладних на отримання товару та податкових накладних, які є первинними документами у розумінні ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Крім того, типові форми первинного обліку роботи вантажного автомобіля, зокрема, типова форма товарно-транспортної накладної, затверджена спільним Наказом Мінтрансу України, Мінстату України від 29.12.1995 року №488/346 "Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля". Наказ №488/346 не зареєстровано в Міністерстві юстиції України.

Відповідно до ст.198.1 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями згідно з п.187.8 ст.187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до п.187.9 ст.187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника. Якщо у подальшому такі товари/послуги, основні виробничі засоби фактично використовуються в операціях, які не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування відповідно до цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (за винятком випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу), то з метою оподаткування такі товари/послуги, основні виробничі засоби вважаються проданими у податковому періоді, на який припадає таке використання, у тому випадку, якщо платник податку скористався правом на податковий кредит за цими товарами/послугами, основними виробничими засобами. Датою використання товарів/послуг, основних виробничих засобів вважається дата визнання витрат відповідно до розділу III цього Кодексу.

Відповідно до пп.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Судом встановлено, що здійснення господарських операцій з контрагентами ТОВ "Профіт Фактор" (м.Київ), ТОВ "ТД "Житомирський картонний комбінат" (м.Київ) та ПП "Виробничо - комерційна фірма "Конар - Нова" (м.Алчевськ) підтверджено належним чином оформленими первинними документами, а їх купівля пов'язана з господарською діяльністю позивача.

Щодо визнання податковим органом договору між позивачем і вказаними контрагентами нікчемним, то відповідно до ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Підставою для недійсності правочину відповідно до ст.215 ЦК України є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно ст.228 ЦК України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

В Постанові Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року визначено, що при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однієї зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

При визнанні договору нікчемним податковим органом не дотримано зазначених вимог законодавчих норм, тобто не встановлено вини та умислу позивача, спрямованих на заволодіння державним майном, порушення публічного порядку.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано доказів про умисність укладення угоди між позивачем і ТОВ "Профіт Фактор" (м.Київ), ТОВ "ТД "Житомирський картонний комбінат" (м.Київ) та ПП "Виробничо - комерційна фірма "Конар-Нова" (м.Алчевськ) з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

До справи ДПІ у м.Житомирі не надано рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження "безтоварності" здійснених позивачем господарських операцій. Висновок відповідача про "безтоварність" господарської операції носить характер припущення, яке не підтверджено належними доказами.

Реальне настання правових наслідків за визначеними ДПІ у м.Житомирі правочинами підтверджені і не оспорюється висновками акту документальної перевірки. Так, контрагент позивача виконав повністю взяті на себе зобов’язання по постачанню товару, а позивач, в свою чергу, провів повний розрахунок за придбання ТМЦ. Позивач у своїх бухгалтерській та податковій звітностях відобразив вчинені операції, правомірно відніс вартість поставок відповідно до валового доходу та валових витрат, своєчасно сплатив податки.

В листі ДПА України №20289/16-1617 від 29.09.2010 року зазначено, що при визнанні угод нікчемними податковий орган зобов'язаний аналізувати реальність здійснення господарської діяльності на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Акт перевірки не містить жодних доказів, які б підтверджували, що зміст договорів №73/м від 07.07.2011 року, №41/М від 01.03.2011 року та №142/п від 05.10.2011 року не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов’язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання господарських зобов’язань, що виникли на підставі цього договору.

Таким чином, правочини є правомірними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ст.61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Відповідно до ст.67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (ч.1 ст.19 Конституції України).

Податковим кодексом України або ж іншим нормативно-правовим актом не встановлено будь-яких обмежень, ніж наявність належним чином оформленої податкової накладної, щодо включення до податкового кредиту суми сплаченого податку, не встановлено обов'язку для позивача здійснювати контроль за веденням господарської діяльності та зобов'язань сплати податку до бюджету контрагентом.

За таких обставин добросовісний покупець не може нести відповідальність за несплату податків продавцем, якщо він виконав усі передбачені законодавством умови щодо формування податкового кредиту та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Така ж позиція викладена в інформаційному листі ВАСУ від 20.07.2010 року №1112/11/13-10.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Отже, нарахування податкових зобов'язань по зазначеним вище господарським операціям податковим органом проведено неправомірно.

В акті перевірки зазначено, що в ході проведення перевірки встановлено контрагентів, які приймали участь у формуванні податкового кредиту ТОВ "Житомирський картонний комбінат" та по яких відсутні товарно-транспортні накладні за листопад 2011 року на суму ПДВ 110307,41 грн., за грудень 2011 року на суму ПДВ 200360,39 грн. та перераховані назви контрагентів (а.с.32 т.1).

Засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та фінансової звітності в Україні врегульовані Законом України «Про бухгалтерську та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до ст.9 розділу 3 Закону України «Про бухгалтерську та фінансову звітність в Україні» підставою бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксую здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо – безпосередньо після її закінчення. Господарські операції, як зазначено в п.5 ст.9 цього Закону, повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Відповідно до чинного законодавства, при прийманні товарно-матеріальних цінностей підприємства повинні оформлювати наступні документи і саме вони були надані TOB «Житомирський картонний комбінат» перевіряючим, а саме: договори поставки макулатури та інших товарно-матеріальних цінностей, видаткові податкові накладні. Дані документи оформлені відповідно до вимог законодавства, даних документів достатньо для ведення бухгалтерського та податкового обліку.

