Рішення № 28764259, 22.01.2013, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" січня 2013 р.Справа № 5013/1764/12 Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Колодій С.Б., розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 5013/1764/12

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Високі аграрні технології", м. Київ

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Роз", Кіровоградська область, Маловисківський район, с. Розсохуватка

про стягнення 14 000,00 грн.

Представники сторін:

від позивача - участі не брали;

від відповідача - участі не брали.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Високі аграрні технології" звернулося до господарського суду з позовною заявою про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Роз" основного боргу в сумі 14 000,00 грн., з покладенням на відповідача судових та адвокатських витрат.

Позивач участь в судовому засіданні 22.01.2013 року не приймав, на адресу суду направив клопотання № 01-2013 від 03.01.2013 р. (вх. 04-18/578/13 від 08.01.2013) про розгляд справи за наявними документами та без участі уповноваженого представника, позовні вимоги просить задовольнити в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання 22.01.2013 не прибув, відзиву на позовну заяву та витребувані ухвалою суду документів не подав, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 28).

На підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши наявні матеріали справи, оцінивши подані позивачем докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

31.08.2010 року товариство з обмеженою відповідальністю "Високі аграрні технології" поставило товариству з обмеженою відповідальністю "Агро-Роз" товар (рапс Анна І репродукція) на загальну суму 14 000,00 грн.

Факт передачі товару товариством з обмеженою відповідальністю "Високі аграрні технології" та його отримання товариством з обмеженою відповідальністю "Агро-Роз" підтверджується видатковою накладною № РН-0000121 від 31.08.2010 року на суму 14 000,00 грн. та довіреністю № 24 від 31.08.2010 р. (а.с.12-13).

Товариство з обмеженою відповідальністю "Високі аграрні технології" виконало свої обов"язки щодо поставки товару у повному обсязі.

В свою чергу товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Роз" не виконало свого обов'язку щодо оплати вартості отриманого товару.

Видаткова накладна № РН-0000121 від 31.08.2010 р. не містить строку оплати за поставлений товар.

У зв'язку з виниклою заборгованістю відповідача перед позивачем, на адресу ТОВ "Агро-Роз" було направлено вимогу № 06/2012/1/1 від 06.12.2012 року з проханням сплатити протягом семи календарних днів з моменту її отримання боргу в сумі 14 000,00 грн., яка залишена відповідачем без реагування (а.с.14-15).

Таким чином між сторонами виникло майново-господарське зобов'язання, в силу якого відповідач отримав товар (рапс Анна І репродукція), а позивач має право вимагати від відповідача виконання його обов'язку відповідно до пункту 1 статті 175 Господарського кодексу України, тобто оплату поставленого товару.

Відповідно до частини 2 пункту 1 статті 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності з положеннями статей 638, 639 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони у належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Статтею 626 Цивільного кодексу України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 181 Господарського кодексу України встановлено загальний порядок укладання господарських договорів, зокрема, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладання господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладання даного виду договорів.

З огляду на положення Глави 54 Цивільного кодексу України, оскільки зобов'язання між сторонами виникли з приводу поставки товару, закон не передбачає спеціальні вимоги до форми та порядку укладання даного виду договорів.

У відповідності до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених вказаним Кодексом.

За правилами статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Правовідносини купівлі-продажу регулюються главою 54 Цивільного кодексу України.

Так, у відповідності до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

За змістом статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України. Зобов'язання має ґрунтуватись на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Аналогічну правову позицію викладено в постанові Вищого господарського суду України від 07.03.2006 у справі № 3/408, від 05.08.2008 у справі № 14/232-07, від 07.12.2010 у справі № 9/119-10.

Позивачем на адресу відповідача направлено вимогу № 06/2012/1/1 від 06.12.2012 року (чек "Укрпошти" від 07.12.2011 року № 1429), яку відповідачем залишено без відповіді.

Відповідач не подав до суду доказів сплати поставленого позивачем товару в сумі 14 000, 00 грн.

За змістом статей 33 і 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач не надав господарському суду доказів, які спростовують позовні вимоги чи звільняють його від цивільної відповідальності.

З урахуванням викладеного, господарський суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача боргу у сумі 14 000,00 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, судом враховано, що згідно статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до пункту 1 статті 22 Закону України „Про Державний бюджет України на 2012 рік" станом на 01.01.2012 мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становить 1 073,00 грн.

