Рішення № 28749735, 21.01.2013, Апеляційний суд Київської області

Справа № 1021/1765/12 Головуючий у І інстанції Литвин О.В.Провадження № 22-ц/780/197/13 Доповідач у 2 інстанції Панасюк С.П.Категорія 40 21.01.2013

РІШЕННЯ

іменем України

17 січня 2013 року м. Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді: Савченка С.І.,

суддів: Панасюка С.П., Даценко Л.М.,

при секретарі Клименко В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Рокитнянського районного суду Київської області від 24 жовтня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням та усунення перешкод в користуванні жилим будинком, шляхом виселення, -

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2012 року ОСОБА_2 звернулася до суду з вказаним позовом, в якому просила суд визнати ОСОБА_3 таким, що втратив право на користування жилим приміщенням -жилим будинком по АДРЕСА_1 та усунути перешкоди у користуванні вказаним жилим будинком шляхом виселення відповідача з нього без надання іншого жилого приміщення.

Свої вимоги позивач обґрунтовувала тим, що їй на праві власності належить жилий будинок АДРЕСА_1.

В даному будинку окрім позивача проживають також двоє її синів: ОСОБА_4, ОСОБА_5 та відповідач.

З відповідачем позивач перебувала у зареєстрованому шлюбі, починаючи з 11 березня 2005 року.

Рішенням Рокитнянського районного суду Київської області від 19 липня 2012 року шлюб між сторонами розірвано.

Після розірвання шлюбу відповідач продовжує проживати у будинку позивача хоча має свій власний будинок.

Такі дії відповідача позивач вважає неправомірними та такими, що порушують її права як власника жилого будинку, оскільки вона вимушена спати в коридорі так як в інших кімнатах мешкають її сини та відповідач.

З огляду на викладене, позивач звернулася до суду за захистом порушеного права.

Рішенням Рокитнянського районного суду Київської області від 24 жовтня 2012 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення порушено норми процесуального та матеріального права. Вважає, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини по справі.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне задоволити її частково з наступних підстав.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення виходив з того, що правових підстав для виселення відповідача та визнання його таким, що втратив право користування жилим приміщенням немає. Такі висновки суду першої інстанції колегія суддів вважає необґрунтованими та такими, що не відповідають обставинам справи та вимогам закону, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивачу на праві власності належить жилий будинок АДРЕСА_1 (а.с.7).

У вказаному будинку окрім позивача проживають та зареєстровані також двоє її синів, невістка та онук, що підтверджується відповідною довідкою та випискою з погосподарської книги (а.с.8, 18).

Також встановлено, що у вказаному будинку проживає відповідач, що сторонами не заперечується.

Сторони у зареєстрованому шлюбі перебували починаючи з 11 березня 2005 року по 19 липня 2012 року, коли шлюб між ними було розірвано на підставі рішення Рокитнянського районного суду Київської області (а.с.12).

З матеріалів справи вбачається, що позов пред'явлено із підстав, передбачених ст.ст.319, 321, 383, 391, 405 ЦК України.

Згідно з ч.1ст.321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно дост.391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

З огляду на викладене, позивач, як власник житлового будинку, в якому проживає відповідач, має право вимагати від останнього усунення перешкод у користуванні житловим будинком, що належить їй на праві власності, зокрема, шляхом виселення з нього.

Оскільки, відповідач добровільно відмовляється виселятися із займаного житлового будинку, позивачка правомірно та в межах закону на підставі стс.321, 391 ЦК України звернулася до суду за захистом порушеного права.

Проте, суд першої інстанції, всупереч вимогам закону відмовив позивачу у задоволенні її позовних вимог щодо виселення, обгрунтовуючи свої висновки тим, що положення ст.ст.316, 317, 321, 391 ЦК України мають речово-правовий характер, а не особовий. Однак, такі висновки суду є передчасними, оскільки в даному випадку спірні правовідносини мають урегульовуватись саме вказаними правовими нормами.

Що стосується тверджень апелянта про задоволення позовних вимог в частині визнання відповідача таким, що втратив право користування жилим приміщенням, то вони не підлягають задоволенню з огляду на те, що є взаємовиключними з вимогами про виселення.

Відповідно до ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального права. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню, порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

За таких обставин колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції слід скасувати та ухвалити нове рішення, яким рішення суду першої інстанції скасувати, а позовні вимоги ОСОБА_2 задоволити частково.

Керуючись ст.ст.209, 303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Рокитнянського районного суду Київської області від 24 жовтня 2012 року скасувати і ухвалити нове, яким позов ОСОБА_2 задоволити частково. Усунути перешкоди в користуванні житловим будинком шляхом виселення ОСОБА_3 з будинку АДРЕСА_1.

В решті позову відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду.

Головуючий:

Судді: