Рішення № 28759090, 22.01.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

22.01.13 р. Справа № 5006/4/147пд/2012

За письмовим клопотанням представника відповідача здійснюється за допомогою технічних засобів фіксація судового процесу.

Господарський суд Донецької області у складі судді Гринько С.Ю. при секретарі судового засідання Ворошевій Л.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали позовної заяви:

за участю представників сторін:

від позивача - Климчук Т.В. - довіреність №8 від 03.01.2012р.,

від відповідача - Басаєв А.М. - довіреність № 7/12 від 01.12.2012р. (після перерви не явився),

за позовом - Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради

«Донецькміськтепломережа» м. Донецьк

до відповідача - Комунального підприємства «Керуюча компанія Пролетарського району м. Донецька»

м. Донецьк

про зобов»язання укласти договір на постачання теплової енергії в редакції позивача.

СУТЬ СПОРУ:

05.11.2012р. позивач, Комунальне комерційне підприємство Донецької міської ради «Донецькміськтепломережа» м.Донецьк, звернувся до господарського суду з позовом про зобов'язання Комунального підприємства «Керуюча компанія Пролетарського району м. Донецька» м. Донецьк прийняти назву договору, пункти 1.1, 1.2, 3.2.2, 3.3.2, 3.4.1, 3.4.5, 4.1, 4.2, 4.3, 4.5, 4.8, 11.2, 11.4, 11.5, 15.3, 15.4, 16.1, додатки № 1, № 2 договору № 2903 купівлі-продажу теплової енергії від 10.09.2012р. в редакції позивача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання положень Законів України «Про теплопостачання», «Про житлово-комунальні послуги», які встановлюють, що відносини у сфері теплопостачання між постачальником та споживачем послуг повинні здійснюватися виключно на договірних засадах, а також статті 179-188 Господарського кодексу України, якими визначений порядок укладання господарських договорів, позивач супровідним листом № 263-ж від 13.09.2012р., який отриманий відповідачем 17.09.2012р., надіслав відповідачу два примірники проекту договору купівлі-продажу теплової енергії № 2903 від 10.09.2012р. з додатками. Втім, відповідач зазначений договір підписав з протоколом розбіжностей та повернув його позивачу супровідним листом № 3094 від 05.10.2012р. Для врегулювання розбіжностей позивач супровідним листом № 267 від 19.10.2012р. направив відповідачу протокол узгодження розбіжностей, який отриманий останнім 24.10.2012р.

При узгодженні протоколу розбіжностей до договору купівлі-продажу теплової енергії № 2903 від 10.09.2012р. сторони в протоколі узгодження розбіжностей від 16.10.2012р. не дійшли згоди стосовно назви договору та пунктів 1.1, 1.2, 3.2.2, 3.3.2, 3.4.1, 3.4.5, 4.1, 4.2, 4.3, 4.5, 4.8, 11.2, 11.4, 11.5, 15.3, 15.4, 16.1, а також щодо тексту додатків № 1 і № 2.

Відповідач не погоджується з вимогами позову, посилаючись на те, що між сторонами є укладений договір, діючий і до наступного часу № 7100 від 01.06.2007року, предметом якого являється поставка теплової енергії. В пропонованому позивачем договорі предметом являється не поставка теплової енергії, а купівля-продаж. На здійснення цього виду діяльності позивач не має ліцензії, яку вимагає п.42 ст.9 Закону України «Про ліцензування». В пропонованому договорі позивач викладає вимогу щодо обов»язку оплачувати надані послуги по теплопостачанню не споживачами (володарями та квартиронаймачами), а покладає ці зобов»язання на нього, як на балансоутримувача будинків, перелічених у додатках до договору. Незгода з цим питанням пов»язано з тим, що в обов»язки балансоутримувача будинків не входить продаж теплоенергії і отримання за неї коштів від безпосередньо з споживачів квартир, так як не являється сам споживачем. Постачальник послуг теплопостачання самостійно повинен проводити облік наданий послуг, оплати за надані послуги, пільг і субсидій.

13.12.2012р. відповідачем надані клопотання про прилучення до відзиву доказів порушення позивачем строку, визначеного п.7 ст. 181 Господарського кодексу України і копії Топового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005року № 630

2

В судовому засіданні оголошувалися перерви з 22.11. на 28.11.2012р., 04.12.2012р, на 20.12.2012р., на 22.01.2013р. на 11 годин, про що повідомлені належним чином представники сторін для надання сторонами доказів в обґрунтування вимог і запрошень відповідно до ст. 77 ГПК України, про що зафіксовано в протоколах.

За клопотанням позивача (ст.100 т.2) господарським судом ухвалено продовжити строк розгляду справи на 15 днів на підставі ст. 69 ГПК України (ст.105 т.2) у зв»язку з необхідністю зібрати додаткові документи для надання суду в підтвердження своїх підстав.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши надані сторонами документи, проаналізувавши їх, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Предметом даного спору є законність вимог щодо спонукання балансоутримувача будинку укласти договір купівлі-продажу теплової енергії № 2903 від 10.09.2012р. з метою зобов»язати його сплачувати отримані споживачами теплоекнергію.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України ( далі по тексту - ГК України), відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

За приписами п. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України (далі по тексту - ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

В силу приписів ст. 24 Закону України «Про теплопостачання» та ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг, в тому числі у сфері теплопостачання, здійснюються виключно на договірних засадах.

При цьому, особливим учасником відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які, залежно від цивільно-правових угод, можуть бути споживачем, виконавцем або виробником.

Закон України „Про житлово-комунальні послуги" визначає основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки.

Статтею 1 цього Закону визначено тлумачення термінів, в тому числі:

- житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил;

- балансоутримувач будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд (далі - балансоутримувач) - власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом;

- виконавець - суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору;

- виробник - суб'єкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги;

- споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу;

- внутрішньобудинкові системи - мережі, арматура на них, прилади та обладнання, засоби обліку і регулювання споживання житлово-комунальних послуг, які знаходяться в межах будинку, споруди.

У відповідності з ч. 2 ст.181 ГК України проект договору може бути запропонований будь-якою із сторін.

На виконання вимог вищеназваної статті позивач супровідним листом № 263-ж від 13.09.2012р. направив Комунальному підприємству «Керуюча компанія Пролетарського району м. Донецька» проект договору купівлі-продажу теплової енергії № 2903 від 10.09.2012р. з додатками .

Відповідно до ч. 4 ст.181 ГК України за наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала протокол договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірника протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

КП «Керуюча компанія Пролетарського району м. Донецька», розглянувши проект договору, підписало його з протоколом розбіжностей і повернуло супровідним листом № 3094 від 05.10.2012р.

Заперечення відповідача стосовно порушення позивачем строку, передбаченого ст.181 ГК, не приймається до уваги, оскільки він не врахував строк на перебіг поштового відправлення та п.5ст.254 Цивільного Кодексу України, яким встановлено, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним

3

робочий день. Враховуючи день направлення позивачем відповідачу проект договору і дату звернення до суду, господарський суд вважає непорушеним строк, визначений ст.181 Господарського кодексу України.

Для врегулювання розбіжностей позивач 22.10.2012р. супровідним листом № 267 від 19.10.2012р. направив відповідачу підписаний протокол узгодження розбіжностей, в якому прийняв в редакції позивача додаток № 1 до договору, інші пункти залишилися не врегульованими, через що позивач звернувся до суду за вирішенням спору щодо врегулювання спірних пунктів договору.

Господарський суд, насамперед, перевірив повноваження представників сторін на вчинення дій щодо підписання спірного договору.

Договір купівлі-продажу теплової енергії № 2903 від 10.09.2012р. підписаний з протоколом розбіжностей заступником директора Постачальника (ККП ДМР «Донецькміськтепломережа») та директором Споживача (КП «Керуюча компанія Пролетарського району м. Донецька») у відповідності з своїми статутами уповноваженими особами сторін, у відповідності з вимогами ст. ст. 181, 187 Господарського кодексу України.

Вирішуючи законність неврегульованих сторонами пунктів договору, господарський суд виходить з наступного:

1. Відповідач не погоджується з пропозицією позивача щодо назви договору.

В договорі № 2903 від 10.09.2012р., який є підставою позову, визначено, що від є договором купівлі-продажу, з чим не погоджується відповідач, вважаючи його договором поставки.

За текстом договору предметом його є поставка теплоенергії на постачальником до межі відповідальності з ціллю опалення в період опалювального сезону і гарячого водопостачання в термін року за винятком часу на проведення ремонтних робіт і профілактичних робот за умови оплати її вартості по встановленим тарифам в строки, обумовленим договором.

Змістовне наповнення правової конструкції договору купівлі-продажу помітно змінилося за своїм характером, до якого, зокрема віднесено й договір постачання енергетичних та інших ресурсів через приєднану мережу.

Визначення характеру договору наводиться у ч.1 статті 714 Цивільного Кодексу України за якою при поставці енергетичних та інших ресурсів через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов»язується надати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов»язується сплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватися передбаченого режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. Таким чином, договір вважається відплатним та двостороннім (взаємним), в якому чітко виражені мета, зміст якої полягає у відчуженні майна від однієї сторони та передання його у власність (повному господарському віданні чи оперативному управлінню) іншій стороні. Це означає те, що в окремих різновидах договорів купівлі-продажу сторона продавця може іменуватися по різному, тобто у даному випадку постачальник за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу (ст. 714 ЦК) як постачальником, так і продавцем. Однак у будь-якому випадку, незалежно від назви, вказана сторона (постачальник теплоенергії) є продавцем, тобто учасником цивільних відносин, який за даним договірним зобов»язанням повинен передати майно, якою за договором є теплова енергія у вигляді пари або гарячої (перегрітої) води, які і є товарною продукцією, призначеною для купівлі-продажу у власність (повне господарське відання чи оперативне управління) іншій стороні - покупцеві (споживачу або абоненту). Визначення договору енергопостачання наводиться також і у статті 275 Господарського кодексу України.

Оскільки характер найменування договору визначено законодавчо, господарський суд приймає за основу пропоновану редакцію постачальника (позивача).

2. Неврегульованим в пункті 1.1 договору залишається пропонований відповідачем додаток, який стосується температурного режиму параметрів теплоносіїв, а саме: «Теплоносій - вода з параметрами 130-70 градусів Цельсія з температурою в точці злому 70 градусів Цельсія (згідно «Робочого проекту» шифр: 25.04.07-11.08.07 від 2007р.)».

Господарський суд вирішуючи це питання виходять з наступного: постановою КМ України від 21 липня 2005 р. N 630 затверджені Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення { Із змінами, внесеними згідно з Постановами КМ N 1268 (1268-2007-п ) від 31.10.2007 N 933 ( 933-2009-п ) від 03.09.2009 N 151 ( 151-2010-п ) від 17.02.2010 }, зокрема, п.6 встановлено, що послуги повинні відповідати:

- з централізованого постачання холодної та гарячої води - вимогам щодо якості і тиску води, температури гарячої води, а також розрахунковим нормам витрати води у точці розбору;

- з централізованого опалення - нормативній температурі повітря у приміщеннях квартири (будинку садибного типу) за умови їх утеплення споживачами та вжиття власником (балансоутримувачем) будинку та/або виконавцем заходів до утеплення місць загального

користування будинку;

4

- з централізованого водовідведення - нормативам з відведення стічних вод за умови підтримання відповідного стану приміщень будинку та прибудинкової території.

Таким чином, оскільки температурний режим теплоносіїв визначений законодавчо і сторони вправі його закріпити договором, що не суперечить нормам законодавства яким регулюються права сторін при укладанні договору, господарський суд вважає редакцію відповідача такою, що ґрунтується на законі.

Пункти 1.2, 3.2.2, 3.3.2 договору стосується обов'язку споживача прийняти теплову енергію на межі відповідальності, розподілити її споживачам і здійснити оплату вартості отриманої теплової енергії за встановленими тарифами (цінами) у строки, визначені договором. Відповідач пропонує визначений обов'язок споживача, який стосується оплати виключити із спірних пунктів, так як вважає, що він не являється прямим споживачем теплової енергії, а квартиронаймачі або власники квартир повинні укладати договори з постачальником теплової енергії, за яку самостійно сплачувати грошові кошти напряму постачальнику теплової енергії.

Частиною шостою статті 19 Закону України «Про теплопостачання» встановлений обов'язок споживача щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію. Вказана норма кореспондується із пунктом 5 частини 3 статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Крім цього відповідач є балансоутримувачем будинку № 1А по вулиці Прожекторна у м. Донецьку відповідно до дислокації житлового фонду, переданого йому за рішенням Донецької міської ради від 11.09.2006року № 4/18 а за цим він приймає теплову енергію від позивача від межі відповідальності, закріпленої договором і повинен оплачувати за неї грошову суму відповідно до встановлених тарифів. Також приймається до уваги й той факти, що у відповідача є відкритий рахунок для розрахунків з споживачами та постачальником теплової енергії за надані послуги.

Статтею 1 Закону України «Про теплопостачання» встановлено, що суб'єктами відносин у сфері теплопостачання є фізичні та юридичні особи незалежно від організаційно-правових форм та форми власності, які здійснюють виробництво, транспортування, постачання теплової енергії, теплосервісні організації, споживачі, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування. Споживачем теплової енергії відповідно до вказаної правової норми є фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.

Обов'язок саме споживачів послуг оплачувати отриману теплову енергію постачальнику на підставі укладеного з ним договору визначений Законами України Про теплопостачання» та «Про житлово-комунальні послуги».

Враховуючи те, що обов'язок споживача оплатити отримані послуги за встановленими тарифами, прямо визначений діючим законодавством, господарський суд приймає пункти 1.2, 3.2.2, 3.3.2 договору в редакції позивача, так як статтями 714 Цивільного Кодексу України і 275 Господарського кодексу України прямо передбачена сторона на яку покладається зобов»язанння по оплаті спожитої тепло енергії.

Пункт 3.4.1 договору стосується обов'язку постачальника послуг на протязі дії договору забезпечити поставку теплової енергії за виключенням проведення ремонтних робіт.

Відповідач пропонує доповнити цей пункт наступним: «Теплоносій - вода з параметрами 130-70 градусів Цельсія з температурою в точці ізлому 70 градусів Цельсія (згідно «Робочого проекту» шифр: 25.04.07-11.08.07 від 2007р.)». Цей пункт приймається в редакції відповідача з визначенням обґрунтованості, викладеної судом при вирішенні питання тексту пункту п.1.1 договору.

Пункт 3.4.5 договору в договорі відсутній.

Відповідач пропонує доповнити договір пунктом 3.4.5, який встановлює обов'язок постачальника своєчасно письмово інформувати споживача про всі припинення подачі теплової енергії.

Відповідно до пункту другого частини першої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право одержувати в установленому законодавством порядку необхідну інформацію про перелік житлово-комунальних послуг, їх вартість, загальну вартість місячного платежу, структуру ціни/тарифу, норми споживання, порядок надання житлово-комунальних послуг, їх споживчі властивості. Вказана правова норма кореспондується із статтею 24 Закону України «Про теплопостачання».

Враховуючи те, що діючим законодавством передбачено право споживача на отримання інформації стосовно послуг, які йому надаються постачальником, господарський суд приймає пункт 3.4.5 договору в редакції відповідача.

Пункт 4.1 договору стосується порядку оплати отриманої теплової енергії.

Так, позивач пропонує наступний порядок: Розрахунковим періодом для оплати являється календарний місяць. Споживач здійснює оплату отриманої теплової енергії не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, згідно пред'явленим рахункам. Оплата за теплову енергію здійснюється у відповідності з діючими тарифами, які встановлюються Кабінетом Міністрів України або іншими органами влади.

5

В свою чергу, відповідач пропонує здійснювати оплату за спожите в опалювальний період теплову енергію квартиронаймачами (володільцями квартир) безпосередньо постачальнику щомісячно.

Статтею 1 Закону України «Про теплопостачання» встановлено, що суб'єктами відносин у сфері теплопостачання є фізичні та юридичні особи незалежно від організаційно-правових форм та форми власності, які здійснюють виробництво, транспортування, постачання теплової енергії, теплосервісні організації, споживачі, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування. Споживачем теплової енергії відповідно до вказаної правової норми є фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.

Обов'язок саме споживачів послуг оплачувати отриману теплову енергію постачальнику на підставі укладеного з ним договору визначений Законами України Про теплопостачання» та «Про житлово-комунальні послуги».

Враховуючи викладене, господарський суд приймає пункт 4.1 договору в редакції позивача.

Пункт 4.2 договору позивач пропонує викласти у наступній редакції: «Розрахунки за діючим договором здійснюються в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Теплопостачальної організації, вказаний в діючому договорі. В платіжному дорученні Споживач повинен обов'язково вказати номер договору, призначення платежу. При наявності заборгованості у споживача за договором, Постачальник гроші, які поступили від Споживача, зараховує в погашення заборгованості за теплову енергію минулих періодів за даним договором, незалежно від вказаного в платіжному дорученні призначення платежу».

Відповідач пропонує наступну редакцію: «Постачальник самостійно веде облік оплати за свої послуги, заборгованості квартиронаймачів (володільців квартир), облік пільг та надання субсидій».

За вимогами ст. 192 Цивільного кодексу України законним платіжним засобом, обов»язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Відповідно до п.п.6,7 ст. 276 Господарського кодексу України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

Відповідно до ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку. У платіжному документі мають бути передбачені графи для зазначення поточних та попередніх показань засобів обліку споживання комунальних послуг, різниці цих показань або затверджених норм, ціни/тарифу на даний вид комунальних послуг і суми, яка належить до сплати за надану послугу. Платіжний документ може містити графи, в яких зазначаються суми до сплати за надані послуги, не проплачені повністю споживачем у попередній розрахунковий період.

Господарський суд, враховуючи те, що діючим законодавством в сфері теплопостачання, передбачений обов'язок споживача, який уклав відповідний договір з постачальником послуг, своєчасно оплачувати отримані вказані послуги, приймає спірний договір в редакції позивача. Крім цього, суд приймає до уваги, що відповідач не розглянув пропозицію позивача в той редакції, яка була направлена, а тому вона вважається прийнятою редакції позивача у відповідності з вимогами ст. 181 Господарського кодексу України так як законна і обгрунтована.

Пункт 4.3 договору стосується суб'єкта, який веде облік розрахунків за надані послуги, заборгованості споживачів, облік пільг та субсидій.

Так, позивач пропонує визначити цим суб'єктом споживача послуг, а відповідач пропонує покласти ведення обліку розрахунків з абонентами за надані послуги на постачальника послуг.

При вирішенні цього питання, господарський судё насамперед, приймає до уваги, що договором встановлені особи, які відповідають за поставку теплової енергії до межі розподілу, приймання, розподілу її споживачам, експлуатації обладнання і контрольно-вимірювальних приборів, проведення оплати теплової енергії, а тому і проведення обліку розрахунків за надані послуги, заборгованості споживачів, облік пільг та субсидій теж покладається на відповідача, так як це прямо передбачено п.п.8-16 Правил.

Пункт 4.5 договору стосується порядку розрахунку за гаряче водопостачання та його оплати в дні понадпланового відключення.

Позивач вважає, що розрахунки за гаряче водопостачання здійснюються за тарифами, розрахованими виходячи з умов роботи системи гарячого водопостачання на 350 днів в рік, при плановому відключенні гарячого водопостачання на 15 днів поточного ремонту. Оплата за гаряче водопостачання в дні понадпланового відключення не здійснюється.

Відповідач пропонує виключити даний пункт з договору, оскільки не вважає себе зобов»язаним оплачувати теплову енергію

Оскільки питання порядку відносно оплати отриманої теплової енергії в термін планового відключення гарячого водопостачання визначений Законами України Про теплопостачання» та «Про житлово-комунальні послуги», а тому цей пункт 4. 5 приймається в редакції позивача.

6

Пункт 4.8 договору стосується здійснення оплати у випадку виходу з ладу приборів обліку або несвоєчасного проведення держперевірки згідно затвердженим нормам споживання.

Позивач пропонує наступну редакцію пункту: « При виході із ладу приборів обліку, або несвоєчасного проведення державної перевірки, оплата здійснюється згідно затвердженим нормам споживання.»

Відповідач пропонує виключити даний пункт з договору за тим, що від здійснює послуги населенню за рахунок отриманих доходів від квартирних оплат, згідно рішення Донецької міської ради № 6/27 від 10.11.2006р., в якому перелічені складові тарифу на отримання будинку, і в якому відсутня послуга по перевірки будинкових приборів обліку.

Обов»язки оплати витрат за цими наслідками визначені п.21 Правил № 630 від 21 липня 2005року, а тому вважаються прийнятими в редакції позивача.

Пункт 11.2 договору стосується відповідальності постачальника за недотримання поставлених об'ємів теплової енергії на опалення, недостовірність наданої інформації, ненадання за вимогою споживача розрахунків про об'єми поставленої теплової енергії.

Відповідач пропонує доповнити п. 11.2 договору наступними пунктами: недотримання затверджених договором значень об'єму споживання теплової енергії та режиму теплопостачання; несвоєчасну інформацію про припинення подачі теплової енергії.

Оскільки пропоновані відповідачем види відповідальності виходять з вимог Законів України Про теплопостачання» та «Про житлово-комунальні послуги», і ці пункти (1.1, 3.4.1) були господарським судом визнані законними, тому наслідки за невиконання їх повинні бути застосовані сторонами договором. Приймаючи до уваги, що пропонована редакція відповідачем законна, вона приймається судом.

Пункт 11.4 договору стосується відповідальності споживача за вихід з ладу приборів обліку теплової енергії; технічний стан, обслуговування та експлуатацію системи теплопостачання згідно балансової приналежності; недотримання затверджених договором значень об'єму споживання теплової енергії та режиму теплопостачання; самовільне переобладнання системи теплопостачання; витоку теплоносія через несвоєчасне усунення пошкоджень на теплових мережах згідно балансової приналежності; утримання в антисанітарному стані приміщень вузлів управління та технічних підвалів, в яких проходять теплові мережі; достовірність надання інформації.

Відповідач пропонує абзац третій спірного пункту, який стосується відповідальності за недотримання затверджених договором значень об'єму споживання теплової енергії та режиму теплопостачання виключити з договору, оскільки надання даного виду послуг населенню не входить до його обов»язків.

Приймаючи до уваги, що пунктом 41 Правил № 1198 від 03.10.2007року «Про затвердження правил користування теплової енергією» всі позивачем види відповідальності визначені, вони мусять бути застосовані як законні, а тому редакція позивача приймається судом як обґрунтована.

Пункт 11.5 договору стосується відповідальності споживача у вигляді штрафу за несвоєчасне повідомлення про вихід з ладу приборів обліку теплової енергії; несвоєчасне надання звіту по приборам обліку теплової енергії; самовільне підключення системи теплопостачання без укладання договору; розкрадання води з системи опалення; споживання теплової енергії без узгодження с постачальником понад максимального теплового навантаження, визначеного в договорі.

Відповідач пропонує виключи з даного пункту тільки абзац п'ятий, який стосується відповідальності у вигляді штрафу за споживання теплової енергії без узгодження с постачальником понад максимального теплового навантаження, визначеного в договорі, посилаючись на те, що застосування штрафних санкцій до виконавця за дане порушення являється необґрунтованим у зв»язку з тим, що споживачами являються квартиронаймачі, а не він.

Оскільки частиною 2 статті 24 Закону України «Про теплопостачання» встановлений обов'язок споживача теплової енергії додержуватися вимог договору та нормативно-правових актів, зокрема, п.42,43,44, 46 Правил № 1198 від 03.10.2007року «Про затвердження правил користування теплової енергією», а також забезпечувати безпечну експлуатацію систем тепло споживання, господарський суд приймає пункт 11.5 в редакції позивача.

Пункт 15.3 договору стосується строку позовної давності, який в редакції позивача складає 3 роки, а в редакції відповідача - 1 рік. Обґрунтовуючи свої доводи, відповідач посилається на те, що за відповідальність за порушення пунктів 11.2, 11.4, 11.5 передбачена спеціальна позовна давність відповідно до п.1ч.2 ст.258 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України ( далі по тексту - ЦК України ) позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Статтею 257 ЦК України передбачений загальний строк позовної давності у три роки. Спеціальний строк позовної давності в один рік встановлений ст. 258 ЦК України, та застосовується до вичерпного переліку правовідносин, до яких не відносяться відносини з постачання теплової енергії.

Враховуючи викладене, господарський суд приймає пункт 15.3 договору в редакції позивача.

7

Пункт 15.4 договору позивач пропонує викласти в наступній редакції: «Сторони дійшли згоди, що споживач зобов'язаний оплатити суму боргу за послуги теплопостачання на 01.10.2012р. в розмірі 30291,21грн., яка виникла згідно договору № 2903 від 01.10.2009р., раніше укладеного між сторонами».

Відповідач пропонує виключити даний пункт з договору.

Господарський суд вирішуючи дане питання, виходить з наступного:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема з договорів.

Виходячи зі змісту запропонованої позивачем редакції спірного пункту заборгованість в розмірі 30291,21грн. виникла у відповідача за невиконання свого зобов'язання з оплати отриманої теплової енергії за договором № 2903 від 01.10.2009р., тобто за іншими зобов»язаннями.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Правові наслідки порушення зобов'язання визначені у статті 611 ЦК України.

Таким чином, у випадку порушення відповідачем своїх договірних зобов'язань позивач має право на загальних підставах звернутися до господарського суду за захистом свого порушеного чи оспорюваного права.

Враховуючи викладене, господарський суд приймає редакцію відповідача.

Пункт 16.1 договору стосується строку дії договору дії, який позивач пропонує встановити з 01.10.2012р. по 01.10.2015р., а відповідач - з 01.10.2012р. по 01.10.2013р.

