Постанова № 28738930, 21.12.2012, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а/1770/4449/2012

21 грудня 2012 року 16год. 00хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Гломба Ю.О. за участю секретаря судового засідання Рибачок С.С. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Тарасюк Р.В.

відповідача: представник Троянчук Д.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртехнофос" до Державної податкової інспекції у місті Рівному Рівненської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укртехнофос" звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у місті Рівному Рівненської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30.10.2012 року №0004982342.

В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримала повністю. В їх обґрунтування пояснила, що оспорюване податкове повідомлення-рішення прийнято за результатами планової виїзної документальної перевірки товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 року по 31.12.2011 року. Вказала, що в ході проведення перевірки орган державної податкової служби дійшов висновку про заниження позивачем валових доходів за 2010 рік на суму 1764678,00 грн. внаслідок включення до їх складу непогашеної заборгованості, розмір якої визначено невірно, а саме, застосовано курс іноземної валюти НБУ, що діяв на дату виникнення такої заборгованості, тоді як, на думку відповідача, потрібно було застосувати курс НБУ, що діяв на дату списання такої заборгованості внаслідок закінчення строку позовної давності.

Позивач з такими висновками органу державної податкової служби не погоджується, вважає їх такими, що суперечать законодавству та передчасними, а податкове повідомлення-рішення - неправомірним.

Зокрема, представник позивача зазначила, що відповідачем під час проведення перевірки не було враховано положення пп. 7.3.2, пп. 7.3.3, пп. 7.3.6 п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", згідно яких вказана заборгованість не підлягає умовному продажу та перерахунку за курсом НБУ, що діяв на день такого продажу, а метод оцінки балансової вартості іноземної валюти (за середньозваженою або ідентифікованою вартістю) визначається платником податку самостійно та не змінюється протягом податкового року.

Крім того, представник позивача додатково пояснила, що строк позовної давності для стягнення заборгованості станом на дату збільшення валових доходів не закінчився, оскільки для міжнародних договорів купівлі-продажу останній встановлюється в 4 роки.

Просила позов задовольнити повністю.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив. Пояснив суду, що під час планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 року по 31.12.2011 року було виявлено порушення останнім вимог пп. 12.1.5 п. 12.1 ст. 12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", яке полягало у заниженні товариством валових доходів за 2010 рік на суму 1764678,00 грн. та внаслідок цього заниження об'єкта оподаткування податком на прибуток за IV квартал 2010 року на 441170,00 грн.

Зокрема, представник відповідача зазначив, що платник податку зобов'язаний збільшити валові доходи на суму непогашеної заборгованості на 30-ий календарний день від дня прийняття судом рішення про визнання (стягнення) такої заборгованості (її частини). При цьому, орган державної податкової служби вважає необхідним застосування вимог Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 21 "Вплив змін валютних курсів", згідно якого заборгованість товариства є монетарним активом і відображається у бухгалтерському обліку згідно курсу НБУ на момент її виникнення та підлягає перерахунку на кожну дату балансу та дату розрахунків. Тому, на думку відповідача розмір заборгованості, що включається до валового доходу, повинен визначатися виходячи з курсу НБУ стонам на дату її списання внаслідок закінчення строку позовної давності.

Просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення повністю.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "УкрТехноФос" (надалі - ТОВ "УкрТехноФос") зареєстроване у встановленому законом порядку як юридична особа та здійснює господарську діяльність із виробництва добрив та азотних сполук (а.с. 24-26).

Державною податковою інспекцією у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ "УкрТехноФос" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 року по 31.12.2011 року. Результати перевірки оформлено актом від 25.05.2012 року №154/22-100/30946915 (а.с. 7-22).

На підставі виявлених під час перевірки порушень 11.06.2012 року органом державної податкової служби прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0002502342 про зменшення ТОВ "УкрТехноФос" розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на 36,00 грн.;

- №0002292342 про зменшення ТОВ "УкрТехноФос" суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 168179,00 грн.;

- №0002282342 про збільшення ТОВ "УкрТехноФос" грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 444170,00 грн. за основним платежем та 111042,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Не погодившись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, платник податків оскаржив їх в адміністративному порядку.

Рішенням Державної податкової служби у Рівненській області від 15.08.2012 року №14867/10-210/217 податкові повідомлення-рішення від 11.06.2012 року №0002502342, №0002292342, №0002282342 залишено без змін, а скаргу ТОВ "УкрТехноФос" - без задоволення (а.с. 27-28).

