Рішення № 28746700, 17.01.2013, Комсомольський районний суд м.Херсона

Справа № 2114/5514/12

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2013 року Комсомольський районний суд м.Херсона у складі:

Судді: Радченко Г.А.

при секретарі: Булатовій А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Херсоні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до КТ «Приватне підприємство ВАТ Компанія Дніпро і компанія»про відшкодування моральної шкоди внаслідок нещасного випадку на виробництві,

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом до КТ «Приватне підприємство ВАТ Компанія Дніпро і компанія»в якому просив суд: визнати дії та бездіяльність керівництва ВАТ «Компанія Дніпро»щодо забезпечення безпечних умов праці на виробництві протиправними; стягнути з КТ «Приватне підприємство ВАТ Компанія Дніпро і компанія»моральну (немайнову)шкоду у розмірі 144 мінімальних заробітних плат у сумі 157 536 грн.

В обгрунтування позову посилався на те, що 1978 року він був прийнятий на роботу на Херсонський завод напівпровідникових приладів імені 50-річчя СРСР на посаду електоромонтера 6 разряду. 18.02.1981 року він при знаходжені на робочому місці отримав виробничу травму. На підставі події складено акт № 4 від 19.02.1981 року, яким затверджено причину отримання травми відсутність контролю з боку адміністрації цеху за провадженням робіт по ремонту елекроустаткування. 01.03.1984 року він був переведений керівництвом заводу на дільницю № 18 ОКБ наладчиком технологічного устаткування, однак у зв»язку з прогресуванням хвороб (ухудшенням зору) був переведений підсобником. 18.11.1987 року з тієї ж причини був переведений на посаду двірника у яслі-сад № 3, який знаходився при заводі. 07.05.1988 року з ним при виконанні трудових обов»язків на ВО «Дніпро»(правонаступник завода напівпровідникових приладів імені 50-річчя СРСР) стався нещасний випадок і як наслідок діагноз: компресійний консолідуючий перелом пізвінка з вираженим корінцевим синдромом. У серпні 1988 року йому встановлена третя група інвалідності внаслідок трудового каліцтва та ухвалено 60% втрати професійної працездатності. Однак підприємство не сплачувало йому необхідну компенсацію за трудове пошкодження здоров»я та втрату працездатності. Надалі, в результаті отриманої травми на виробництві згідно з висновком МСЕК від 10.05.1995 року йому встановлена стійка втрата професійної працездатності на 80% та 2 група інвалідності. 07.07.1992 року він звільнився на пенсію по інвалідності. 08.08.2001 року підприємством його справу було передано до ФСНВП для проведення належних страхових виплат. Зазначив, що він у наслідок отримання каліцтва та втрати працездатності на виробництві на Херсонському заводі напівпровідникових приладів імені 50-річчя СРСР у 1981 році та у ВО «Дніпро»у 1988 році поніс моральну шкоду. Вказана шкода виразилася у понесених ним значних психологічних стражданнях і переживаннях, у зв»язку з тим, що внаслідок отриманих ним травм його було переведено на некваліфіковані посади з меншим заробітком, у зв»язку із чим був порушений нормальний уклад його життя. Перед співробітниками заводу зменшився його статус спеціаліста та повага, він почав втрачати кваліфікаційні навики, у сім»ї почалися розлади та сварки з цього приводу, почалося довготривале лікування, проходження МСЕК, покупка ліків.

В судовому засіданні ОСОБА_1 заявлені ним позовні вимоги підтримав та пояснив, що внаслідк нещасних випадків на виробництві у 1981 році та у 1988 році він отримав трудове каліцтво. Внаслідок отриманих травм він не зміг вподальшому виконувати свої професійні обов»язки та був переведений на інші, некваліфікаційні посади. Вказані зміни життєвих умов спричинили йому значну моральну шкоду, яка виразилася у душевних стражданнях і яку він оцінює у 144 мінімальних заробітних плати, що дорівнює 157 536 грн. Просив стягнути вказану шкоду у відповідача по справі.

Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити з підстав викладених у позові.

Представник відповідача в судовому засідані позов не визнала та пояснила, що вимоги про відшкодування моральної шкоди позивач обгрунтовує нормами діючого на сьогодні законодавства, що не може бути законним. У періоди, коли з позивачем сталися нещасні випадки (1981 рік та 1988 рік), чинне на той момент законодавство не передбачало відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Не існувало і такого способу захисту цивільних прав як відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Крім того, зазначила, що обидва нещасних випадки на виробництві сталися з позивачем, коли він працював на Виробничому об»єднані «Дніпро». Таким чином, позивач звернувся до неналежного відповідача, оскільки Виробниче об»єднання «Дніпро» було реорганізоване у Виробничий концерн «Дніпро», який за данними головного управління статистики у Херсонській області значиться в ЄДРПОУ. Що стосується КТ «Приватне підприємство ВАТ Компанія Дніпро і компанія», то воно є правонаступником по майну та майнових правах і обов»язках Відкритого акціонерного товариства «Компанія «Дніпро» та його попередника державного підприєсмтва завод «Кулон». У зв»язку із зазначеним просила відмовити у задоволені позову в повному обсязі.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню виходячи із наступного.

Судом встановлено, що згідно наданої позивачем копії трудової книжки, 09.02.1978 року він був прийнятий на роботу електоромонтером по ремонту електорообладнання на Херсонському заводі напівпровідникових приладів імені 50-річчя СРСР. Відповідно до наказу Міністерства електоронної промисловості СРСР від 12.02.1979 року на базі Херсонського заводу напівпровідникових приладів імені 50-річчя СРСР було організовано Виробниче об»єнанння «Дніпро». До складу ВО «Дніпро»на правах виробничих одиниць вкючено Херсонський завод напівпровідникових приладів імені 50-річчя СРСР та завод «Заряд».

18.07.1978 року позивач був переведений електромонтером по ремонту електрообладнання.

01.03.1984 року ОСОБА_1 був переведений на 18 діл. Наладником технологічного обладнання.

19.11.1987 року позивач переведений до ясел-садка № 3 двірником.

13.04.1989 року ОСОБА_1 переведений в спортзал «Крістал»вахтером спортзалу, а 07.07.1992 року він був звільнений на підставі п. 2 ст. 40 КЗпП України на пенсію по інвалідності.

Відповідно до акту № 4 від 19.02.1981 року з ОСОБА_1 18.02.1981 року стався нещасний випадок на виробництві.

Як вбачається з повідомлення Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Херсоні від 30.11.2011 року ОСОБА_1 зареєстрований у вказаному Фонді як потерпілий, що отримав травму на виробництві та отримує щомісячні страхові виплати по нещасному випадку на виробництві, що стався 07.05.1988 року.

Відповідно до наданого позивачем повідомлення від 22.09.1989 року йому у вказаному році було встановлено 50% втрати працездатності.

Відповідно до норм законодавства право на отримання потерпілим страхових виплат у разі настання стійкої втрати працездатності, у тому числі виплати компенсації за моральну шкоду, виникає у особи з дня встановлення їй стійкої втрати працездатності вперше висновком МСЕК.

Згідно довідки МСЕК від 10.05.1995 року ОСОБА_1 встановлена друга група інвалідності внаслідок отримано ним трудового каліцтва.

Як вбачається з висновку судово-психологічного дослідження № 2086 від 15.11.2004 року ОСОБА_1 спричинено моральну шкоду в наслідок неправомірних дій та рішень органів влади та управління. Можливий кількісний еквівалент моральної шкоди, спричиненої ОСОБА_1 складає 144 мінімальні заробітні плати.

З наданої відповідачем чинної Постанови Комсомольського районного суду м. Херсона в адміністративній справі № 2-а-628/10 від 31.03.2010 року вачається, що за результатами розгляду позовних вимог ВАТ «Компанія «Дніпро»до виконавчого комітету Комсомольської у м. Херсоні ради про визнання Розпорядження № 219-р від 12.07.1993 року виконавчого комітету Комсомольської районної ради народних депутатів м. Херсона частково протиправним, встановлено відсутність правового зв»язку між Херсонським заводом напівпровідникових приладів та державним підприємством заводом «Кулон».

Відповідно до рішення Комсомольського районного суду м. Херсона від 05.06.2008 року по цивільній справі №2-362/08 значиться: «Судом встановлено, що ВАТ «Компанія «Дніпро»не є правонаступником Херсонського заводу напівпровідникових приладів ім. 50-річчя СРСР, правонаступником зазначеного підприємства є виробничий концерн «Дніпро», який діє на теперішній час».

Відповідно до ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо встанановлено ці обставини.

Відповідно до п. 2.3. засновницького договору КТ «Приватне підприємство «В.А.Т. Компанія «Дніпро і компанія»- Товариство є правонаступником по майну та майнових правах і обов»язках Відкритого акціонерного товариства «Компанія «Дніпро»та його попередника державного підприємтва завод «Кулон».

Як вбачається з матеріалів справи, станом на 1981 рік та 1988 рік, коли з позивачем сталися нещасні випадки на виробництві він працював на ВО «Дніпро», яке було реорганізовано у виробничий концерн «Дніпро», що підтверджується наказом від 15.01.1992 року № 25 Державного комітету Української РСР по оборонній промисловості і машинобудуванню.

Згідно витягу з ЄДРПОУ станом на 23.02.2011 року, що наданий до матеріалів справи за ідентифікаційним кодом 14308762 в ЄДРПОУ значиться юридична особа: Виробничий концерн «Дніпро».

У зв»язку із зазначеним суд приходить до висновку, що позивач звернувся з позовом до неналежного відповідача, у зв»язку із чим його позовні вимоги не підлягають задоволеню.

Крім того, суд враховує, що вимоги про відшкодування моральної (немайнової) шкоди позивач обгрунтовує нормами діючого на сьогодні законодавства, що не може бути законним. У періоди, коли з ОСОБА_1 сталися нещасні випадки (1981 рік та 1988 рік) чинне, на той момент, законодавство не передбачало відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Така норма з»явилася у Цивільному кодексі УРСР з 06.05.1993 року, шляхом доповнення вказаного кодексу статтею 440-1 «Відшкодування моральної (немайнової) шкоди»(ЗУ № 3188 ХІІ від 06.05.1993 року). Не існувало і такого способу захисту цивільних прав як відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Частину 1 ст. 6 ЦК УРСР доповнено абзацем «компенсація моральної шкоди»тільки з 22.04.1993 року (ЗУ № 3128 від 22.04.1993 року). Крім того, Кодекс законів про працю було доповнено ст. 237-1 - «Відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди»лише 24.12.1999 року (ЗУ №1356 ХІV).

Відповідно до п. 5 Постанови Пленуму ВС України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди»«… оскільки питання відшкодування моральної шкоди регулюється законодавчими актами, введеними у дію в різні строки, суду необхідно в кожній справі з»ясувати характер правовідносин сторін і встановити, якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин, коли набрав чинності законодавчий акт, що визначає умови і порядок відшкодування моральної шкоди в цих випадках, та коли були вчинені дії, якими заподіяно цю шкоду».

Ст. 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні грунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити ти, що не передбачено законодавством.

Ст. 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотньої дії в часі, крім випадків, коли вони пом»якшують або скасовують відповідальність сторін.

Відповідно до п. 2 Рішення Конституційного суду України № 1-рп/99 від 09.02.1999 року за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і

припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Таким чином, суд приходить до висновку, що навіть за умови заміни відповідача по справі на належного, позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню, оскільки грунтуються на правових нормах, які не діяли в момент виникнення правовідносин між ним та ВО «Дніпро», а саме на час, коли з ним сталися нещасні випадки на виробництві.

Керуючись ст.ст.10, 11, 60, 179, 209, 212 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

У задоволені позову ОСОБА_1 до КТ «Приватне підприємство ВАТ Компанія Дніпро і компанія»про відшкодування моральної шкоди внаслідок нещасного випадку на виробництві відмовити за необгрунтованістю.

Рішення протягом десяти днів з дня його проголошення може бути оскаржено до апеляційного суду Херсонської області шляхом подачі апеляційної скарги через Комсомольський районний суд м. Херсона. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час його проголошення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

СуддяОСОБА_2