Постанова № 28749903, 14.01.2013, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2013 року Справа № 2а/0370/4039/12

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Волдінера Ф.А.,

при секретарі судового засідання Юрко Н.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Луцького підприємства електротранспорту до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Луцьке підприємство електротранспорту звернулося з позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби (надалі - Луцька ОДПІ) про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000852201 від 30.07.2012 року, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 1027357 грн.

Позивачем 09.01.2013 року до суду була подана заява про збільшення позовних вимог, в якій просить скасувати податкове повідомлення-рішення №0003642301 від 14.05.2012 року, яким визначено податок на прибуток підприємств у розмірі 245913 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на хибність висновків, викладених в акті № 2608/22-1/03327931 від 12.07.2012 року про результати позапланової виїзної перевірки Луцького підприємства електротранспорту з питань правомірності формування валових витрат та податкового кредиту в частині взаємовідносин з контрагентом ТзОВ «Ютрейд» за період з 01.04.2011 року по 31.12.2011 року та вважає, що ним правомірно включено від'ємний об'єкт оподаткування, що утворився за підсумками 2010 року в сумі 2 113 891 грн. до декларації з податку на прибуток за II - IV квартали 2011 року. Крім того, правовідносини позивача з контрагентом ТзОВ «Ютрейд» були здійснені в межах правового поля та не містили ознак нікчемності. Відтак, Луцьке підприємство електротранспорту вважає, що винесені Луцькою ОДПІ ДПС оскаржувані податкові повідомлення-рішення №0003642301 від 14.05.2012 року та №0000852201 від 30.07.2012 року є протиправними та підлягають скасуванню.

В судових засіданнях призначених на 19.12.2012 року та 09.01.2013 року представник відповідача проти адміністративного позову заперечив та вважає його безпідставним посилаючись на правомірність висновків податкового органу, зроблених при проведенні перевірок, відповідач вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені відповідно до вимог чинного законодавства, оскільки позивачем неправомірно включено від'ємний об'єкт оподаткування, що утворився за підсумками 2010 року в сумі 2 113 891 грн. до декларації з податку на прибуток за II - IV квартали 2011 року, а також у Луцького підприємства електротранспорту були відсутні належним чином оформлені первинні бухгалтерські документи на підтвердження здійснення господарських операцій з ТзОВ «Ютрейд». Враховуючи викладене, представник відповідача просить у задоволенні позовних вимог відмовити.

В судове засідання 14.01.2013 року позивач свого представника не направив, але подав до суду клопотання про розгляд справи без участі його представника, позовні вимоги підтримує.

В судове засідання 14.01.2013 року відповідач свого представника не направив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового розгляду.

Відповідно до частини 4 статті 128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

На підставі частини 1 статті 41 КАС України у зв'язку з неявкою осіб, які беруть участь у справі фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

З врахуванням наведеного, справу судом розглянуто та вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Заслухавши пояснення, доводи та заперечення представників сторін, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову повністю.

Судом встановлено, що Луцькому підприємству електротранспорту податковим повідомленням-рішенням Луцької ОДПІ №0003692301 від 14.05.2012 року зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 2 113 891 грн., а податковим повідомленням-рішенням Луцької ОДПІ №0003642301 від 14.05.2012 року було визначено податок на прибуток підприємств в розмірі 245913 грн. Вказані податкові повідомлення рішення були оскаржені до Державної податкової служби у Волинській області. З метою перевірки скарги Державною податковою службою у Волинській області призначено позапланову виїзну перевірку Луцького підприємства електротранспорту, за результатами якої складено акт перевірки від 12 липня 2012 року №2608/22-1/03327931. На підставі даного акту рішенням про результати розгляду первинних скарг Державною податковою службою у Волинській області від 20 липня 2012 року було частково скасовано податкове повідомлення-рішення Луцької ОДПІ від 14.05.2012 року №0003692301 на суму 1086534 грн. в зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а в іншій частині в сумі 1027357 грн. вказане податкове повідомлення-рішення залишити без змін. А податкове повідомлення-рішення №0003642301 від 14.05.2012 року, яким збільшено податок на прибуток підприємств у розмірі 245913 грн. державною податковою службою у Волинській області було залишено без змін.

Луцькою ОДПІ 30.07.2012 року було винесено нове податкове повідомлення - рішення № 0000852201, яким зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування на 1027357 грн. Вказане податкове повідомлення - рішення 02.08.2012 року було оскаржено до Державної податкової служби України. Згідно рішення ДПС України від 28.08.2012р. № 967/0161-12КО-2115 податкове повідомлення - рішення Луцької ОДПІ від 30.07.2012р. № 0000852201 залишено без змін, а скарга без задоволення.

З матеріалів справи вбачається, що Луцькою ОДПІ з 03.07.2012 року по 07.07.2012 року була проведена позапланова виїзна перевірка Луцького підприємства електротранспорту з питань правомірності формування валових витрат та податкового кредиту в частині взаємовідносин з контрагентом ТзОВ «Ютрейд» за період з 01.04.2011 року по 31.12.2011 року. За результатами перевірки відповідачем було складено акт № 2608/22-1/03327931 від 12.07.2012 року.

Перевіркою встановлено, що платником при заповненні податкової декларації з податку на прибуток за ІІ-IV квартали 2011 року до складу валових витрат включено від'ємне значення об'єкту оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду в сумі 2 113 891 грн. чим порушено пп. 138.1, пп138.2, пп.138.4 ст. 138 Податкового кодексу України, відповідно до якого, до складу четвертого кварталу 2011 року були неправомірно включені витрати за результатами здійсненої господарської діяльності у 2010 році.

Також перевіркою було встановлено, що підприємством при укладенні договору купівлі-продажу нафтопродуктів з ТзОВ «Ютрейд» №46 від 03.05.2010 року порушено вимоги ч. 1,5 ст.203, статей 215, 228 Цивільного кодексу України, а саме не підтверджено поставку товару товарно-транспортними накладними, внаслідок чого на момент укладання вказаний правочин не був направлений на настання правових наслідків і на думку податкового органу є нікчемним в силу Закону.

На підставі вказаного акту перевірки Луцькою ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення №0000852201 від 30.07.2012 року, якими позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 1027357 грн. з врахуванням рішення Державної податкової служби у Волинській області від 20 липня 2012 року про результати розгляду первинних скарг.

З 01.01.2011 року набрав чинності Податковий кодекс України, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів. Відповідно до пункту 1 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України розділ III («Податок на прибуток підприємств») цього Кодексу застосовується під час розрахунків з бюджетом починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 1 квітня 2011 року, якщо інше не встановлено цим підрозділом.

З дати набрання чинності розділом III цього Кодексу платники податку на прибуток підприємств складають наростаючим підсумком та подають декларацію з податку на прибуток за такі звітні податкові періоди: другий квартал, другий і третій квартали та другий - четвертий квартали 2011 року (пункт 2 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України).

До вказаного терміну для цілей визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток застосовувалися норми Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до пункту 5.1. статті 5 вказаного Закону, валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пункту 6.1 статті 6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Абзацом другим пункту 6.1 статті 6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що у 2009 та 2010 роках норми цього пункту діють з урахуванням особливостей, встановлених пунктом 22.4 статті 22 цього Закону.

Пунктом 22.4. статті 22 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачалось, що у 2011 році сума від'ємного значення, яка відповідно до абзацу першого цього пункту не була врахована у складі валових витрат, та від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2009 та 2010 роках, підлягають включенню до складу валових витрат у порядку, встановленому статтею 6 цього Закону, без обмежень, встановлених цим пунктом.

Таким чином, від'ємне значення об'єкту оподаткування (збитки) минулих податкових періодів є обов'язковою складовою валових витрат І кварталу 2011 року, оскільки їх включення до складу витрат саме в даному періоді було передбачено нормами діючого на той час Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

З 01.04.2011 року порядок обліку від'ємного значення об'єкту оподаткування в результатах наступних податкових періодів визначається статтею 150 Податкового кодексу України.

Пунктом 150.1 статті 150 Податкового кодексу України визначено, якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Згідно з пунктом 3 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України пункт 150.1 статті 150 Кодексу застосовується у 2011 році з урахуванням такого: якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого - четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Зазначені норми Податкового кодексу України узгоджуються з положенням пункту 6.1 статті 6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», відповідно до яких сума від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього податкового року включається до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року та, відповідно, стає витратами першого календарного кварталу.

З наведеного вбачається, що у разі наявності від'ємного значення об'єкту оподаткування у І кварталі 2011 року сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу витрат наступних податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення від'ємного значення. Обмеження витрат, що мають бути враховані у складі валових витрат ІІ-ІІІ кварталах та ІІ-ІV кварталах 2011 року, пункт 3 підрозділу 4 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України не містить.

Враховуючи встановлені обставини справи та наведені норми Податкового кодексу України, суд дійшов висновку, що позивач правомірно відобразив у складі четвертого кварталу 2011 року податкової декларації з податку на прибуток підприємства від'ємне значення об'єкта оподаткування в розмірі 1027357 грн., отримане в першому кварталі 2011 року з врахуванням збитків 2010 років.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що в діях позивача відсутні порушення норм пункту 3 підрозділу 4 розділу ХХ Податкового кодексу України, а відтак відсутній факт заниження грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств внаслідок завищення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток.

Щодо винесення Луцькою ОДПІ ДПС податкового повідомлення-рішення №0003642301 від 14.05.2012 року про нарахування податку на прибуток підприємств у зв'язку з нікчемністю договору купівлі-продажу нафтопродуктів №46 від 03.05.2010 року, укладеного позивачем з контрагентом ТзОВ «Ютрейд», судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між Луцьким підприємством електротранспорту та ТзОВ «Ютрейд» було укладено договір поставки нафтопродуктів №46 від 03.05.2010 року для подальшого їх використання у своїй господарській діяльності. Факт отримання нафтопродуктів підтверджено відповідними документами, а саме: видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, рахунками-фактурами на оплату отриманого пального, податковими накладними. Розрахунки по зазначеним господарським операціям було здійснено в повному обсязі.

Суд не бере до уваги доводи податкового органу викладені в акті перевірки відносно відсутності факту підтвердження транспортування товару, а саме неналежного оформлення товарно-транспортних накладних, з огляду на наступне.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 9 цього Закону встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. N 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 р. за N 168/704, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Водночас приписами статті 4 Закону №996 визначено основні принципи бухгалтерського обліку та фінансової звітності, зокрема, принцип превалювання сутності над формою, відповідно до якого, операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Таким чином, відсутність будь-якого із наведених у статті 9 Закону №996 реквізитів первинних документів, в тому числі товарно-транспортних накладних, некоректне або невірне заповнення реквізитів саме по собі не тягне за собою визнання такого документу недійсним, оскільки визначальною умовою для визнання правочину є фактичне здійснення господарської операції.

Судом були досліджені первинні документи, що містять відомості про обставини, які є предметом доказування у цій справі, та пов'язані з рухом активів, виконанням зобов'язань, останні відповідають змісту, відображеному в укладеному позивачем договорі, та підтверджують обґрунтованість формування валових витрат за досліджуваною господарською операцією, а відтак наявні дефекти форми у вказаних документах не є підставою для визнання цих документів недійсними.

Крім того, реальність господарської операції, визначеної у договорі №46 від 03.05.2010 року підтверджується подальшим використанням придбаних нафтопродуктів на основі даних бухгалтерського обліку, а саме: карткою рахунку № 203 про переміщення до головного складу дизпалива в період з 18.05.2011 року по 06.11.2011 року, карткою рахунку № 203 про видачу нафтопродуктів на автозаправній станції, переміщених з головного складу, в період з 18.05.2011 року по 05.11.2011 року, а також іншими відповідними внутрішніми накладними про переміщення товарно-матеріальних цінностей на підприємстві позивача.

.Отже, при здійсненні господарських операцій по купівлі товарів у ТзОВ «Ютрейд» та подальшому їхньому використанні у своїй господарській діяльності в діях позивача була наявна господарська мета, відтак, суд дійшов висновку, що у відповідача не було підстав вважати договір поставки нафтопродуктів №46 від 03.05.2010 року нікчемним.

На підставі вищевикладеного та враховуючи те, що позивачем правомірно були включені до суми від'ємного значення об'єкту оподаткування в декларацію за IV квартал 2011 року суми збитків понесених у 2010 році, а нікчемність укладеного договору поставки нафтопродуктів №46 від 03.05.2010 року була спростована наявними в матеріалах справи доказами суд дійшов висновку про невідповідність висновків зроблених Луцькою ОДПІ в акті перевірки чинному податковому законодавству.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони : на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріали справи свідчать, що відповідні положення відповідачем дотримані не були, що в свою чергу зумовило необхідність звернення позивача за захистом свого порушеного права до суду.

Згідно із частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Відповідно до частини другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи ту обставину, що висновки відповідача про порушення позивачем норм Податкового кодексу України є необґрунтованими, непідтвердженими належними та допустимими доказами та свідчать про неправильне застосування норм чинного законодавства, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними.

На підставі вищевикладеного, відповідач - суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих рішень і не надав суду належних доказів, тому за таких обставин суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення Луцької ОДПІ №0003642301 від 14.05.2012 року та №0000852201 від 30.07.2012 року підлягають до скасування.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись частиною третьою статті 160, статтями 162, 163 КАС України та на підставі Податкового кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції №0003642301 від 14 травня 2012 року та №0000852201 від 30 липня 2012 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Луцького підприємства електротранспорту сплачений судовий збір в сумі 2146 (дві тисячі сто сорок шість) гривень.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається позивачем та відповідачем протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Ф.А. Волдінер