Ухвала суду № 28770414, 17.01.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2013 р.Справа № 2а-6016/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Макаренко Я.М.

Суддів: Шевцової Н.В. , Мінаєвої О.М.

за участю секретаря судового засідання Антоненко Н.В.

представника позивача Сімакович П.Ю.

представника відповідача Мотузенко С.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Аудиторська фірма "Юрполіс-Аудит" на постанову від 09.10.2012р. по справі № 2а-6016/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аудиторська фірма "Юрполіс-Аудит"

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Аудиторська Фірма "Юрполіс-Аудит" (надалі по тексту позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова (надалі по тексту відповідач) в якому просив суд:

- скасувати податкове повідомлення-рішення від 06.04.2012р. за №0003022302 на суму 26910 грн. та податкове повідомлення-рішення від 06.04.2012р. за №0003032302 на суму 35100 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 09.10.2012 року у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Аудиторська Фірма "Юрполіс-Аудит" до Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень відмовлено у повному обсязі.

Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.10.2012 року та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі наказу №91 від 21.03.2012 року ДПІ у Київському районі м.Харкова Харківської області Державної податкової служби, згідно направлення №84 від 22.03.2012р., на підставі п.п.78.1.1 п.78.1 ст. 78 Податкового Кодексу України №2755-VI від 02.12.2010р., заступником начальника відділу перевірок платників податків управління податкового контролю Міняйло А.О., проведена позапланова виїзна документальна перевірка ТОВ "Аудиторська Фірма "Юрполіс-Аудит" (код за ЄДРПОУ 30359085) з питання правильності визначення, повноти нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "Агро-Синергетика" (код ЄДРПОУ 36457295) за період жовтень 2011р., ТОВ "ТЕХНОСПЕЦМАРКЕТИНГ" (код ЄДРПОУ 37093551) за період грудень 2011 року, за результатами якої складено акт №165/23-506/30359085 від 23.03.2012 року (а.с. 37 - 50).

У відповідності до висновків акту перевірки, податковим органом встановлено наступні порушення:

- ч.1 ст.203, 215, п.1 ст.216, ст.228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ "АФ "Юрполіс-Аудит" з ТОВ "Агро-Синергетика" (код ЄДРПОУ 36457295) за період жовтень 2011р., ТОВ "ТЕХНОСПЕЦМАРКЕТИНГ" (код ЄДРПОУ 37093551) за період грудень 2011 року;

- п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України №2755-VІ від 02.12.2010 року (із змінами та доповненнями) в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 26910 грн., у т.ч. за 4 квартал 2011 року на суму 26910 грн.;

- п.198.3 ст.198 Податкового Кодексу України (з урахуванням змін та доповнень) в результаті чого занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 23400 грн., у т.ч. за жовтень 2011 року на суму 17400 грн., за грудень 2011 року на суму 6000 грн.

На підставі встановлених актом перевірки №165/23-506/30359085 від 23.03.2012 року порушень, відповідачем винесено наступні податкові повідомлення - рішення:

- №0003022302 від 06.04.2012р. про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем - податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 26910 грн., в тому числі за основним платежем на суму 26910 грн.;

- №0003032302 від 06.04.2012р. про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем - податок на додану вартість на загальну суму 35100 грн., в тому числі за основним платежем на суму 23400,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 11700,00 грн.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі по тексту - Кодекс), податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За приписами п.198.3. ст. 198 Податкового кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

-придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

-придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.1. ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.2. ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

-дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

-дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу, що передбачено п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України.

Отже, підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна видана платником податку.

Між тим, колегія суддів зазначає, що наявність податкових накладних дійсно є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною, оскільки визначальною умовою для віднесення сум ПДВ на підставі податкових накладних до податкового кредиту є реальність господарських операцій, що підтверджується первинними документами.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивачем не доведено реальність господарських операцій за якими був сформований податковий кредит, виходячи з наступного.

Між ТОВ "АФ "Юрполіс-аудит" та ТОВ "Агро-Синергетика" (код ЄДРПОУ 36457295) укладено договір про співробітництво від 03.06.2011 року, відповідно до умов якого, сторони надають одна одній фінансову, матеріальну, господарську допомогу у здійсненні Статутної діяльності у відповідності до законодавства України (а.с. 51).

Згідно пункту 1.2 Договору, сторони можуть здійснювати поставку одна одній продукції, як власного виробництва, так і придбаних комплектуючих, матеріалів, запасних частин, давальницької сировини, різних видів товарів народного споживання, товарів для промислового використання, енергоносіїв та паливно-мастильних матеріалів на основі складення накладних без оформлення договорів та угод, а також здійснюють будь-яку господарську діяльність, яка не заборонена чинним законодавством, в тому числі посередницьку, діяльність по надання послуг, виконанню робіт та інше.

В підтвердження виконання сторонами умов вказаного договору, позивачем надано акт здачі-прийняття робіт податкову накладну, акт приймання-передачі простих векселів, звіт про фактичні результати з додатком документів по посадовим інструкціям, лист-заявка.

Пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704, визначено, що первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

З акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) вбачається, що позивачу ТОВ "АГРО-СИНЕРГЕТИКА" було надано послуги з маркетингового дослідження.

Між тим, Акт виконаних робіт (наданих послуг) не містить зміст та обсяг господарської операції, не конкретизовано, які саме послуги з маркетингового дослідження було надано ТОВ "АГРО-СИНЕРГЕТИКА" на виконання обов'язків, визначених в договорі про співробітництво від 03.06.2011р.

Крім того, з листа - заявки ТОВ "АФ "Юрполіс - Аудит" вбачається, що позивач доручив ТОВ "Агро - Синергетика" розробити комплект посадових інструкцій та надати інші послуги довідкового, консультаційного, інформаційного характеру (а.с.56).

Між тим, з долученого до звіту на виконання робіт комплекту документів по посадовим інструкціям вбачається, що документи є витягом із "Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників" (затверджений наказом Міністерства праці та соціальної політики України №336 від 29.12.2004р.), а тому не можуть вважатися результатом наданих послуг згідно листа - заявки ТОВ "АФ "Юрполіс-аудит" (а.с.56), оскільки такі форми документів є офіційно оприлюднені та знаходяться у вільному доступі.

Отже, позивачем не доведено документально, яким саме чином послуги з маркетингового дослідження було надано виконавцем; не надано жодних документів, розроблених контрагентом позивача на виконання умов договору б/н від 03.06.2011р., а тому такі документи не підтверджують надання позивачу маркетингових послуг за вказаною господарською операцією.

Крім того, між ТОВ "АФ "Юрполіс-аудит" укладено договір про співробітництво від 03.01.2011 року з ТОВ "ТЕХНОСПЕЦМАРКЕТИНГ" (код ЄДРПОУ 37093551), відповідно до умов якого, сторони надають одна одній фінансову, матеріальну, господарську допомогу у здійсненні своєї Статутної діяльності у відповідності до законодавства України (а.с. 76).

Згідно пункту 1.2 Договору, сторони можуть здійснювати поставку одна одній продукції, як власного виробництва, так і придбаних комплектуючих, матеріалів, запасних частин, давальницької сировини, різних видів товарів народного споживання, товарів для промислового використання, енергоносіїв та паливно-мастильних матеріалів на основі складення накладних без оформлення договорів та угод, а також здійснюють будь-яку господарську діяльність, яка не заборонена чинним законодавством, в тому числі посередницьку, діяльність по надання послуг, виконанню робіт та інше.

В підтвердження фактичного виконання сторонами умов вказаного договору позивачем надано акт здачі-прийняття робіт, податкову накладну, звіт до акту виконаних робіт, технічне завдання.

З акту здачі-прийняття робіт вбачається, що позивачу було надано інформаційно-консультативні послуги.

Згідно технічного завдання щодо надання інформаційних (консультаційних) робіт за договором б/н від 03.01.2011р. виданого позивачем вбачається, що ТОВ "ТЕХНОСПЕЦМАРКЕТИНГ" було зобов'язане провести пошук та комп'ютерний набір аналітичних матеріалів за тематичними розділами, які відносяться до бухгалтерського обліку та оподаткування, господарському та трудовому праву, фондовому ринку; 2) розробка стратегії бізнесу; 3) підвищення ефективності бізнесу, бізнес - консалтинг (а.с.80 - 83).

Зі Звіту до акту виконаних робіт за договором б/н від 03.01.2011р. вбачається, що позивачу ТОВ "ТЕХНОСПЕЦМАРКЕТИНГ" було надано інформаційно-консультаційні послуги, а саме з розробки стратегії бізнесу, зокрема, щодо виведення компанії на лідерські позиції, визначення перспективних напрямків розвитку, формування портфельної стратегії, розробка стратегії росту, розробка стратегії розвитку нового направлення діяльності, формування комплексного плану розвитку підприємства, розробка стратегії підвищення вартості бізнесу, складання стратегічного плану PR-просунення компанії, розробка системи стратегічних цілей, реалізація програми внутрішнього маркетингу, а також з підвищення ефективності бізнесу, бізнес-консалтингу, зокрема, щодо діагностики бізнесу, підвищення індивідуальної ефективності для керівництва, оптимізація бізнес-процесів.

Між тим, у Звіті до акту виконаних робіт за договором б/н від 03.01.2011р. не зазначено які конкретно лідерські позиції, направлення розвитку компанії позивача, стратегії росту, а також розвитку нового напрямку діяльності, рекомендації щодо підвищення ефективності бізнесу було розроблено та запропоновано позивачу.

Пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704, визначено, що первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Акт виконаних робіт (наданих послуг) від 01.12.2011р. не містить зміст та обсяг господарської операції, не зазначено, які саме інформаційно - консультаційні послуги виконані ТОВ "ТЕХНОСПЕЦМАРКЕТИНГ" на виконання обов'язків, визначених в договорі про співробітництво від 03.01.2011р..

Отже, позивачем не доведено документально, яким саме чином інформаційно - консультаційні послуги було надано виконавцем; не надано жодних досліджень, які сторонами було погоджено у технічному завданні до договору б/н від 03.01.2011р., а тому такі документи не підтверджують надання позивачу інформаційно - консультаційних послуг за вказаною господарською операцією.

Таким чином, враховуючи вищенаведене колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що надані позивачем документи не підтверджують фактичного надання маркетингових та інформаційно-консультативних послуг за вказаним вище договорами, а тому не можуть бути підставою для формування податкового кредиту за спірними господарськими операціями.

Стаття 138 Податкового Кодексу України містить у собі склад витрат та порядок їх визнання, так, відповідно п.138.1 витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10-138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно з підпунктом 138.2 статті 138 Податкового Кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно із приписами абзаці 1 підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України до витрат не включаються витрати, які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Враховуючи те, що позивачем не підтверджено документально фактичне виконання господарських операцій за переліченими вище договорами, колегія суддів приходить до висновку про неправомірність формування витрат за спірними договорами.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог.

За таких обставин, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аудиторська фірма "Юрполіс-Аудит" залишити без задоволення.

Постанову від 09.10.2012р. по справі № 2а-6016/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Макаренко Я.М.Судді(підпис) (підпис) Шевцова Н.В. Мінаєва О.М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Макаренко Я.М.

Повний текст ухвали виготовлений 22.01.2013 р.