Постанова № 28770907, 14.11.2012, Житомирський окружний адміністративний суд

справа №0670/6094/12

категорія 8.2.1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2012 р. м. Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Попової О.Г.,

при секретарі Дворніковій А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Житомирі адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Діатом" до Державної податкової інспекції у м.Житомирі Житомирської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 21.08.2012 року №0000117222,-

встановив:

Приватне підприємство "Діатом" звернулось до суду з позовом, у якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м.Житомирі від 21.08.2012 року №0000117222. В позові вказує, що на підставі акту перевірки від 01.08.2012 року №2423/22-2/33649709 пpo результати позапланової виїзної перевірки ПП "Діатом" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.06.2009 року по 01.06.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.06.2009 року по 01.06.2012 року ДПІ у м.Житомирі винесено податкове повідомлення-рішення від 21.08.2012 року №0000117222 про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ в сумі 896,00 грн., в т.ч. основний платіж - 767,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 129,00 грн. за порушення пп.3.1.3 п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4, пп.73.1 п.7.3, пп.7.4.1 п.7.4, п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.3, 198.6 ст.198, п.201.1, п.201.7 ст.201 Податкового кодексу України. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що підприємством правомірно сформовано податковий кредит на підставі первинних документів по операціям з придбання послуг, матеріалів, комплектуючих від контрагентів. По всіх вказаних операціях у позивача наявні відповідні податкові накладні. Всі контрагенти позивач на час здійснення господарських операцій були зареєстровані платниками податку на додану вартість. Підставою для віднесення відповідних сум до складу валових витрат є фактично здійсненні і підтверджені належним чином складеними первинними документами витрати, які пов'язані з господарською діяльністю позивача. Правочини, укладені з контрагентами позивача не мають ознак нікчемності та є укладеними відповідно до норм чинного законодавства.

В судовому засіданні представники позивача позов підтримали в повному обсязі та просили його задовольнити з підстав, зазначених в позові.

Представники відповідача в судовому засіданні проти позову заперечували з підстав, зазначених в письмових запереченнях щодо позову.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що державною податковою інспекцією у м.Житомирі Житомирської області Державної податкової служби проведено позапланову виїзну перевірку ПП "Діатом" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.06.2009 року по 01.06.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.06.2009 року по 01.06.2012 року ДПІ у м.Житомирі, за результатами якої складений акт №2423/22-2/33649709 від 01.08.2012 року.

Перевіркою встановлено, що підприємством в порушення вимог:

- пп.3.1.3 п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4, пп.73.1 п.7.3 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" ПП "Діатом" завищено податкові зобов'язання на загальну суму 1539112 грн.;

- пп.7.4.1 п.7.4, п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", п.198.1, п.198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України ПП "Діатом" завищено податковий кредит у сумі 1539879 грн.;

- п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.3, 198.6 ст.198, п.201.1, п.201.7 ст.201 Податкового кодексу України ПП "Діатом" занижено ПДВ на суму 767 грн. в т.ч. по періодах: за листопад 2009 року в сумі 211 грн., за січень 2011 року в сумі 257 грн., за лютий 2012 року в сумі 299 грн.

На підставі вказаного акту ДПІ у м.Житомирі винесено податкове повідомлення-рішення від 21.08.2012 року №0000117222, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ в сумі 896,00 грн., в т.ч. основний платіж - 767,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 129,00 грн.

Суд не погоджується з висновками податкового органу з огляду на наступне.

Підставою для висновку податкового органу про заниження позивачем податку на додану вартість, згідно акту перевірки, стало невизнання податкового кредиту за операціями із отримання товарів (послуг) від контрагентів позивача. В акті зазначено, що ПП "Діатом" не доведено фактичні обставини щодо реальності проведених господарських операцій (відповідно і виникнення валових витрат та податкового кредиту) такі взаємовідносини вчинені удавно з метою ухилення від сплати податків третіх осіб. Згідно ст.ст. 203, 207, ч.1, ч.2 ст.215, ч.1 ст.216, 228, 626, 629, 662, 658 Цивільного кодексу України укладені договори між ПП "Діатом" та ПАТ "Житомргаз", між ПП "Діатом" та іншими покупцями, перелік яких наведено в додатку, є нікчемними правочинами.

До такого висновку податковий орган прийшов:

- по ТОВ "Мегабуд - Холдинг" згідно пояснень засновника він не має відношення до діяльності підприємства, участі в його реєстрації не брав, загальна численність працюючих складає 1 особа, відсутні основні засоби, внесено запис в ЕДР про відсутність за місцезнаходженням;

- по ПП "Будівельна компанія "АС" загальна численність працюючих складає 4 особи, основні засоби відсутні, підприємство є посередником, основним його постачальником є "Об'єднання "Житомирська міська інвестиційно-будівельна корпорація", в якому загальна численність працюючих складає 4 особи, основні засоби відсутні та підприємство припинено, але не знято з обліку;

- по ТОВ "Альбатрос - Компані" згідно пояснень засновника він не має відношення до діяльності підприємства, участі в його реєстрації не брав, загальна численність працюючих складає 1 особа, відсутні основні засоби та свідоцтво платника ПДВ анульовано 15.11.2011 року;

- по ТОВ "фірма "Теплий дім" згідно пояснень засновника він не має відношення до діяльності підприємства, участі в його реєстрації не брав, загальна численність працюючих складає 1 особа, відсутні основні засоби та свідоцтво платника ПДВ анульовано 24.01.2011 року;

- по ТОВ "Талос Україна" загальна численність працюючих складає 1 особа, відсутні основні засоби та свідоцтво платника ПДВ анульовано 28.01.2011 року, податкова звітність вилучена по постанові слідчого;

- по "Об'єднанню "Житомирська міська інвестиційно-будівельна корпорація", загальна численність працюючих складає 1 особа, основні засоби відсутні та анульовано свідоцтво ПДВ з 06.01.2011 року, розрахунок проведено грошовими коштами;

- по ТОВ "Вегас Плюс" загальна численність працюючих складає 1 особа, основні засоби відсутні та підприємство припинено, але не знято з обліку;

- по ТОВ "Акрос - Трейд" загальна численність працюючих складає 1 особа, основні засоби відсутні та свідоцтво ПДВ анульовано 07.12.2010 року, внесено запис в ЕДР про відсутність за місцезнаходженням;

- по ТОВ "НВП-Фортуна" загальна численність працюючих складає 1 особа, основні засоби відсутні та свідоцтво ПДВ анульовано 04.08.2011 року;

- по ТОВ "Орбіта-МТП" загальна численність працюючих складає 1 особа, основні засоби відсутні та свідоцтво ПДВ анульовано 08.04.2011 року, згідно ЕДР товариство визнано банкротом;

- по ТОВ "Мега-груп" згідно пояснень засновника вона не має відношення до діяльності підприємства, участі в його реєстрації не брала, загальна численність працюючих складає 1 особа, відсутні основні засоби та підприємство припинено, але не знято з обліку;

- по ТОВ "КГВ-сервіс" загальна численність працюючих складає 1 особа, основні засоби відсутні та свідоцтво ПДВ анульовано 12.04.2011 року;

- по ТОВ "УТК "Аргумент" загальна численність працюючих складає 1 особа, основні засоби відсутні та свідоцтво ПДВ анульовано 30.08.2011 року;

- по ТОВ "Кошторисно-консалтингова група" загальна численність працюючих складає 1 особа, основні засоби відсутні та свідоцтво ПДВ анульовано 27.02.2011 року;

- по ТОВ "Бейліф" загальна численність працюючих складає 45 осіб, основні засоби відсутні та свідоцтво ПДВ анульовано 05.07.2011 року, згідно ЕДР товариство припинено, але не знято з реєстрації, податкова звітність не подається з квітня 2011 року;

- по ТОВ "Сіам-Капітал" загальна численність працюючих складає 1 особа, основні засоби відсутні та свідоцтво ПДВ анульовано 12.04.2011 року;

- по ТОВ "Сірус-Сервіс КІА" визнано банкрутом, кількість працюючих складає 1 особа, основні засоби відсутні, податкова звітність вилучена по постанові слідчого;

- по ТОВ "Компанія ВЛАДІМА ЛТД" направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням, свідоцтво платника ПДВ анульовано з 04.07.2012 року, працює 1 особа, основні засоби відсутні;

- по ТОВ "Рімнус маркет" кількість працюючих складає 1 особа, основні засоби відсутні; між ТОВ "Рімнус маркет" та ПП "Діатом" був складений акт від 17.07.2002 року №558/2307/37889487, відповідно до якого угоди між вказаними підприємствами визнані нікчемними.

На підставі викладеного податковий орган прийшов до висновку, що угоди, укладені між позивачем і вказаними контрагентами не спричинили реального настання юридичних наслідків і є нікчемними.

В акті зазначено, що детальний виклад обставин зазначений до додатку №3 до акту перевірки. В матеріалах справи знаходиться два різних додатки №3 до акту перевірки (а.с.126-130 та 235-239), однак, в жодному не зазначена інша інформація, ніж наведена в акті перевірки.

За даними п.3.2.3 акту перевірки заниження зобов'язання з податку на додану вартість, що підлягає перерахуванню до бюджету в розмірі 767 грн. виникло внаслідок порушень податкового законодавства, викладених в пунктах 3.1.2 та 3.2.2 розділу 3 акту перевірки, в тому числі по періодах: листопад 2009 року - всього в сумі 211 грн.; січень 2011 року - всього в сумі 257 грн.; лютий 2012 року - всього в сумі 299 грн.

Відповідно до пунктів 6, 7 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 року № 984, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Акт (довідка) документальної перевірки повинен бути складений на паперовому носії державною мовою і мати наскрізну нумерацію сторінок.

В порушення зазначених вимог Положення, в змістовній частині акту перевірки не зазначено, яким саме чином відбулося заниження сплати податку саме в перелічених місяцях - листопаді 2009 року, січні 2011 року та лютому 2012 року, якими документами бухгалтерського та податкового обліку підтверджується таке порушення, внаслідок яких конкретно господарсько-правових відносин виникло таке заниження та яким чином вираховувались суми заниження за вказані періоди.

Крім того, акт перевірки не має наскрізної нумерації сторінок, та містить показники податкової перевірки підприємств з якими ПП "Діатом" не мало взаємовідносин, а саме: TOB "Валки-Ільменіт", TOB "Укреколайн" (пп. 3.1.1 Акту).

Представник відповідача в судовому засіданні погодився, що в акті перевірки помилково зазначено про здійснення господаських операцій між позивачем і TOB "Валки-Ільменіт", TOB "Укреколайн".

Зі змісту питань перевірки валових витрат, валових доходів, податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість, викладених у відповідних пунктах акту перевірки випливає загальний висновок, що ПП "Діатом" завищено доходи від продажу товарів (робіт, послуг) на загальну суму 7684837грн., завищено валові витрати в загальній сумі 5686771грн., завищено зобов'язання з ПДВ на суму 1539112грн., завищено податковий кредит з ПДВ на суму 1539879 внаслідок укладання з підприємствами-постачальниками позивачу послуг та товарно-матеріальних цінностей угод, які є нікчемними, оскільки не спричиняють реального настання правових наслідків та укладені з метою, яка суперечить інтересам держави та суспільства.

Зазначено також про те, що первинні бухгалтерські документи повинні відповідати вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а надані позивачем для перевірки видаткові накладні не містять деякої інформації а отже, не можуть прийматися до уваги податковим органом як первинні документи, що підтверджують здійснення операції.

Разом з тим, в акті перевірки не зазначено, а представники відповідача в судовому засіданні не змогли пояснити, які саме видаткові накладні не містять необхідної інформації, за який період, від яких конкретно підприємств-постачальників вони отримані.

Висновки акту перевірки ґрунтуються лише на припущення перевіряючи інспекторів, не підтверджені жодним первинним документом. В акті лише зазначені контрагенти позивача без будь-якої інформації, яка б давала змогу суду перевірити правильне ведення бухгалтерського обліку позивача чи вірне застосування податковим органом санкцій.

Крім того, показники, зазначені в різних розділах акту перевірки, відрізняються один від одного. Так, в розділі 3.2 (а.с.54-55) зазначено що позивачем безпідставно сформовано податкові зобов'язання за листопад 2009 року в сумі 75102 грн., в лютому 2012 року - 1775 грн., тоді як в розділі 3.2.2 (а.с.55-56) визначено за листопад 2009 року -75313 грн., за лютий 2012 року - 2074 грн.

В судовому засіданні представники відповідача не змогли пояснити такої розбіжності показників, підтвердили, що під час перевірки взагалі не досліджувались питання щодо обсягів господарських операцій позивача з контрагентами, перерахованими в акті перевірки, в яких періодах та на підставі яких документів відбувались ці операції. Не зміг пояснити як податковий орган нарахував зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі основного платежу 767 грн. та в яких сумах нараховано податок по кожному контрагенту окремо. Сказав, що питання реальності здійснення господарських операцій також не досліджувалась під час перевірки.

Щодо визнання податковим органом договорів між позивачем і контрагентами нікчемними, то відповідно до ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Підставою для недійсності правочину відповідно до ст.215 ЦК України є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно ст.228 ЦК України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

В Постанові Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року визначено, що при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однієї зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

При визнанні договорів нікчемними податковим органом не дотримано зазначених вимог законодавчих норм, тобто не встановлено вини та умислу позивача, спрямованих на заволодіння державним майном, порушення публічного порядку.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано доказів про умисність укладення угод між позивачем і контрагентами з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

До справи ДПІ у м.Житомирі не надано рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження "безтоварності" здійснених позивачем господарських операцій. Висновок відповідача про "безтоварність" господарської операції носить характер припущення, яке не підтверджено належними доказами.

В листі ДПА України №20289/16-1617 від 29.09.2010 року зазначено, що при визнанні угод нікчемними податковий орган зобов'язаний аналізувати реальність здійснення господарської діяльності на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

В судовому засіданні представник відповідача пояснив, що питання реальності здійснення операцій не перевірялась.

Акт перевірки не містить жодних доказів, які б підтверджували, що зміст договорів не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання господарських зобов'язань, що виникли на підставі цих договорів.

Таким чином, правочини є правомірними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Докази на спростування факту поставки товару позивачу податковим органом не надані.

Щодо зазначеного в акті перевірки, що у контрагентів позивача немає необхідних основних засобів для здійснення будь-якого виду діяльності, то такі висновки податкового органу не ґрунтуються на вимогах закону, так як у контрагентів позивача не проводилась жодна перевірка з метою з'ясування зазначених обставин, не досліджувались питання можливості орендувати необхідні засоби для виконання зобов'язань.

Щодо відсутності у контрагентів позивача необхідної кількості працюючих на підприємстві, то представники податкового органу в судовому засіданні не змогли пояснити, яка кількість осіб мала б працювати на даних підприємствах для виконання робіт.

Щодо зазначено в акті перевірки, що керівники деяких контрагентів позивача давали пояснення що вони не мали відношення до реєстрації цих підприємств, то представники податкового органу не надали доказів нарахування податкових зобов'язань по кожному контрагенту, а в судовому засіданні пояснили, що не можуть розрахувати зобов'язання в розрізі кожного контрагенту, а тому суд позбавлений можливості перевірити правильність нарахування та сплати податків по окремим господарським операціям позивача.

Щодо зазначено в акті про анулювання свідоцтв платника ПДВ деяких контрагентів позивача, то в акті не зазначено, а представники відповідача в судовому засіданні не змогли пояснити, в яких періодах здійснювались господарські операції і чи відбувались вони до анулювання свідоцтва платника ПДВ чи вже після анулювання.

Крім того, реальність здійснених позивачем операцій підтверджується і довідками КРУ в Житомирській області від 09.02.2011 року №19-09, від 20.04.2012 року №06-04-09/065, №19-09/37 від 22.07.2011 року актом контрольного обстеження фактично виконаних робіт по реконструкції опалювальної системи (а.с.219-234).

В акті перевірки зазначено, що позивачем сформовано зобов'язання за рахунок суми ПДВ по податкових накладних на суму 7695560 грн. в т.ч. ПДВ 1539112 грн., виписаних на продаж послуг ПАТ "Житомиргаз" та іншим покупцям, які не можуть розглядатись в якості належного підтвердження податкових зобов'язань, оскільки ці податкові накладні не мають статусу юридично значимих, чим порушено вимоги пп.3.1.3 п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4, пп.73.1 п.7.3 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" та п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України.

При цьому в розділі 3.1 підрозділі 3.1.1 зазначені обставини, викладені в постанові суду вище.

Представниками позивача на підтвердження реальності здійснення господарських операцій між позивачем і ПАТ "Житомиргаз" надані первинні документи з яких встановлено наступне.

Між ВАТ "Житомиргаз" (замовник) та приватним підприємством "Діатом" (субпідрядник) укладено договір №7 від 09.07.2009 року на будівництво газопроводу високого тиску ІІ категорії, відповідно до якого замовник доручає субпідряднику виконати повний комплекс робіт по будівництву газопроводу високого тиску ІІ категорії від вул.Вересівський шлях до вул.Бугайченка м.Житомира (а.с.143-144 т.1).

Відповідно до п.2.2 вказаного договору робота рахується виконанню після підписання акту прийому - передачі об'єкту між замовником та субпідрядником.

Для виконання робіт по будівництву складались акти приймання-передачі ТМЦ, податкові та видаткові накладні (а.с.151- 152,154-162, 164-168, 170-183, 185-192 т.1).

Про обсяг та вартість виконаних робіт свідчать довідки форми КБ-3 (а.с. 153, 163, 169, 184 т.1).

Згідно акту приймання газообладнання для проведення комплексного випробування (пусконалагоджувальних робіт) від 30.09.2010 року будівельно-монтажні роботи по будівництву газопроводу високого тиску ІІ категорії від вул.Вересівський шлях до вул.Бугайченка м.Житомирі виконані в повному обсязі згідно з проектом і вимогам ДБН В.2.5 (а.с.149-150).

Між ВАТ "Житомиргаз" (замовник) та приватним підприємством "Діатом" (субпідрядник) укладено договір №18 від 17.09.2009 року на кільцювання газопроводу високого тиску ІІ категорії відповідно до якого замовник доручає субпідряднику виконати повний комплекс на кільцювання газопроводу високого тиску ІІ категорії від ГРП с.Садки до ГГРПс.Іванівка Житомирського району. Субпідрядник зобов'язується виконати роботи по вищевказаному об'єкту на суму 7374089000 грн. згідно договірної ціни, а замовник зобов'язується оплатити дані роботи (а.с.146-147 т.1 ).

Відповідно до п.2.2 вказаного договору робота рахується виконанню після підписання акту прийому - передачі об'єкту між замовником та субпідрядником.

Для виконання робіт по будівництву складались акти приймання-передачі ТМЦ, податкові та видаткові накладні (а.с. 198-203,205-218 т.1).

Про обсяг та вартість виконаних робіт свідчать довідки форми КБ-3 (а.с.197,204 т.1).

Згідно актів приймання газообладнання для проведення комплексного випробування (пусконалагоджувальних робіт) від 10.06.2010 року та від 30.12.2011 року будівельно-монтажні роботи по кільцюванню газопроводу високого тиску ІІ категорії відповідно до якого замовник доручає субпідряднику виконати повний комплекс на кільцювання газопроводу високого тиску ІІ категорії від ГРП с.Садки до ГГРП с.Іванівка Житомирського району виконані в повному обсязі згідно з проектом і вимогам ДБН В.2.5 (а.с.193-196).

На час здійснення господарських операцій контрагент позивача - ВАТ "Житомиргаз" було зареєстровано як платника податку на додану вартість та перебувало в Єдиному Державному Реєстрі юридичних осіб.

Податкові накладні відповідають вимогам ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року №996-XIV, із змінами і доповненнями, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України та наказу Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010 року №969 "Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення", і в ході проведення перевірки та в судовому засіданні даний факт відповідач не спростував, що не заперечувалось представниками відповідача в судовому засіданні.

Відповідно до ст.67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (ч.1 ст.19 Конституції України).

Підпунктом 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до ст.198.1 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями згідно з п.187.8 ст.187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до п.187.9 ст.187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника. Якщо у подальшому такі товари/послуги, основні виробничі засоби фактично використовуються в операціях, які не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування відповідно до цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (за винятком випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу), то з метою оподаткування такі товари/послуги, основні виробничі засоби вважаються проданими у податковому періоді, на який припадає таке використання, у тому випадку, якщо платник податку скористався правом на податковий кредит за цими товарами/послугами, основними виробничими засобами. Датою використання товарів/послуг, основних виробничих засобів вважається дата визнання витрат відповідно до розділу III цього Кодексу.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу (ст.198.6 ПК України).

В судовому засіданні представник відповідача Гилюк Ю.М. пояснив, що під час перевірки оглядались податкові накладні і вони всі оформлені належним чином.

Отже, з наведених законодавчих приписів встановлено, що надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою формування податкового кредиту є підставою для його формування, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладання нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність яких установлена судом.

Водночас слід зазначити, що неможливість перевірити постачальників безпосередніх продавців товару позивачу чи несплата ПДВ постачальниками у ланцюгу поставок (другий та інші ланцюги) сама по собі не є підставою у відмові щодо відшкодування зазначеного податку покупцю, який відніс до податкового кредиту суму ПДВ, сплачену разом із ціною товару (послуги) продавцям. Факт порушення контрагентами-постачальниками у ланцюгу поставок своїх податкових зобов'язань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди - формування податкового кредиту, якщо податковий орган доведе, зокрема, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які будуть допущені постачальниками по всьому ланцюгу поставок.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. При цьому, відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності визначених податкових зобов'язань, а тому спірне податкове повідомлення-рішення №0000117222 від 21.08.2012 року підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 86, 158-163, 186, 254 КАС України, суд, -

постановив:

Позов задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м.Житомирі Житомирської області Державної податкової служби від 21.08.2012 року №0000117222.

Відшкодувати із Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Діатом" сплачений судовий збір у розмірі 107,30 грн. шляхом їх безспірного списання із рахунка Державної податкової інспекції у м.Житомирі Житомирської області Державної податкової служби.

Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.

У разі застосування судом ч.3 ст.160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя: О.Г. Попова

Повний текст постанови виготовлено: 19 листопада 2012 р.