Рішення № 28744283, 14.01.2013, Зміївський районний суд Харківської області

2014/2-903/11

2/2014/96/2012

РІШЕННЯ

іменем України

14 січня 2013 року м. Зміїв

Зміївський районний суд Харківської області в складі:

головуючого судді Овдієнка В.В.

з участю: секретарів Іванової О.В., Білоусової А.А.

позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю торговельної компанії "Економ Плюс" про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку та про відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

01.08.2011 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою, а 11.09.2012 року - з уточненою позовною заявою, до ТОВ "ТК "Економ Плюс" про стягнення заборгованості по заробітній платі в сумі 614 грн. 40 коп.; середнього заробітку за час затримки повного розрахунку при звільненні з 14 березня 2011 року по 06 вересня 2012 року в сумі 14976 грн.; 5000 грн. на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок невиплати заробітної плати.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що вона працювала в ТОВ "ТК "Економ Плюс" продавцем продовольчого товару з 01.09.2010 року. Відповідно до наказу (розпорядження) від 01.09.2010 року їй була встановлена 12 годинна тривалість робочого дня з тарифною ставкою 5 грн. 90 коп. за годину роботи. Відповідно до довідки по розрахунку заробітної плати та компенсації за невикористану відпустку №690/11 від 11.10.2011 року її посадовий тариф був збільшений: з жовтня 2010 року - 6 грн. 07 коп., з грудня 2010 року - 6 грн. 20 коп., з січня 2011 року - 6 грн. 40 коп.

01.03.2011 року вона звернулася до директора магазину, в якому працювала, із заявою про звільнення. Директор магазину Дроздова З.М. попередила її про необхідність відпрацювати два тижні.

З 01.03.2011 року по 14.03.2011 року вона працювала в магазині, виконуючи функції касира та продавця, з режимом роботи 2 дні по 12 годин роботи, 2 дні вихідні. За цей період вона відпрацювала 8 днів по 12 годин (96 годин).

14.03.2011 року вона була звільнена з роботи, але з нею, на порушення вимог ст. 116 КЗпП України, відповідач не провів розрахунку по заробітній платі за відпрацьовані дні березня 2011 року. Сума заборгованості відповідача перед нею по заробітній платі складає 614 грн. 40 коп.

Середній заробіток за час затримки з 14.03.2011 року по 06.09.2012 року складає 14976 грн. Порушенням її законних прав на своєчасне отримання заробітної плати, відповідач спричинив їй моральну шкоду, яку вона оцінила 5000 грн. Визначаючи розмір компенсації за спричинену моральну шкоду вона виходила з того, що вона чесно та добросовісно працювала, розраховуючи на отримання винагороди за свою працю. Але, замість цього, відповідач грубо порушив її законодавчо гарантовані права на оплату праці. У неї є дитина, і з вини відповідача вона з дитиною залишилась без засобів до існування.

Вона неодноразово зверталась до керівництва відповідача з вимогою виплатити їй заборгованість по заробітній платі. Кожен раз їй обіцяли, що в найкоротшій термін виплатять, але це були лише обіцянки.

Позивачка ОСОБА_1 та представник позивачки адвокат ОСОБА_3 в судовому засіданні підтримали зазначені позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві. Представник відповідача Шибаєва Л.Л. в судовому засіданні проти позову заперечувала мотивуючи тим, що ОСОБА_1 була звільнена згідно ст. 38 КЗпП України за власним бажанням, особисто отримала трудову книжку, в той же день з нею був проведений повний розрахунок, виплачено компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 411 грн. 84 коп. Жодних претензій до ТОВ «ТК «Економ Плюс»та співробітників компанії позивачка не мала. У зв'язку з тим, що позивачка не працювала у березні 2011 року жодного дня, а відповідач не має перед нею зобов'язань по заробітній платі і компенсаціям, вимоги позивачки, що стосуються виплати середнього заробітку за кожний день затримки розрахунку та виплати моральної шкоди вважала безпідставними. Просила звернути увагу на те, що позивачка не з'являлась на роботу без поважних причин, грубо порушуючи трудове законодавство, однак відповідач виявив гуманність і на прохання позивачки не застосував до неї норми ч. 4 ст. 40 КЗпП України, а тому вимоги та звинувачення позивачки, викладені в позовній заяві є безпідставними та необґрунтованими і є зловживанням позивачкою своїми цивільно-процесуальними правами.

Після перерви в судовому засіданні, яка була оголошена у зв'язку з необхідністю надання представнику відповідача часу для підготовки додаткових письмових доказів, в судове засідання не з'явилася представник позивача адвокат ОСОБА_3, а також повторно не з'явилася представник відповідача без повідомлення причин неявки, що, з урахуванням думки позивачки, дало підстави продовжити судовий розгляд справи за їх відсутністю.

Вислухавши осіб, що беруть участь у справі, допитавши свідків, дослідивши надані письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного:

Виходячи з положень ст. ст. 11, 60 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачка ОСОБА_1 працювала в ТОВ «ТК «Економ Плюс»продавцем з 01 вересня 2010 року по 14 березня 2011 року.

Зазначені обставини не оспорюються сторонами та підтверджується письмовими доказами: даними копії трудової книжки; даними заяви про прийняття на роботу, наказу про прийняття на роботу від 01.09.2010 року; даними заяви про звільнення з роботи за власним бажанням від 14.03.2011 року, наказу від 14.03.2011 року про звільнення ОСОБА_1 на підставі ст. 38 КЗпП України. (а. с. 4, 16-19).

Відповідно до ч. 2 ст. 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Згідно з ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

З наведеного в уточненій позовній заяві розрахунку заборгованості по заробітній платі вбачається, що за період з 01.03.2011 року по 14.03.2011 року ОСОБА_1 відпрацювала 8 днів по 12 годин. Виходячи з розміру заробітної плати 6 грн. 40 коп. за 1 годину, заборгованість за відпрацьований час складає 614 грн. 40 коп. (а. с. 113).

Розмір посадового тарифу працівника ОСОБА_1 у березні 2011 року - 6 грн. 40 коп. підтверджується довідкою по розрахунку заробітної плати та компенсації за невикористану відпустку, видану 11.10.2011 року ТОВ ТК "Економ плюс". (а. с. 33).

Даними цієї ж довідки, а також розрахункових листків та довідки про доходи (а. с. 31-36) підтверджується, що ОСОБА_1 на проводилося нарахування та виплата заробітної плати за час, відпрацьований у березні 2011 року.

Відповідачем не заперечувалося, що розмір заробітної плати ОСОБА_1 за 96 годин відпрацьованого часу складає 614 грн. 40 коп., а заперечувався факт виходу на роботу ОСОБА_1 в березні 2011 року.

Проте доводи відповідача щодо відсутності позивачки ОСОБА_1 на роботі в березні 2011 року є надуманими і не підтверджені належними доказами.

Надані відповідачем графіки роботи ОСОБА_1 за період з вересня 2010 року по березень 2011 року (а. с. 23-29), табель обліку робочого часу за березень 2011 року (а. с. 88) не є належними доказами, оскільки для обліку використання робочого часу працівників підприємства застосовуються табелі форми №П-12, 3П-13 (додаток 1), а також № П-14 (додаток 2), затверджені наказом Міністерства статистики України від 9 жовтня 1995 року № 253, а вказані графіки та табель не відповідають встановленій формі.

Акти про відсутність ОСОБА_1 на роботі за період з 01.03.2011 року по 14.03.2011 року (а. с. 89-102) оцінені критично, оскільки вони складені та підписані посадовими особами підприємства, які перебувають в залежності від підприємства. Вказані акти не підписані будь-якою незацікавленою особою або представником профспілкового органу. Відповідачем не надано жодного документа про створення комісії, якій би надавались повноваження щодо встановлення причини прогулу та складання відповідних актів, відсутні докази про запропонування позивачці надати письмові пояснення з приводу прогулів та про відмову позивачки надати такі пояснення.

Крім того, свідок ОСОБА_5 показала, що працювала в ТОВ ТК "Економ плюс" з 01.04.2011 року до травня 2012 року. З позивачкою ОСОБА_1 не знайома. Акти про відсутність на роботі ОСОБА_1 підписала під час роботи заступником директора приблизно в лютому 2012 року на прохання директора, який пояснив, що це необхідно для подання доказів до суду.

А свідок ОСОБА_6 також показав, що працюючи в ТОВ ТК "Економ плюс" акти про відсутність на роботі ОСОБА_1 підписав в один день під тиском керівництва безпосередньо перед судовим засіданням.

Показання свідка ОСОБА_7, яка працює регіональним директором ТОВ ТК "Економ Плюс", та свідка ОСОБА_8, що працює регіональним менеджером по персоналу ТОВ ТК "Економ Плюс", щодо відсутності на роботі ОСОБА_1 в березні 2011 року підлягають критичній оцінці, оскільки їхні твердження є припущеннями, не підтвердженими належними письмовими доказами.

Свідок ОСОБА_9 показала, що звільнилася з ТОВ ТК "Економ Плюс" одночасно з ОСОБА_1, яка працювала до 14.03.2011 року за графіком два дні через два дні відпочинку.

А свідок ОСОБА_10 показала, що в березні 2011 року неодноразово бачила ОСОБА_1 на роботі в магазині "Економ Плюс".

За відомостями Пенсійного фонду України форма ОК-5 значиться ОСОБА_1 застрахована за 14 днів березня 2011 року (а. с. 87).

Таким чином, позивачкою ОСОБА_1 надано достатні докази, які підтверджують факт її роботи в березні 2011 року. а також того, що заробітна плата за відпрацьований час у березні 2011 року в сумі 614 грн. 40 коп. не була їй нарахована та виплачена.

Виходячи з викладеного, вимоги ОСОБА_1 про стягнення з відповідача заборгованості по заробітній платі за березень 2011 року в сумі 614 грн. 40 коп. є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Під час судового розгляду встановлено, що належна позивачці ОСОБА_1 заробітна плата за березень 2011 року в сумі 614 грн. 40 коп. не виплачена з вини відповідача, який безпідставно відмовив позивачці у нарахуванні заробітної плати, обґрунтованою є й вимога про стягнення з відповідача середнього заробітку за затримку повного розрахунку.

З наданого позивачкою ОСОБА_1 розрахунку вбачається, що розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 15.03.2011 року по 06.09.2012 року складає 14976 грн. (а. с. 115).

Будь-яких доказів на спростування правильності зазначеного розрахунку, відповідачем не надано.

Хоча ст. 117 КЗпП України передбачає в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу передбачає обов'язок відповідача виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку підлягають задоволенню в повному обсязі в межах заявлених позовних вимог.

Відповідно зі ст. 237-1 КЗпП України, якщо порушення законних прав працівника привели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя, власник або уповноважений ним орган мають відшкодувати спричинену моральну шкоду.

Позивачкою доведено, що неправомірними діями відповідача їй завдано моральну шкоду, яка виявилася в моральних стражданнях через порушення трудових прав та неотримання належної їй заробітної плати. З урахуванням наведених вище обставин, глибини душевних страждань позивачки, співмірності розміру заборгованості по заробітній платі, вимога про відшкодування моральної шкоди підлягає частковому задоволенню на суму 1000 грн., що відповідає вимогам розумності і справедливості.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача належить стягнути судовий збір на користь Державного бюджету України.

У відповідності до вимог п. 2 ч. 1 ст. 367 ЦПК України, належить допустити негайне виконання рішення в частині стягнення заборгованості по заробітній платі в межах платежу за один місяць, що складає 614 грн. 40 коп.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 61, 88, 169, 209, 212-215, 218, 367 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю торговельної компанії «Економ Плюс» ЄДРПОУ 34268112 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканки АДРЕСА_1 (шістсот чотирнадцять) грн. 40 коп. заборгованості по заробітній платі; 14976 (чотирнадцять тисяч дев'ятсот сімдесят шість) грн. середнього заробітку за час затримки повного розрахунку; 1000 (одну тисячу) грн. на відшкодування моральної шкоди, а всього -16590 (шістнадцять тисяч п'ятсот дев'яносто) грн. 40 коп.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення підлягає негайному виконанню в частині стягнення заробітної плати в сумі 614 (шістсот чотирнадцять) грн. 40 коп.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю торговельної компанії «Економ Плюс" на користь Державного бюджету України судовий збір в розмірі 214 (двісті чотирнадцять) грн. 60 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Зміївський районний суд Харківської області шляхом подання апеляційної скарги в десятиденний строк з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий: