Рішення № 28768136, 05.12.2012, Дарницький районний суд міста Києва

Справа № 2-199/12

Номер провадження 2/2602/778418/12

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

"05" грудня 2012 р.Дарницький районний суд м.Києва в складі судді Вовка Є.І., при секретарі Летиченко Ж.В., в приміщенні Дарницького районного суду м.Києва, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства „Райфайзен Банк Аваль", ЄДРПОУ 23494105, до ОСОБА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, та ОСОБА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, про стягнення боргу та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства „Райфайзен Банк Аваль" в особі Київської регіональної дирекції „Райфайзен Банк Аваль" та ОСОБА_3 про визнання недійсним кредитного договору та договору поруки,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство „Райффайзен Банк Аваль" звернулося до Дарницького районного суду м. Києва з позовом, в якому просило: розірвати кредитний договір №014/0005/82/10875 від 12 грудня 2006 року, укладений між Відкритим акціонерним товариством „Райффайзен Банк Аваль" (надалі назву було змінено на Публічне акціонерне товариство „Райффайзен Банк Аваль" відповідно до витягу зі Статуту) та ОСОБА_5; стягнути на користь Публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль", в особі Київської регіональної дирекції АТ „Райффайзен Банк Аваль" (р/р 2909001032 МФО 322904, код ЄДРПОУ 23494105, 01601 м. Київ, вул. Пирогова,7-7б) солідарно з ОСОБА_5, яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Києві, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, та ОСОБА_3, який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Києві, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, заборгованість за кредитним договором №014/0005/82/10875 від 12 грудня 2006 року у розмірі 824855 грн. 53 коп., та судові витрати; у рахунок погашення заборгованості у розмірі 824855 грн. 53 коп. звернути стягнення на нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_5 на праві договору дарування квартири, посвідченого ОСОБА_6, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 07 червня 2006 року за реєстровим №4816 та зареєстрований в Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об»єкти нерухомого майна 10 липня 2006 року, записаний у реєстрову книгу №д.622-278 за реєстровим №1907.

В обґрунтування позовних вимог у позові, зокрема зазначено, що кредитний договір №014/0005/82/10875 від 12 грудня 2006 року був укладений між Відкритим акціонерним товариством „Райффайзен Банк Аваль" (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство „Райффайзен Банк Аваль" (далі за текстом Банк) та ОСОБА_5, зобов'язання за яким Банк виконав повністю -надав цьому відповідачу кредит у вигляді кредитної лінії 100000 доларів США зі сплатою 14% річних за користування кредитними коштами на строк по 12.12.2016 року, а цей відповідач свої зобов'язання не виконав належним чином - станом на 05.01.2010 року не сплатив на користь Банку заборгованість, яка відповідно до умов вказаного кредитного договору складає суму 103300,63 долара США, що за офіційним курсом НБУ складає суму 824855 грн. 53 коп., яка включає суми заборгованості за: кредитом -84994,41 доларів США; відсотками -5991,10 доларів США; за пенею: за прострочення погашення кредиту -8173,87 доларів США та за прострочення сплати відсотків -4141,25 доларів США, яка нарахована в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, починаючи з наступного дня після закінчення строку виконання зобов»язань, зазначених в кредитному договорі -відповідно до п.10.1 кредитного договору.

Крім того, договір поруки від 12 грудня 2006 року був укладений між Відкритим акціонерним товариством „Райффайзен Банк Аваль" (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство „Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_3, зобов"язання за яким цей відповідач не виконав - не оплатив Банку вказану заборгованість відповідача ОСОБА_5 перед позивачем за вказаним кредитним договором.

Крім того, на забезпечення виконання зобов"язань відповідача ОСОБА_5 перед позивачем за вищевказаним кредитним договором №014/0005/82/10875 від 12 грудня 2006 року, між Відкритим акціонерним товариством „Райффайзен Банк Аваль" (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство „Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_5 - було укладено договір іпотеки від 12 грудня 2006 року, за яким цей відповідач -іпотекодавець передала в іпотеку нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_1, яка належала їй, ОСОБА_5 на підставі договору дарування квартири, посвідченого ОСОБА_6, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 07 червня 2006 року за реєстровим №4816 та зареєстрований в Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об»єкти нерухомого майна 10 липня 2006 року, записаний у реєстрову книгу №д.622-278 за реєстровим №1907.

У судовому засіданні представник позивача за первісним позовом просив вимоги первісного позову задовольнити, а у задоволенні вимог зустрічного позову відмовити.

