Ухвала суду № 28746195, 17.01.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2013 р.Справа № 2а-11174/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Перцової Т.С.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Жигилія С.П.

за участю секретаря судового засідання Волкової А.М.

представника позивача -Марченка Д.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Салюс+" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.11.2012р. по справі № 2а-11174/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Салюс+"

до Харківської об'єднаної Державної податкової інспекціх Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення - рішення,-

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Салюс+» (надалі - ТОВ «Салюс+», позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби (надалі - відповідач, Харківської ОДПІ Харківської області ДПС), в якому просив суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 06.08.2012 № 0001640153.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 13.11.2012р. по справі № 2а-11174/12/2070 в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Салюс+» до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області ДПС про скасування податкового повідомлення-рішення - відмовлено.

Не погодившись з прийнятою постановою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог, мотивуючи скаргу порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, позивач посилається на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови п.48.3 ст.47 розділу II Податкового кодексу України. Вважає дії Харківської ОДПІ Харківської області ДПС щодо невизнання податкової звітності ТОВ «Салюс+» за березень та квітень 2012 року безпідставними та неправомірними. Враховуючи вищевикладені обставини, відповідач вважає податкове повідомлення-рішення від 06.08.2012 № 0001640153 таким, що підлягає скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав з викладених у ній підстав, просив суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.11.2012р. по справі № 2а-11174/12/2070, та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги ТОВ «Салюс+».

Представник відповідача в судовому засіданні просив суд апеляційної інстанції залишити вимоги апеляційної скарги без задоволення, а оскаржувану постанову суду першої інстанції -без змін. Наполягав на правомірності спірного рішення, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 2040 грн.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Салюс+», пройшовши передбачену діючим законодавством процедуру державної реєстрації, набув статусу суб'єкта господарювання - юридичної особи, про що йому видане відповідне свідоцтво.

ТОВ «Салюс+» взято на облік платників податків Харківською об'єднаною державною податковою інспекцією Харківської області Державної податкової служби, відповідно до довідки наданої до матеріалів справи.

Позивач зареєстрований як платник податку на додану вартість згідно свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Матеріалами справи підтверджено, що Харківською ОДПІ Харківської області ДПС було проведено камеральну перевірку податкової звітності ТОВ «Салюс+» з податку додану вартість за період березень-квітень2012року.

За результатами проведеної перевірки було складено акт про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість від 15.06.2012 р. за №820/153/31939720.

У відповідності до висновку акту перевірки ДПІ зазначається, що дані камеральної перевірки свідчать про неподання ТОВ «Салюс +» податкових декларацій з податку на додану вартість за звітні (податкові) період березень-квітень 2012 року. Відповідальність передбачена пунктом 120.1 статті 120 розділу II Податкового кодексу України.

За результатами проведеної перевірки та складеного акту перевірки було винесено податкове повідомлення - рішення за № 0001640153 від 06.08.2012 року, яким до ТОВ «Салюс +» застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 2040,0 грн.

Позивач, ТОВ «Салюс+» не погодившись з винесеним податковим повідомленням-рішенням звернувся до суду з позовом про його скасування.

Відмовляючи в задоволенні позову виходив з правомірності донарахування відповідачем штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 2040 грн., застосованих до позивача за неподання податкової звітності.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Приписами п.1.1. ст.1 Податкового кодексу України встановлено, що відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства з 01.01.2011 року врегульовано Положеннями Податкового кодексу України.

Згідно ст. 61 Податкового кодексу України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Податковий контроль здійснюється органами, зазначеними у стаття 41 цього Кодексу, в межах їх повноважень, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п.п. 41.1.1 п. 41.1 ст. 41 Податкового кодексу України, контролюючими органами є органи державної податкової службу - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Статтею 62 Податкового кодексу України встановлено, що податковий контроль здійснюється шляхом: ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Підпунктами 16.1.3 та 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Кодексу визначено, що платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, та сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Пунктом 36.1 статті 36 Кодексу встановлено, що податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді (п.49.2. ст.49 Податкового кодексу України).

Таким чином, подання до контролюючих органів податкових декларацій є обов'язком платників податків, визначеним приписами п.п. 16.1.3 п. 16.1 ст. 16, п. 49.2 ст. 49 Податкового кодексу України, реалізація якого відповідно до п. 49.3 ст. 49 Податкового кодексу України здійснюється за вибором платника податків, якщо інше не передбачено ним Кодексом, в один із таких способів: а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою; б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; в) засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

У відповідності до п. 49.5 ст. 49 Податкового кодексу України у разі надсилання податкової декларації поштою, платник податку зобов'язаний здійснити таке відправлення на адресу відповідного органу державної податкової служби не пізніше ніж за десять днів до закінчення граничного строку подання податкової декларації, визначеного п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України.

Положеннями п.49.18 ст.49 ПК України передбачено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця (пп.49.18.1.); календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя) (пп. 49.18.2).

Практична реалізація процедури прийняття податкової декларації визначається пунктами 49.8 та 49.9 статті 49 Податкового кодексу України.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 48.1 та п. 48.2 ст. 48 Податкового кодексу України податкова декларація складається за затвердженою формою та повинна містити необхідні обов'язкові реквізити, за відсутності яких документ втрачає свій статус податкової декларації із настанням передбачених законом юридичних наслідків. Серед обов'язкових реквізитів податкової декларації п. 48.3 ст. 48 Податкового кодексу України визначено місцезнаходження платника податків. За приписами п. 48.7 ст. 48 Податкового кодексу України податкова звітність, складена з порушенням норм цієї статті, не вважається податковою декларацією.

Згідно з пунктом 49.8 статті 49 Податкового кодексу України під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Відповідно до п. 49.11 ст. 49 Податкового кодексу України у разі подання податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 ст. 48 цього Кодексу, такий орган державної податкової служби зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови протягом п'яти робочих днів з дня її отримання.

Приписами п. 49.15 ст. 49 Податкового кодексу України передбачено, що податкова декларація, надіслана платником податків або його представником поштою або засобами електронного зв'язку, вважається неподаною за умови її заповнення з порушенням норм пунктів 48.3 і 48.4 статті 48 цього Кодексу та надсилання податковим органом платнику податків письмової відмови у прийнятті його податкової декларації.

Як встановлено п.203.1 ст.203 ПК України, податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Колегія суддів зазначає, що строк подання ТОВ «Салюс+» податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2012 року становив 20 квітня 2012 року, за квітень 2012 року - 20 травня 2012р., строк для надсилання податкової декларації з податку на додану вартість поштою за березень 2012 року - 10 квітня 2012 року, за квітень 2012 року - 10 травня 2012р.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що в порушення вказаних вище строків, податкові декларації з податку на додану вартість за березень та квітень 2012 року були направлені позивачем поштою 11 травня 2012 року та отримані 15.05.2012р. При цьому, вони містили інші дані про місцезнаходження платника податків, а саме, Хар.обл., с. Високий, вул. Ощепкова, 52, замість вул. Ощепкова, 52, с. Високий, Харківський район, Харківська область, 62460 згідно відомостей із ЄДР щодо юридичної особи (а.с.50).

Отже, в назві області ТОВ «Салюс+» допущено неприпустиме скорочення, а дані про адміністративний район взагалі відсутні.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що на адресу позивача 21.05.2012р. ДПІ направлено лист № 3222/10/18-321 від 21.05.2012р. з повідомленням про те, що подана податкова звітність не вважається податковою та запропоновано надати податкові декларації заповнені згідно з вимогами чинного законодавства.

Згідно з положеннями п. 49.12 ст. 49 Податкового кодексу України у разі отримання відмови органу державної податкової служби у прийнятті податкової декларації платник податків має право: або подати податкову декларацію та сплатити штраф у разі порушення строку її подання, або оскаржити рішення органу державної податкової служби у порядку, передбаченому статтею 56 цього Кодексу.

Слід відмітити, що відповідно до п.49.13 ст.49 Податкового кодексу України, лише у випадку, коли в установленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови органом державної податкової служби (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання органом державної податкової служби.

Матеріалами справи підтверджено та не заперечується представником позивача по справі, що нові (виправлені) декларації за березень, квітень 2012 року ТОВ «Салюс+» до Харківської ОДПІ Харківської області ДПС не подавались, дії з невизнання податкової звітності в установленому порядку позивачем не оскаржувались, будь-яке рішення компетентним органом з цього приводу не виносилося.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що податкові декларації за березень, квітень 2012 року ТОВ «Салюс+» в установленому законом порядку до Харківської ОДПІ Харківської області ДПС неподані.

Відповідальність за неподання або несвоєчасне подання податкової звітності або невиконання вимог щодо внесення змін до податкової звітності встановлено ст.120 ПК України.

У відповідності до п.120.1. ст.120 ПК України неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання. Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи, що факти порушень позивачем вимог податкового законодавства знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій згідно оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, що є підставою для відмови в задоволенні позову.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Салюс+" залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.11.2012р. по справі № 2а-11174/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Перцова Т.С.Судді Дюкарєва С.В. Жигилій С.П.

Повний текст ухвали виготовлений 21.01.2013 р.