Рішення № 28759295, 09.01.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.01.13 Справа№ 5015/4931/12

Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О., при секретарі судових засідань Олійник Ю.О., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Надія України" в особі Дрогобицького відділення Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Надія України", м.Дрогобич Львівської області

до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, м.Дрогобич Львівської області

про стягнення 2 059,68 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: Савка Б.Б. - представник (довіреність б/н від 20.01.2011р.);

від відповідача: не з'явився.

Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді, клопотання про технічну фіксацію судового процесу від сторін не надходили. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Надія України" в особі Дрогобицького відділення Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Надія України" звернулось до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 із позовом про стягнення 2 059,68 грн., з яких 328,50 грн. основний борг, 1 349,50 грн. заборгованість по несплаченим відсоткам, 382,18 грн. пеня за несвоєчасне погашення кредиту.

Ухвалою суду від 26.11.2012р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 12.12.2012р. Ухвалою суду від 12.12.2012р. розгляд справи відкладено на 09.01.2013р., з підстав вказаних в даній ухвалі.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задоволити.

Відповідач явки повноважного представника в судове засідання повторно не забезпечив, вимог ухвал суду від 26.11.2012р. та 12.12.2012р. не виконав. На адресу суду повернулися поштові конверти з рекомендованим відправленням відповідачу ухвал про порушення провадження та відкладення розгляду справи з довідками поштового відділення зв"язку про те, що причиною повернення є закінчення терміну зберігання. Ухвали суду надсилались відповідачу на адресу вказану позивачем в позовній заяві, а саме: АДРЕСА_1

Відповідно до ч.1 ст.64 ГПК України, суддя, прийнявши позовну заяву, не пізніше трьох днів з дня її надходження виносить і надсилає сторонам, прокурору, якщо він є заявником, ухвалу про порушення провадження у справі, в якій вказується про прийняття позовної заяви, призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, необхідні дії щодо підготовки справи до розгляду в засіданні. ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Згідно п.3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011, № 18 із змінами та доповненнями внесеними 23.03.2012р. та 17.10.2012р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 11.12.2012р. за №15340493 наданого представником позивача, фізична особа-підприємець ОСОБА_4 станом на 11.12.2012р. знаходиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, місцезнаходження: АДРЕСА_1

Відтак, суд виконав умови Господарського процесуального кодексу України щодо належного повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи. До повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Інші адреси відповідача, крім вказаної у позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, ні позивачу, ні суду невідомо.

Станом на 09.01.2013р. від відповідача відзив, заяви, клопотання, в тому числі про відкладення розгляду справи не надходили.

Суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до ст. 75 ГПК України за відсутності представника відповідача по наявних матеріалах, яких достатньо для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази та заслухавши пояснення представника позивача, суд,-

встановив:

29.12.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Надія України" в особі Дрогобицького відділення Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Надія України" (надалі - кредитор) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (надалі - позичальник) було укладено договір кредиту №ДК 66-5 (надалі - кредитний договір) за умовами якого кредитор зобов'язувався надати позичальнику в тимчасове користування на умовах зворотності, терміновості, забезпеченості та платності кредит в сумі 12 000,00 грн., з оплатою по процентній ставці 3,8% на місяць, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки у розмірі та на умовах, передбачених договором.

Згідно п.3.2. кредитного договору, позичальник зобов'язувався повністю повернути кредит, отриманий за цим договором, та відсотки за користування ним, до 16:00 години 28.06.2012 року включно.

За умовами п.4.1.1. кредитного договору, кредитор зобов'язувався надати позичальнику кредит в день підписання договору шляхом видачі з каси кредитора грошових коштів у розмірі, зазначеному в пункті 2.1. договору.

Згідно п.4.2.4. кредитного договору, позичальник зобов'язувався проводити погашення кредиту і відсотків у порядку та строки згідно з графіком погашення кредиту і відсотків (додаток №1), який є невід'ємною частиною договору. Днем погашення кредиту та/або відсотків є день надходження грошових коштів до каси кредитора або зарахування грошових коштів на поточний рахунок кредитора.

Згідно п.5.1. кредитного договору, за користування кредитом у період з дати, зазначеної в п.3.1. договору і до дати погашення кредиту позичальник сплачує кредиторові відсотки у розмірі 3,8% на місяць від суми, вказаної в п.2.1. договору.

Згідно п.7.1. кредитного договору, у випадку порушення позичальником термінів погашення заборгованості за кредитом та/або оплаті відсотків за користування кредитом, кредитор, починаючи з першого дня прострочення зобов'язання по сплаті кредиту та відсотків за користування кредитом має право нарахувати, а позичальник зобов'язаний оплатити кредитору пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня. Пеня нараховується за весь період прострочення. Сплата пені не звільняє позичальника від зобов'язання сплатити відсотки за весь час фактичного користування кредитом.

Позивач свої зобов'язання перед відповідачем згідно договору кредиту №ДК 66-5 від 29.12.2010р. виконав в повному обсязі, видав ОСОБА_4 кредит в сумі в сумі 12 000,00 грн.

Проте відповідач порушив свої зобов'язання, здійснивши часткове погашення кредиту, а саме 11 672,00 грн. основного боргу (тіло кредита) та 6 851,00 грн. відсотків по кредиту. Відтак, як стверджує позивач, станом на 15.11.2012р. заборгованість відповідача становить 1 677,50 грн., з яких 328,00 грн. основного боргу (тіло кредита) та 1 349,50 грн. відсотків по кредиту.

Позивач на підставі умов п.7.1. договору кредиту №ДК 66-5 від 29.12.2010р., у зв'язку із несвоєчасним погашенням кредиту та відсотків за його використання, нарахував відповідачу пеню, яка згідно поданого ним розрахунку становить 382,18 грн.

Оскільки зобов'язання відповідача по кредитному договору не виконані, позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача 2 059,68 грн., з яких 328,50 грн. основний борг, 1 349,50 грн. заборгованість по несплаченим відсоткам, 382,18 грн. пеня за несвоєчасне погашення кредиту.

При прийнятті рішення суд виходить із наступного.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту (ст.345 ГК України).

Згідно ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч.2 ст.1054 ЦК України).

Згідно ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Факт виплати позивачем відповідачу кредиту в сумі 12 000,00 грн. підтверджується видатковим касовим ордером №75 від 29.12.2010р.

За умовами ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до вимог п.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до умов п.4.2.4. кредитного договору, позичальник зобов'язувався проводити погашення кредиту і відсотків у порядку та строки згідно з графіком погашення кредиту і відсотків (додаток №1), який є невід'ємною частиною договору. Днем погашення кредиту та/або відсотків є день надходження грошових коштів до каси кредитора або зарахування грошових коштів на поточний рахунок кредитора.

Проте відповідач порушив свої зобов'язання, здійснивши часткове погашення кредиту, а саме 11 672,00 грн. основного боргу (тіло кредита) та 6 851,00 грн. відсотків по кредиту. Відтак, станом на 15.11.2012р. заборгованість відповідача становить 1 677,50 грн., з яких 328,00 грн. основного боргу (тіло кредита) та 1 349,50 грн. відсотків по кредиту.

У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України, ст.202 Господарського кодексу України зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

Відтак, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу 328,00 грн. та відсотків за користування кредитом 1 349,50 грн., є правомірними та підлягають стягненню.

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються із приписами, встановленими Господарським кодексом України.

Так у відповідності із ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п.6 ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, які визначаються обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно п.7.1. кредитного договору, у випадку порушення позичальником термінів погашення заборгованості за кредитом та/або оплаті відсотків за користування кредитом, кредитор, починаючи з першого дня прострочення зобов'язання по сплаті кредиту та відсотків за користування кредитом має право нарахувати, а позичальник зобов'язаний оплатити кредитору пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня. Пеня нараховується за весь період прострочення. Сплата пені не звільняє позичальника від зобов'язання сплатити відсотки за весь час фактичного користування кредитом.

Як вбачається із розрахунку позовних вимог позивач нарахував пеню за період з 28.01.2011р. по 14.11.2012р. в сумі 382,18 грн.

Зважаючи на той факт, що в договорі сторони не передбачили іншого періоду ніж вказаний в ч.6 ст.232 ГК України (нарахування пені через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконане), відтак судом здійснено її перерахунок за період з 28.01.2011р. по 28.07.2011р.

Отже, до стягнення з відповідача підлягає пеня за період з 28.01.2011р. по 28.07.2011р. яка становить 42,47 грн.

Відтак, позов підлягає до задоволення частково. З відповідача на користь позивача слід стягнути 1 719,97 грн. з яких 328,00 грн. основний борг, 1 349,50 грн. заборгованість по несплаченим відсоткам, 42,47 грн. пеня за невиконання умов кредитного договору.

В порядку ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Сплата судового збору за подання позовної заяви підтверджується платіжним дорученням №423 від 13.11.2012р. про перерахування коштів в розмірі 1 609,50 грн. який відповідно до ст.49 ГПК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно до задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.11, 525, 526, 549, 599, 610, 611, 612, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 174, 193, 230- 232 ГК України, ст.ст. 33, 34, 43, 49, 75, 82-85, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (АДРЕСА_2; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Надія Українив особі Дрогобицького відділення Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Надія України" (82100, Львівська область, м.Дрогобич, вул. М.Ринок, 6 к.23; код ЄДРПОУ 37063134) 328,00 грн. основного боргу, 1 349,50 грн. заборгованості по несплаченим відсоткам, 42,47 грн. пені за невиконання умов кредитного договору та 1 344,04 грн. судового збору.

3. У задоволенні позовних вимог в частині стягнення 339,71 грн. пені відмовити.

4. Наказ видати після набрання судовим рішення в законної сили, в порядку ст.116 ГПК України.

5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлено

та підписано 14.01.2013р.

Суддя Сухович Ю.О.