Ухвала суду № 28739758, 14.01.2013, Апеляційний суд Автономної Республіки Крим (м. Сімферополь)

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №: 22-ц/190/116/13Головуючий суду першої інстанції:Благодатна О.Ю. Головуючий суду апеляційної інстанції:Макарчук Л. В.

"14" січня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіМакарчук Л.В. СуддівГорбань В.В.,Летягіної О.В. При секретаріВостріковій К.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, третя особа ОСОБА_8 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою ОСОБА_9, яка діє в інтересах ОСОБА_7, на ухвалу Центрального районного суду м. Сімферополя АР Крим від 12 вересня 2012 року,

В С Т А Н О В И Л А :

11 вересня 2012 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_7, третя особа ОСОБА_8 про стягнення заборгованості у розмірі 250 000 грн.

До пред'явлення позову 28 серпня 2012 року ОСОБА_6 звернувся до суду з заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на 9/100 часток будівлі АДРЕСА_1.

Заява мотивована тим, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову, оскільки відповідачка вживає заходів з продажу цього майна, а іншого майна та доходів, за рахунок яких можна було б виконати можливе рішення суду про задоволення позову, в неї не має.

Ухвалою Центрального районного суду м. Сімферополя АР Крим від 12 вересня 2012 року задоволено заяву ОСОБА_6 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, третя особа ОСОБА_8 про стягнення заборгованості. Накладено арешт на 9/100 часток будинку літ. «А» (прим.2/12) за адресою: АДРЕСА_1.

В апеляційній скарзі ОСОБА_9, яка діє в інтересах ОСОБА_7, просить скасувати ухвалу суду, оскільки вважає ухвалу суду не обґрунтованою, на її думку відсутні підстави для забезпечення позову. Вказує на те, що позивачем не надано жодного доказу того, що існує реальна загроза невиконання можливого рішення суду про задоволення позову. Крім того, арешт накладено на частку будівлі, яка відповідачці не належить.

Відповідно до вимог ч.2 ст. 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи, тому судова колегія вважає можливим розглянути справу за відсутності сторін, повідомлених про час та місце розгляду згідно з вимогами ст. 74 - 76 ЦПК України про що свідчать поштові повідомлення з відмітками про дату вручення судової повістки ОСОБА_6 - 15 грудня 2012 року, ОСОБА_7 - 15 грудня 2012 року.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи, наведені у скарзі, та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи заяву ОСОБА_6 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на 9/100 часток будинку літ. «А» (прим.2/12) за адресою: АДРЕСА_1, суд першої інстанції, керуючись ст. 151 ЦПК України, виходив з того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

З такими висновками суду погоджується судова колегія, оскільки вони не суперечать вимогам норм процесуального права.

Згідно з ч.3 ст. 151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до роз'яснень, що містяться у п.4 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити , передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову.

У заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено:

1) причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов;

2) вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності;

3) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Виходячи з налізу даної норми закону, під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально - правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, які можуть призвести у майбутньому до того, що виконання рішення суду про присудження може бути утрудненим або взагалі неможливим.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 152 ЦПК України позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.

Як убачається із змісту позовної заяви, позивачем заявлено позов майнового характеру, про стягнення з ОСОБА_7 грошової суми у розмірі 250 000 грн.

При цьому позивач ОСОБА_6, у заяві про забезпечення позову посилається на те, що у випадку задоволення його позову про стягнення грошової суми, виконання рішення буде утруднено або неможливо, у зв'язку з тим, що відповідачка вживає заходів з продажу нерухомого майна, що належить відповідачці на праві власності.

Задовольняючи заяву позивача про забезпечення позову, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність такого виду забезпечення позову, як накладення арешту на 9/100 часток будівлі АДРЕСА_1.

Судова колегія відхиляє довід апеляційної скарги про те, що відсутня необхідність у застосуванні забезпечення позову через відсутність жодного доказу існування реальної загрози невиконання можливого рішення суду про задоволення позову, як необґрунтований.

Крім того, довід апеляційної скарги про те, що майно, на яке накладено арешт, не належить відповідачці, спростовується довідкою КРП «БРТІ м. Джанкоя» від 04 липня 2007 року про те, що за ОСОБА_7 зареєстровано право власності на 9/100 часток будівлі літ.«А» (прим.2-12) за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.23) та витягом про державну реєстрацію прав від 28 травня 2012 року (а.с.30).

Таким чином, колегія суддів вважає, що вимоги процесуального закону судом першої інстанції не порушені, підстав для скасування ухвали суду першої інстанції не має.

Правові підстави для скасування оскаржуваної ухвали, на думку судової колегії, відсутні.

Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Виходячи з наведеного та керуючись статтями 303, ч.2 ст. 305, 307, п.1. ч.1 ст. 312, 315, 317, 324, 325 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,

УХВАЛИ Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_9, яка діє в інтересах ОСОБА_7 відхилити.

Ухвалу Центрального районного суду м. Сімферополя АР Крим від 12 вересня 2012 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.