Вирішуючи це питання, господарський суд виходить з наступного: п.3 ст.631 Цивільного кодексу України зазначено, що сторони можуть встановити умови договору до відносин, які виникли між ними до укладання договору. За пунктом 4 цієї статті закінчення строку договору не звільняє сторону від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору. Оскільки законом визначений загальний строк позовної давності в три роки, пропозиція позивача приймається як обґрунтована.

Додатки № 1 і № 2 є дислокаціями до договору, та визначають адресу, площу опалення, проектне теплове навантаження, розрахунку опалювальної площі на вул.. Прожекторній, 1 (кімната школярів).

Оскільки сторони дійшли згоди в судовому засіданні про виключення цих додатків з договору, у зв»язку з тим, що ця площа була передана з балансу відповідача на баланс відділу освіти Пролетарського району РИК за його рішенням № 122від 21.04.1993р.

Приймаючи до уваги, що спір виник з вини обох сторін, судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно.

На підставі ст. 638,640,649 Цивільного кодексу України, Законів України „Про питну воду та питне водопостачання", „Про житлово-комунальні послуги", Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства від 27.06.2008р. №190, Наказу Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 14 травня 2008 року №126 «Про затвердження Методики розроблення технологічних нормативів використання питної води житлово-експлуатаційними підприємствами й організаціями», статей 179-181,187 Господарського кодексу України та, керуючись статтями 49,82,84, 81-1,85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

В и р і ш и в:

Задовольнити позов Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради «Донецькміськтепломережа» м. Донецьк про зобов'язання Комунального підприємства «Керуюча компанія Пролетарського району м. Донецька» м. Донецьк прийняти назву договору, пункти 1.1, 1.2, 3.2.2, 3.3.2, 3.4.1, 3.4.5, 4.1, 4.2, 4.3, 4.5, 4.8, 11.2, 11.4, 11.5, 15.3, 15.4, 16.1, додатки № 1, № 2 договору № 2903 купівлі-продажу теплової енергії від 10.09.2012р. в редакції позивач частково.

Назву договору викласти в наступній редакції: «Договір № 2903 купівлі-продажу теплової енергії».

Пункт 1.1 викласти в наступній редакції: «Постачальник зобов'язується поставляти теплову енергію до межі відповідальності на наступні потреби: опалення - в період опалювального сезону; гаряче водопостачання - протягом року за виключенням часу для проведення ремонтних і профілактичних робіт. Теплоносії - вода з параметрами 130-70 градусів Цельсія з температурою в точці злому 70 градусів Цельсія (згідно «Робочого проекту» шифр: 25.04.07-11.08.07 від 2007р.)».

8

Пункт 1.2 викласти в наступній редакції: «Споживач зобов'язується прийняти теплову енергію на межі відповідальності, розподілити її споживачам і здійснити оплату її вартості за встановленими тарифами (цінами) в строки, передбачені діючим договором».

Пункт 3.2.2 викласти в наступній редакції: «Своєчасно здійснювати оплату за спожиту теплову енергію».

Пункт 3.3.2 викласти в наступній редакції: «Обмежувати або припиняти теплопостачання споживачу у випадку: відсутності оплати за спожиту теплову енергію в строки, передбачені діючим договором (після письмового попередження, направленого не пізніше, ніж за 3 робочі дні); невиконання регламентних робіт по підготовці та випробуванню внутрішньобудинкових теплових мереж споживача (з оформленням відповідного акту та попередженням за три доби до припинення поставки); ведення в експлуатацію системи теплопостачання без відповідного допуску; експлуатації систем теплопостачання з ушкодженими пломбами, які встановлені Постачальником на вузлі обліку споживача; обмеження вільного доступу представників Постачальника до системи теплопостачання або обліку теплової енергії; утримання в антисанітарному стані приміщень вузлів управління та технічних підвалів, в яких проходять теплові мережі; пошкодження внутрішньобудинкових теплових мереж споживача; відсутність відповідного акту про готовність об'єкту до опалювального періоду; розкрадання води із системи опалення».

Пункт 3.4.1 викласти в наступній редакції: «На протязі дії договору забезпечити поставку теплової енергії за виключенням часу проведення ремонтних робіт. Теплоносій - вода з параметрами 130-70 градусів Цельсія з температурою в точці злому 70 градусів Цельсія (згідно «Робочого проекту» шифр: 25.04.07-11.08.07 від 2007р.».

Доповнити договір пунктом 3.4.5 та викласти в наступній редакції: «Своєчасно письмово інформувати споживача про всі припинення подачі теплової енергії».

Пункт 4.1 викласти в наступній редакції: «Розрахунковим періодом для оплати являється календарний місяць. Споживач здійснює оплату вартості отриманої теплової енергії не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, згідно пред'явленим рахункам. Оплата за теплову енергію здійснюється у відповідності з діючими тарифами, які встановлюються Кабінетом міністрів України або іншими органами влади.»

Пункт 4.2 викласти в наступній редакції: «Розрахунки за діючим договором здійснюються в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Теплопостачальної організації, вказаний в діючому договорі. В платіжному дорученні Споживач повинен обов'язково вказати номер договору, призначення платежу. При наявності заборгованості у споживача за договором, Постачальник гроші, які поступили від Споживача, зараховує в погашення заборгованості за теплову енергію минулих періодів за даним договором, незалежно від вказаного в платіжному дорученні призначення платежу».

Пункт 4.3 викласти в наступній редакції: «Споживач самостійно веде облік розрахунків за надані послуги, заборгованості споживачів, облік пільг та субсидій».

Пункт 4.5 викласти в наступній редакції: «Розрахунки за гаряче водопостачання здійснюються за тарифами, розрахованими виходячи з умов роботи системи гарячого водопостачання 350 днів в рік, при плановому відключенні гарячого водопостачання на 15 днів поточного ремонту. Оплата за гаряче водопостачання в дні понадпланового відключення не здійснюється».

Пункт 4.8 викласти в наступній редакції: «При виході з ладу приборів обліку або несвоєчасного проведення держперевірки, оплата здійснюється згідно затвердженим нормам споживання».

Пункт 11.2 викласти в наступній редакції: «Постальник несе відповідальність за: недотримання поставлених об'ємів теплової енергії на опалення згідно додатку №2; недостовірність наданої інформації; ненадання за вимогою Споживача розрахунків про об'єми поставленої теплової енергії; недотримання затверджених договором значень об'єму споживання теплової енергії та режиму теплопостачання; несвоєчасну інформацію про припинення подачі теплової енергії.».

9

Пункт 11.4 викласти в наступній редакції: «Споживач несе відповідальність за: вихід з ладу приборів обліку теплової енергії; технічний стан, обслуговування та експлуатацію системи теплопостачання згідно балансової приналежності; недотримання затверджених договором значень об'єму споживання теплової енергії і режиму теплопостачання;самовільне переобладнання системи теплопостачання; витоку теплоносія через несвоєчасне усунення пошкоджень на теплових мережах згідно балансової приналежності; утримання в антисанітарному стані приміщень вузлів управління та технічних підвалів, в яких проходять теплові мережі; достовірність наданої інформації. ».

Пункт 11.5 викласти в наступній редакції: «Споживач згідно діючого законодавства України сплачує штраф за: несвоєчасне повідомлення про вихід з ладу приборів обліку теплової енергії; несвоєчасне надання звіту по приборам обліку теплової енергії; самовільне підключення системи теплопостачання без укладання договору; розкрадання води з системи опалення; споживання теплової енергії без узгодження с постачальником понад максимального теплового навантаження, визначеного в договорі».

Пункт 15.3 викласти в наступній редакції: «Строк позовної даності по даному договору складає 3 (три) роки».

Пункт 15.4 виключити з договору.

Пункт 16.1 викласти в наступній редакції: «Даний договір вступає в силу з 01 жовтня 2012 року та діє до 01 жовтня 2015 року і вважається продовженим на той же строк, якщо сторін за місяць до закінчення строку дії договору не надійшла заява про розірвання договору, а в частині проведення розрахунків - до їх повного погашення».

Виключити з договору додатки № 1 і № 2.

Стягнути з Комунального підприємства «Керуюча компанія Пролетарського району м. Донецька» м. Донецьк-83110, вул. Прожекторна, буд. 1 «А», ЄДРПОУ 05478829 на користь Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради «Донецькміськтепломережа» м. Донецьк м. Донецьк-83001, вул. Постишева, 68, ЄДРПОУ 33257089 судовий збір в розмірі 536,50грн.

Суддя Гринько С.Ю.

Рішення господарського суду, повний текст якого оголошений та підписаний 22.01.2013року, може бути оскаржено до Донецького апеляційного господарського суду через місцевий господарський суд.