Згідно підпункту 2 пункту 2 статті 4 Закону України „Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Таким чином, мінімальний розмір судового збору за розгляд позовних заяв майнового характеру в господарському суді, поданих у 2012 році становить 1 609,50 грн.

Оскільки позивачем заявлено позовні вимоги в розмірі 14 000,00 грн., то судовий збір мав бути сплачений ним у мінімальному розмірі -1 609,50 грн.

Проте, з наявного в матеріалах справи оригіналу платіжного доручення від 05.12.2012 №340 вбачається, що судовий збір сплачено у розмірі 1 660,00 грн., тобто, більшому, ніж передбачено законом.

Згідно з пунктом 1 частини 1, частиною 2 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається, зокрема, в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом (у розмірі переплаченої суми).

Відповідно до пункту 4. Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 21.11.2011 № 01-06/1625/20114 питання повернення сплаченого судового збору має вирішуватися господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів, у тому числі й за відсутності заяви (клопотання) сторони чи іншого учасника судового процесу про повернення сплаченої суми судового збору. Зміст пов'язаної з цим ухвали може бути наведено в резолютивній частині судового рішення, прийнятого по суті справи.

З огляду на зазначене, судовий збір, що сплачений позивачем при поданні позову згідно платіжного доручення від 05.12.2012 №340 підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України у розмірі 50,50 грн., а решта сплаченого позивачем судового збору у розмірі 1 609,50 грн. відповідно до частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.

Окрім того, позивач просить стягнути з відповідача 500,00 грн. адвокатських послуг.

В обґрунтування вказаної вимоги позивач зазначає, що між товариством з обмеженою відповідальністю "Високі аграрні технології" та фізичною особою - підприємцем Бонтлаб Василем Васильовичем (свідоцтво на право зайняття адвокатською діяльністю та посвідчення адвоката) було укладено договір № 31/2012 від 03.12.2012 р. про надання адвокатських (правових) послуг, відповідно до умов якого фізичною особою - підприємцем Бонтлаб Василем Васильовичем було взято на себе зобов"язання з надання комплексу адвокатських правових послуг щодо аналізу правовідносин, що виник між позивачем та відповідачем (а.с. 17-20).

З матеріалів справи вбачається, що між фізичною особою-підприємцем Бонтлаб В.В. та позивачем підписано акт здачі - приймання виконаних робіт щодо надання адвокатських (правових) послуг до Договору № 31/2012 від 03.12.2012 р., відповідно до якого фізична особа-підприємець Бонтлаб В.В. надав, а позивач прийняв юридичні послуги за Договором у повному обсязі на суму 500,00 грн., а позивач 05.12.2012 на підставі платіжного доручення № 346 перерахував фізичній особі - підприємцю Бонтлаб В.В. 500,00 грн. (а.с.21).

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Крім того, відповідно до статті 28 Господарського процесуального кодексу України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законом, та установчими документами, через свого представника.

Відповідно до частини 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру".

Пунктом 10 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 № 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" передбачено, що витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Враховуючи те, що спір у справі № 5013/1764/12 виник внаслідок неправомірних дій відповідача, позивач змушений був звернутись з позовом до господарського суду Кіровоградської області з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів, та у зв'язку з чим останнім були понесені судові витрати на отримання адвокатських послуг, вимога позивача про стягнення 500,00 грн. витрат пов'язаних зі сплатою адвокатських послуг підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 33, 44, 47, 49, 82, 84, 85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Роз" (26231, Кіровоградська область, Маловисківський район, с. Розсохуватка, вул. Леніна, буд. 2, код ЄДРПОУ 30800135) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Високі аграрні технології" (03038, м. Київ, вул. Ямська, 28А, код ЄДРПОУ 36376609) борг в сумі 14 000,00 грн., судовий збір в сумі 1609,50 грн., а також адвокатські витрати в сумі 500,00 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повернути товариству з обмеженою відповідальністю "Високі аграрні технології" (03038, м. Київ, вул. Ямська, 28А, код ЄДРПОУ 36376609) з Державного бюджету України зайво сплачений судовий збір у розмірі 50 грн. 50 коп., що перерахований відповідно до платіжного доручення від 05.12.2012 № 340, оригінал якого міститься в матеріалах справи.

Згідно частини 5 статті 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його прийняття до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.

Суддя С. Б. Колодій