Ухвала суду № 28740679, 22.10.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" жовтня 2012 р.

справа № 2а-0470/3174/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чередниченко В.Є.

суддів: Коршуна А.О. Панченко О.М.

за участю секретаря судового засідання: Мамалат І.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровський Автобусний завод»на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2011 року у справі №2а/0470/3174/11 за позовом Прокурора м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області в інтересах держави в особі управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Дніпродзержинська до товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровський Автобусний завод»про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ :

Прокурор м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області в інтересах держави в особі управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Дніпродзержинська 23 березня 2011 року звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровський Автобусний завод»згідно якого просить суд:

- стягнути з відповідача на користь управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Дніпродзержинська заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування у розмірі 47 609, 29 грн.

В обґрунтування позову зазначає, що внаслідок порушення вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 09 липня 2003 року №1058-IV відповідач має заборгованість зі сплати страхових внесків за листопад 2010 року в сумі 47 609,29 грн., яку в добровільному порядку не сплачує.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2011 року позов задоволено. Суд першої інстанції стягнув з відповідача на користь управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Дніпродзержинська заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування за листопад 2010 року в сумі 47 609,29 грн.

Постанова суду мотивована тим, що відповідно до карток особового рахунку платника страхових внесків, що підлягають сплаті за листопад 2010 року, поданих відповідачем до управління ПФУ в Заводському районі м. Дніпродзержинська протягом зазначеного періоду, відповідачем були нараховані та не сплачені страхові внески за звітній період, в сумі 47 609,29 грн. Внаслідок чого в порушення норм законодавства відповідачем своєчасно не здійснені в повному обсязі обов`язкові платежі до Пенсійного фонду України, що в свою чергу призвело до виникнення заборгованості.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи зазначив, що прокурором у позові не було обґрунтовано причини неможливості пред’явлення позову до суду самим управління ПФУ в Заводському районі м. Дніпродзержинська. Просив скасувати постанову суду та залишити позовну заяву без розгляду.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що відповідач зареєстрований в УПФУ в Заводському районі м. Дніпродзержинська як платник страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до карток особового рахунку платника страхових внесків, що підлягають сплаті за листопад 2010 року, поданих відповідачем до Управління ПФУ в Заводському районі м. Дніпродзержинська протягом зазначеного періоду, відповідачем були нараховані та не сплачені страхові внески за звітній період в сумі 47 609,29 грн. Внаслідок чого в порушення норм законодавства відповідачем своєчасно не здійснені в повному обсязі обов`язкові платежі до Пенсійного фонду України, що в свою чергу призвело до виникнення заборгованості.

Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами та задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що за відповідачем рахується заборгованість по сплаті страхових внесків за листопад 2010 року в сумі 47 609, 29 грн., яка добровільно не сплачена.

Стягнення заборгованості з відповідача на користь УПФУ в Заводському районі м. Дніпродзержинська по сплаті страхових внесків за листопад 2010 року в сумі 47 609, 29 грн. було предметом судового позову.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскарженої постанови, виходить з наступного.

Вирішуючи спірні правовідносини та задовольняючи позов, суд першої інстанції правильно обґрунтував свої висновки посиланням на положення: Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 09 липня 2003 року №1058-IV, Інструкції «Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України», затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року №21-1 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції 16 січня 2004 року за №64/8663, відповідно до яких на відповідача покладено обов’язки по нарахуванню, обчисленню і сплаті в установлені строки та в повному обсязі внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що прокурором у позові не було обґрунтовано причини неможливості пред’явлення позову самим управління ПФУ в Заводському районі м. Дніпродзержинська колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки судом першої інстанції було вірно встановлено, що прокурор звернувся до адміністративного суду в порядку статті 60 КАС України. Згідно статті 121 Конституції України на органи прокуратури покладено представництво інтересів держави в суді. Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08 квітня 1999 року прокурори та їх заступники мають право звертатися до суду з позовними заявами в інтересах держави. Прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначають, у чому саме відбулося або може відбутися порушення матеріальних, або інших інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції.

Згідно статті 36-1 Закону України «Про прокуратуру»від 05 листопада 1991 року №1789-XII, представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Формами представництва, зокрема, є звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, участь у розгляді судами справ.

На підставі зазначеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об'єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому постанову суду першої інстанції у даній справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись пунктом 1 частини 1 статті 198, статтями 200, 206 КАС України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -

У ХВ АЛ И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровський Автобусний завод»–залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2011 року у справі №2а/0470/3174/11 – без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки визначені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу суду складено у повному обсязі 24 жовтня 2012 року.

Головуючий: В.Є. Чередниченко

Суддя: А.О. Коршун

Суддя: О.М. Панченко