Рішення № 28763584, 18.01.2013, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Пр. №2/243/69/2013

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

18 січня 2013 року Слов'янський міськрайонний суд Донецької області в складі:

головуючого -судді Якуші Н.В.

за участю секретаря - Дручиніна О.О.

за участю:

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Слов'янська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, державного нотаріуса Першої Краматорської нотаріальної контори ОСОБА_5, про визнання правочину нікчемним і документу недійсним та відшкодування моральної шкоди , -

ВСТАНОВИВ:

05 листопада 2012 року до Слов'янського міськрайонного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, державного нотаріуса Першої Краматорської нотаріальної контори ОСОБА_5, про визнання правочину нікчемним і документу недійсним та відшкодування моральної шкоди, мотивуючи свої вимоги тим, що 23 липня 2005 року помер ОСОБА_6. Після його смерті із заявами про прийняття спадщини до Першої Словянської державної нотаріальної контори звернулись ОСОБА_7, на користь якого від прийняття спадщини відмовились ОСОБА_8 (заява до Першої Словянської державної нотаріальної контори від 16.11.2005 року №3244) та позивач ОСОБА_1(заява до Першої Словянської державної нотаріальної контори від 16.11.2005 року №3245); ОСОБА_9, на користь якої відмовились ОСОБА_3 та ОСОБА_10 (заява до Першої Краматорської державної нотаріальної контори від 23.01.2006 року за №№ 1-438, 1-439). Вважає, що оскільки відповідачі звернулись до нотаріуса із спільною заявою, а не особисто, як передбачено положеннями Інструкції, не за місцем відкриття спадщини та сама заява має виправлення, то їх заява від 23.01.2006 року є правочином, яким має бути визнаний нікчемним, а сам юридично оформлений документ від 23.01.2006 року недійсним. Зазначає, що оскільки дії відповідачів порушили її права та права її близького родича брата ОСОБА_7, то це призвело до значних душевних страждань, в результаті чого вона зазнала моральної шкоди, яку позивач оцінює у сумі 3000 грн., та яку вимагає стягнути з відповідачів солідарно. Крім того, просить суд стягнути солідарно з відповідачів на її користь всі її витрати по суду( в тому числі гонорар представнику). В ході розгляду справи надавала уточнену позовну заяву через канцелярію суду, але в судовому засіданні просила суд не брати її до уваги та наполягала на задоволенні первісних позовних вимог.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі, наполягала на їх задоволенні. В ході розгляду справи надавала уточнену позовну

заяву через канцелярію суду, але в судовому засіданні, яке відбувалось 18.01.2013 року просила суд не брати її до уваги та наполягала на задоволенні первісних позовних вимог.

Представник позивача ОСОБА_2, який діє на підставі довіреності від 16.05.2011 року (а.с.32) та Договору про надання правової допомоги від 01.11.2012 року (а.с.33), в судовому засіданні просив суд задовольнити їх позовні вимоги, в обґрунтування позову наводив обставини, які були зазначені в позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не зявилась, про місце і час розгляду справи повідомлялась належним чином, надала заяву про розгляд справи за її відсутності, зазначаючи, що позовні вимоги не визнає, вважає їх надуманими, оскільки від належної їй частини спадкового майна відмовилась добровільно за своїм власним бажанням (а.с.24).

Відповідач ОСОБА_10 до судового засідання не зявилася, про місце і час розгляду справи повідомлялась належним чином, надала заяву про розгляд справи за її відсутності, зазначаючи, що позовні вимоги не визнає, вважає їх надуманими, оскільки від належної їй частини спадкового майна відмовилась добровільно за своїм власним бажанням (а.с.26).

