Постанова № 28738751, 10.01.2013, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 січня 2013 р. № 13004/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Заічко О.В.,

при секретарі судового засідання - Демченко В.В.,

за участю представників сторін :

позивача - Гайдаєнко І.С.,

відповідача - Ємець О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом

Державного підприємства "Теплоелектроцентраль - 2 "Есхар" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові Державної податкової служби України про скасування податкового повідомлення-рішення ,

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, Державне підприємство "Теплоелектроцентраль - 2 "Есхар" з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові Державної податкової служби України, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача № 0000310043 від 04.09.2012 року про збільшення суми грошового зобов"язання з податку на прибуток у сумі 34458,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у сумі 17229,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що висновки СДПІ ВПП у м. Харкові ДПС, викладені в акті перевірки, не відповідають наданим на перевірку документам та вимогам діючого законодавства, а в діях ДП "Теплоелектроцентраль - 2 "Есхар" відсутні порушення п.135.1, п.п. 135.5.14, п. 135.5 ст. 135, п. 137.16 ст. 137 Податкового кодексу України. За таких обставин, прийняте відповідачем не підставі висновків акту перевірки податкове повідомлення-рішення № 0000310043 від 04.09.2012 року, яким підприємству збільшено суму грошового зобов"язання з податку на прибуток на загальну суму 51687,00 грн., з яких 34458,00 грн. - основний платіж та 17229,00 грн. - штрафних (фінансових) санкцій, є протиправним та таким, що підлягає скасуванню. Крім того, просив стягнути з відповідача на користь ДП "Теплоелектроцентраль - 2 "Есхар" судовий збір в сумі 516,87 грн.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав доводи позовної заяви, просив позов задовольнити в повному обсязі посилаючись на зміст обґрунтувань адміністративного позову та наявні матеріали справи.

Представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечував в повному обсязі, зазначивши, що податкове повідомлення-рішення СДПІ у місті Харкові Державної податкової служби України № 0000310043 від 04.09.2012 року, винесене у відповідності до вимог законодавства. В обґрунтування своєї позиції посилався на зміст заперечень проти адміністративного позову, в яких зазначив, що платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. В акті перевірки від 28.08.2012р. №349/43-1/30034023 встановлено, що при ремонті господарським способом та демонтажі основних засобів у 1 кварталі 2012 року на підприємстві утворились ТМЦ, які можуть бути використані у господарській діяльності, а також реалізовані, на загальну суму 164083,63 грн., що відображено в бухгалтерському обліку за дебетом 20 рахунку «Виробничі запаси». ДП «Теплоелектроцентраль - 2» «ЕСХАР» в бухгалтерському обліку самостійно визнано доходи від оприбуткування цих ТМЦ, що відображено бухгалтерською проводкою Д-т 20 К-т 719.

Оскільки судом зібрані докази, що в своїй сукупності повно та всебічно висвітлюють обставини спірних правовідносин, визначене ч. 1 ст. 2 КАС України завдання адміністративного судочинства залишається незмінним при розгляді будь-якої адміністративної справи, в тому числі і справи за позовом до суб'єкта владних повноважень і дотримання вказаного завдання є обов'язковим в силу приписів ч. 2 ст. 19 Конституції України, суд доходить висновку, що адміністративна справа має бути розглянута та вирішена на підставі наявних в ній доказів.

Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи та зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Державне підприємство "Теплоелектроцентраль-2 "Есхар" (далі за текстом - ДП Теплоелектроцентраль-2 "Есхар", позивач) зареєстровано Чугуївською районною державною адміністрацією Харківської області 25.08.1998р., про що видане свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи (а.с. 12). Позивач перебуває на податковому обліку в Спеціалізованій державній податковій інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби (надалі - СДПІ ВПП у м. Харкові ДПС, відповідач). ДП Теплоелектроцентраль-2 "Есхар" зареєстровано платником ПДВ, що зазначено у свідоцтві про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100265820 (а.с. 14).

Відповідачем була проведена позапланова виїзна перевірка Державного підприємства "Теплоелектроцентраль-2 "Есхар" (код ЄДРПОУ 30034023) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість, плати за землю, збору за першу реєстрацію транспортного засобу, податку на доходи фізичних осіб, збору за користування радіочастотним ресурсом України за період з 01.01.2012р. по 30.06.2012р., податку на прибуток підприємств, екологічного податку, плати за користування надрами, збору за спеціальне використання води за період з 01.01.2012р. по 31.03.2012р. та валютного законодавства за період з 01.01.2012р. по 30.06.2012р.

Результати цієї перевірки оформлені актом перевірки № 349/43-1/30034023 від 28.08.2012р. (а.с. 24-46).

Згідно висновків зазначеного акту перевірки податковим органом встановлено, зокрема, порушення з боку ДП Теплоелектроцентраль-2 "Есхар" п. 135.1, пп. 135.5.14 п. 135.5 ст. 135, п. 137.16 ст. 137 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010, в результаті чого, на думку відповідача, підприємством за І квартал 2012 року занижено податок на прибуток у сумі 34458 грн.

ДП "Теплоелектроцентраль-2 "Есхар" не погодилось із вказаним висновком акту перевірки та подало до СДПІ ВПП у м. Харкові ДПС письмові заперечення на акт перевірки (вих. №18-01/736 від 31.08.2012р.). За результатами розгляду заперечень відповідно до листа СДПІ ВПП у м. Харкові ДПС "Про розгляд заперечень" №6790/10/43-015 від 03.09.2012 р. висновки акту залишені без змін.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення - рішення № 0000310043 від 04.09.2012 року, яким підприємству позивача збільшено суму грошового зобов"язання з податку на прибуток на загальну суму 51687,00 грн., з яких 34458,00 грн. - основний платіж та 17229,00 грн. - штрафних (фінансових) санкцій,

Не погодившись із нарахуванням зазначеного грошового зобов'язання, позивач розпочав процедуру адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення № 0000310043 від 04.09.2012 р., подавши скаргу (вих. №21-01/763 від 14.09.2012 р.) до Державної податкової служби у Харківській області (а.с. 56-60).

16.11.2012 року ДП "Теплоелектроцентраль-2 "Есхар" отримало від Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби, рішення про результати розгляду скарги від 12.11.2012 р. №13744/10/10-233, згідно з яким податкове повідомлення-рішення №0000310043 від 04.09.2012 р. залишено без змін, а скарга ДП "Теплоелектроцентраль-2 "Есхар" - без задоволення. (а.с. 61-65).

Підставою для висновків перевіряючих щодо порушення позивачем п. 135.1, пп. 135.5.14 п. 135.5 ст. 135, п. 137.16 ст. 137 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 ПК України стало встановлення того факту, що при ремонті господарським способом та демонтажі основних засобів у 1 кварталі 2012 року на підприємстві утворились ТМЦ, які можуть бути використані у господарській діяльності, а також реалізовані, на загальну суму 164083,63 грн., що відображено в бухгалтерському обліку за дебетом 20 рахунку «Виробничі запаси».

Окрім того, перевіркою встановлено (абз. 4 стор. 6 акту перевірки), що ДП "Теплоелектроцентраль-2 "Есхар" в бухгалтерському обліку визнано доходи від оприбуткування ТМЦ, які утворились у зв'язку з ремонтом основних засобів господарським способом, що відображено бухгалтерською проводкою Д-т 20 К-т 719. Виходячи з того, що Податковим кодексом України не передбачено обмежень щодо віднесення доходів від оприбуткування ТМЦ, які утворились у зв'язку з ремонтом основних засобів господарським способом, до складу доходів, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, СДПІ ВПП м. Харкові ДПС зроблено висновок, що згідно з пп. 135.5.14 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України у разі визнання таких ТМЦ активами у звітному періоді їх вартість включається до складу доходу, що враховується при обчисленні об'єкта оподаткування. Отже, в порушення п. 135.1, пп. 135.5.14 п.135.5 ст. 135, п. 137.16 ст. 137 Податкового кодексу України, підприємством позивача занижено доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, всього у сумі 164084 грн. за 1 квартал 2012 року.

Позивач не погоджується з висновками відповідача, зробленими під час перевірки щодо необхідності включення до складу доходів, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, вартості вищевказаних оприбуткованих товарно-матеріальних цінностей, що є відходами за результатами господарської діяльності позивача, оскільки, Податковий кодекс України не містить спеціальних норм, які регламентують облік товарно-матеріальних цінностей, що утворилися внаслідок ремонту основних засобів, згоряння палива, розпиловки матеріалів. Також і стандарти бухгалтерського обліку не містять вказівок відносно того, як оприбутковувати такі ТМЦ. Лише Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку основних засобів, затверджені наказом Мінфіну від 30.09.2003 р. № 561, що не мають силу нормативно-правового акту, містять рекомендації з оприбуткування матеріалів, проте, отриманих при розбиранні і демонтажу основних засобів, що ліквідуються.

Позивач вважає, що при включенні до складу доходів, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, вартості вищевказаних оприбуткованих товарно-матеріальних цінностей не витримуються критерії визнання доходу відповідно до пп. 14.1.56 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України.

Суд не погоджується із таким твердженням позивача та зазначає наступне.

Відповідно до п. 1.1 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755, зі змінами та доповненнями, Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно до приписів п. 44.1. ст. 44 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755, зі змінами та доповненнями, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Підпунктом 14.1.56 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755, зі змінами та доповненнями, передбачено, що доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Відповідно до п.135.1 ст. 135 Податкового кодексу України, доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Згідно з пп.135.5.14 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України ( яка діяла на час спірних правовідносин), інші доходи включають:

інші доходи платника податку за звітний податковий період.

Відповідно до вимог п. 137.16 ст. 137 Податкового кодексу України, датою отримання інших доходів є дата їх виникнення згідно з положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, якщо інше не передбачено нормами цього розділу.

Відповідно до Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій 20 "Виробничі запаси", від 30.11.1999 № 291, зі змінами та доповненнями, зазначено, що Рахунок 20 "Виробничі запаси" призначено для узагальнення інформації про наявність і рух належних підприємству запасів сировини і матеріалів (у тому числі сировина й матеріали, які є в дорозі та в переробці), будівельних матеріалів, запасних частин, матеріалів сільськогосподарського призначення, палива, тари й тарних матеріалів, відходів основного виробництва.

За дебетом рахунку 20 "Виробничі запаси" відображаються надходження запасів на підприємство, їх дооцінка, за кредитом - витрачання на виробництво (експлуатацію, будівництво), переробку, відпуск (передачу) на сторону, уцінка тощо.

Рахунок 20 має такі субрахунки: 201 "Сировина й матеріали"; 202 "Купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби"; 203 "Паливо"; 204 "Тара й тарні матеріали"; 205 "Будівельні матеріали"; 206 "Матеріали, передані в переробку"; 207 "Запасні частини"; 208 "Матеріали сільськогосподарського призначення"; 209 "Інші матеріали".

Доходи, що не враховуються для визначення об'єкта оподаткування визначені статтею 136 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755, зі змінами та доповненнями.

Судовим розглядом встановлено, що жодним пунктом зазначеної норми, доходи, отримані позивачем у І кварталі 2012 року внаслідок ремонту основних засобів, згоряння палива, розпиловки матеріалів, не підпадають під дію зазначеної норми законодавства.

Відповідно до пп. 14.1.36, п. 14.1 ст. 14 ПК України зазначено, що господарська діяльність -діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Суд не погоджується з твердженнями позивача щодо того, що отримання (надходження) доходу має місце лише при подальшій їх продажу ДП "Теплоелектроцентраль-2 "Есхар" таких товарно-матеріальних цінностей, внаслідок чого виникає зобов'язання віднести їх вартість до складу доходів, що враховуються при визначенні об"єкта оподаткування (що було зроблено позивачем при частковій реалізації цих ТМЦ у 1 кварталі 2012 року), на підставі прямої норми Податкового кодексу України.

Стосовно оприбуткування та продажу ТМЦ, отриманих при ліквідації основних засобів суд зазначає наступне.

Відповідно до пп. 146.16 ст. 146 Податкового кодексу України, у разі ліквідації основних засобів за рішенням платника податку або в разі якщо з незалежних від платника податку обставин основні засоби (їх частина) зруйновані, викрадені чи підлягають ліквідації, або платник податку змушений відмовитися від використання таких основних засобів внаслідок загрози чи неминучості їх заміни, руйнування або ліквідації, платник податку у звітному періоді, в якому виникають обставини, збільшує витрати на суму вартості, яка амортизується, за вирахуванням сум накопиченої амортизації окремого об'єкта, основних засобів.

Враховуючи викладене, оскільки у випадку ліквідації основних засобів підприємство отримує товарно-матеріальні цінності (ТМЦ), які можуть бути використані у господарській діяльності, а також реалізовані, тому відповідно до пп.135.5.14, п. 135.5 ст. 135 Податкового Кодексу ( яка діяла на час спірних правовідносин), у звітному періоді визнання таких ТМЦ активами, їх вартість включається до складу доходу, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування.

У разі реалізації ТМЦ, отриманих в результаті ліквідації основних засобів, їх вартість, за якою вони раніше визнавались активом, включається до складу витрат відповідно до п.п. 138.8 ст.138 Кодексу як прямі матеріальні витрати. Одночасно за датою переходу покупцеві права власності на такі ТМЦ до складу доходу, що враховується при обчисленні об'єкта оподаткування, включається вартість таких ТМЦ, за якою вони продаються (пп. 135.4.1 п. 135.4 ст. 135, п. 137 ст. 137 Кодексу.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).

Згідно до ч. 2 ст. 71 КАСУ України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок, щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно наведених вимог, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, надав до суду достатні докази в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і довів правомірність винесеного оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 04.09.2012 року № 0000310043.

З наявних у справі документів витікає, що у спірних правовідносинах відповідач забезпечив дотримання вимог ч.3 ст.2 КАС України, оскільки діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Факт порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача судом не встановлено, матеріалами справи не підтверджено, а відтак в задоволенні позовних вимог Державному підприємству "Теплоелектроцентраль - 2 "Есхар" належить відмовити.

На підставі викладеного та враховуючи відсутність підстав для задоволення позовних вимог, витрати пов'язані з розглядом справи, згідно положень статті 94 КАС України, позивачу не відшкодовуються.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 11, 159, 160-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Державного підприємства "Теплоелектроцентраль - 2 "Есхар" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові Державної податкової служби України про скасування податкового повідомлення-рішення- відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 15.01.2013р.

Суддя Заічко О.В.