Рішення № 28760064, 22.01.2013, Галицький районний суд м. Львова

Справа №1304/9095/12

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 січня 2013 року Галицький районний суд м.Львова в складі:

головуючого-судді - Городецької Л.М.,

при секретарі - Сидорак М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк»до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення злочину,

в с т а н о в и в :

Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк»звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення злочину.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 16 травня 2012 року Галицьким районним судом м.Львова за результатами розгляду кримінальної справи порушеної стосовно гр.ОСОБА_1, винесено постанову, якою останню звільнено від кримінальної відповідальності за вчинений злочин, передбачений ч.2 ст.190, ч.4 ст.358 КК України на підставі ст.49 КК України, закрито провадження у справі. Судом встановлено, що ОСОБА_1 06.01.2007 року, перебуваючи в приміщенні магазину «Євросеть», що на пр.Свободи,2 у м.Львові, маючи умисел на використання підробленого документу з метою заволодіння кредитним коштами подала працівнику ЗГРУ Приватбанк завідомо підроблений паспорт серії МВ № 175206, виданий Франківським РВ ЛМУ УМВС України у Львівській області та довідку про присвоєння ідентифікаційного коду, видані на імя ОСОБА_2, ввівши таким чином в оману працівника банку. На підставі поданих документів ОСОБА_1 укладено кредитний договір № LVLCRX11380052 від 06.01.2007 року, відповідно до якого остання отримала кошти в сумі 3746,60 грн., чим завдала матеріальної шкоди ПАТ «Приватбанк»на зазначену суму. Згідно постанови Галицького районного суду м.Львова від 16.05.2012 року наведені дії визнано злочинними, підсудна свою вину у скоєному злочині визнала повністю. На підставі рішення загальних зборів акціонерів від 30.04.2009 року змінено найменування Позивача із Закритого акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»на Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»(далі - Банк). 17.07.2009 року проведено державну реєстрацію вказаних змін (номер запису в ЄДРПОУ 12241050038006727).

Представник позивача в судове засідання не з'явився, подавши при цьому заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить позов задоволити.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не зявилася, при цьому 29.11.2012 року подала заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги визнає. Суд вважає за можливим розглядати справу у його відсутності, згідно ст.169 ЦПК України, на підставі наявних у справі даних та доказів.

Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

З наданих суду документів вбається, що 06.01.2007 року на підставі поданих підроблених документів між ЗАТ КБ «Приватбанк»та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № LVLCRX11380052, відповідно до якого остання отримала кошти в сумі 3746,60 грн.( а.с.5).

Відповідно до постанови Галицького районного суду м.Львова від 16.05.2012 року кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч.4 ст.358 та ч.2 ст.190 КК України закрито на підставі п.5 ч.1 ст.7-1 КПК України та звільнено від кримінальної відповідальності на підставі ст.49 КК України ( а.с.3).

Судом встановлено, що ОСОБА_1 06.01.2007 року, перебуваючи в приміщенні магазину «Євросеть», що на пр.Свободи,2 у м.Львові, маючи умисел на використання підробленого документу з метою заволодіння кредитним коштами подала працівнику ЗГРУ Приватбанк завідомо підроблений паспорт серії МВ № 175206, виданий Франківським РВ ЛМУ УМВС України у Львівській області та довідку про присвоєння ідентифікаційного коду, видані на імя ОСОБА_2, ввівши таким чином в оману працівника банку.

Постановою Галицького районного суду м.Львова від 16.05.2012 року такі дії відповідача визнано злочинними.

Так, згідно договору від 06.01.2007 року сума матеріальних збитків становить 3746,60 грн.

Згідно ч. 4 ст. 28 Кримінально-процесуального Кодексу України особа, яка не пред'явила цивільного позову в кримінальній справі, а також особа, цивільний позов якої залишився без розгляду, має право пред'явити його в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до п. 4 ст.61 ЦПК України, вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до Листа Верховного Суду України від 01.02.2004 року "Про практику застосування судами законодавства, що регулюють закриття кримінальних справ", звільнення від кримінальної відповідальності - це відмова держави (її компетентних органів) від засудження особи, яка вчинила злочин, та застосування до неї кримінально-правових засобів примусового характеру. Закриття справ щодо таких осіб є проявом загальної тенденції розвитку кримінального законодавства у напрямі пом'якшення відповідальності за злочини невеликої та середньої тяжкості, вчинені вперше, законодавчим втіленням державного гуманізму, наданням державою людині, яка оступилася, можливості виправитися. Водночас звільнення від кримінальної відповідальності не є виправданням особи.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, відповідач свою вину визнала повністю та не заперечує проти позовних вимог позивача.

Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1989 року № 3 «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна» вирішуючи при постановленні вироку питання про відшкодування матеріальної шкоди, суд має керуватися відповідними нормами цивільного, трудового та іншого законодавства, які регулюють майнову відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам, підприємствам, установам, організаціям, державі.

Покладаючи на підсудну обов'язок відшкодувати матеріальну шкоду, суд має виходити з установленого законом правила про те, що шкода, заподіяна злочином, підлягає відшкодуванню в повному обсязі (п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1989 року N 3 «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна»).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України (відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди) особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування; збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Як передбачено ч. 1 ст. 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, що її завдала.

Згідно з ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Відповідно до ст. 22 ЦК України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода). Отже, збитки - це грошова оцінка шкоди, яка має місце у разі неможливості відшкодування шкоди в натурі.

У пункті 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 року № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" зазначено, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна юридичній особі, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.

Відповідно до ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Таким чином, суд вважає, що позивачем представлено достатньо доказів, не спростованих у процесі розгляду справи, тому у суду є всі підстави для задоволення позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк».

Керуючись ст.ст.10,11, 31, 60, 209, 212- 215, 218 ЦПК України, ст.ст. 22, 1166, 1192 ЦК України, суд, -

в и р і ш и в :

позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк»- задоволити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк»( р/р № 29092829003111, код ЄДПОУ 14360570, МФО 305299) матеріальні збитки в сумі 3746,60 ( три тисячі сімсот сорок шість гривень 60 коп.) грн.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Львівської області протягом 10-ти днів з дня його проголошення.

Суддя Л.М.Городецька