Відповідач завідувач Першої Краматорської державної нотаріальної контори ОСОБА_5 до судового засідання не зявилася, про місце і час розгляду справи повідомлялась належним чином, надала заяву про розгляд справи за її відсутності та письмові заперечення, зазначаючи, що позовні вимоги не визнає вважає їх надуманими, оскільки дійсно 23.01.2006 року до її нотаріальної контори особисто звертались громадяни ОСОБА_10 та ОСОБА_3, яким, за їх власним бажанням та волевиявленням, нею на нотаріальному бланку, який було надано Першій Краматорській державній нотаріальній конторі, було складено сумісну заяву, адресовану Першій Словянській державній нотаріальній конторі, про відмову від спадщини на користь ОСОБА_9 Зазначала, що спадкоємці мають право звернутись зі спільною заявою про відмову від прийняття спадщини на користь третьої особи, також вони мають право звертатися з окремими заявами. У випадку з ОСОБА_11 та ОСОБА_3 нотаріусом було встановлено та розяснено заявникам, що вони ставлять свої підписи на заяві в останній день спливу шестимісячного строку на прийняття спадщини. Тому можливість відкликати цю заяву вони не мали. Вказувала те, що реквізити Першої Словянської державної нотаріальної контори на зазначеній вище заяві вказані тому, що заявники ОСОБА_10 та ОСОБА_12 дану заяву адресували нотаріальній конторі, де і була відкрита спадкова справа. Заяву ОСОБА_11 та ОСОБА_3 від 23.01.2006 року було посвідчено правомірно, так як в тексті заяві та посвідчу вальному написі нотаріуса не міститься будь - яких виправлень або дописок, а те, що одна з заявників при підписанні цього документу зробила виправлення власноручно, не є підставою для врахування того, що ця заява є недійсним документом. Стосовно того, що їй, як нотаріусом було нанесено моральну шкоду позивачу та ОСОБА_7 не згодна, оскільки з ними не знайома, ніякої шкоди їм не завдавала (а.с.28).

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, приходить до переконання, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.

Як вбачається зі спадкової справи №1378/2005, заведеної 26.10.2005 року після померлого ОСОБА_6, з заявами про прийняття спадщини після померлого звернулись ОСОБА_7 (26.10.2005 заява №2977, ОСОБА_9 (19.01.2006 №101, 31.10.2005 №3048) (а.с.55, 58А, 60).

Із заявами про відмову від прийняття спадщини звернулись ОСОБА_8 (16.11.2005 року №3244) (а.с.64), ОСОБА_1 (16.11.2005

року №3245) (а.с.63), ОСОБА_4, ОСОБА_3 (23.01.2006 року №109) (а.с.65).

Відповідно до ст. 1273 ЦК України спадкодавець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу за місцем відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Як вбачається зі спадкової справи ОСОБА_6 до часу смерті мешкав у м. Словянськ, в будинку по вул. Мілютенко, 36.

Як вбачається з матеріалів справи заява ОСОБА_4 та ОСОБА_3 про відмову від прийняття ними спадщини від 23.01.2006 року була звернута на імя Першої Словянської державної нотаріальної контори та направлена на її адресу, про що свідчить її наявність в матеріалах спадкової справи №1378/2005 (а.с.65), тобто була звернута до нотаріуса за місцем відкриття спадщини.

Таким чином, порушень на які посилається позивач відносно того, що відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_3 всупереч положенням ст.ст. 1221, 1273 ЦК України, п. 207 п.207 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 03.03.2004 року за №20/5 звернулись до Першої Краматорської державної нотаріальної контори із заявою про відмову від прийняття спадщини, суд не вбачає, оскільки встановлено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_3 звернулись до Першої Краматорської державної нотаріальної контори тільки для складання самої заяви про відмову від прийняття спадщини, що не суперечить закону, і яка в свою чергу була адресована до Першої Словянської державної нотаріальної контори.

Як вбачається з заяви від 23.01.2006 року, яка міститься в спадковій справі, в Першій Словянській державній нотаріальній конторі її було зареєстровано 23.01.2006 року о 10 годині 00 хвилин за №109 (а.с.65), але підстав вважати, що вона була надана неналежною особою до Першої Словянської державної нотаріальної контори у суду не має, оскільки як вбачається з письмових пояснень завідувача Першої Краматорської державної нотаріальної контори ОСОБА_5 оригінал цієї заяви було надано безпосередньо особам, стосовно яких вона складалась - ОСОБА_4 та ОСОБА_3 для того, щоб вони особисто чи по пошті направили цю заяву до адресату.

Будь яких доказів протилежного позивачем та представником позивача надано не було, а відповідно до ч. 4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відносно посилань позивача, що всупереч нормам закону ОСОБА_4 та ОСОБА_3 спільно звернулись до нотаріальної контори, а не особисто, як того передбачає Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 03.03.2004 року за №20/5, то суд зазначає, що поняття «особисто» відрізняється від понять «окремо, одноособово».

Відповідно до п.207 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 03.03.2004 року за №20/5 письмова заява про прийняття спадщини та відмову від неї подається спадкоємцем особисто до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини.