В акті перевірки не зазначено, що надані документи не відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, та не вказано, що підприємство допустило будь-які порушення при оформленні первинних бухгалтерських документів.

В акті перевірки зроблено висновок, що товарно-транспортна накладна для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи. Але така позиція є помилковою з огляду на те, що чинним законодавством не передбачено ані форми, ані порядку заповнення товарно-транспортної накладної.

Так, наказом Мінтрансу від 22.05.2006 року №493 було внесено зміни до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, які затверджено наказом Мінтрансу України від 14.10.97 року №363, а саме з Правил було виключено п.11.2, в якому зазначалось, що «товарно-транспортні накладні і дорожні листи вантажного автомобіля належать до документів суворої звітності, які виготовляються друкарським способом з обліковою серією та номером. Форма і порядок заповнення цих документів замовником і перевізником визначаються відповідними нормативними актами». Також відповідно до висновку Мін'юсту України від 15.05.2006 р. №10/68 було виключено із Державного реєстру нормативно-правових актів 31.05.2006 р. Інструкцію про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для переліку вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи, затверджену наказом Мінстату та Мінтрансу України від 07.08.96 року №228/253. Разом з тим, спільний наказ Мінтрансу та Мінстату України від 29.12.95 року №488/346 «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля» не діє, позаяк не пройшов реєстрацію в Мін'юсті України.

В листах Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011року №742/11/13-11 та від 01.11.2011року №1936/11/13-11 проаналізовано відповідні законодавчі акти щодо формування показників податкової звітності на підставі даних, не підтверджених документами та наголошено на тому, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Відсутність товарно-транспортних накладних не є підставою для невіднесення до складу податкового кредиту ПДВ по придбанню продукції (гофрокартону). Зазначене включення можливо на підставі відповідних накладних на отримання товару та податкових накладних, які є первинними документами у розумінні ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Отже, за відсутності законодавчо встановленої форми та порядку оформлення товарно-транспортної накладної податкові перевіряючи взагалі не мають жодних правових підстав вимагати від платників податку оформлення її за будь-якою визначеною формою та змістом. Як і було зазначено в акті, товар поставляється за рахунок постачальника. Товарно-транспортна накладна регламентує взаємовідносини перевізника і замовника як учасників транспортного процесу та підтверджує транспортні виграти постачальника. Тобто, для ведення податкового обліку купівлі-продажу матеріальних цінностей товарно-транспортна накладна не застосовується.

Факт виконання договорів суб'єктом господарювання - платником ПДВ може підтверджуватись видатковими накладними, податковими накладними, рахунком - фактурою, банківськими виписками, із відповідними штампами банку про проведення операцій.

Згідно п. 198.3.ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) те послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари /послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.180.1 ст.180 ПК України, для цілей оподаткування платником податку є:

1) будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 розділу;

2) будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку;

3) будь-яка особа, що ввозить товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню, та на яку покладається відповідальність за сплату податків у разі переміщення товарів через митний кордон України відповідно до Митного кодексу України, а також:

- особа, на яку покладається дотримання вимог митних режимів, які передбачають повне або часткове умовне звільнення від оподаткування, у разі порушення таких митних режимів, встановлених митним законодавством;

- особа, яка використовує, у тому числі при ввезенні товарів на митну територію України, податкову пільгу не за цільовим призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із цим Кодексом, а також будь-які інші особи, що використовують податкову пільгу, яку для них не призначено.

Податковий кредит у відповідності до п.14.1.181 ст.14 ПК України визначається як сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України є дата здійснення першої з наступних подій:

а) дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг);

б) дата отримання податкової накладної.

У відповідності до п.201.1 ст.201 ПК України, податкова накладна має містити: порядковий номер податкової накладної; дату її виписування, назву юридичної прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на д вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну назву отримувача; ціну продажу без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов’язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (п.201.6 ПК України).

Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами (п .198.6 ст.198 ПК України).

Податковим кодексом України передбачено лише один випадок не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті ПДВ - відсутність податкової накладної.

Отже, інших обмежень щодо включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) при придбанні товарів (робіт, послуг), законодавчо не встановлено.

Представником позивача на підтвердження здійснення господарських операцій додатково подані копії товарно-транспортних накладних

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання, контролюючий орган має доводити недобросовісність платника податків. Будь-яких беззаперечних та достатніх доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача при формуванні сум податкового кредиту відповідачем - суб'єктом владних повноважень, суду не надано .

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача і задовольняє позов товариства в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

постановив:

Позов задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м.Житомирі Житомирської області Державної податкової служби від 27.04.2012 року №0000071504.

Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.

У разі застосування судом ч.3 ст.160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя: О.Г. Попова

Повний текст постанови виготовлено: 17 грудня 2012 р.