У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_7 заперечував проти задоволення первісного позову та наполягав на задоволенні вимог зустрічного позову ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль" в особі Київської регіональної дирекції „Райфайзен Банк Аваль" та ОСОБА_3, в якому остання просила: визнати недійсним кредитний договір №014/0005/82/10875 укладений 12 грудня 2006 року між Публічним акціонерним товариством „Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_2; визнати недійсним договір поруки до кредитного договору від 12 грудня 2006 року укладеним між Публічним акціонерним товариством „Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_3. Просив застосувати позовну давність щодо пені, не посилаючись на конкретний її розрахунок та докази її розрахунку позивачем без врахування позовної давності.

В обгрунтування вимог зустрічного позову ОСОБА_2 зазначає, що вказаний кредитний договір є недійсним, посилаючись на вимоги Конституції України, ЦК України, Законів України, зокрема „Про банки та банківську діяльність" та Декрету Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання і валютного контролю", підзаконних актів та судові рішення по аналогічним справам. Вважає, що вказане зобов»язання не підлягає забезпеченню як недійсне відповідно до положень ст.548 ЦК України.

Проаналізувавши наведені дані, заперечення проти первісного позову, всі інші матеріали справи, в тому числі копії: рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 05 квітня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль" в особі Київської регіональної дирекції „Райффайзен Банк Аваль" про визнання недійсною додаткової угоди до договору поруки; вказаного кредитного договору №014/0005/82/10875 від 12 грудня 2006 року укладений між Відкритим акціонерним товариством „Райффайзен Банк Аваль" (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство „Райффайзен Банк Аваль") та ОСОБА_5 та договорів поруки та іпотеки (з додатками) (а.с.25-34, 14-22, 104-116); меморіальних ордерів (а.с.23-24); вимоги та зворотних повідомлень (а.с.35-37); реєстраційних документів позивача та довіреностей (а.с.38-40, 46, 51, 99-103, 117, 139, 149, 179); свідоцтва про шлюб ОСОБА_5 (а.с.90), а також розрахунків заборгованості (а.с.7-11), суд встановив наступні факти:

- кредитний договір №014/0005/82/10875 від 12 грудня 2006 року був укладений між Відкритим акціонерним товариством „Райффайзен Банк Аваль" (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство „Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_5, яка після укладання шлюбу 21.02.2009 року змінила прізвище на ОСОБА_2, зобов'язання за яким Банк виконав повністю -надав цьому відповідачу кредит у вигляді кредитної лінії 100000 доларів США зі сплатою 14% річних за користування кредитними коштами на строк по 12.12.2016 року, а цей відповідач свої зобов'язання не виконав належним чином - станом на 05.01.2010 року не сплатив на користь Банку заборгованість, яка відповідно до умов вказаного кредитного договору складає суму 103300,63 долара США, що за офіційним курсом НБУ складає суму 824855 грн. 53 коп., яка включає суми заборгованості за: кредитом -84994,41 доларів США; відсотками -5991,10 доларів США; за пенею: за прострочення погашення кредиту -8173,87 доларів США та за прострочення сплати відсотків -4141,25 доларів США, яка нарахована в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, починаючи з наступного дня після закінчення строку виконання зобов»язань, зазначених в кредитному договорі -відповідно до п.10.1 кредитного договору;

- договір поруки від 12 грудня 2006 року був укладений між Відкритим акціонерним товариством „Райффайзен Банк Аваль" (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство „Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_3, зобов"язання за яким цей відповідач не виконав - не оплатив Банку вказану заборгованість відповідача ОСОБА_5 перед позивачем за вказаним кредитним договором;

- на забезпечення виконання зобов"язань відповідача ОСОБА_2 перед позивачем за вищевказаним кредитним договором №014/0005/82/10875 від 12 грудня 2006 року, між Відкритим акціонерним товариством „Райффайзен Банк Аваль" (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство „Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_2 - було укладено договір іпотеки від 12 грудня 2006 року, за яким цей відповідач -іпотекодавець передала в іпотеку нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_1, яка належала їй, ОСОБА_2 на підставі договору дарування квартири, посвідченого ОСОБА_6, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 07 червня 2006 року за реєстровим №4816 та зареєстрований в Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об»єкти нерухомого майна 10 липня 2006 року, записаний у реєстрову книгу №д.622-278 за реєстровим №1907.

Відповідно до положень ст.1054 ЦК України: за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти; до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору;

Відповідно до положень ст.526, п.1 ст.530 ЦК України, зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, в тому числі, у встановлений в ньому строк.

Відповідно до положень ст.ст. 549, 550 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов"язання, при цьому, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов"язання.

Відповідно до положень ст.554 ЦК України: у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники; поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки; особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до положень ст.559 ЦК України: порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності; порука припиняється, якщо після настання строку виконання зобов'язання кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником або поручителем; порука припиняється у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не поручився за нового боржника; порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя; якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Суд вважає, що заперечення проти первісного позову та надані сторонами відповідачів документи не спростовують вищевказаних висновків суду, в тому числі, враховуючи вищенаведені вимоги діючого законодавства та зміст договору поруки, укладеного з погодженням всіх істотних умов 12 грудня 2006 року Відкритим акціонерним товариством „Райффайзен Банк Аваль", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство „Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_3, суд вважає, що зміст рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 05 квітня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль" в особі Київської регіональної дирекції „Райффайзен Банк Аваль" про визнання недійсною додаткової угоди до договору поруки (яким було визнано недійсною додаткову угоду №1 до договору поруки від 12 грудня 2006 року, укладену між Відкритим акціонерним товариством „Райффайзен Банк Аваль", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство „Райффайзен Банк Аваль" та від імені ОСОБА_3) не має безпосереднього відношення до спірних правовідносин. Крім того, суд вважає, що твердження, які наведені у вказаних запереченнях щодо повноважень осіб, які підписали вищевказані договори не заслуговують на увагу, оскільки не зазначені ОСОБА_2 у зустрічному позові у якості обгрунтування його вимог та враховуючи презумпцію правомірності правочину, встановлену ст.204 ЦК України, а також враховуючи зміст наявних в справі довіреностей, зміст вказаних договорів, підписи на яких завірені відповідними печатками та фактичне надання вказаних кредитних коштів, що відповідачами не оспорюється. Крім того, суд вважає безпідставними вимоги про зменшення розміру пені, враховуючи положення ст.ст.256, 258, 261 ЦК України, а також, що датою закінчення належного виконання зобов"язань відповідачем ОСОБА_2 за вищевказаним кредитним договором є 12.12.2016 року, при цьому, стороною відповідача не надано конкретного розрахунку пені всупереч вимогам ст.60 ЦПК України.

Відповідно до положень ст.60 ЦПК України: кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу; докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі; доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до положень ст.61 ЦПК України: обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню; обставини, визнані судом загальновідомими не потребують доказування; обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Суд вважає, що належить відмовити у задоволенні вимог зустрічного позову ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль" в особі Київської регіональної дирекції „Райфайзен Банк Аваль" та ОСОБА_3, оскільки вони є безпідставними та необгрунтованими, а доводи, наведені в обгрунтування цих вимог є надуманими та такими, що спростовуються вищенаведеними договорами з додатками та положеннями діючого законодавства.

Суд вважає, що всі докази, які були проаналізовані судом, свідчать про те, що вказані договори є дійсними відповідно до вимог Конституції України, ЦК України, та Законів України, зокрема, враховуючи положення ст.ст.203, 215, 217, 227 ЦК України, та такими, що відповідають нормам Закону України „Про банки та банківську діяльність", „Про захист прав споживачів" та Декрету Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання і валютного контролю".

Так, ОСОБА_2 вважає, що вказаний кредитний договір є недійсним в зв"язку з відсутністю у сторін індивідуальної ліцензії Національного Банку України, яка б дозволяла їй використовувати іноземну валюту як засіб платежу при виконанні своїх зобов"язань за кредитним договором. Інші позовні вимоги є похідними від цієї вимоги.

Судом встановлено, що за вказаним кредитним договором Банк свої зобов'язання виконав, надав кредитні кошти в іноземній валюті, а ОСОБА_2 отримала те, на що розраховувала -кошти в іноземній валюті. На момент укладення кредитного договору не існувало заборони позивачу взяти кредитні кошти в іншій валюті, в гривні. Грошові кошти мають бути повернуті в тій самій валюті, в якій і одержані та в кількості, що відповідає умовам кредитного договору разом з нарахованими процентами та іншими платежами.

Під час укладання кредитного договору, сторони чітко розуміли, що курсові коливання гривні можуть настати, але ОСОБА_2 обрала валютою кредитування саме долари США та взяла на себе зобов'язання повернути кредит в іноземній валюті. Твердження ОСОБА_2 щодо невідповідності умов кредитного договору законодавству України є цілком безпідставними та такими, що не ґрунтуються на діючому законодавстві України.

