Постанова № 28738763, 21.01.2013, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 1570/7175/2012

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2013 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Федусик А.Г.,

при секретарі - Пальоной І.М.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Одесі справу за адміністративним позовом Приватного підприємства «Фудсі» до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 08.10.2012 року №0001592201 та №0001602201, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач (далі ПП) звернувся до суду з позовом мотивуючи його тим, що в період з 21.09.2012 року по 27.09.2012 року ДПІ у Суворовському районі м.Одеси (далі ДПІ) була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ПП з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ «Донбас Інвест ВН» за період квітень 2012 року. За результатами перевірки відповідачем був складений акт №2378/22-3/33424078 від 26.09.2012 року, яким встановлено порушення ПП п.138.1, п.138.2, п.138.4 ст.138 Податкового Кодексу України (далі ПК), що виразилося в заниженні податкових зобов’язань з податку на прибуток за півріччя 2012 року на загальну суму 54739,65 грн., та п.198.1 ст.198, п.201.1 ст.201, п.201.2 ст.201 ПК, що виразилося в завищенні податкового кредиту в податкових деклараціях за квітень 2012 року на суму 52133 грн.. На підставі цього акту ДПІ були прийняті податкові повідомлення-рішення від 08.10.2012 року №0001602201, яким ПП збільшено суму грошового зобов’язання по ПДВ в розмірі 65166,25 грн., в тому числі 52133 грн. за основним платежем та 13033,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, та від 08.10.2012 року №0001592201, яким ПП збільшено суму грошового зобов’язання з податку на прибуток у розмірі 68425,00 грн., в тому числі 54740 грн. за основним платежем та 13685 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями. Позивач вважає вказані рішення протиправними, оскільки вони не ґрунтуються на нормах права та не відповідають дійсним обставинам справи. Зазначене стало підставою для звернення до суду з цим позовом, в якому позивач просив суд визнати протиправними та скасувати спірні податкові повідомлення-рішення в повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги з підстав, викладених у позові (а.с. 3-6).

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову з підстав, викладених у письмових запереченнях (а.с. 47-48).

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши та проаналізувавши надані докази, розглянувши справу в межах заявлений вимог, суд встановив наступне.

ПП зареєстроване 21.02.2005 року та перебуває на обліку в ДПІ як платник податків.

В період з 21.09.2012 року по 27.09.2012 року ДПІ у Суворовському районі м.Одеси (далі ДПІ) була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ПП з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Донбас Інвест ВН» за період квітень 2012 року.

За результатами перевірки відповідачем був складений акт №2378/22-3/33424078 від 26.09.2012 року, яким встановлено порушення ПП п.138.1, п.138.2, п.138.4 ст.138 ПК, що виразилося в заниженні податкових зобов’язань з податку на прибуток за півріччя 2012 року на загальну суму 54739,65 грн., та п.198.1 ст.198, п.201.1 ст.201, п.201.2 ст.201 ПК, що виразилося в завищенні податкового кредиту в податкових деклараціях за квітень 2012 року на суму 52133 грн. (а.с.23-28).

Такі висновки обґрунтовано тим, що позивачем у першому півріччі 2012 року включено до складу валових витрати по взаємовідносинам з ТОВ «Донбас Інвест ВН» на загальну суму 260665 грн., та у квітні 2012 року включено ПДВ по цим операціям в сумі 52133 грн. до складу податкового кредиту. Разом з тим, в ході проведення перевірки вказаного підприємства було встановлено, що взаємовідносини між ПП та ТОВ «Донбас Інвест ВН» мають безтоварний характер, що свідчить про укладання між ними угод без наміру настання юридичних наслідків, у зв’язку з чим, згідно з ст.203, ст.215, ст.228 ЦК України угоди з ТОВ «Донбас Інвест ВН» є нікчемними, а тому ПП не мало право відносити витрати по цим правовідносинам до складу валових та ПДВ по цим операціям до свого податкового кредиту у перевіряємому періоді.

На підставі цього акту ДПІ були прийняті податкові повідомлення-рішення 08.10.2012 року №0001602201, яким ПП збільшено грошове зобов’язання по ПДВ в розмірі 65166,25 грн., в тому числі 52133 грн. за основним платежем та 13033,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, та від 08.10.2012 року №0001592201, яким ПП збільшено грошове зобов’язання з податку на прибуток у розмірі 68425,00 грн., в тому числі 54740 грн. за основним платежем та 13685 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 19).

Суд вважає необґрунтованими вказані вище висновки ДПІ та протиправними спірні податкові повідомлення-рішення з наступних підстав.

Так, в судовому засіданні встановлено, що у перевіряємому періоді ПП уклало 17.01.2012 року договір поставки №170103 з ТОВ «Донбас Інвест ВН», відповідно до якого останнє прийняло на себе обов’язок поставити позивачу товар (рибу), а ПП зобов’язалося прийняти та оплатити цей товар (а.с. 30-31).

На виконання вказаного договору ТОВ «Донбас Інвест ВН» поставило ПП передбачені ним товари, а позивач оплатив вартість цих товарів, що підтверджується видатковими та податковими накладними, товарно-транспортними накладними та банківськими виписками (а.с.7-18).

Відповідно до п.138.1 ст.138 ПК витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті;

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно п.138.2. ст.138 ПК витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.138.4 цієї статті витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Згідно п.138.6 цієї статті собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

З аналізу вказаних норм вбачається, що до складу валових можуть бути віднесені будь-які витрати, здійснені (нараховані) як компенсація за отримані платником товари (послуги), пов’язані з його господарською діяльністю.

На підставі зазначених норм витрати по оплаті отриманих від ТОВ «Донбас Інвест ВН» товарів були включені ПП до складу валових витрат у перевіряємому періоді, що не оспорювалося представником відповідача та підтверджується актом перевірки.

Крім цього, за наслідками цих господарських операцій вказаний контрагент видав на адресу ПП податкові накладні, які були включені ним у податкову звітність з ПДВ у перевіряємому періоді (а.с.13-15).

При цьому, в ході розгляду справи відповідачем не було надано суду доказів визнання вказаних податкових накладних недійсними.

Згідно ст.183.1 ПК будь-яка особа, що підлягає обов'язковій реєстрації чи прийняла рішення про добровільну реєстрацію як платника податку, подає до органу державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) реєстраційну заяву.

Позивач та його контрагент ТОВ «Донбас Інвест ВН»» на момент здійснення вказаних господарських операцій були платниками ПДВ, що не оспорював в судовому засіданні представник відповідача.

Відповідно до ст.198.1 ПК право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п.4 ст.198.2 цього Кодексу, датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Згідно ст.198.6 цього Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, відповідно до зазначених норм, з моменту отримання товару, оплати коштів за нього та отримання ПП податкових накладних від ТОВ «Донбас Інвест ВН» у позивача виникло право на віднесення ПДВ по цим операціям до складу свого податкового кредиту.

З акту перевірки вбачається, що його висновки щодо безпідставного включення ТОВ витрат по операціям з ТОВ «Донбас Інвест ВН» до складу валових та ПДВ по цим операціям до складу податкового кредиту ґрунтуються на тому, що за отриманою від ДПІ у Будьонівському районі м.Донецька інформацією ТОВ «Донбас Інвест ВН» не знаходиться за місцем реєстрації, у підприємства відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні виробничі потужності, транспортні засоби, що свідчить про укладення вказаної угоди з ПП без мети настання реальних правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином, у зв’язку з чим ця угода є нікчемною.

В ході розгляду справи відповідачем не було надано суду жодного доказу на підтвердження таких висновків та існування вказаних обставин.

Разом з тим, відповідно до ст.234 ЦК України укладання угоди без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином, є ознакою фіктивного правочину, який не є нікчемним, а відповідно до цієї статті такий правочин може бути визнаний недійсним лише в судовому порядку, а податкові органи такими повноваженнями діючим законодавством не наділені.

В ході розгляду справи відповідачем не було надано суду доказів щодо визнання угоди між ПП та ТОВ «Донбас Інвест ВН» у встановленому законом порядку недійсною, а відсутність ознак фіктивності цього правочину та товарність вказаних правовідносин ПП з ТОВ «Донбас Інвест ВН» підтверджується як зазначеними вище первинними документами, так і іншими матеріалами справи, а саме довіреністю на отримання товару, а також ветеринарними свідоцтвами на вказаний товар, виданими органами державного ветеринарного контролю – структурними підрозділами Державного комітету ветеринарної медицини України, якими цей товар було оглянуто у зв’язку з його перевезенням на адресу ПП (а.с. 20-22, 33).

Таким чином суд вважає необґрунтованими висновки ДПІ щодо протиправного включення позивачем витрат по операціям з ТОВ «Донбас Інвест ВН» до складу валових та ПДВ по цим операціям, у зв’язку з чим і рішення ДПІ про донарахування позивачу податкових зобов’язань по податку на прибуток та по ПДВ по цим операціям є безпідставними.

Згідно зі ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації.

З аналізу вказаної правової норми випливає, що рішення, дії чи бездіяльність державного органу, органу місцевого самоврядування повинні бути прийняті чи здійснені в межах компетенції відповідного органу та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, не порушувати інтересів держави, прав та інтересів фізичних та юридичних осіб, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), відповідати вимогам діючого законодавства.

З урахуванням зазначеного, на підставі встановлених в судовому засіданні фактів, суд приходить до висновку, що приймаючи податкові повідомлення-рішення 08.10.2012 року №0001602201, яким ПП збільшено грошове зобов’язання по ПДВ в розмірі 65166,25 грн., в тому числі 52133 грн. за основним платежем та 13033,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, та від 08.10.2012року №0001592201, яким ПП збільшено грошове зобов’язання з податку на прибуток у розмірі 68425,00 грн., в тому числі 54740 грн. за основним платежем та 13685 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, у зв’язку з чим позовні вимоги ПП про визнання протиправними та скасування цих рішень підлягають задоволенню в повному обсязі.

При цьому суд не приймає до уваги посилання відповідача на акт перевірки ТОВ «Донбас Інвест ВН» від 14.08.2012 року №340/15-211/35204840 (а.с.52-55), оскільки вказаний акт не є безумовним доказом безтоварності операцій позивача з вказаним контрагентом та не спростовує висновку суду щодо правомірності вказаного правочину.

Також суд не приймає до уваги посилання відповідача на те, що податкові накладні від імені ТОВ «Донбас Інвест ВН» були підписані неповноважною особою, оскільки ця обставина не була підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень та і взагалі не була предметом дослідження в ході проведення спірної перевірки ПП.

Також є безпідставними посилання ДПІ в акті перевірки на порушення порядку заповнення податкових накладених ТОВ «Донбас Інвест ВН», що виразилося у відображенні в цих накладних недостовірних відомостей щодо місця розташування цього підприємства, оскільки вказані податкові накладні були складені у квітні 2012 року, а відсутність ТОВ «Донбас Інвест ВН» за юридичною адресою була встановлена, як зазначено в акті про неможливість проведення зустрічної звірки від 14.08.2012 року, 02.07.2012 року, тобто значно пізніше оформлення вказаних податкових накладних (а.с. 52).

Інших, заслуговуючих на увагу суду доказів правомірності прийняття вказаних податкових повідомлень-рішень в ході розгляду справи відповідачем надано не було.

Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході розгляду справи позивач довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач не надав суду належних доказів на підтвердження своїх заперечень проти позову.

Крім цього, відповідно до ст.94 КАС України суд вважає необхідним стягнути з Державного бюджету України на користь ПП сплачений ним судовий збір в розмірі 1336 грн..

На підставі викладеного, керуючись ст.19 Конституції України, Податковим Кодексом України, ЦК України, Законом України «Про державну податкову службу в Україні», ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 69-70, 71, 86, 94, 159-163 КАС України, суд –

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов Приватного підприємства «Фудсі» задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Суворовському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби від 08.10.2012 року №0001602201, яким Приватному підприємству «Фудсі» збільшено грошове зобов’язання по ПДВ в розмірі 65166,25 грн., в тому числі 52133 грн. за основним платежем та 13033,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, та від 08.10.2012 року №0001592201, яким Приватному підприємству «Фудсі» збільшено грошове зобов’язання з податку на прибуток у розмірі 68425,00 грн., в тому числі 54740 грн. за основним платежем та 13685 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Стягнути з Державного бюджету України через Головне управління державної казначейської служби України в Одеській області на користь Приватного підприємства «Фудсі» суму сплаченого судового збору в розмірі 1336 грн..

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя А.Г.Федусик

21 січня 2013 року

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Суворовському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби від 08.10.2012 року №0001602201, яким Приватному підприємству «Фудсі» збільшено грошове зобов’язання по ПДВ в розмірі 65166,25 грн., в тому числі 52133 грн. за основним платежем та 13033,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, та від 08.10.2012 року №0001592201, яким Приватному підприємству «Фудсі» збільшено грошове зобов’язання з податку на прибуток у розмірі 68425,00 грн., в тому числі 54740 грн. за основним платежем та 13685 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Стягнути з Державного бюджету України через Головне управління державної казначейської служби України в Одеській області на користь Приватного підприємства «Фудсі» суму сплаченого судового збору в розмірі 1336 грн..

.