Рішення № 28759113, 15.01.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.01.13 справа № 5015/5331/12

Перший заступник прокурора м.Львова в інтересах держави в особі: Львівської міської ради в особі:

позивача: ЛКП "Залізничнетеплоенерго", м.Львів

до відповідача державне житлово-комунальне підприємство державного концерну "ЛОРТА", м.Львів

про стягнення заборгованості

ціна позову: 15667,47грн.

суддя Фартушок Т.Б.

секретар Колодка І.І.

Представники:

від прокуратури: Телюк Г.В.- посвідчення №005502

від позивача: Мочурад М.Б. - представник, довіреність в матеріалах справи;

від відповідача : Грабінський І.Г.- в.о. директора.

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Першого заступника прокурора м.Львова в інтересах Держави в особі: Львівської міської ради в особі Львівського комунального підприємства "Залізничнетеплоенерго" (м.Львів) до Державного житлово-комунального підприємства державного концерну "ЛОРТА"(м.Львів) про стягнення заборгованості в сумі 15667,47 грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 20.12.2012 року порушено провадження у справі і призначено до розгляду на 15год. 30хв. 15.01.2013року.

Представникам Учасників по явці оголошено права та обов'язки, визначені ст.ст.20, 22, 28, 29,38 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, в ухвалах господарського процесуального кодексу України, які скеровані чи оголошені представникам Учасників (підтвердженням чого є в тому числі наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень), зазначалось, що права та обов'язки Учасників визначені ст.ст.20, 22, 28, 29, 38 Господарського процесуального кодексу України.

Заяв про відвід судді не надійшло.

Прокурор в судове засідання з'явилась, позовні вимоги підтримала з підстав, наведених у позовній заяві.

Представник Позивача в судове засідання з'явився, позов підтримав повністю, просив суд позовні вимоги задоволити з підстав, наведених у позовній заяві.

Протягом розгляду справи представником Позивача подано суду наступні документи: довіреність на право здійснення представництва; супровідний лист від 14.01.2013р. з додатками згідно опису.

Відповідач в судове засідання з'явився, проти позовних вимог у встановленому порядку не заперечив, підтримав письмове клопотання про нестягнення пені.

Протягом розгляду справи представником Відповідача подано суду наступні документи: клопотання з проханням не стягувати пеню у зв'язку з важким фінансовим становищем №09 від 14.01.2013р.

Також, суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

На виконання зазначених вимог Кодексу, в ухвалі господарського суду Львівської області про порушення провадження у справі (на необхідність виконання вимог якої зазначалось в ухвалах про відкладення розгляду справи), окрім подання відзиву на позовну заяву, сторін зобов'язувалось надати всі докази в обгрунтування правової позиції по суті спору.

Крім того, відповідно до ч.ч.1, 2 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.38 (витребування доказів) Господарського процесуального кодексу України (якою, в тому числі, передбачені права сторін, про що зазначалось в кожній з ухвал господарського суду по даній справі), сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів; у разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази. Зі змісту наведеної статті вбачається, що протягом розгляду справи суд позбавлений можливості самостійно збирати докази, і вправі витребовувати такі виключно за клопотання сторони або прокурора. Жодних клопотань про витребування доказів не заявлялося.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам процесу щодо обгрунтування їх правової позиції по суті спору та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

В судовому засіданні суд оглянув оригінали копій документів, долучених до матеріалів справи.

Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

На органи прокуратури, відповідно до ст. 121 Конституції України, ст.36-1 Закону України „Про прокуратуру", покладено представництво інтересів Держави в суді у випадках, визначених законом. Право на звернення прокурора або його заступника до Господарського суду в інтересах Держави передбачено п. 6 ст. 20 Закону України „Про прокуратуру" та ч. 2 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи те, що "інтереси Держави" є оціночним поняттям, саме прокурор, згідно зі ст.36-1 Закону України "Про прокуратуру", самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 року, інтереси Держави можуть збігатись повністю, частково або не збігатись зовсім з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Відтак, оскільки Позивач створений Львівською міською радою та підпорядковане управлінню інженерного господарства Львівської міської ради, невиконання Відповідачем своїх зобов'язань за договором завдає істотної шкоди інтересам Держави в особі органу місцевого самоврядування - Львівської міської ради.

Також, підтвердженням того, що позов заявлено в інтересах Держави, є те, що виробництво, транспортування, реалізація теплової енергії є однією з пріоритетних і найважливіших галузей народного господарства в Україні і покликана задовольняти потреби населення та юридичних осіб в тепловій енергії.

Щодо стягнення 15268,24грн. боргу.

01.10.2002 року між ЛКП „Залізничнетеплоенерго" (Енергопостачальна організація) та Державним житлово-комунальним підприємством державного концерну "ЛОРТА" (Покупець) укладено договір про постачання теплової енергії в гарячій воді №2063 (далі - Договір).

Зобов'язання Відповідача щодо своєчасного та повного внесення плати за спожиту теплову енергію відповідно до встановлених тарифів є істотними умовами укладеного між сторонами договору на постачання теплової енергії в гарячій воді.

Відповідно до п.п.6.3 зазначеного Договору, Покупець до 25 числа місяця, наступного за звітним, сплачує енергопостачальній організації вартість фактично спожитої теплової енергії.

Згідно акту №11 від 17.10.2011р., Відповідачу подано теплоносій з 17.10.2011р.

Відповідач, за твердженням Позивача, свої договірні зобов'язання по оплаті теплової енергії не виконує. Всупереч умовам Договору, за період з 01.05.2012р. по 31.10.2012р. виник борг за використану теплову енергію на загальну суму 15268,24грн., що відповідає розрахунку вартості теплової енергії за Договором, який на даний час залишається непогашеним.

Зазначена сума боргу підтверджується, в тому числі, актами реалізації теплової енергії та відповідними рахунками.

Наведений розрахунок відповідає тарифам на послуги з теплопостачання, встановлених рішеннями міськвиконкому Львівської міської ради.

Позивачем скеровано Відповідачу акт звірки взаємних розрахунків, підтвердженням чого є фіскальний поштовий чек №0634 від 09.01.2013р. Проте, в матеріалах справи відсутні, Сторонами не наведені доводи та не подані докази підписання зазначеного акту звірки Відповідачем, в тому числі з зауваженнями чи без.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до вимог ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності до вимог ст. 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторонни та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст. 530 Цивільного кодексу України). Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п.2 ч.3 ст.24 Закону України "Про теплопостачання", додержання вимог договору та нормативно-правових актів є одним з основних обов'язків споживача теплової енергії.

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи вищенаведене, беручи до уваги те, що в матеріалах справи відсутні, Учасниками не наведені доводи та не подані докази повної або часткової сплати Відповідачем на користь Позивача 15268,24грн., суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення основного боргу в розмірі 15268,24грн.

Щодо стягнення 65,32грн. 3% річних та 7,32грн. інфляційних нарахувань.

Прокурором до позовної заяви додано розрахунок 3% річних та інфляційних нарахувань, проведені за період з 01.05.2012р. по 31.10.2012р., вихідними даними для якого є, в тому числі, суми боргу, які існували за наведені періоди, кількість днів прострочення.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі доводи мотивувальної частини рішення щодо стягнення основного боргу, положення Договору, перевіривши правильність проведених розрахунків, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з Відповідача на користь Позивача 65,32грн. 3% річних та 7,32грн. інфляційних нарахувань підлягають до задоволення.

Щодо стягнення 326,59грн. пені.

Прокурором до позовної заяви додано розрахунок пені, проведений за період з 01.06.2012р. по 31.10.2012р., вихідними даними для якого є, в тому числі, суми боргу, які існували за наведені періоди, кількість днів прострочення (не перевищує 6 місяців), величина облікової ставки НБУ, що діяла за відповідні періоди.

Відповідно до п.7.2.3 Договору, Покупець (Відповідач) несе відповідальність за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію - пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення. Згідно розрахунку позовних вимог відповідачу нараховано пеню у розмірі 326,59грн.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст.ст.549, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст. 230 Господарського кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст.ст.1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Перевіривши правильність проведеного розрахунку, враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що розмір пені 326,59грн. розраховано підставно та правомірно.

Проте, відповідно до п.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до ст.233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу; якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі ціну позову та розмір розрахованої пені, враховуючи також те, що Відповідач є державним підприємством, беручи до уваги збитковість підприємства (згідно звітів про фінансові результати діяльності), суд приходить до висновку про можливість зменшення розміру пені на одну третю.

При цьому суд враховує наявність значної дебіторської заборгованості у Відповідача перед Позивачем та те, що Позивач здійснює послуги по теплопостачанню осіб, в тому числі населення.

Враховуючи вищенаведене, перевіривши правильність проведеного розрахунку, суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення пені підлягають до задоволенню, проте, враховуючи зменшення розміру пені, до стягнення підлягає 217,73грн. пені.

Відповідно до вимог ст.4.-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

15.01.2013року у відповідності до вимог ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний, з врахуванням вихідних, 21.01.2013р.

На підставі ст.49 Господарського процесуального кодексу України, беручи до уваги те, що спір виник з вини Відповідача та ціна позову, в тому числі сума нарахованої пені, відповідає матеріалам справи, судові витрати у справі слід покласти на Відповідача.

Враховуючи вищенаведене, керуючись п. 4 ч. 3 ст.129 Конституції України, ст.ст. 4, 4-5, 4-7, 33, 43, 49, 75, 82-87, 115-116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Державного житлово-комунального підприємства державного концерну "ЛОРТА" (79040, м.Львів, вул.Патона, 32, ідентифікаційний код 22375887) на користь Львівського комунального підприємства "Залізничнетеплоенерго" (79054, м.Львів, вул.С.Петлюри,4А, код ЄДРПОУ 20784943) 15268,24грн. основного боргу, 65,32грн. 3% річних, 7,32грн. інфляційних нарахувань, 217,73грн. пені.

3. Стягнути з Державного житлово-комунального підприємства державного концерну "ЛОРТА"(79040, м.Львів, вул.Каховська,35, код ЄДРПОУ 22375887) на користь Державного бюджету України 1609,5грн. судового збору.

4. В решті позовних вимог відмовити.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя Фартушок Т.Б.