Постанова № 28738647, 14.08.2012, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 серпня 2012 р. № 2а-2817/12/1370

Львівський окружний адміністративний суд в складі

головуючого-судді Мартинюка В.Я.

з участю секретаря судового засідання Макар Г.В.

прокурора Турчин І.Я.,

представників сторін:

від позивача Луцик Н.Я.,

від відповідача Зджанська О.М.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові адміністративну справу за позовом прокурора Сокальського району Львівської області в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції (надалі ДПІ) у Сокальському районі Львівської області до Сокальського міського комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства про стягнення податкового боргу,-

в с т а н о в и в :

прокурор Сокальського району Львівської області в інтересах держави в особі ДПІ у Сокальському районі Львівської області звернувся у Львівський окружний адміністративний суд з позовом до Сокальського міського комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства про стягнення податкового боргу в сумі 72653 грн. 00 коп.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач належним чином не виконує вимоги чинного законодавства щодо сплати податкового боргу.

Прокурор просить позов задоволити.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, просить його задоволити.

Відповідач в запереченні на позовну заяву вказує на те, що борг за вказаний у позовній заяві період сплачений, а тому в позові просить відмовити.

Розглянувши подані документи і матеріали, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив таке.

Сокальське міське комунальне підприємство водопровідно-каналізаційного господарства зареєстроване 28.10.2003 року Сокальською районною державною адміністрацією Львівської області, що підтверджується наявним у справі Витягом з державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Як вбачається з позовної заяви податковий борг відповідача становить 72653 грн. 00 коп.

Даний борг виник із заборгованості:

- по сплаті податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 72653 грн. 00 коп., що підтверджується податковою декларацією з податку на додану вартість за січень 2012 року на суму 72653 грн. 00 коп.

У відповідності до підп.16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України (надалі ПК України), платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з підп.14.1.156 п.14.1 ст.14 ПК України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Як передбачено п.57.1 ст.57 ПК України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначеного у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Підпунктом 41.1.1 п.41.1 ст.41 ПК України визначено, що органи державної податкової служби, є контролюючими органами щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Відповідно до п.95.1 і п.95.2 ст.95 ПК України, орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

У відповідності до абз.1 п.95.3 ст.95 ПК України, стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

В матеріалах справи наявна перша податкова вимога за №1/89 від 12.11.2001 року на суму 15145 грн. 62 коп. та друга податкова вимога за №2/230 від 24.12.2001 року на суму 41143 грн. 84 коп., а тому орган державної податкової служби правомірно та у визначені законодавством строки звернувся до суду для здійснення заходів щодо погашення податкового боргу.

Проте, відповідачем долучено до матерілів справи платіжні доручення від 24.02.2012 року за №295 на суму 43824 грн. 08 коп., від 27.02.2012 року за №304 на суму 10312 грн. 65 коп., від 28.02.2012 року за №310 на суму 13833 грн. 93 коп. та від 29.02.2012 року за №317 на суму 4686 грн. 46 коп., якими було сплачено грошове зобов'язання з податку на додану вартість за січень 2012 року.

Як вбачається з письмових пояснень органу державної податкової служби, суми податку на додану вартість, сплачені платником податків згідно з вищенаведених платіжних доручень, були зараховані до сплати боргу з податку на додану вартість за минулі періоди, зокрема, за лютий та березень 2010 року. Дані обставини також підтверджуються зворотним боком облікової картки платника податків та квитанціями про отримання відповідачем декларацій.

Досліджуючи правомірність зарахування органом державної податкової служби сплачених відповідачем платежів в рахунок погашення податкового боргу за минулі періоди, суд виходив з наступних норм чинного законодавства та обставин справи.

У відповідності до вимог абзацу 1 пункту 87.9 ст.87 ПК України, у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Таким чином, з моменту набрання чинності Податковим кодексом України органи державної податкової служби наділені повноваженнями змінювати призначення платежу.

Однак, суд не може залишити поза увагою наступні обставини справи.

