Постанова № 28750209, 16.01.2013, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2013 року (11 год. 50 хв.) Справа № 0870/8352/12 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Артоуз О.О.

при секретарі судового засідання Філоненко Ю.М.

за участю представників:

позивача: Семенова М.В., Шепеля А.С.

відповідача: Бурашнікової О.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮКО"

до: Бердянської об'єднаної державною податкової інспекції

Запорізької області Державної податкової служби

про: скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

28 серпня 2012 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮКО" до Бердянської об'єднаної державною податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000032211 від 25.04.2012, № 0000042211 від 25.04.2012, № 0000312211 від 24.07.2012, № 0000322211 від 24.07.2012.

Відповідно до позовної заяви, Бердянською ОДПІ Запорізької області на підставі направлень проведено виїзну планову виїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2010 по 31.12.2011, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 по 31.12.2011.

На підставі акту перевірки Бердянською ОДПІ Запорізької області прийняті податкові повідомлення рішення №0000032211 від 25.04.2012 та №0000042211 від 25.04.2012

На виконання рішення ДПС Запорізькій області про результати розгляду скарги від 11.07.2012 вих. 3172/10/10-420 Бердянською ОДПІ Запорізької області прийняті податкові повідомлення-рішення №0000312211 від 24.07.2012 та №0000322211 від 24.07.2012, якими додатково визначено податкові зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 1 грн з податку на прибуток (податкове повідомлення-рішення №0000312211 від 24.07.2012) та 1 грн з податку на додану вартість (податкове повідомлення-рішення №0000322211 від 24.07.2012).

Відповідачем під час перевірки встановлено, що ТОВ «ЮКО» порушено п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.138.1, п.п.138.8.1 п.138.8 ст.138, п.п. 139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 129 112,00 грн. та п.п.7.2.3, п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.4, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст.180, ст.185, ст.188, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.7, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 61 339,00 грн.

На думку податківців, ТОВ «ЮКО» здійснювало включення до складу валових витрат підприємства витрат за збитковими операціями, а саме при придбанні та подальшої реалізації тканини технічної, та каучуку. Також, на думку податківців, за цими операціями ТОВ «ЮКО» неправомірно віднесено певні суми до податкового кредиту.

Позивач з зазначеними порушеннями не згодний, вважає винесені податкові повідомлення-рішення протиправним та такими, що підлягає скасуванню та просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі, з підстав зазначених в позовній заяві.

Відповідач в свої запереченнях зазначив, що ним правомірно встановлено факт заниження позивачем податку на прибуток та податок на додану вартість у зв'язку з включенням до складу валових витрат та податкового кредиту сум по збитковим операціям, які не направлені на отримання доходу та наміру використання їх у власній господарській діяльності. Крім того, намір на заниження податків доводить і той факт, що товари було придбано та реалізовано у одному періоді, тому позивач був обізнаний з ціновою політикою.

Щодо поставки каучуку, відповідач зазначає, що фактичного здійснення господарської операції не відбулось, подані позивачами документи не можуть вважатись первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Відповідач у судовому засіданні заперечив проти позовних вимог, з підстав зазначених в запереченнях, просив відмовити в задоволенні адміністративному позові в повному обсязі.

Суд, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, розглянувши матеріали і з'ясувавши обставини адміністративної справи, дослідивши інші наявні у справі докази у їх сукупності, прийшов до наступного висновку.

Надаючи правову оцінку рішенням відповідача суд виходить з приписів ч. 3 ст. 2 КАС України, відповідно до яких, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Бердянською об'єднаною державною податковою інспекцією Запорізької області державної податкової служби проведено виїзну планову виїзну документальну перевірку ТОВ «ЮКО» (ЄДРПОУ 22150562) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2010 по 31.12.2011, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 по 31.12.2011.

За підсумками вказаної перевірки відповідачем складено Акт №006/2211/22150562 від 03.04.2012, на підставі якого прийнято податкові повідомлення рішення №0000032211 від 25.04.2012 та №0000042211 від 25.04.2012, якими визначені суми податкових зобов'язань ТОВ «ЮКО», у тому числі: донараховано податок на додану вартість у сумі 61 339,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції у сумі 6 365,00 грн.; донараховано податок на прибуток у сумі 129 112,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції 7 956,00 грн.

Вищезазначені податкові повідомлення - рішення отримані позивачем поштою 03.05.2012. На зазначені податкові повідомлення - рішення позивачем до ДПС в Запорізькій області подано скаргу.

ДПС Запорізькій області 11.07.2012 винесено рішення про результати розгляду скарги вих. 3172/10/10-420. Зазначеним рішенням податкові повідомлення-рішення залишені без змін та збільшено розмір штрафних санкцій на 1 грн. за кожним із податкових повідомлень-рішень.

На зазначене рішення до ДПС України позивачем було подано скаргу 13.08.2012. Поштою отримано рішення ДПС України вих. № 10-2115 від 13.08.2012 про результати розгляду скарги, яким у задоволенні вимог позивача було відмовлено.

Крім того, на виконання рішення ДПС Запорізькій області про результати розгляду скарги від 11.07.2012 вих. 3172/10/10-420 Бердянською ОДПІ Запорізької області прийняті податкові повідомлення-рішення №0000312211 від 24.07.2012 та №0000322211 від 24.07.2012, якими додатково визначено податкові зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 1 грн. з податку на прибуток (податкове повідомлення-рішення №0000312211 від 24.07.2012) та 1 грн. з податку на додану вартість (податкове повідомлення-рішення №0000322211 від 24.07.2012).

Перевіркою встановлено порушення позивачем п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.138.1, п.п.138.8.1 п.138.8 ст.138, п.п. 139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 129 112,00 грн., у т.ч. по періодах:

за IV кв. 2010 року в розмірі 31 825,00 грн.;

за I кв. 2011 року в розмірі 17 120,00 грн.;

за IІ кв. 2011 року в розмірі 25 511,00 грн.

за IV кв. 2011 року в розмірі 54 656,00 грн.

- п.п.7.2.3, п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.4, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст.180, ст.185, ст.188, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.7, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 61 339,00 грн., у т.ч. по періодах:

за листопад 2010 року на суму 12 460,00 грн.;

за грудень 2010 року на суму 13 000,00 грн.;

за січень 2011 року на суму 3 794,00 грн.;

за березень 2011 року на суму 9 902,00 грн.;

за квітень 2011 року на суму 22 183,00 грн.

Щодо порушення позивачем визначення податкових зобов'язань з податку на прибуток суд зазначає наступне.

Пунктом 1.32 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" надано визначення "господарської діяльності"- будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Визначення "господарської операції" міститься у ч. 4 ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", так, господарська операція - ія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Згідно з ч. 1 ст. 9 цього ж Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Аналіз вищевикладених норм права свідчить про те, що термін "господарська діяльність" не включає такої обов'язкової ознаки, як одержання прибутку, оскільки неотримання прибутку від окремої господарської операції не може свідчити про відсутність у цієї операції ознак господарської діяльності, зокрема, діяльність позивача з придбання первинної сировини та виробництва з неї продукції при здійсненні окремих господарських операцій супроводжується лише витратами, крім того, за своїм змістом термін "господарська діяльність" значно ширше "господарської операції", оскільки передбачає сукупність здійснюваних платником податку господарських операцій, і у відповідності до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" оподаткуванню підлягають не господарські операції (окремі дії або події, та ще й здійсненні у різних податкових періодах), а господарська діяльність за звітний податковий період.

Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку №3 «Звіт про фінансові результати» визначено поняття «витрат» як зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власниками) за звітний період. Також цим Положенням визначено, що «збиток», це перевищення суми витрат над сумою доходу, для отримання якого були здійснені витрати, а «прибуток», це сума, на яку доходи перевищують пов'язані з ними витрати. Збиток або прибуток це вже є фінансовим результатом господарської діяльності. Одержання прибутку - це є мета підприємницької господарської діяльності, але ніяк не обов'язкова умова. В Законі України «Про оподаткування прибутку підприємств» відсутня норма, яка б визначала належність окремих операцій до господарської діяльності в залежності від їх фінансового результату.

Придбання технічних тканин та каучуку було проведено з метою отримання доходу у рамках господарської діяльності ТОВ «ЮКО», у відповідності до його Статуту. Проте кон`юнктура ринку, та необхідність непередбачуваних витрат на обробку вказаного товару не дало змоги отримати відповідний доход та прибуток.

В акті відсутні докази, що технічні тканини та каучук було придбано ТОВ «ЮКО» з метою отримання збитку.

Підпункт 5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначає, що до складу валових витрат відносяться суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті. Обмеження, встановлені п.п. 5.3-5.7 вказаного Закону не відносяться до оскаржуваної господарської операції.

Відповідно до п.п.14.1.27 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно п.п.14.1.228 п.14.1 ст.14 ПКУ собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу III цього Кодексу - це витрати, що прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу.

П.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПКУ передбачає, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Статтею 19 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання мають право без обмежень самостійно здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству. … Держава здійснює контроль і нагляд за господарською діяльністю суб'єктів господарювання у таких сферах: … цін і ціноутворення - з питань додержання суб'єктами господарювання державних цін на продукцію і послуги.

Відповідно до п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (...).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Згідно пп. 14.1.71 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.

Таким чином, підприємство, з метою складання податкового обліку, використовує дані по кожній окремій господарській операції. На підставі саме даних первинного обліку підприємство відносить суми до складу валового доходу та на валові витрати в податковому обліку. Підприємство має право відображати в бухгалтерському обліку всі господарські операції, в тому числі ті, які призвели до отримання балансового збитку.

Не можна погодитися з правомірністю здійсненого податковим органом донарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток з причин продажу позивачем продукції за ціною, нижчою ніж собівартість. Адже до факторів ціноутворення, крім рівня витрат, пов'язаних з виробництвом товару, належать рівень попиту на продукцію, кон'юнктура ринку, платоспроможність покупця, обсяги виробництва та складські запаси продавця та інші умови, які об'єктивно впливають на формування ціни. При цьому чинним законодавством не передбачено обов'язковості визначення бази оподаткування податку на прибуток, виходячи з собівартості товару. З огляду ж на визначення господарської діяльності, що міститься у пункті пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України прибутковість кожної окремої операції не є обов'язковою ознакою господарської діяльності, яка може включати і окремі збиткові операції, здійснення яких викликано об'єктивними причинами.

А відтак продаж позивачем продукції за ціною, нижчою собівартості, не можна розглядати операцією поза межами господарської діяльності позивача.

Щодо неправомірного формування позивачем податкового кредиту суд зазначає наступне.

Перевіряючими в акті перевірки зазначено про нікчемність угод, що укладено між ТОВ «ЮКО» та ФОП ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_5, та, відповідно, неправомірність віднесення сум за цими операціями до податкового кредиту та валових витрат.

Так, в грудні 2010 року ФОП ОСОБА_4 надав ТОВ «ЮКО» послуги по сушці та пакуванню тканини ЕР-200 на суму 78 000,00 грн., у т.ч. ПДВ 13 000,00 грн. Укладання угоди с ФОП ОСОБА_4 та виконання ним робіт підтверджується договором №51 від 01.05.2010, рахунком-фактурою від 10.12.2010, актом виконаних робіт від 10.12.2010 та відповідною податковою накладною.

Крім того, в березні 2011 року між ТОВ «ЮКО» та ФОП ОСОБА_5 укладено договір №43 від 01.03.2011 про надання послуг. На виконання умов цього договору в березні 2011 року ФОП ОСОБА_5 надала послуги ТОВ «ЮКО» з пластифікації та порізки каучуку СКС-30 АРКМ-15 (5,94 т) на загальну суму 59 411,88 грн., у т.ч. ПДВ 9 901,98 грн., що підтверджується актом виконаних робіт від 24.03.2011.

Відповідно до частини другої статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Це означає, що правочин є нікчемним, якщо це прямо обумовлено в Законі.

Згідно з ч.1 ст.215 ЦК України загальною підставою недійсності правочину є недотримання в момент укладення правочину вимог частин 1-3, 5 і 6 ст.203 ЦК України (яка встановлює умови дійсності правочинів).

Спеціальні підстави (статті 218-235 ЦК України) конкретизують застосування загальних умов, встановлюючи особливості порядку визнання правочину недійсним.

В п.18 постанови № 9 від 06.11.2009 Пленум Верховного Суду України зазначив: перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Окрім цього Пленум зазначив також, що при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Відповідно до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним.

В разі, якщо контрагент підприємства порушив законодавство при нарахуванні та сплаті своїх податкових зобов'язань, відповідальність за це несе виключно він, можливості покладення відповідальності на інших осіб законодавством України не тільки не передбачено, але прямо заборонено.

Таким чином, несплата податків однією із сторін правочину чи шляхом їх приховування не є підставою для висновку про нікчемність правочину.

Згідно ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996 бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку і податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

В ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зазначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і які повинні мати обов'язкові реквізити.

Відповідно до п.198.6 ст. 198 ПКУ не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

За приписами п.п. 201.4, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, чинного на час правовідносин, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно підпунктом 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України постачання товарів - це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків іі надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, наявність належним чином оформлених податкових накладних є підставою для включення до податкового кредиту платника сум ПДВ за такими накладними.

При цьому, як вбачається зі змісту акті перевірки, то він не містить жодних посилань податкового органу про те, що податкові накладні, на підставі яких позивачем здійснено формування податкового кредиту не відповідають вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим суд вважає, що позивачем суду були надані докази, що підтверджують реальне вчинення господарських операцій, що в свою чергу не виключає правомірність визначення платником податкового кредиту за такими операціями.

ТОВ «ЮКО» було надані всі податкові накладні щодо надання послуг від його контрагентів, які оформлені відповідно до вимог чинного законодавства.

Пред'явлені до перевірки та надані у судовому засіданні документи є первинними документами у розумінні ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та повністю підтверджують факт здійснення операції і, відповідно, право позивача на включення до податкового кредиту та до складу своїх валових витрат вартості наданих послуг, що у подальшому були використані при здійсненні господарської діяльності.

Пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статті 183 цього Кодексу.

Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Нормативними актами України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

При придбанні товару покупець зобов'язаний лише сплатити відповідну суму податку на додану вартість продавцю в ціні товару, який зобов'язаний внести цю суму податку на додану вартість до бюджету і у випадку невиконання свого обов'язку понести за це відповідальність.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що позивачем дотриманні законні підстави формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначені Податковим кодексом України.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст.162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.1, ч.3 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 160, 161, 162, 163, 167 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮКО" до Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області № 0000032211 від 25.04.2012.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області № 0000042211 від 25.04.2012.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області № 0000312211 від 24.07.2012.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області № 0000322211 від 24.07.2012.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 21.01.2013.

Суддя О.О. Артоуз