Рішенням Державної податкової служби України від 23.10.2012 року №4081/0/61-12/10-2115 скасовано податкові повідомлення-рішення від 11.06.2012 року №0002292342, №0002282342 в частині визначення податку на прибуток та зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за рахунок зменшення валових витрат по взаємовідносинах ТОВ "УкрТехноФос" з ТОВ-адвокатське бюро "Гарантія безпеки", а також в частині нарахування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), скасовано у відповідній частині рішення, прийняте за результатами розгляду первинної скарги, а в іншій частині податкові повідомлення-рішення та рішення, прийняте за результатами розгляду первинної скарги, залишено без змін, скаргу ТОВ "УкрТехноФос" - задоволено частково (а.с. 29-32).

У зв'язку із зменшенням суми грошового зобов'язання за наслідками адміністративного оскарження, 30.10.2012 року органом державної податкової служби прийнято нове податкове повідомлення-рішення №0004982342 про збільшення ТОВ "УкрТехноФос" грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 441170,00 грн. за основним платежем та на суму 110292,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), яке є предметом оскарження по даній адміністративній справі (а.с. 23).

В основу вказаного податкового повідомлення-рішення покладено висновки відповідача про порушення позивачем вимог пп. 12.1.5 п. 12.1 ст. 12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 року №334/94-ВР, внаслідок заниження валових доходів за 2010 рік на суму 1764678,00 грн. за рахунок включення до їх складу суми непогашеної заборгованості, вираженої в іноземній валюті, яка перерахована в гривні по курсу НБУ на дату її виникнення, а не на дату її списання.

Проте, суд вважає такі висновки органу державної податкової служби безпідставними та необґрунтованими, а також такими, що не відповідають фактичним обставинам справи.

Як вбачається із матеріалів справи, 09.01.2008 року між ЗАТ "Білоруська калійна компанія" (Продавець) та ТОВ "УкрТехноФос" (Покупець) було укладено контракт купівлі-продажу №04-Н/41-2008, предметом якого стала поставка товару - гранульованого хлористого калію, рожевого або білого кольору, ціна на який узгоджується шляхом підписання сторонами додаткових угод до контракту (а.с. 55-58).

З метою узгодження ціни товару, сторонами було підписано 10 додаткових угод, зокрема: №1 від 09.01.2008 року, №2 від 28.03.2008 року, №3 від 26.05.2008 року, №4 від 18.06.2008 року, №5 від 30.06.2008 року, №6 від 31.07.2008 року, №7 від 17.09.2008 року, №8 від 23.03.2009 року, №9 від 23.03.2009 року, №10 від 23.03.2009 року, ціна товару в яких зазначена в іноземній валюті, а саме в євро (а.с. 59-64).

На виконання умов контракту ЗАТ "Білоруська калійна компанія" відвантажено для ТОВ "УкрТехноФос" товару на загальну суму 13322745,20 євро, що підтверджується відповідними вантажно-митними деклараціями (а.с. 66-81).

З урахуванням часткової сплати, повернення частини товару та проведення заліку взаємних вимог, заборгованість ТОВ "УкрТехноФос" перед ЗАТ "Білоруська калійна компанія" склала 2325941,98 євро, що підтверджується бухгалтерською довідкою та карткою рахунку 632 "розрахунки з іноземними постачальниками" (а.с. 45,65).

Рішенням Міжнародного арбітражного суду при Білоруській торгово-промисловій палаті від 10.03.2010 року по справі №829/34-09 частково задоволено позов ЗАТ "Білоруська калійна компанія" до ТОВ "УкрТехноФос" про стягнення 17004641,23 євро. Присуджено стягнути з ТОВ "УкрТехноФос" на користь ЗАТ "Білоруська калійна компанія" основний борг в сумі 2325941,95 євро, пеню в сумі 700000,00 євро, витрати по сплаті арбітражного збору в сумі 31896,60 євро та витрати, пов'язані з участю у справі головуючого арбітра в сумі 4842,00 російських рублів, що разом складає 3057838,55 євро і 4842,00 російських рублі (а.с. 93-111).

Відповідно до пп. 12.1.5 п. 12.1 ст. 12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 року №334/ВР-94 (що був чинним на момент виникнення спірних правовідносин, надалі - Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств"), платник податку - покупець зобов'язаний збільшити валові доходи на суму непогашеної заборгованості (її частини), визнаної у порядку досудового врегулювання спорів або судом чи за виконавчим написом нотаріуса, у податковому періоді, на який припадає перша з подій:

а) або 90-й календарний день від дня граничного строку погашення такої заборгованості (її частини), передбаченого договором або визнаною претензією;

б) або 30-й календарний день від дня прийняття рішення судом про визнання (стягнення) такої заборгованості (її частини) або вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Строки, визначені абзацом "б" цього підпункту, застосовуються незалежно від того, чи розпочав державний виконавець або особа, прирівняна до нього згідно із законом, заходи із примусового стягнення боргу чи ні.

Таким чином, подією, настання якої спричиняє початок перебігу 30-денного строку, передбаченого абз. "б" наведеної вище статті, є факт прийняття судом рішення, що стосується прав та обов'язків особи, пов'язаних із погашенням заборгованості (її частини).

Водночас, чинним законодавством України передбачено процедуру визнання рішень іноземних судів, яка, в силу положень п. 10 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про міжнародне приватне право" від 23.06.2005 року №2709-IV, означає поширення законної сили рішення іноземного суду на територію України в порядку, встановленому законом.

Зокрема, згідно з ч. 1 ст. 35 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" від 24.02.1994 року №4002-XII, арбітражне рішення, незалежно від того, в якій країні воно було винесено, визнається обов'язковим і при поданні до компетентного суду письмового клопотання виконується з урахуванням положень цієї статті та статті 36.

При цьому, пунктом 2 статті І Конвенції ООН "Про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень" від 1958 року (Нью-Йоркська Конвенція) встановлено, що термін "арбітражне рішення" включає не тільки арбітражні рішення, постановлені арбітрами, призначеними в кожній окремій справі, але й арбітражні рішення, пoстановленні постійними арбітражними органами, до яких звернулися сторони.

Статтею ІІІ даної Конвенції передбачено, що кожна Договірна Держава визнає арбітражні рішення як обов'язкові і приводить їх до виконання згідно з процесуальними нормами тієї території, де запитується визнання і приведення до виконання цих рішень, на умовах, викладених у нижченаведених статтях.

Нью-Йоркська Конвенція підписана Білорусією та Україною із наступними застереженнями: Держава застосовує Конвенцію відносно визнання і приведення у виконання рішень, винесених на території іншої Договірної держави; у відношенні рішень, винесених на території недоговірної держави, Держава застосовує Конвенцію тільки в тій мірі, в якій дані держави визнають режим взаємності.

Крім того, Білорусь та Україна є сторонами Конвенції СНД "Про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах" від 22.01.1993 року (Мінська Конвенція), статтею 51 якої визначено, що кожна з Договірних Сторін на умовах, передбачених цією Конвенцією, визнає і виконує наступні рішення, винесені на території інших Договірних Сторін:

а) рішення установ юстиції (суд, прокуратура та інші установи Договірних Сторін, до компетенції яких відносяться цивільні, сімейні і кримінальні справи) по цивільних і сімейних справах, включаючи затверджені судом мирові угоди по таких справах і нотаріальні акти у відношенні грошових зобов'язань;

б) рішення судів по кримінальних справах про відшкодування збитку.

Згідно з п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами клопотань про визнання й виконання рішень іноземних судів та арбітражів і про скасування рішень, постановлених у порядку міжнародного комерційного арбітражу на території України" від 24.12.1999 року №12, під визначеним міжнародними договорами України судовим порядком розгляду клопотань про визнання й виконання рішень іноземних судів (арбітражів) розуміється порядок провадження в цивільних справах, встановлений Цивільним процесуальним кодексом України.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що подією, настання якої спричиняє початок перебігу 30-денного строку, передбаченого абз. "б" пп. 12.1.5 п. 12.1 ст. 12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", у разі прийняття рішення про визнання (стягнення) заборгованості (її частини) іноземним судом (комерційним арбітражем), є дата визнання такого рішення в Україні у порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.

Як вбачається з акту перевірки, рішення Міжнародного арбітражного суду при Білоруській торгово-промисловій палаті від 10.03.2010 року по справі №829/34-09 визнано ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 23.07.2010 року по справі №2к-1/10, яка в свою чергу, залишена без змін ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 16.11.2010 року (абз. 7, абз. 8 ст. 5 акту перевірки а.с. 9).

Таким чином, обов'язок збільшити валові доходи на суму непогашеної заборгованості в розмірі 2325941,95 євро виник у ТОВ "УкрТехноФос" у IV кварталі 2010 року.

Вказаний обов'язок виконано позивачем відповідно до вимог закону, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією декларації з податку на прибуток підприємства за 2010 рік із відповідними додатками (а.с. 33-37).

Обставини правомірності збільшення позивачем валових доходів на суму непогашеної заборгованості перед ЗАТ "Білоруська калійна компанія" у IV кварталі 2010 року, а не у ІІ кварталі 2010 року, встановлені постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 14.11.2011 року №2а/1770/2253/2011, що залишена без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 29.08.2012 року, якою частково задоволено позов ТОВ "УкрТехноФос" до Державної податкової інспекції у м. Рівне. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Рівне від 29.12.2010 року №0005072342/0 про визначення суми податкового зобов'язання за платежем "податок на прибуток приватних підприємств" в частині основного платежу 4 979 941,00 грн., в частині штрафних (фінансових) санкцій 3 352 026,4 грн., а всього в сумі 8 331 967,4 грн. (а.с.112-125).

Відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Крім того, в акті перевірки орган державної податкової служби зазначив, що при визначенні позивачеві грошового зобов'язання по податку на прибуток згідно оспорюваного податкового повідомлення-рішення враховувалось збільшення ТОВ "УкрТехноФос" валових доходів за ІІ квартал 2010 року на суму 22827827,00 грн., що здійснене за наслідками планової виїзної перевірки товариства з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.07.2009 року по 30.09.2010 року (абз. 13 ст. 5 акту перевірки, а.с.9).

Оскільки, постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 14.11.2011 року №2а/1770/2253/2011 та ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 29.08.2012 року було встановлено безпідставність збільшення ТОВ "УкрТехноФос" валових доходів за ІІ квартал 2010 року на суму 22827827,00 грн., а також визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Рівне від 29.12.2010 року №0005072342/0, що прийняте за наслідками планової виїзної перевірки товариства з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.07.2009 року по 30.09.2010 року та яке, в свою чергу, як раз і стосується висновків про необхідність збільшення ТОВ "УкрТехноФос" валових доходів у ІІ кварталі 2010 року, а не у IV кварталі 2010 року, то врахування суми 22827827,00 грн. при визначенні позивачеві суми заниження валових доходів IV кварталу 2010 року є неправомірним.

Як вбачається з додатку №К4 до декларації ТОВ "УкрТехноФос" з податку на прибуток підприємства за 2010 рік та бухгалтерської довідки, непогашена заборгованість товариства відображена у рядку 02.3 декларації у розмірі 16500583,00 грн. є гривневим еквівалентом суми у 2325941,95 євро, який визначено товариством за курсом НБУ, що діяв станом на дату виникнення такої заборгованості (її частин), а саме, в період з 25.08.2008 року по 26.09.2008 року (а.с. 37, 65).

В акті перевірки орган державної податкової служби зазначив, що згідно вимог Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 21 "Вплив змін валютних курсів", яке затверджене Наказом Міністерства фінансів України від 10.08.2000 року №193, зареєстроване у Міністерстві юстиції України 17.08.2000 року за №515/4736, розмір заборгованості, яка включається до складу валового доходу платника податку, повинен визначатися виходячи з курсу НБУ, що діє станом на дату списання такої заборгованості внаслідок закінчення строку позовної давності.

Відповідно до пп. 7.3.5 п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", балансова вартість заборгованості, основна сума якої (без процентів, комісій та винагород) виражена в іноземній валюті, відображається у податковому обліку платника податку шляхом перерахунку її суми в гривні за офіційним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату її оприбуткування (виникнення).

У разі продажу (погашення) заборгованості (її частини), вираженої в іноземній валюті, протягом звітного періоду її балансова вартість визначається шляхом перерахунку суми такої заборгованості (її частини) в гривні за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату такого продажу (погашення).

Непогашена протягом звітного періоду заборгованість, виражена в іноземній валюті, розглядається умовно проданою (погашеною) в останній день звітного періоду за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на такий день. При цьому балансова вартість такої заборгованості у наступному звітному періоді визначається на підставі такого перерахунку.

У разі продажу (погашення) заборгованості (її частини), визначеного абзацом другим цього підпункту, або умовного продажу (погашення) заборгованості, визначеного абзацом третім цього підпункту, платник податку повинен визнати прибуток або збиток від такої операції, що розраховується як різниця між балансовою вартістю такої заборгованості (її частини) на початок звітного періоду чи на дату її оприбуткування (виникнення), залежно від того, яка подія сталася пізніше, та балансовою вартістю такої заборгованості (її частини) на дату її продажу (погашення). При цьому прибуток, отриманий внаслідок такого перерахунку, збільшує валові доходи платника податку - кредитора та валові витрати платника податку - дебітора, а збиток, отриманий внаслідок такого перерахунку, збільшує валові витрати платника податку - кредитора та валові доходи платника податку - дебітора податкового періоду, протягом якого відбувся такий продаж (погашення).

У такому ж порядку підлягає перерахунку балансова вартість іноземної валюти, отриманої як аванс або виручка чи внаслідок проведення будь-яких інших операцій (включаючи прямі чи портфельні інвестиції), яка обліковується на банківських рахунках платника податку або у його касі на дату закінчення звітного періоду.

Для цілей цього підпункту під терміном "заборгованість" розуміються:

основна сума (непогашена частина основної суми) фінансового кредиту, депозиту (вкладу);

сума процентів, нарахованих на таку основну суму фінансового кредиту, депозиту (вкладу), строк оплати яких минув на дату закінчення звітного періоду;

вартість (непогашена частина вартості) об'єкта фінансового лізингу;

платежі за такий об'єкт фінансового лізингу, строк оплати яких минув на дату закінчення звітного періоду;

балансова вартість цінних паперів, що засвідчують відносини боргу, а також товарних чи фондових деривативів, якщо інше не встановлено нормами цього Закону.

Таким чином, сума заборгованості за товари (роботи, послуги), виражена в іноземній валюті, не підпадає під поняття "заборгованості", що визначене у пп.7.3.3 п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Отже, у податковому обліку платника податку така заборгованість, як об'єкт обліку, ніяк не відображається, вона також не підлягає перерахунку та умовному продажу, щодо неї не визначається прибуток чи збиток від операцій продажу (погашення), умовного продажу (погашення).

Тому, розмір вказаної заборгованості можна визначити лише на підставі даних бухгалтерського обліку.

Згідно з ст. 5 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року №996-XIV, підприємства ведуть бухгалтерський облік і складають фінансову звітність у грошовій одиниці України.

Абзацом 7 пункту 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 21 "Вплив змін валютних курсів", що затверджене Наказом Міністерства фінансів України від 10.08.2000 року №193, зареєстроване у Міністерстві юстиції України 17.08.2000 року за №515/4736 (надалі - П(С)БО 21) передбачено, що статті балансу про грошові кошти, а також про такі активи й зобов'язання, які будуть отримані або сплачені у фіксованій (або визначеній) сумі грошей або їх еквівалентів є монетарними статтями.

Пунктом 5 П(С)БО 21 встановлено, що операції в іноземній валюті під час первісного визнання відображаються у валюті звітності шляхом перерахунку суми в іноземній валюті із застосуванням валютного курсу на дату здійснення операції (дата визнання активів, зобов'язань, власного капіталу, доходів і витрат).

Підпунктом "а" п. 7 П(С)БО 21 визначено, що монетарні статті в іноземній валюті відображаються з використанням валютного курсу на дату балансу.

В силу положень, закріплених в абз. 1 п. 8 П(С)БО 21 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), визначення курсових різниць за монетарними статтями в іноземній валюті проводиться на дату здійснення розрахунків та на дату балансу.

Таким чином, заборгованості за товари (роботи, послуги), виражена в іноземній валюті, у бухгалтерському обліку суб'єкта господарської діяльності відображається шляхом перерахунку суми в іноземній валюті із застосуванням валютного курсу на дату первісного визнання, а також на дату здійснення розрахунків та на дату балансу.

Проте, висновок відповідача, що до складу валових доходів платника податків повинна включатися заборгованість із врахуванням курсової різниці, визначеної на підставі положень абз. 1 п. 8 П(С)БО 21 є невірними.

Так, відповідно до положень абз. 2 п. 8 П(С)БО 21, курсові різниці від перерахунку грошових коштів в іноземній валюті та інших монетарних статей про операційну діяльність відображаються у складі інших операційних доходів (витрат).

Згідно з п. 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 3 "Звіт про фінансові результати", що затверджене Наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 року №87, зареєстроване у Міністерстві юстиції України 21.06.1999 року за №397/3690 та п. 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 3 "Звіт про рух грошових коштів", що затверджене Наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 року №87, зареєстроване у Міністерстві юстиції України 21.06.1999 року за №398/3690, операційною діяльністю є основна діяльність підприємства, а також інші види діяльності, які не є інвестиційною чи фінансовою діяльністю.

Перелік доходів, що включаються до складу валового доходу платника податків, визначений п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та не містить операційних доходів підприємства.

З огляду на наведене, курсові різниці від перерахунку суми заборгованості в іноземній валюті у податковому обліку платника податку не відображаються, до складу валових доходів такого платника податку - не включаються.

При цьому, підпунктом 7.3.2 пункту 7.3 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачено, що витрати, понесені (нараховані) платником податку в іноземній валюті протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до валових витрат такого платника податку, визначаються у сумі, що має дорівнювати балансовій вартості такої іноземної валюти, визначеної згідно із положеннями підпунктів 7.3.1, 7.3.4, 7.3.6 цієї статті, і не підлягають перерахуванню у зв'язку із зміною обмінного курсу гривні протягом такого звітного періоду.

Отже, розмір заборгованості в іноземній валюті, що включається до складу валових доходів платника податків як непогашена заборгованість згідно з абз. "б" пп. 12.1.5 п. 12.1 ст. 12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", визначається виходячи з розміру такої заборгованості станом на дату її віднесення до складу валових витрат.

Відповідно до пп. 7.3.6 п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", платник податку самостійно обирає метод оцінки балансової вартості іноземної валюти за середньозваженою вартістю або ідентифікованою вартістю. Зміна методу оцінки балансової вартості іноземної валюти протягом податкового року для цілей податкового обліку не дозволяється.

Як вбачається із п. 29 наявного в матеріалах справи наказу ТОВ "УкрТехноФос" від 04.01.2008 року №84/1 "Про облікову політику на підприємстві на 2008 рік", середньозважений валютний курс для перерахунку доходів, витрат і руху грошових коштів на підприємстві не застосовується (а.с. 38-40).

Таким чином, позивачем вірно визначено розмір заборгованості, яку виражено в іноземній валюті та включено до складу валових доходів IV кварталу 2010 року.

При цьому, не заслуговують на увагу твердження відповідача, що відбулось списання такої заборгованості внаслідок закінчення строку позовної давності, так само як і доводи позивача, що станом на IV квартал 2010 року строк позовної давності для стягнення такої заборгованості не закінчився.

Кредиторська заборгованість підлягає списанню, якщо минув строк позовної давності для її стягнення.

Відповідно до ст. 8 Конвенції ООН "Про позовну давність у міжнародній купівлі-продажу товарів", строк позовної давності встановлюється у чотири роки.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Конвенції ООН "Про позовну давність у міжнародній купівлі-продажу товарів", перебіг строку позовної давності починається від дня випадків, передбачених статтями 10, 11 та 12.

Частиною 1 статті 10 даної Конвенції передбачено, що право на позов, що випливає з порушення договору міжнародної купівлі-продажу товарів, виникає в той день, коли мало місце таке порушення.

Абзацом "а" статті 2 даної Конвенції визначено, що для цілей цієї Конвенції договір купівлі-продажу товарів вважається міжнародним, якщо на момент укладення договору комерційні підприємства покупця та продавця перебувають у різних державах.

Проте, статтею 13 Конвенції ООН "Про позовну давність у міжнародній купівлі-продажу товарів" встановлено, що перебіг строку позовної давності припиняється, коли кредитор учиняє дію, яка згідно з правом розглядається як порушення судового розгляду проти боржника або як пред'явлення вимоги в ході розпочатого раніше судового розгляду проти боржника з метою одержання задоволення або визнання цієї вимоги.

Отже, строк позовної давності для стягнення з позивача заборгованості не сплинув і не тривав, а припинився, внаслідок звернення ЗАТ "Білоруська калійна компанія" до міжнародного комерційного арбітражу.

Виходячи з вищевикладеного, визначення позивачеві грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 441170,00 грн. та нарахування штрафів у сумі 110292,50 грн. є безпідставним, а податкове повідомлення-рішення від 30.10.2012 року №0004982342 підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

В силу ч. 1 ст. 94 КАС України, судові витрати присуджуються на користь позивача з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Рівному Рівненської області №0004982342 від 30.10.2012 року.

Присудити на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртехнофос" із Державного бюджету судовий збір у розмірі 2146,00 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Гломб Ю.О.