Як вбачається з податкових декларацій з податку на додану вартість, підтприємству за відповідні податкові періоди належало сплатити до бюджету відповідні суми податку на додану вартість, зокрема, за лютий 2010 року -55727 грн. 00 коп. та за березень 2010 року на суму 43805 грн. 00 коп.

В матеріалах справи наявні платіжні доручення, в яких платником податків вказано призначення платежу відповідно «ПДВ за лютий 2010 року»на загальну суму 31000 грн. 00 коп. та ««ПДВ за березень 2010 року»на загальну суму 36285 грн. 00 коп., проте органом державної податкової служби було самостійно змінено призначення цих платежів під час перерахування коштів до бюджету, до набрання чинності Податковим кодексом України.

У відповідності до вимог підп.7.1.1 п.7.1 ст. 7 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (чинного на момент виникнення податкового боргу) джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна і немайнових цінностей, випуску цінних паперів, у тому числі корпоративних прав, отримані у позику (кредит), а також з інших джерел з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Таким чином, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

Згідно п.6 ст.7 Закону України «Про Національний банк України»від 20.05.1999 року за №679-ХІV, з наступними змінами та доповненнями, Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів, у тому числі між банками.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року №22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за №377/8976, з наступними змінами та доповненнями, передбачено, що кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції.

Згідно пункту 3.8 даної Інструкції Реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками.

Таким чином, право визначати призначення платежу, відповідно до чинного законодавства України на момент погашення податкових зобов'язань визначених у податкових деклараціях з податку на додану вартість за лютий та березень 2010 року, належало виключно платнику, а тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням підп.16.5.2 п.16.5 ст.16 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.

Отже, податковий борг з податку на додану вартість визначений у деклараціях за лютий та березень 2010 року в розмірі 67285 грн. 00 коп. був сплачений платником податків, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними документами.

А відтак, суд вважає, що оскільки, чинним на момент погашення податкових зобов'язань визначених у податкових деклараціях з податку на додану вартість за лютий та березень 2010 року, законодавством не було передбачено повноважень органу державної податкової служби погашати податковий борг при цьому змінюючи призначення платежу, відповідач без достатніх на те правових підстав, зарахував суму сплачену позивачем в лютому 2012 року в розмірі 67285 грн. 00 коп. в погашення податкового боргу (виник на підставі податкових декларацій з податку на додану вартість за лютий та березень 2010 року), який був сплачений.

З врахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позивачем сплачено суму податкового зобов'язання визначену податковою декларацією з податку на додану вартість за січень 2012 року в розмірі 67285 грн. 00 коп.

Що стосується сплати решти суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість, визначеного в податковій декларації за січень 2012 року, в розмірі 5368 грн. 00 коп., то органом державної податкової служби правомірно, у відповідності до вимог абзацу 1 пункту 87.9 ст.87 ПК України, було зараховано дану суму в рахунок погашення податкового боргу минулих періодів, а тому дана сума залишається несплаченою та підлягає стягненню з відповідача.

Крім того, матеріалами справи не підтверджується відсутність заборгованості відповідача станом на час погашення суми податкового зобов'язання за січень 2012 року.

Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку про обгрунтованість та підставність позовних вимог в частині стягнення з відповідача 5368 грн. 00 коп., а тому в цій частині адміністративний позов слід задовольнити. В іншій частині в задоволенні позову належить відмовити.

Окрім того, суд, у відповідності до вимог ч.2 ст.162 КАС України та п.95.3 ст.95 ПК України, вважає за необхідне зазначити в резолютивній частині постанови про стягнення податкового боргу з рахунків відповідача в частині задоволених позовних вимог.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, зокрема, частин 2 та 4, судові витрати у формі судового збору, з відповідача не належить стягувати.

Керуючись ст.ст. 21, 69, 70, 160-163 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Стягнути з рахунків Сокальського міського комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства (код ЄДРПОУ 20845840), що знаходиться за адресою Львівська область, м.Сокаль, вул.Героїв УПА, 23, в користь Державного бюджету України 5368 грн. 00 коп. податкового боргу.

3. В іншій частині в задоволенні адміністративного позову відмовити.

4. Постанова суду першої інстанції, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

5. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 14 червня 2012 року.

Суддя В.Я.Мартинюк