Постанова № 28738870, 18.01.2013, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 1570/7219/2012

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2013 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Федусик А.Г.,

при секретарі - Пальоной І.М.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Одесі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини А0800 про визнання незаконним наказу від 05.12.2011 року №869 та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом мотивуючи його тим, що він проходить військову службу в ЗС України у військовій частині А0800 на посаді головного інженера-заступника начальника відділу зв'язку, РТЗ, АСУ та ІС. На виконання вимог телеграми Командувача Повітряних Сил Збройних Сил України від 05.03.2010 року №350/147/2/63т відповідачем (далі ВЧ) був прийнятий наказ від 05.12.2011 року №869 щодо встановлення з 01 грудня 2011 року йому посадового окладу в розмірі 1164,00 грн.. Позивач вважає незаконним зазначений наказ, оскільки відповідно до наказу МО України від 30.12.2007 року №707 його посадовий оклад установлюється на три відсотки нижче від посадового окладу за штатом відповідного військового керівника, а тому повинен складати 1329-1397 грн.. Зазначене стало підставою для звернення до суду з цим позовом, в якому позивач просив визнати наказ командира ВЧ від 05.12.2011 року №869 незаконним, зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити йому різницю між фактично виплаченим грошовим забезпеченням та грошовим забезпеченням, встановленим наказом МО України від 30.12.2007 року №707 з урахуванням компенсації за втрату частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати згідно постанови КМУ від 21.02.2001 року №159 починаючи з 05.12.2011 року. Також позивач просив зобов'язати відповідача у подальшому здійснювати нарахування йому грошового забезпечення виходячи з посадового окладу 1329-1397 грн..

В судовому засіданні позивач підтримав заявлені вимоги з підстав, викладених у позові (а.с. 2-5).

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову з підстав, викладених у письмових запереченнях проти позову (а.с.28-29).

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши та проаналізувавши надані докази, розглянувши справу в межах заявлений вимог, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходить військову службу в ЗС України у військовій частині А0800, а з 29.11.2011 року наказом ВЧ від 29.11.2011 року №290 його було призначено на посаду головного інженера-заступника начальника відділу зв'язку, РТЗ, АСУ та ІС (а.с.11).

Згідно ст.2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.

Згідно ст.9 цього Закону, держава гарантує матеріальне та інше забезпечення військовослужбовцям розмірах, що стимулюють заінтересованість громадян у військовій службі.

Згідно зі ст.16 Закону України „Про Збройні Сили України" №1934 від 06.12.1991 року, держава забезпечує соціальний і правовий захист військовослужбовців, членів їх сімей, працівників Збройних Сил України та осіб, звільнених у запас або у відставку, членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли), пропали безвісти, стали інвалідами під час проходження військової служби або постраждали в полоні у ході бойових дій (війни) чи під час участі в міжнародних миротворчих операціях.

Згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 року №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу» встановлено посадові оклади заступникам керівників структурних підрозділів, посади яких не передбачені цією постановою, на 3-7 відсотків нижче від визначеного схемою розміру посадового окладу відповідного керівника.

Відповідно до п.8 Наказу Міністра оборони України від 30.12.2007 року №707 «Про встановлення посадових окладів осіб офіцерського складу Збройних Сил України», встановлено що посадові оклади заступників керівників органу військового управління військової частини, установи, організації і заступників (керівників структурних підрозділів, які не визначені Кабінетом Міністрів України та цим наказом), установлюються за штатом на 3% нижчими від посадових окладів відповідних військових керівників.

Відповідно до штату управління повітряного командування «Південь» №2\281 посадовий оклад позивача, як заступника начальника відділу, відповідно до наказу Міністра оборони України від 30.12.2007 року №707 повинен складати 1329 - 1397 грн..

Відповідно до телеграми Командувача Повітряних Сил Збройних Сил України від 05.03.2010 року №350/147/2/63т, з метою усунення порушень при встановленні посадових окладів за деякими посадами офіцерського складу управлінь повітряних командувань, наказано провести перевірку правильності нарахування цих окладів.

На підставі цієї телеграми, комісією ВЧ проведено службове розслідування.

За результатами цього розслідування складено акт №2 від 14.01.2010 року в якому зазначено, що ревізією правильності встановлення посадових окладів особам офіцерського складу ВЧ порушень не встановлено (а.с.7-9).

Згідно телеграми Командувача Повітряних Сил Збройних Сил України від 05.03.2010 року № 350/147/2/63 т, з метою усунення порушень при встановленні посадових окладів за деякими посадами офіцерського складу управлінь повітряних командувань, посадові оклади зокрема за посадою позивача встановлено у значно меншому розмірі, чим встановлено п.8 Наказу Міністра оборони України №707 від 30.12.2007 року «Про встановлення посадових окладів осіб офіцерського складу Збройних Сил України».

На виконання зазначеної телеграми, наказом командира ВЧ від 05.12.2011 року за №869 посадовий оклад позивача був встановлений та виплачувався в зменшеному розмірі, а саме 1164 грн. (а.с.12).

Таким чином, в судовому засіданні встановлено факт порушення існуючих прав позивача на отримання посадового окладу у встановленому розмірі відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 року №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу».

Згідно зі ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації.

З аналізу вказаної правової норми випливає, що рішення, дії чи бездіяльність державного органу, органу місцевого самоврядування повинні бути прийняті чи здійснені в межах компетенції відповідного органу та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, не порушувати інтересів держави, прав та інтересів фізичних та юридичних осіб, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), відповідати вимогам діючого законодавства.

З урахуванням зазначеного, на підставі встановлених в судовому засіданні фактів, суд приходить до висновку, що приймаючи наказ від 05.12.2011 року №869 в частині встановлення з 01 грудня 2011 року головному інженеру - заступнику начальника відділу зв'язку підполковнику ОСОБА_1 посадового окладу в розмірі 1164,00 грн., відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, у зв'язку з чим позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню шляхом визнання незаконним п.35 наказу від 05.12.2011 року №869.

В ході розгляду справи відповідачем не було надано суду заслуговуючих на увагу доказів правомірності прийнятого спірного рішення в цій частині.

Згідно п.3 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159 «Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати» компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, в тому числі заробітна плата (грошове забезпечення).

З урахуванням висновків суду щодо незаконності наказу від 05.12.2011 року №869 відносно ОСОБА_1, суд вважає необхідним задовольнити також і вимоги позивача щодо зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити йому різницю між фактично виплаченим грошовим забезпеченням та грошовим забезпеченням, встановленим наказом Міністра оборони України за №707 від 30.12.2007 року, року, з урахуванням компенсації за втрату частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати у відповідності до вимог постанови КМУ від 21 лютого 2001 року №159, починаючи з 05 грудня 2011 року.

Разом з цим, не підлягають задоволенню вимоги позивача щодо подальшого здійснення йому нарахування грошового забезпечення виходячи з посадового окладу 1329-1397 грн., а також в частині визнання незаконним наказу командира ВЧ від 05.12.2011 року №869 в іншій частині, яка не стосується позивача, оскільки ці вимоги не знайшли свого підтвердження при розгляді справи.

Згідно з ч.1 ст.69 та ч.1 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

Відповідно до ст.86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В ході розгляду справи позивач частково довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач не надав суду належних доказів на підтвердження своїх заперечень проти позову в частині вимог, які задовольняються судом.

На підставі викладеного, керуючись ст.19 Конституції України, Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей», постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 року №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу», постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159 «Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати», ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 69-71, 86, 159-163 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати незаконним п.35 наказу командира військової частини А0800 від 05 грудня 2011 року №869 щодо встановлення з 01 грудня 2011 року головному інженеру - заступнику начальника відділу зв'язку підполковнику ОСОБА_1 посадового окладу в розмірі 1164,00 грн..

Зобов'язати військову частину А0800 нарахувати та виплатити підполковнику ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) різницю між фактично виплаченим грошовим забезпеченням та грошовим забезпеченням, встановленим наказом Міністра оборони України за №707 від 30.12.2007 року, з урахуванням компенсації за втрату частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати у відповідності до вимог постанови КМУ від 21 лютого 2001 року №159, починаючи з 05 грудня 2011 року.

В іншій частині вимог відмовити.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя А.Г.Федусик

18 січня 2013 року

.