Постанова № 2876736, 07.08.2008, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий в 1 інстанції - Мудрецький Р.В.

Суддя-доповідач - Старосуд М.І.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

Іменем України

«07» серпня 2008 року справа № 22-а-8368/08

м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Старосуда М.І.

суддів Ханової Р.Ф., Василенко Л.А.

при секретарі

судового засідання  Денисенко К.С.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Костянтинівської міської ради

на постанову Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області

від 11 червня 2008 року

по справі № 2-а-39/08

за адміністративним позовом ОСОБА_1

до відповідача Управління праці та соціального захисту населення Костянтинівської міської ради

третя особа Головне Управління Державного казначейства України у Донецькій області

про  визнання дій противоправними, стягнення недоотриманої щорічної допомоги на оздоровлення учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЄС та стягнення недоотриманої щорічної разової грошової допомоги інваліду війни,

ВСТАНОВИЛА:

27.03.2008 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом.

Постановою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 11 червня 2008 року у справі № 2-а-39/08 позовна заява ОСОБА_1 задоволена повністю, а саме: визнані противоправними дії відповідача щодо недоплати позивачу щорічної грошової допомоги на оздоровлення за 2001-2005 роки, 2007 рік, щорічної разової грошової допомоги інваліду війни за 2004, 2007 роки. Зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Костянтинівської міської ради за рахунок Державного бюджету сплатити ОСОБА_1: недоотриману щорічну допомогу на оздоровлення за 2001-2005 роки, 2007 рік в розмірі 5904 грн. 80 коп. шляхом перерахування з розрахункового рахунку №35213023001529 в УДК м. Костянтинівна Донецької області, МФО 834016, ОКПО 03197428; недоотриману щорічну разову грошову допомогу інваліду війни за 2004, 2007 роки в розмірі 4404 грн. 83 коп. шляхом перерахування з розрахункового рахунку №35214011001529 в УДК м. Костянтинівна Донецької області, МФО 834016, ОКПО 03197428.

Відповідачем подана апеляційна скарга, в якій він просить скасувати постанову суду та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовної заяви відмовити.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує невірним застосуванням судом першої інстанції норм матеріального права.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів встановила.

ОСОБА_1 - учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЄС першої категорії та має статус інваліда війни ІІІ групи, у зв'язку з чим та відповідно до вимог Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” має право на отримання щорічної грошової допомоги до 9 травня (яка повинна виплачуватися до 5 травня) в розмірі семи мінімальних пенсій за віком.

Перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Костянтинівської міської ради як особа, яка є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції, категорія 1, у зв'язку з чим користується правами та пільгами, передбаченими Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Статтею 48 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” передбачена щорічна допомога на оздоровлення, зокрема, інвалідам ІІІ групи - чотири мінімальні заробітні плати, при цьому розмір мінімальної заробітної плати встановлюється на момент виплати.

Фактично відповідачем виплачена позивачу щорічна допомога на оздоровлення:

за 2001 рік - в сумі 21 грн. 50 коп., (27.11.2002 року)

за 2002 рік - в сумі 21 грн. 50 коп., (22.08.2003 року)

за 2003 рік - в сумі 21 грн. 50 коп., (30.06.2004 року)

за 2004 рік - в сумі 26 грн. 70 коп., (25.11.2004 року)

за 2005 рік - в сумі 90 грн., (17.11.2005 року)

за 2006 рік - в сумі 90 грн., (13.06.2006 року)

за 2007 рік - в сумі 120 грн. (19.04.2007 року)

Фактично позивач отримав від відповідача разову грошову допомогу до 9 травня у 2004 році - 130 грн., у 2005 році - 270 грн., у 2006 році 270 грн., у 2007 році - 300 грн., при цьому відповідач керувався положеннями та статями Закону України “Про державний бюджет України відповідний рік”.

Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених судом першої інстанції та апеляційним судом, в апеляційній скарзі вказується на порушення норм матеріального права.

Як вважає апелянт, при виплаті щорічної допомоги на оздоровлення треба керуватись розміром такої допомоги, який встановлений Постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року № 836 “Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, а з 2005 року - Постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року № 562 “Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Колегія суддів вважає такий висновок помилковим, а апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку, у тому числі, органів державної влади.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема, соціальний захист потерпілого населення, визначені Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Статтею 63 Закону передбачено, що фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок Державного бюджету України.

Відповідно до ст. 48 спеціального Закону щорічна допомога на оздоровлення сплачується органами соціального захисту населення за місцем проживання громадянина.

Постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 року № 256, якою затверджений Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, встановлено, що головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належить питання праці та соціального захисту населення.

Таким чином, відповідач є головним розпорядником коштів місцевого бюджету за рахунок субвенцій з державного бюджету та на нього покладений обов'язок щодо реалізації механізму фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення, зокрема, пільг громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Колегія суддів вважає необґрунтованим застосування відповідачем при виплаті щорічної допомоги на оздоровлення розміру таких виплат, який встановлений Постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року № 836 “Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та з 2005 року - Постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року № 562 “Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Статтею 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” передбачена щорічна допомога на оздоровлення особам, зокрема, інвалідам ІІІ групи - чотири мінімальні заробітні плати.

Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

Тобто, нормами спеціального Закону визначений розмір щорічної допомоги як величина, кратна розміру мінімальної заробітної плати, встановленої Законом на час здійснення виплати.

Всупереч нормам спеціального закону, зазначеними постановами встановлені конкретні розміри такої допомоги в твердій грошовій сумі.

Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Згідно частини 4 статті 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу у відповідності до пункту 2 Указу Президента України “Про Єдиний державний реєстр нормативних актів” від 27.06.1996 року стосовно преюдиції нормативних актів.

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами при вирішенні даного спору підлягають застосуванню норми ст. 48 Закону “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та Закони України про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на 2003, 2004, 2005, 2007 роки, а не вказані Постанови КМУ.

Таким чином, дії відповідача в частині виплати позивачу щорічної допомоги на оздоровлення за 2001 - 2007 роки у вищевказаних розмірах, суд першої інстанції обґрунтовано визнав неправомірними.

Суд першої інстанції вірно встановив, що за 2001, 2002 роки позивачу, також, не доплачені суми на оздоровлення відповідно до вимог спеціального Закону, але дійшов помилкового висновку про стягнення зазначених коштів за 2001, 2002 роки саме з цього відповідача, оскільки виплату щорічної допомоги на оздоровлення хоча і здійснюють органи соціального захисту населення, але починаючи тільки з 29 жовтня 2003 року, відповідно до п. 2 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою КМУ від 04.03.2002 року № 256.

Тобто, в частині стягнення недоотриманих коштів на оздоровлення за 2001, 2002 роки позивач пред'явив вимоги до неналежного відповідача у справі, тому колегія суддів вважає за необхідне відмовити позивачу в стягненні коштів за 2001-2002 роки саме з цього відповідача.

А тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню щорічна грошова допомога на оздоровлення за 2003-2005, 2007 роки, а саме:

за 2003 рік (185 грн. х 4) = 740 грн. - 21 грн. 50 коп. = 718 грн. 50 коп.;

за 2004 рік (237 грн. х 4) = 948 грн. - 26 грн. 70 коп. = 921 грн. 30 коп.;

за 2005 рік (332 грн. х 4) = 1328 грн. - 90 грн. = 1238 грн.;

за 2007 рік (420 грн. х 4) = 1680 грн. - 120 грн. = 1560 грн.

Всього: 4437 грн. 80 коп.

Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяння формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них визначає Закон України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”.

Відповідно до ст.13 цього Закону щорічно до 5 травня інвалідам війни ІІІ групи виплачується разова грошова допомога у розмірі 7 мінімальних пенсій за віком.

Абзацом 1 ст. 17 цього Закону встановлено, що фінансування витрат, пов'язаних з введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів.

Згідно абз. 1 ст. 17-1 щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12 - 16 цього Закону, здійснюють органи праці та соціального захисту населення через відділення зв'язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.

Таким чином, у спірних правовідносинах відповідач є органом владних повноважень, на якого чинним законодавством покладений обов'язок по здійсненню виплат, передбачених Законом України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, в тому числі разової грошової допомоги.

Не приймається до уваги довід заявника скарги стосовно правомірності застосування у 2004 році розміру таких виплат, встановленому ст. 44 Закону України “Про Державний бюджет України на 2004 рік”, якою встановлено, що у 2004 році виплата щорічної разової допомоги відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" здійснюється у таких розмірах: інвалідам війни 1 групи - 195 гривень, інвалідам війни ІІ групи - 160 гривень, інвалідам війни 3 групи - 130 гривень, учасникам бойових дій - 120 гривень, особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, - 195 гривень, членам сімей загиблих та дружинам (чоловікам) померлих учасників бойових дій і учасників війни, визнаних за життя інвалідами, - 65 гривень, оскільки положення ст. 44 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) згідно з Рішенням Конституційного суду від 01.12.2004 року № 20рп/2004.

Колегія суддів вважає, також, неправомірним довід заявника скарги щодо правомірності застосування у 2007 році розміру таких виплат, встановленому п. 13 ст. 71 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, відповідно до якого у 2007 році виплата щорічної разової допомоги відповідно до закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” здійснюється у таких розмірах: інвалідам I групи - 450 гривень, інвалідам II групи - 360 гривень, інвалідам III групи - 300 гривень; учасникам бойових дій - 280 гривень; особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною - 450 гривень; членам сімей загиблих та дружинам (чоловікам) померлих інвалідів війни та дружинам (чоловікам) померлих учасників бойових дій, учасників війни - 150 гривень; учасникам війни - 55 гривень, оскільки положення зазначеної норми Закону - визнані неконституційним рішенням Конституційного Суду України у справі № 6-рп від 09.07.2007 року.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів правомірність дій щодо нарахування ОСОБА_1  щорічної грошової допомоги до 9 травня протягом 2004 року - 130 грн., 2007 року - в розмірі 300 грн., встановленому Законом України “Про Державний бюджет України” на відповідний рік, а не в розмірі, встановленому Законом України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”.

Згідно ст. 22 зазначеного закону рішення підприємств, установ і організацій, які надають пільги, можуть бути оскаржені до районної державної адміністрації, виконавчого комітету міської Ради або до районного (міського) суду.

Оскільки орган праці та соціального захисту населення порушив право позивача на отримання разової грошової допомоги, виплата якої встановлена ст.13 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, він звернувся за захистом порушеного права з позовною заявою, та суд першої інстанції ухвалив судове рішення в частині стягнення разової грошової допомоги за 2004, 2007 роки з додержанням норм матеріального і процесуального права. А відносно частини рішення суду про недоплату відповідачем позивачу щорічної грошової допомоги на оздоровлення за 2001-2005 роки, 2007 рік підлягає відмові в частині стягнення за 2001 - 2002 роки.

Колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції щодо незастосування до вказаних правовідносин строку позовної давності і вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а постанову суду першої інстанції скасувати.

На підставі викладеного керуючись Конституцією України, Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, ст. 2, ст. 9, ст. 160, ст. 167, ст. 195, ст. 196, п.3 ст. 198, п. 1 ст. 202, ч. 2 ст. 205, ст. 207, ст. 211, ст. 212, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

 П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Костянтинівської міської ради на постанову Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 11 червня 2008 року у справі № 2-а-39/08 - задовольнити частково.

Постанову Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 11 червня 2008 року у справі № 2-а-39/08 за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Костянтинівської міської ради про визнання противоправними дій відповідача щодо недоплати позивачу щорічної грошової допомоги на оздоровлення за 2001-2005 роки, 2007 рік, щорічної разової грошової допомоги інваліду війни за 2004, 2007 роки, зобов'язання Управління праці та соціального захисту населення Костянтинівської міської ради за рахунок Державного бюджету сплатити ОСОБА_1: недоотриману щорічну допомогу на оздоровлення за 2001-2005 роки, 2007 рік в розмірі 5904 грн. 80 коп. шляхом перерахування з розрахункового рахунку №35213023001529 в УДК м. Костянтинівна Донецької області, МФО 834016, ОКПО 03197428; недоотриману щорічну разову грошову допомогу інваліду війни за 2004, 2007 роки в розмірі 4404 грн. 83 коп. шляхом перерахування з розрахункового рахунку №35214011001529 в УДК м. Костянтинівна Донецької області, МФО 834016, ОКПО 03197428 - скасувати.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Костянтинівської міської ради про визнання дій противоправними, стягнення недоотриманої щорічної допомоги на оздоровлення учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЄС та стягнення недоотриманої щорічної разової грошової допомоги інваліду війни - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Костянтинівської міської ради щодо недоплати ОСОБА_1 щорічної грошової допомоги на оздоровлення за 2003,2004,2005,2007 роки; щорічної разової грошової допомоги інваліду війни за 2004, 2007 роки.

Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Костянтинівської міської ради за рахунок Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 недоотриману щорічну допомогу на оздоровлення за 2003, 2004, 2005, 2007 роки в сумі 4437 грн. 80 коп. та недоотримані суми щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2004 та 2007 роки у розмірі 4404 грн. 83 коп.

В задоволені іншої частини позовної заяви - відмовити.

Постанова Донецького апеляційного адміністративного суду вступає в законну силу з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий:

Судді: