Рішення № 28764309, 17.01.2013, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17.01.13 Справа № 5021/1786/12.

За позовом: Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Надра»,

м. Київ;

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Сумихімпром», м. Суми;

про стягнення 2 726 475 грн. 20 коп.,

СУДДЯ Н.П. ЛУГОВА

Представники сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідачів: Фанта Т.О., Конопля А.М.;

За участю секретаря судового засідання - А.Г.Кириченко-Шелест

Суть спору: позивач просить суд стягнути з відповідача - Публічного акціонерного товариства «Сумихімпром», на свою користь заборгованість в сумі 2 726 475 грн. 20 коп., відповідно до договору кредитної лінії № 01/2006/5261029 від 14.06.2006 року, в тому числі: 2 509 000 грн. 00 коп. - заборгованість по відсоткам, 217 475 грн. 20 коп. - інфляційні збитки; також позивач просить суд стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 64 380,00 грн.

Відповідач у відзиві на позов, посилаючись на інформаційний лист Вищого господарського суду України № 01-06/928/2012 від 17.07.2012 року «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» (із змінами, внесеними згідно з Листом Вищого господарського суду України № 01-06/950/2012 від 20.07.2012), зазначає, що позивачем невірно зроблений розрахунок інфляційних втрат, а саме не враховано, що в травні 2012 року індекс інфляції становив 99,7; в червні 2012 року - 99,7; в липні 2012 року - 99,8; в серпні - 2012 року - 99,7, тобто була дефляція. Таким чином, відповідач заперечує проти позову в частині стягнення інфляційних нарахувань на суму 217 475 грн. 20 коп., та надає контррозрахунок, відповідно до якого розмір інфляційних втрат за користування кредитом за період з 24.10.2011 року по 12.11.2012 року становить 0 грн. 00 коп.; інфляційні втрати по погашенню відсотків за користування кредитом становлять -9 587 грн. 50 коп.

13.12.12р. позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог, а саме: просить стягнути по Кредитному договору № 01/2006/5261029 від 14.06.2006 року заборгованість по відсоткам за період з 13.11.2012 року по 11.12.2012 року в розмірі 188 500 грн. 00 коп. Крім того, позивач просить стягнути заборгованість по Кредитному договору № 7.6-86 від 30.11.2009 року у відповідності до Договору про відступлення права вимоги за період з 24.10.2012 року по 12.12.2012 року - 3% річних за порушення строку сплати кредиту - 697 287 грн. 21 коп. та 3% річних за порушення строку сплати відсотків - 294 213 грн. 24 коп. Отже, як зазначено в заяві, загальна сума заборгованості з врахуванням первісно заявленої суми склала 3 906 475 грн. 65 коп.

Заява позивача про збільшення позовних вимог прийнята судом до розгляду відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України в частині стягнення 188 500 грн. 00 коп. заборгованості по відсоткам по кредитному договору № 01/2006/5261029 від 14.06.2006 року за період з 13.11.2012 року по 11.12.2012 року.

Слід зазначити, що відповідно до п. 3.12. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті.

Протокол судового засідання від 17.01.2013 року свідчить про початок розгляду справи по суті.

При цьому, позивач при поданні заяви про збільшення позовних вимог від 13.12.2012 року як підставу для стягнення заборгованості зазначив кредитний договір № 7.6-86 від 30.11.2009 року, який є іншим договором у правовідносинах сторін спору, ніж зазначено в позовній заяві. Тобто, позивач змінив підставу позову після початку розгляду справи по суті.

Таким чином, заява про збільшення позовних вимог в частині стягнення заборгованості по кредитному договору № 7.6-86 від 30.11.2009 року а саме: 3% річних за порушення строку сплати кредиту - 697 287 грн. 21 коп. та 3% річних за порушення строку сплати відсотків - 294 213 грн. 24 коп., не підлягає розгляду у даній справі, у зв'язку з порушенням позивачем вимог ч. 4 ст. 22 Господарського процессуального кодексу України.

В судовому засідання представником відповідача додатково подано відзив відповідно до якого останній просить суд відмовити позивачеві в задоволенні позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат в повному обсязі. В частині відсотків за користування кредитом по кредитному договору № 01/2006/5261029 від 14.06.2006 року відповідач просить суд відмовити в розмірі 101 061,64 грн., які нараховані після 02.12.2012 року.

Крім того, відповідач зазначив, що 02.11.2012 року керуючим санацією ПАТ «Сумихімпром» на підставі ч. 10 ст. 17 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» було прийнято рішення про відмову з 02.12.2012р. від виконання договору кредитної лінії № 01/2006/5261029 від 14.06.2006 року.

Позивач в судове засідання не з'явився, про час і місце судового розгляду повідомлений належним чином, про що свідчить повернуте до господарського суду поштове повідомлення про вручення ухвали господарського суду від 13.12.2012 року.

Оскільки, позивач не скористався своїм процесуальним правом на участь у даному судовому засіданні, клопотання про відкладення розгляду справи від нього не надходило, згідно ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши повноважних представників позивача та оцінивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

14.06.2006 року між позивачем та відповідачем укладено договір кредитної лінії № 01/2006/5261029, відповідно до п. 1.1. якого, Банк (позивач) відкриває Позичальнику (відповідачу) кредитну лінію в сумі 2 000 000,00 доларів США, строком на 36 місяців з 14 червня 2006 року по 13 червня 2009 року.

Згідно п. 1.2. укладеного договору, видача кредитних коштів позичальнику здійснюється окремими траншами після подачі останнім заявок на видачу кредитних коштів відповідно до п. 3.3. цього договору.

Пунктом 1.3. кредитного договору передбачено, що кредитні кошти надаються позичальнику зі сплатою процентів у розмірі 12,7 % річних.

До кредитного договору було внесено зміни шляхом підписання Додаткової угоди № 4 від 12.01.2010 року. Так, згідно п. 1.1.1. додаткової угоди, максимальний ліміт заборгованості встановлено у розмірі 13 000 000,00 (тринадцять мільйонів) гривень.

Згідно п. 1.1.2. кредитного договору в редакції відповідно до Додаткової угоди № 4 від 12.01.2010 року «строк користування кредитною лінією встановлюється з 14 червня 2006 року до 13 червня 2009 року, при цьому транші, які були надані в доларах США, та нараховані відсотки перераховуються в українську гривню за наступним курсом 6,5 (шість цілих п'ять десятих) і у відповідності з узгодженими раніше умовами кредитування шляхом надання кредитного траншу в українській гривні для погашення заборгованості по траншу кредитної лінії в доларах США без зміни суми ліміту заборгованості за кредитною лінією.

Відповідно до внесених Додатковою угодою № 4 від 12.01.2009 року змін до п. 1.3. Кредитного договору, відсоткова ставка за користування кредитними коштами в національній валюті складає 18 % річних за користування кредитними коштами в національній валюті.

На виконання умов кредитного договору позивачем перераховано відповідачу 13 000 000,00 гривень (тринадцять мільйонів гривень нуль копійок).

Як зазначає позивач, відповідач умови кредитного договору не виконав, в передбачений п 1.1. кредитного договору строк кредитні кошти не повернув, проценти не сплатив, тому станом на 12.11.2012 року загальна заборгованість відповідача перед позивачем за основною сумою кредиту складає 13 000 000, 00 грн.

У зв'язку з вищенаведеним, позивачем з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, відповідачу нараховано 2 509 000, 00 грн. (два мільйони п'ятсот дев'ять тисяч гривень нуль копійок) заборгованості по процентах за вказаним договором, 217 475, 20 грн. інфляційних збитків за період з 24.10.2011 року по 12.11.2012 року та додатково 188 500 грн. 00 коп. заборгованості по процентах за період з 13.11.2012 року по 11.12.2012 року.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази в їх сукупності та проаналізувавши норми чинного законодавства України, вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав:

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України, п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов Договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Матеріали справи свідчать, та відповідач не заперечує факту невиконання ним умов кредитного договору № 01/2006/5261029 від 14.06.2006 року.

Відповідно до ухвали господарського суду Сумської області від 30.10.2012 року у справі № 5021/2509/2011 введено процедуру санації Публічного акціонерного товариства «Сумихімпром» строком на 12 місяців.

Згідно ч. 10 ст. 17 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», керуючий санацією в трьохмісячний строк з дня прийняття рішення про санацію має право відмовитися від виконання договорів боржника, укладених до порушення провадження у справі про банкрутство, не виконаних повністю або частково, якщо: виконання договору завдає збитків боржнику; договір є довгостроковим (понад один рік) або розрахованим на одержання позитивних результатів для боржника в довгостроковій перспективі, крім випадків випуску продукції з технологічним циклом, більшим за строки санації боржника; виконання договору створює умови, що перешкоджають відновленню платоспроможності боржника.

Як свідчать матеріали справи, 08.11.2012 року керуючий санацією ПАТ «Сумихімпром» повідомив ПАТ КБ «Надра», що 02.11.2012 року прийнято рішення про відмову з 02.12.2012 року від виконання договорів, в тому числі договору кредитної лінії № 01/2006/5261029 від 14.06.2006 року.

Відповідно до ч. 3 ст. 651 Цивільного кодексу України, у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Оскільки ПАТ «Сумихімпром» знаходиться в процедурі банкрутства, то норми Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» є в даному випадку спеціальними та підлягають пріоритетному застосуванню.

Відповідно до ч. 10 ст. 17 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», сторона договору, щодо якого прийнято рішення керуючим санацією про відмову від його виконання, має право в тридцяти денний строк з дня прийняття рішення керуючим санацією вимагати в установленому порядку відшкодування збитків, які виникли у зв'язку з відмовою від виконання договору, в процедурі провадження у справі про банкрутство.

Про зазначену правову позицію також вказано в п. 83 постанови пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 року № 15 «Про судову практику в справах про банкрутство».

Слід зазначити, що статтею 651 Цивільного кодексу України не визначено, у якій формі має висловлюватися відмова від виконання договору.

Докази, що є в матеріалах справи, зокрема повідомлення керуючого санацією № 15-8854 від 08.11.2012 року та пояснення представників відповідача в судовому засіданні, свідчать, що позивач не заперечив, не оскаржив відмову від договору. Представник позивача двічі не з'явився в судове засідання, чим позбавив суд в повному обсязі дослідити правомірність факту відмови від договору керуючим санацією.

Крім того, з аналізу норм Цивільного кодексу України вбачається право позивача на оспорювання факту відмови від виконання договору в суді. При цьому суд може на вимогу позивача зобов'язати відповідача виконати договір, за винятком тих випадків, коли Законом стороні надається безумовний привілей на відмову від договору або визнання його розірваним.

Тому, враховуючи вищезазначене, щодо суми заборгованості по відсоткам за користування кредитом, що нарахована позивачем за період з 02.12.2012 року по 11.12.2012 року в сумі 65 000,00 грн., позовну заяву в цій частині суд залишає без розгляду на підставі п. 5 ч.1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, суд вважає правомірними вимоги позивача щодо стягнення заборгованості по відсоткам за договором кредитної лінії № 01/2006/5261029 від 14.06.2006 року за період з 24.10.2011 року по 01.12.2012 року включно та такими, що підлягають задоволенню в сумі 2 632 500,00 грн.

Щодо стягнення інфляційних нарахувань в сумі 217 475,20 грн., суд встановив наступне:

Матеріали справи свідчать, що позивач подав суду розрахунок інфляційних збитків по погашенню кредиту та відсотків за період 24.10.2011-12.11.2012рр.

Але судом встановлено, що позивач здійснив розрахунок інфляційних збитків з порушенням вимог, зазначених в інформаційному листі від 17.07.2012 №01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права».

Так, в інформаційному листі від 17.07.2012 №01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» (Із змінами, внесеними згідно з Листом Вищого господарського суду України № 01-06/950/2012 від 20.07.2012) зазначає, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

Як зазначає відповідач та перевірено судом, позивачем дійсно невірно проведено розрахунок інфляційних втрат за кредитним договором № 01/2006/5261029 від 14.06.2006, а саме позивачем не враховано, що в травні 2012 індекс інфляції становив 99,7; в червні 2012 - 99,7; в липні - 99,8, серпні - 99,7, тобто була дефляція.

При цьому, розмір інфляційних втрат за користування кредитом за період з 24.10.2011 по 11.12.2012 становить 0 грн. 00 коп.; інфляційні втрати по погашенню відсотків за користування кредитом становить - 9 587,50 грн., що також підтверджується контррозрахунком, що подав суду відповідач.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 217 475,20 грн. інфляційних збитків, як недоведених належним чином та необґрунтованих.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню частково в сумі 2 632 500,00 грн.

Згідно із ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 22, 33, 44, 49, п. 5 ч. 1 ст. 81, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Сумихімпром» (40000, м. Суми, вул. Харківська, п/в 12, код 05766356) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Надра» (04053, м. Київ, вул. Артема, 15, код 20025456) 2 632 500,00 грн. заборгованості за договором кредитної лінії № 01/2006/5261029 від 14.06.2006 року, 52 650,00 грн. судового збору.

3. В частині стягнення інфляційних збитків в сумі 217 475,20 грн. - відмовити.

4. В частині стягнення заборгованості по відсоткам за користування кредитом в сумі 65 000,00 грн. - залишити без розгляду.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 22.01.2013 року.

СУДДЯ Н.П. ЛУГОВА