Тобто, під особисто розуміється, що не допускається прийняття заяв про відмову від прийняття спадщини, складених від імені спадкоємців їх представниками, що діють на підставі довіреностей, а складаються тільки особисто самими спадкоємцями.

У звязку з вищевикладеним, суд не вбачає порушень з боку ОСОБА_4 та ОСОБА_3 у тому, що вони склали спільну заяву про відмову від прийняття спадщини, а державний нотаріус ОСОБА_5 засвідчила її, оскільки це не суперечило діючому на той час законодавству.

Крім того, відповідно до п.207 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України справжність підпису на таких заявах має бути нотаріально засвідченою, що і було зроблено нотаріусом ОСОБА_5

Що ж стосується виправлень у особистому підписі ручкою ОСОБА_3, на які посилається позивач, як на підставу для визнання правочину недійсним, то суд зазначає, що відповідно до п. 23 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 03.03.2004 року за №20/5 тексти нотаріально посвідчуваних правочинів, засвідчуваних копій (фотокопій) документів і виписок з них, тексти перекладів та заяв повинні бути написані зрозуміло і чітко; числа і строки, що стосуються змісту посвідчуваних правочинів, мають

бути позначені хоча б один раз словами, а назви юридичних осіб - без скорочень і із зазначенням їх адреси. Прізвища, імена, по батькові фізичних осіб, у тому числі представників юридичних осіб, повинні бути написані повністю із зазначенням місця їх проживання.

Як вбачається із заяви від 23.01.2006 року, вона містить набраний текст прізвище, імя, по-батькові, адреси ОСОБА_4 та ОСОБА_3, тобто вимога по їх зазначенню була виконана. Що ж стосується власноруч написаних прізвищ, імя, по-батькові ОСОБА_4 та ОСОБА_3, то вимоги до їх написання в законодавстві не передбачені, а тому вони їх виклали особисто на власний розсуд і можливість, що в свою чергу не призводить до недійсності даної заяви.

Текст же самої заяви та посвідчувальний напис ніяких виправлень не містить.

Крім того, будь який сумнів щодо особистого підпису ОСОБА_4 та ОСОБА_3 в заяві від 23.01.2006 року спростовується самими заявами ОСОБА_4 та ОСОБА_3, які надійшли до суду, в яких вони обидві підтвердили та засвідчили, що заяву від 23.01.2006 року про відмову від прийняття спадщини підписували власноруч та добровільно (а.с.24, 26).

В судовому засіданні представнику позивача було розяснено відповідно до ст. 143 ЦПК України його право щодо призначення судово почеркознавчої експертизи та наслідки вчинення або невчинення даної процесуальної дії. Своїм правом позивач не скористався.

Що ж стосується посилань представника позивача щодо невірної адреси ОСОБА_3, яка зазначена в заяві від 23.01.2006 року, а саме: номер будинку №39 по вул. Астрономічній м. Словянська замість на думку позивача вірного №30 по вул. Астрономічній м. Словянська, то суд зазначає, що обов'язок доказування відповідно зі статтею 10 ЦПК покладений на сторони у справі. Крім того, відповідно зі статтею 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як вбачається з матеріалів справи суду не було надано доказів того, що ОСОБА_3, відповідач по справі зареєстрована саме за вказаною позивачем адресою: м. Словянськ, вул. Астрономічна, буд. №30, оскільки відповідно до отриманих відомостей адресно-довідкового підрозділу ГУДМС, УДМС України ОСОБА_3 зареєстрованою та знятою з реєстрації по Донецькій області не значиться.

Тому посилання позивача та представника позивача про помилку в зазначені номера будинку в адресі ОСОБА_3 в заяві від 23.01.2006 року є безпідставними.

Також суд критично ставиться до посилань представника позивача стосовно невірного розміру сплаченого державного мита, який зазначений в заяві від 23.01.2006 року, оскільки відповідно до п.33 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України за вчинення нотаріальних дій державні нотаріуси справляють державне мито, а в передбачених законодавством випадках нараховують податок з доходів громадян у розмірах, установлених чинним законодавством.

Відповідно до Декрету Кабінету Міністрів «Про державне мито»в редакції від

22.07.2005 року (на час вчинення нотаріальної дії) розмір державного мита відповідно до п. «й»ч. 3 цього Декрету за посвідчення даної заяви складав 0,02 неоподаткованого мінімуму доходів громадян ( 17 грн.), тобто 0,34 грн. Оскільки заява вчинялась від двох осіб, державний нотаріус вірно стягнув 0,68 грн. державного мита.

Відповідно до п.25 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій усі нотаріальні дії, вчинені нотаріусами, реєструються в реєстрах для реєстрації нотаріальних дій. Кожній нотаріальній дії присвоюється окремий порядковий номер. Номер, під яким нотаріальна дія зареєстрована в реєстрі, позначається на документах, що видаються нотаріусом, чи в посвідчувальних написах.

Оскільки, нотаріальна дія вчинялась відносно двох осіб - ОСОБА_4 та ОСОБА_3, то державним нотаріусом вірно було присвоєно два окремих порядкових номера.

Відповідно до ч. 5 ст. 1274 ЦК України відмова від прийняття спадщини може бути визнана судом недійсною з підстав, встановлених статтями 225, 229-231 і 233 ЦК України.

Відмова від прийняття спадщини на користь іншого спадкоємця має бути здійснена на засадах добровільності, без примусу або інших умов, згідно з правилами про дійсність правочинів. Зокрема, це означає, що така заява може бути зроблена лише особою, яка усвідомлює значення своїх дій та може ними керувати, у момент подання заяви нотаріусу не знаходилась під впливом обману, помилки, насильства, важкої обставини.

Будь яких підстав, які були перелічені вище, судом не встановлено та ОСОБА_4 та ОСОБА_3 у вигляді зустрічного позову заявлені не були.

Положеннями ст. 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

В судовому засіданні на підставі матеріалів справи позивачем та її представником не було доведено, що права ОСОБА_1 були порушені відповідачами та підлягають захисту, оскільки як вбачається зі спадкової справи, яка була заведена після смерті ОСОБА_6, ОСОБА_1 відмовилась від прийняття спадщини на користь ОСОБА_7 і на сьогодні не є спадкоємицею майна, що залишилось після смерті ОСОБА_6 (а.с.63), тому будь-яких порушень її спадкових прав судом не встановлено.

Стосовно вимоги позивача про солідарне відшкодування відповідачами їй моральної шкоди у розмірі 3000 грн., суд виходить з наступного.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Згідно ст. 23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди, визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та моральних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації.

Відповідно до п .3 Постанови ПВС від 31.03.1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної(немайнової) шкоди»під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Оскільки судом не було встановлено, а позивачем та представником позивача не було доведено, що своїми діями ОСОБА_3, ОСОБА_4, державний нотаріус ОСОБА_5 призвели до значних душевних страждань позивача, спричинили їй будь-яку моральну шкоду, то підстав для задоволення позову в цій частині у суду не має.

За встановлених обставин, зважаючи на те, що відмова у прийнятті спадщини

може бути визнана судом недійсною лише з підстав, виключний перелік яких міститься в законі, які в судовому засіданні не наводились в якості доказів для задоволення позову, беручи до уваги, що позовна заява подана не належною особою, оскільки підтвердження порушення прав ОСОБА_1 заявою від 23.01.2006 року, написаною ОСОБА_4 та ОСОБА_3 суд не встановив, також не встановлено факту вчинення моральної шкоди ОСОБА_1 діями відповідачів, то суд приходить до висновку, що позовні вимоги є безпідставними, а тому у їх в задоволенні слід відмовити.

Ухвалою суду від 16 листопада 2012 року позивачу було відстрочено сплату судового збору на підставі ст.82 ЦПК України до ухвалення рішення по суті, тому суд вважає за необхідне стягнути з позивача судові витрати за подання позовної заяви.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1220, 1221, 1273-1275 ЦК України, ст.ст.10, 11, 60, 88, 208, 209, 213-215 Цивільно - процесуального кодексу України, Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 03.03.2004 року за №20/5, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, державного нотаріуса Першої Краматорської нотаріальної контори ОСОБА_5, про визнання правочину нікчемним і документу недійсним та відшкодування моральної шкоди відмовити за відсутності підстав.

Стягнути з ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, що мешкає за адресою: м. Словянськ, вул. Комінтерна, 85 судовий збір у розмірі 107,30 грн. на користь держави на рахунок 31210206700075, отримувач УДКС у м. Словянську (м. Словянськ), ЄРДПОУ суду 26503448, ЄРДПОУ банку 37803368, банк отримувача ГУДКСУ у Донецькій області, МФО 834016, код платежу 22030001.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення складено 21 січня 2013 року.

Суддя Якуша Н.В.