Рішення № 28753563, 17.01.2013, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17.01.2013Справа №5002-7/ 3804-2012

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Баядера Логістик" (вул. Озерянівська, 2, місто Горлівка, Донецька обл., Україна, 84601; вул. Маршала Єременко, 24, місто Феодосія, АР Крим, Україна, 98112)

до відповідача - фізичної особи-підприємця Ковальової Інни Іванівни (вул. Кримська, 21, кв. 8, місто Феодосія, АР Крим, Україна, 98112)

про стягнення 15 995,54 грн.

Суддя І.І.Дворний

Представники:

від позивача - Мезенова С.В., довіреність №б/н від 31.12.12, представник;

від відповідача - не з'явився.

Суть спору: 02 листопада 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю "Баядера Логістик" звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою про стягнення з фізичної особи-підприємця Ковальової Інни Іванівни заборгованості за отриманий товар у сумі 15 995,54 грн., пені - 476,98., 7% штрафу - 1119,68 грн., 20% річних - 622,29 грн.

Позовні вимоги ґрунтуються на приписах статті 193 Господарського кодексу України, статей 526, 625 Цивільного кодексу України, положеннях Господарського процесуального кодексу України та мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх обов'язків за договором поставки від 18 січня 2011 року за №482 в частині повної та своєчасної оплати вартості отриманого товару, що призвело до утворення заборгованості в розмірі 15 995,54 грн., несплата якої послугувала підставою для звернення позивача до суду з позовом про її стягнення у примусовому порядку. Також, позивач скористався своїм правом та нарахував на суму заборгованості пеню, штраф та 20% річних.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 07 листопада 2012 року позовну заяву прийнято до розгляду і порушено провадження у справі.

Через неявку представника відповідача у судове засідання, ухвалами суду від 27 листопада 2012 року та 25 грудня 2012 року розгляд справи відкладався. Також, 25 грудня 2012 року за заявою позивача судом продовжено строк розгляду справи на п'ятнадцять днів.

У судове засідання, що відбулось 17 січня 2013 року, з'явився представник позивача, який повідомив суд про те, що у зв'язку із частковою оплатою відповідачем заборгованості у сумі 3 000,00 грн. та укладанням графіку погашення заборгованості неоплаченою залишилась сума у розмірі 12 995,54 грн., яку позивач разом із понесеними судовими витратами просив стягнути з відповідача. Від стягнення пені, річних та штрафу позивач відмовився, про що надав суду відповідну заяву.

Відповідач заявлені позовні вимоги не спростував, явку свого представника у судове засідання повторно не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був проінформований належним чином.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо неявка цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з пунктом 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору по суті.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, надані у судових засіданнях, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

18 січня 2011 року товариство з обмеженою відповідальністю «Баядера Логістік» (за договором постачальник) та фізична особа-підприємець Ковальова Інна Іванівна (за договором покупець) уклали договір поставки №482 (а.с. 6-7).

Відповідно до пункту 1.1 вказаного договору, постачальник зобов'язується передати у власність покупця алкогольні напої (надалі - товар), а покупець зобов'язується прийняти і оплатити товар в порядку, визначеному умовами цього договору.

Строк дії договору узгоджений сторонами у пункті 9.6 договору. Так, даний договір чинний (строк дії): 1 протягом року з дати укладення. У випадку, якщо жодна зі сторін не заявила про свої наміри розірвати або змінити договір за один місяць до його закінчення, даний договір вважається автоматично пролонгованим на той же термін та тих же умовах.

Досліджуючи умови укладеного між сторонами договору, судом встановлено, що постачання товару здійснюється силами та за рахунок постачальника, на умовах DDP, відповідно до вимог Міжнародних правил тлумачення термінів «Інкотермс» (в редакції 2000 р.). Сторони можуть визначити інші умови постачання товару, при узгодженні замовлення на товар (пункт 3.1 договору).

Постачальник поставляє товар покупцю на підставі його замовлення. Покупець має право здійснювати замовлення в усній формі або за допомогою факсимільного, електронного чи поштового зв'язку (пункт 3.3. договору).

Пунктом 4.1. договору визначено, що найменування, кількість, асортимент товару визначається покупцем у замовленні та зазначається постачальником у видатковій накладній на товар.

Відповідно до пункту 5.1 договору, ціна на товар визначена прас-листі постачальника, який діє на момент здійснення покупцем замовлення.

У пункті 5.2. договору сторони дійшли згоди, що ціна на товар зазначається постачальником у видатковій накладній на товар.

Загальна сума договору є загальною вартістю товару, який постачальник поставив покупцю впродовж всього строку дії даного договору згідно видаткових накладних на товар (пункт 5.3. договору).

Матеріали справи свідчать про те, що на виконання умов договору поставки №482 від 18 січня 2011 року товариством з обмеженою відповідальністю «Баядера Логістік» фізичній особі-підприємцю Ковальовій Інні Іванівні було поставлено товар на загальну суму 17079,54 грн., що підтверджується видатковими накладними за №11104/11146 від 17 липня 2012 року на суму 5 486,46 грн., №11636/11520 від 20 липня 2012 року на суму 1 906,50 грн., №12465/12323 від 28 липня 2012 року на суму 5 405,22 грн., №12466/12324 від 28 липня 2012 року на суму 2 069,76 грн., №13101/12986 від 07 серпня 2012 року на суму 606,72 грн. та №13102/12987 від 07 серпня 2012 року на суму 1 604,88 грн. (а.с. 8-10).

Так, товариством з обмеженою відповідальністю «Баядера Логістік» належним чином виконані зобов'язання за договором поставки №482 від 18 січня 2011 року в частині здійснення поставки товару.

Розділом 6 договору визначається порядок розрахунків між сторонами, зокрема, пунктом 6.1. договору встановлено, що розрахунки за товар здійснюються покупцем протягом тридцяти календарних днів з дня отримання товару, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника або в іншому узгодженому сторонами порядку та формі, що не суперечить чинному законодавству України, або за домовленістю сторін - шляхом попередньої оплати.

Датою оплати покупцем вартості отриманого від постачальника товару відповідно до пункту 6.2. договору є дата зарахування цих грошових коштів на рахунок постачальника.

З огляду на викладене, фізична особа-підприємець Ковальова Інна Іванівна повинна була сплатити позивачу грошові кошти за поставлений товар у строк, передбачений договором, втім, всупереч умов договору не своєчасно і не в повному обсязі оплатила вартість отриманого товару, сплативши лише 1084,00 грн. та заборгувавши позивачу 15 995,54 грн.

Неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо повної оплати за поставлений товар і послугувало підставою для звернення позивача з позовними вимогами про стягнення їх у примусовому порядку.

Проаналізувавши наявні в матеріалах справи документи, подані позивачем докази та викладену його правову позицію, суд, вважає заявлені товариством з обмеженою відповідальністю "Баядера Логістик" позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за отриманий товар правомірними та такими, що відповідають дійсними обставинам справи з огляду на наступне.

Так, предметом спору у справі є стягнення суми боргу з відповідача за поставлений товар, яка виникла внаслідок невиконання останнім умов укладеного між сторонами договору поставки.

Основні засади господарювання в Україні визначає Господарський кодекс України, який регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

Згідно статті 2 Господарського кодексу України учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Так, в порушення вимог зазначених норм Цивільного та Господарського кодексів України, умов договору відповідач не розрахувався у повному обсязі за поставлений товар, заборгувавши позивачу 15995,54 грн., що підтверджується вищенаведеними доказами, наявними у матеріалах справи.

Як було зазначено вище, відповідачем після звернення позивача до суду було оплачено позивачу частину заборгованості у розмірі 3 000,00 грн.

Відповідно до пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Пленум Вищого господарського суду України в пункті 4.4 Постанови від 26 грудня 2011 року N18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» зазначив, що господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

З урахуванням цього, провадження у справі в частині стягнення з відповідача заборгованості в сумі 3 000,00 грн. підлягає припиненню за відсутністю предмета спору.

В пункті 4.10 вищевказаної Постанови Пленуму ВГСУ зазначено, що питання про припинення провадження у справі в частині позовних вимог, а так само про залишення позовних вимог у певній частині без розгляду господарський суд вирішує у резолютивній частині рішення, яке приймається по суті справи. Відповідні процесуальні дії суд може вчиняти й шляхом винесення відповідної ухвали як окремого процесуального документа, продовжуючи розгляд справи в іншій частині. З урахуванням цього, суд не вважає за доцільне винесення окремого процесуального документу в частині припинення провадження у справі.

Таким чином, несплаченою залишилася сума заборгованості в розмірі 12995,54 грн.

Так, актом звірки взаєморозрахунків за період з 01.11.2011 по 31.01.2013, який підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печаткою, вбачається, що фізична особа-підприємець Ковальова Інна Іванівна має заборгованість перед товариством з обмеженою відповідальністю «Баядера Логістік» у розмірі 12 995,54 грн. (39-40).

Відповідач не надав суду доказів погашення заборгованості в розмірі 12 995,54 грн., у той час як відповідно до приписів статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством для доведення фактів такого роду. За таких обставин, вказана сума боргу підлягає стягненню з відповідача в примусовому порядку.

Від стягнення з відповідача пені у розмірі 476,98., 7% штрафу у розмірі 1119,68 грн., 20% річних у розмірі 622,29 грн. позивач відмовився і відмову було прийнято судом.

Господарські витрати у вигляді сплаченого позивачем судового збору у сумі 1609,50 грн. суд покладає на відповідача згідно з положеннями статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, до поданого позову, в якості доказу сплати судового збору позивачем надано суду платіжне доручення №BFE916 від 25 жовтня 2012 року на суму 1 677,00 грн.

Статтею 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Пунктами 1, 2 абзацу 2 частини 2 статті 4 Закону визначено, що ставки судового збору встановлюються у таких розмірах, зокрема, за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру - 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат; за подання позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір мінімальної заробітної плати.

Слід звернути увагу на те, що позивач звернувся до суду з даним позовом 02 листопада 2012 року.

Статтею 13 Закону України "Про Державний бюджет України на 2012 рік" встановлено на 2012 рік мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня - 1073 грн.

Таким чином, у 2012 році, при розрахунку судового збору використовується відповідний розмір від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, тобто, 1073,00 грн.

Отже, враховуючи те, що позивачем заявлений позов майнового характеру ціна позову якого складає 12 995,54 грн. загальна сума судового збору, яка повинна бути сплачено позивачем при поданні такого позову складає 1609,50 грн.

Так, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

У випадках установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається, зокрема, в розмірі переплаченої суми (частина 2 статті 7 Закону України «Про судовий збір»).

З огляду на викладене, позивачу підлягає поверненню судовий збір у розмірі переплаченої суми - 67,50 грн.

Згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 17 січня 2013 року були оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Повне рішення складено 21 січня 2013 року.

Керуючись п. 1-1 ч. 1 ст. 80, статтями 49, 82, 84, 85, 87 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Припинити провадження у справі в частині стягнення з фізичної особи-підприємця Ковальової Інни Іванівни (вул. Кримська, 21, кв. 8, місто Феодосія, АР Крим, Україна, 98112, код 2716405521) заборгованості в сумі 3 000,00 грн.

3. Стягнути з фізичної особи-підприємця Ковальової Інни Іванівни (вул. Кримська, 21, кв. 8, місто Феодосія, АР Крим, Україна, 98112, код 2716405521) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Баядера Логістик" (вул. Озерянівська, 2, місто Горлівка, Донецька обл., Україна, 84601; вул. Маршала Єременко, 24, місто Феодосія, АР Крим, Україна, 98112, код 358715026516) 12 995,54 грн. заборгованості та 1609,50 грн. судового збору.

4. Повернути товариству з обмеженою відповідальністю "Баядера Логістик" (вул. Озерянівська, 2, місто Горлівка, Донецька обл., Україна, 84601; вул. Маршала Єременко, 24, місто Феодосія, АР Крим, Україна, 98112, код 358715026516) з Державного бюджету України (УДКСУ у м. Сімферополі, Автономна Республіки Крим, код ЄДРПОУ 38040558, рахунок №31211206783002, відкритий за кодом класифікації доходів бюджету 22030001 в Головному управлінні Державної казначейської служби України в Автономної Республіки Крим, м. Сімферополь, код банку 824026) 67,50 грн. зайво сплаченого судового збору, перерахованого відповідно до платіжного доручення №BFE916 від 25 жовтня 2012 року.

3. Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя І.І. Дворний