Рішення № 28742788, 10.01.2013, Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 444/7475/12

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

10 січня 2013 року Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді Мазурчака В.М.,

при секретарі судового засідання Марущак І.А.,

за участі:

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - не з'явився,

відповідач 1 - не з'явився,

відповідача 2 - не з'явився,

представника третьої особи №2 - ОСОБА_3,

третя особа №2 - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Центрально-Міського відділу Державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції та до ОСОБА_5, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідачів ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про визнання права спільної сумісної власності, виключення з акту опису майна та звільнення з-під арешту,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду із позовом, відповідно до якого (т.1 а.с.20), з урахуванням уточнення позовних вимог (т.1 а.с.75), просить визнати право спільної сумісної власності позивача та відповідача №2 ОСОБА_5 на квартиру, яка зареєстрована за реєстраційним номером 26673282 (номер запису 13686 в книзі 41кв-586) за адресою: АДРЕСА_1 (далі - квартира); а також просить вказану квартиру виключити з акту опису та арешту майна від 17.09.2012 року, що складений державним виконавцем Зейналовою А.Г. (далі - акт); решту позовних вимог просить залишити без розгляду.

Позов обґрунтував фактичними обставинами, які склались між сторонами, а саме:

11.11.2010 року Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу своїм рішенням стягнув з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_8 111'220,00 гривень України; рішення набуло законної сили; видано виконавчий лист №2-2073 від 02.02.2012 року.

09.10.2012 року позивач дізнався від ОСОБА_5 про існування акту опису й арешту майна від 17.09.2012 року.

Вважає дії державного виконавця незаконними, оскільки квартира є спільною сумісною власністю позивача та відповідача 1 (її чоловіка) в силу ст.60 СК України, ч.3 ст.368 ЦК України. Посилається на порядок стягнення на квартиру, передбачений ст.73 СК України; норми ст.60 Закону України «Про виконавче провадження», який у спірних правовідносинах допускає стягнення лише на частку у спільній частковій власності та забороняє стягнення на спільну сумісну власність подружжя.

В судових засіданнях позивач та його представник позов підтримали, надали пояснення.

Відповідач 1 в судові засідання не з'являвся, заперечень на позов не надав, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином (т.1 а.с. 29, 33, 54, 73, 127).

Відповідач 2 позов визнав, пояснив, що одружений з позивачем з 01.11.1980 року, квартиру придбали у шлюбі за спільні кошти, квартиру придбали у підприємства, де він працював, а потім згідно рішення виконавчого комітету та рішення суду зареєстрували її в бюро технічної інвентаризації на його прізвище, вважає, що квартира є їхньою спільною сумісною власністю.

Представник третьої особи №1 надав письмові заперечення (т.1 а.с.103-105), відповідно до яких та відповідно до усних заперечень в судовому засіданні вважає позов безпідставним, оскільки відмітка у паспорті про реєстрацію шлюбу між позивачем та відповідачем №2 ще не виключає можливості розірвання шлюбу, відповідно до ч.2 ст.73 СК України стягнення може бути накладено на майно, яке є спільною сумісною власністю подружжя, якщо судом встановлено, що договір було укладено одним з подружжя в інтересах сім'ї, і те, що було одержане за договором, використовується на її потреби, відповідач №2 отримав позику від третьої особи №1 в інтересах сім'ї, а тому опис та накладення арешту на спільну сумісну власність подружжя є законними.

Третя особа № 2 в судові засідання не з'явилась, заперечень не надала, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином (т.1 а.с. 33, 54, 73, 127).

Дослідивши матеріали справи та подані докази, оцінивши їх належність та допустимість, як окремо так і взаємний їх зв'язок, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити частково з таких підстав:

Щодо фактичних обставин справи у осіб, які беруть участь у справі, розбіжностей не має.

У зв'язку з цим, на основі поданих доказів, судом встановлено, що 11.11.2010 року Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу своїм рішенням стягнув з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_8 122'440,00 гривень України (т.1 а.с.113), ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 02.02.2012 вказане рішення залишено без змін (т.1 а.с. 114-117). Рішення набуло законної сили. Видано виконавчий лист №2-2073 від 02.02.2012 року.

Відкрито виконавче провадження відповідно до постанови про відкриття виконавчого провадження від 05.03.2012 року (т.1 а.с.91) про стягнення з ОСОБА_5 111220,0 гривень України.

Державний виконавець відповідно до довідки КП «ЖЕО 20» встановив, що у квартирі прописана ОСОБА_1 (т.1 а.с.101).

Відповідно до акту опису та арешту майна від 17.09.2012 року описано спірну квартиру на накладено на неї арешт (т.1 а.с.9, 10).

Відповідно до рішення Центрально-Міського районного суду міста кривого Рогу від 21.11.2008 року (т.1 а.с.7) право власності визнано за ОСОБА_5 Відповідно до резолютивної частини даного рішення суд не має змоги встановити яке саме право визнано: приватної власності, спільної власності, довірчої власності тощо. У зв'язку з цим дана обставина встановлена судом відповідно до мотиваційної частини цього судового акту, з якої вбачається, що відповідач №2 сплатив вартість квартири у 1995 році через касу СПАО «Рудана», де він працював. Таким чином, фактично відповідач №2 придбав дану квартиру.

Відповідач №2 придбав квартиру, перебуваючи у шлюбі. На основі цього суд приходить до висновку, що квартира є спільною сумісною власністю подружжя (позивача та відповідача у справі), не дивлячись на те, що формально вона зареєстрована на відповідача №2 відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно. Факт реєстрації шлюбу між позивачем та відповідачем №2 01.11.1980 року підтверджується відміткою у паспорті позивача (т.1 а.с.4), свідоцтвом про укладення шлюбу (т.1 а.с.5), відміткою у паспорті відповідача №2 (т.1 а.с.57), листом Центрально-Міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану від 02.01.2013 року №01/18-21 (т.1 а.с.129).

Приймаючи рішення у справі, суд надає таку правову кваліфікацію фактичним обставинам справи:

Відповідно до ч.1 ст.57 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Серед інших способів, передбачених ч.2 ст.57 Закону України «Про виконавче провадження» арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Дана норма передбачає здійснення державним виконавцем виконавчої дії у вигляді опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Норма ж ч.2 ст.73 СК України, на яку посилається в своїх запереченнях третя особа №1, передбачає передумовою стягнення на спільну сумісну власність подружжя встановлення судом укладення договору одним із подружжя в інтересах сім'ї та використання одержаного за договором в інтересах сім'ї.

Рішенням Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу від 11.11.2010 року (т.1 а.с.113) та ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 02.02.2012 року такі обставини як окремо так і в сукупності не встановлювались.

В даному провадженні суд ці обставини не встановлює, оскільки предметом спору є виконавчі дії, які вчинені до даного судового провадження. З цих підстав суд вирішує спір на основі фактичних обставин, наявних на момент вчинення виконавчих дій.

Державний виконавець відповідно до довідки КП «ЖЕО 20» встановив, що у квартирі прописана (зареєстрована) ОСОБА_1 (т.1 а.с.101), правових підстав її реєстрації та відношення до власності не встановив.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до реч.2 ч.6 ст.52 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця.

Таким чином, державний виконавець зобов'язаний був встановити дійсного власника квартира на момент вчинення виконавчої дії (перевірити підстави набуття права власності, чи є це право виключно приватної власності (н-д, у разі приватизації квартири) чи набуто у шлюбі, тобто чи є воно спільною власністю подружжя). І в разі встановлення спільної сумісної власності - зобов'язаний був в порядку ст.379 звернутись до суду із поданням про визначення частки боржника.

Відповідно до ч.1 та 2 ст.379 (Визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами) розділу VI Процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб) ЦПК України питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, вирішується судом за поданням державного виконавця.

Позов підлягає задоволенню в частині визнання права спільної сумісної власності та виключення з акту опису та арешту майна від 17.09.2012 року, оскільки державним виконавцем порушено ч.2 ст.19 Конституції України, реч.2 ч.6 ст.52 Закону України «Про виконавче провадження».

Решту позовних вимог на підставі заяви позивача слід залишити без розгляду. Підстав для скасування заходів забезпечення позову не має.

У відповідності до ст.88 ЦПК України слід розподілити судові витрати.

На основі викладеного та керуючись ст.ст. 209, 212, 214, 215 Цивільного процесуального кодексу України,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Центрально-Міського відділу Державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції, до ОСОБА_5, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідачів ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про визнання права спільної сумісної власності, виключення з акту опису майна та звільнення з-під арешту задовольнити частково.

Визнати право спільної сумісної власності ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) та ОСОБА_5 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на квартиру, яка зареєстрована за реєстраційним номером 26673282 (номер запису 13686 в книзі 41кв-586) за адресою: АДРЕСА_1.

Квартиру, яка зареєстрована за реєстраційним номером 26673282 (номер запису 13686 в книзі 41кв-586) за адресою: АДРЕСА_1, виключити з акту опису та арешту майна від 17.09.2012 року, що складений державним виконавцем Зейналовою А.Г.

Позовні вимоги про визнання права на 1/2 частку у спільній частковій власності на квартиру, яка зареєстрована за реєстраційним номером 26673282 (номер запису 13686 в книзі 41кв-586) за адресою: АДРЕСА_1, та про виключення цієї частки з акту опису та арешту майна від 17.09.2012 року залишити без розгляду.

Стягнути з ОСОБА_5 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 107,3 (сто сім цілих тридцять десятих) гривень України.

Стягнути з Центрально-Міського відділу Державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції (код ЄДРПОУ 34545876) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 107,3 (сто сім цілих тридцять десятих) гривень України.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Дніпропетровської області через Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повне рішення складено 14.01.2013 року.

Суддя В. М. Мазурчак