Ухвала суду № 28770221, 17.01.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2013 р.Справа № 2а-9781/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Макаренко Я.М.

Суддів: Шевцової Н.В. , Мінаєвої О.М.

за участю секретаря судового засідання Антоненко Н.В.

представника відповідача Мотузенко С.П.

представника позивача Хайнацької Г.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.10.2012р. по справі № 2а-9781/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хорс-Брок"

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Хорс-Брок" (надалі по тексту позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова (надалі по тексту відповідач), в якому просив суд:

- визнати недійсним (нечинним) повністю з моменту прийняття та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000042201, № 0000052201 від 07.05.2012 p., винесені Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Харкова.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 25.10.2012 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Хорс-Брок" до Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень задоволено у повному обсязі.

Скасовано податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова Харківської області Державної податкової служби від 07.05.2012 року № 0000042201, 0000052201.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційні скарги в яких посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.10.2012 року та прийняти нове судове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційних скарг відповідача, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційних скарг відповідача задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що працівниками ДПІ у Київському районі м. Харкова було проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «ХОРС-БРОК», з питання фінансово-господарських відносин з ТОВ «Промтехноопт»(код ЄДРПОУ 37092055) за березень, жовтень, листопада, грудень 2011 р.

За наслідками проведеної перевірки було складено акт № 451/22-106/35587084 від 12.04.2012 р. яким встановлено порушення позивачем:

- ч. 1 ст. 203, 215, п. 1. ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по право чинах, здійснених ТОВ «ХОРС-БРОК»з ТОВ «Промтехноопт».

- п. 198.3 ст. 198 ПК України в результаті чого занижено ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету в сумі 93073,00 грн., в тому числі за березень 2011 на 30769,00 грн., за жовтень 2011 на 35577,00 грн., за листопад 2011 р. па 26727,00 грн., за вересень 2011 р. на 106347 грн.

- п.138.8, ст. 138 ПК України в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 110110,00 гри., в тому числі у 1 в. 2011 р. в сумі 38460,00 грн., в IV кв. 2011 р. в сумі 71650,00 грн.

На підставі вище зазначеного акту перевірки керівником ДПІ у Київському районі м. Харкова були винесені податкові повідомлення-рішення № 0000042201, № 0000052201 від 07.05.2012 р.

Позивач не погодився з зазначеними рішеннями та подав до ДПС в Харківській області скаргу на податкові повідомлення-рішення № 0000042201, № 0000052201 від 07.05.2012 р.

Рішенням за результатами розгляду даної скарги ДПС у Харківській області податкові повідомлення-рішення № 0000042201, № 0000052201 від 07.05.2012 р. ДПІ у Київському районі м. Харкова - залишені без змін, а саму скаргу ТОВ «ХОРС-БРОК» Баришенської І.М. б/д від 15.05.2012 р. - без задоволення.

Не погодившись з рішенням ДПС у Харківській області, ТОВ «ХОРС-БРОК» подало до Державної Податкової Служби України повторну скаргу на податкові повідомлення-рішення № 000042201, № 0000052201 від 07.05.2012 р.

Згідно відповіді від 15.08.2012р. №368/0/67-12/10-205 «Про результати розгляду скарги» ДПС України залишила скаргу позивача без задоволення.

Підставою винесення оскаржених податкових повідомлень-рішень є посилання відповідача в акті перевірки, що ДПІ у Київського району м. Харкова було отримано від ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова акт №324/23-02-05/37092055 від 14.12.2011 р. та акт № 41/15-02-36/37092055 від 26.01.2011р. за якими було встановлено відсутність факту реального вчинення господарських операцій, встановлено відсутність придбання та поставки товарів (робіт, послуг) за весь перевіряємий період між його контрагентами, що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків зі сторони ТОВ «Промтехноопт» і дає змогу ставити під сумнів факт здійснення суб'єктом господарювання, задекларованого основного виду діяльності.

Таким чином, правочини укладені від імені ТОВ «Промтехноопт» не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже - мають ознаки нікчемності по ланцюгу до «вигодонабувача». На підставі викладеного податковий орган прийшов до висновку, що всі укладені правочини ТОВ «ХОРС-БРОК» з ТОВ «Промтехноопт» є нікчемними.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з протиправності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач прийшов до висновку про заниження позивачем податку на додану вартість за березень, вересень, жовтень, листопад 2011 року та податку на прибуток за 1,4 кв. 2011 року у зв'язку з неправомірним завищенням позивачем податкового кредиту та валових витрат за вказані періоди в зв'язку з віднесенням до податкового кредиту сум ПДВ та до валових витрат витрат за господарськими операціями, що проведені на підставі нікчемного, на думку відповідача, договору, укладеного з ТОВ «Промтехноопт», який не спричиняє реального настання правових наслідків.

Висновки відповідача про нікчемність договору, укладеного з ТОВ «Промтехноопт» грунтувалися на висновках актів перевірок, проведених відносно ТОВ «Промтехноопт», на підставі яких податковий орган дійшов висновку про відсутність факту вчинення ТОВ «Промтехноопт» господарських операцій, що свідчить про укладення угоди вказаним контрагентом без мети настання реальних наслідків.

Проте, колегія суддів не погоджується з такими висновками відповідача та не вбачає ознак укладеного позивачем з ТОВ «Промтехноопт» договору без мети настання реальних наслідків, виходячи з наступного.

Відповідно до положень статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Згідно з частиною 2 статті 215 цього Кодексу якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин), у цьому разі визнання такого правочину недійсним не вимагається.

Отже, за вимогами зазначеної норми договір є нікчемним, якщо він був спрямований на незаконне заволодіння майном держави.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ "Хорс - Брок" (Замовник) та ТОВ "Промтехноопт" (Виконавець) було укладено договір про надання послуг №68/11 від 01.03.2011 року.

За умовами даного договору Замовник доручає Виконавцеві, а Виконавець зобов'язується надати Замовнику за плату послуги з підготовки, заповненню документів для отримання дозвільних документів та послуги з отримання дозвільних документів уповноважених органів, до яких відносяться державні та інші структури, які у відповідності до діючого законодавства мають повноваження на видачу документів дозвільного характеру або проставлення на документах відміток дозвільного характеру, необхідних для проведення процедур митного оформлення.

Фактичне виконання умов вказаного договору підтверджується технічним завданням до договору № 68/11 від 01.03.2011 р., актами здачі-прийняття робіт, заявками на виконання робіт в рамках укладеного договору, звітами до договору.

Як вбачається з матеріалів справи, спірний договір позивачем був укладений на виконання договорів, за якими позивач виступив у якості Брокера та зобов'язався перед замовниками виконати послуги по митному декларуванню товарів, що підтверджується матеріалами справи.

Отже, матеріалами справи підтверджено реальне виконання сторонами умов договору про надання послуг №68/11 від 01.03.2011 року.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для висновку відповідача про нікчемність договору про надання послуг №68/11 від 01.03.2011 року слугували акти перевірок, проведених відносно ТОВ «Промтехноопт», на підставі яких податковий орган дійшов висновку про відсутність факту вчинення ТОВ «Промтехноопт» господарських операцій, що, на думку податкового органу, свідчить про укладення угоди вказаним контрагентом без мети настання реальних наслідків.

Між тим, враховуючи вимоги Цивільного кодексу України, колегія суддів зазначає, що основним критерієм для того, аби вважати правочин нікчемним, є його недійсність, встановлена законом, а не актом податкової перевірки, на підставі якого відповідач дійшов висновку про нікчемність правочину.

Спірний договір не визнаний у встановленому законом порядку недійсним.

Крім того, періоди, за які податковим органом було встановлено неправомірне, на думку відповідача, завищення позивачем податкового кредиту по договору про надання послуг №68/11 від 01.03.2011 року, а саме березень, вересень 2011 року, були предметом судового дослідження у справі за позовом ТОВ «Хорс-Брок» до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області ДПС про скасування податкових повідомлень-рішень, за наслідками розгляду якої Харківським окружним адміністративним судом прийнято постанову від 01.06.2012 року якою було надано правову оцінку господарським відносинам позивача за договором про надання послуг №68/11 від 01.03.2011 року та спростовано висновки відповідача щодо неправомірного завищення позивачем за вказані періоди податкового кредиту.

Постанова Харківського окружного адміністративного суду від 01.06.2012 року ухвалою харківського апеляційного адміністративного суду від 12.09.2012 року залишена без змін.

Згідно з ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що обставини, на підставі яких були винесенні оскаржувані у даній справі податкові повідомлення-рішення, були спростовані рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 01.06.2012 року та відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають доказуванню.

Отже, враховуючи, встановлення колегією суддів факту реального виконання умов, обумовлених спірним договором, надання позивачем належним чином оформлених документів в підтвердження виконання спірного договору та не надання податковим органом інших відомостей, які б свідчили про нікчемність спірного договору, колегія суддів відхиляє доводи відповідача про наявність ознак нікчемності спірного правочину.

При цьому, колегія суддів не погоджується з доводами відповідача щодо безпідставного заниження позивачем податку на додану вартість за жовтень, листопад 2011 року та податку на прибуток за 1,4 кв. 2011 року за операціями, проведеними на підставі спірного договору, виходячи з наступного.

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі по тексту - Кодекс), податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За приписами п.198.3. ст. 198 Податкового кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

-придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

-придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.1. ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.2. ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

-дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

-дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу, що передбачено п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України.

Отже, підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна видана платником податку.

Як вбачається з матеріалів справи, податковим органом не оспорюється той факт, що податковий кредит позивачем сформовано на підставі належно оформлених податкових накладних.

Отже, позивачем правомірно сформовано податковий кредит за спірний період.

Згідно ст. 61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Тому, якщо контрагент позивача не виконав свого зобов'язання зі сплати ПДВ до бюджету, настає відповідальність та відповідні негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою вважати неправомірним формування податкового кредиту позивачем, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо його формування та має документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Таким чином, сама по собі несплата податку контрагентом позивача, або його контрагентами (у тому числі в разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит позивача.

Отже, фактичні обставини справи об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та ТОВ «Промтехноопт» за спірним договором, а тому суми ПДВ правомірно віднесені останнім до податкового кредиту спірного періоду.

Стаття 138 Податкового Кодексу України містить у собі склад витрат та порядок їх визнання, так, відповідно п.138.1 витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10-138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно з підпунктом 138.2 статті 138 Податкового Кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно із приписами абзаці 1 підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України до витрат не включаються витрати, які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Як вбачається з матеріалів справи, реальність здійснення спірних господарських операцій між позивачем та ТОВ «Промтехноопт» підтверджено документально, а тому витрати понесені позивачем в рахунок оплати виконаних послуг правомірно віднесені останнім до валових витрат спірного періоду.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідачем безпідставно було донараховано позивачу податкове зобов"язання з податку на додану вартість та податку на прибуток.

За таких обставин, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.10.2012р. по справі № 2а-9781/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Макаренко Я.М.Судді(підпис) (підпис) Шевцова Н.В. Мінаєва О.М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Макаренко Я.М.

Повний текст ухвали виготовлений 22.01.2013 р.