Відповідно до ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

ОСОБА_2 сама уклала кредитний договір з Банком на підставі вільного волевиявлення, і ставлячи підпис, вважала його справедливим.

Тобто, при підписанні кредитного договору, всі передбачені чинним законодавством вимоги для укладення договорів були дотримані, договори містять всі передбачені чинним законодавством відомості, дотримано всіх вимог щодо змісту та форми їх укладення, а тому не вбачається підстав стверджувати про невідповідність їх умов вимогам законодавства, на що ОСОБА_2 посилається у своїй позовній заяві.

Відповідно до ст.5 Декрету КМУ "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" передбачено, що Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом.

Відповідно до п.1.5 Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк.

Крім того, відповідно до ч.1 ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом виключно свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до положень ст.7 Закону України „Про іпотеку": за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання; якщо вимога за основним зобов'язанням підлягає виконанню у грошовій формі, розмір цієї вимоги визначається на підставі іпотечного договору або договору, що обумовлює основне зобов'язання, у чітко встановленій сумі чи шляхом надання критеріїв, які дозволяють встановити розмір цієї вимоги на

конкретний час протягом строку дії основного зобов'язання.

Відповідно до положень ч.1 ст.12 Закону України „Про іпотеку" -у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до положень ч.1 та ч.3 ст.33 Закону України „Про іпотеку": у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону; звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до положень ст.41 Закону України „Про іпотеку" -реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", з дотриманням вимог цього Закону.

Враховуючи викладене суд вважає, що первісний позов підлягає частковому задоволенню, а саме належить: розірвати кредитний договір №014/0005/82/10875 від 12 грудня 2006 року укладений між Відкритим акціонерним товариством „Райффайзен Банк Аваль" (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство „Райффайзен Банк Аваль") та ОСОБА_5; стягнути на користь Публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль", ЄДРПОУ 23494105, солідарно з ОСОБА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, та ОСОБА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, заборгованість за кредитним договором №014/0005/82/10875 від 12 грудня 2006 року у розмірі 824855 грн. 53 коп., та в рахунок погашення цього боргу звернути стягнення на нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_2 на підставі договору дарування квартири, посвідченого ОСОБА_6, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 07 червня 2006 року за реєстровим №4816 та зареєстрований в Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об»єкти нерухомого майна 10 липня 2006 року, записаний у реєстрову книгу №д.622-278 за реєстровим №1907.

Суд вважає, що редакція позовних вимог, яка зазначена позивачем є неконкретною та необгрунтованою, а тому задоволенню не підлягає, зокрема щодо зазначення лише колишнього прізвища відповідача, яка змінила прізвище з ОСОБА_5 на ОСОБА_2 (а.с.90).

Відповідно до вимог ст.88 ЦПК України, належить: судові витрати по справі у вигляді судового збору в сумі 1700 грн. та витрат на інформаційне-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн. стягнути на користь Публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль", ЄДРПОУ 23494105, солідарно з ОСОБА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, та ОСОБА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_2.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 208, 209, 214, 215, 228 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства „Райфайзен Банк Аваль" задовольнити частково.

Розірвати кредитний договір №014/0005/82/10875 від 12 грудня 2006 року укладений між Відкритим акціонерним товариством „Райфайзен Банк Аваль" (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство „Райфайзен Банк Аваль") та ОСОБА_5.

Стягнути на користь Публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль", ЄДРПОУ 23494105, солідарно з ОСОБА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, та ОСОБА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, заборгованість за кредитним договором №014/0005/82/10875 від 12 грудня 2006 року у розмірі 824855 грн. 53 коп., та в рахунок погашення цього боргу звернути стягнення на нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_2 на підставі договору дарування квартири, посвідченого ОСОБА_6, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 07 червня 2006 року за реєстровим №4816 та зареєстрований в Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об»єкти нерухомого майна 10 липня 2006 року, записаний у реєстрову книгу №д.622-278 за реєстровим №1907.

В задоволенні решти позовних вимог Публічного акціонерного товариства „Райфайзен Банк Аваль" відмовити.

Відмовити в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства „Райфайзен Банк Аваль" в особі Київської регіональної дирекції „Райфайзен Банк Аваль" та ОСОБА_3.

Судові витрати по справі у вигляді судового збору в сумі 1700 грн. та витрат на інформаційне-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн. стягнути на користь Публічного акціонерного товариства „Райфайзен Банк Аваль", ЄДРПОУ 23494105, солідарно з ОСОБА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, та ОСОБА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_2.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом 10 днів з дня його проголошення.

СУДДЯ: