Постанова № 28738509, 15.01.2013, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 січня 2013 року № 2а-9798/12/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Брильовського Р.М.,

при секретарі Іваськевич С.В.

за участю:

представників позивача - Чупахін І.Р.

представника відповідача - Задорожного І.В.

розглянувши у відкритому судовому з асіданні у місті Львові справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Холдингова компанія «ЕКО-ДІМ» до ДПІ в Личаківському районі м. Львова Львівської області ДПС про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства «Холдингова компанія «ЕКО-ДІМ» до ДПІ в Личаківському районі м. Львова Львівської області ДПС, в якій, з урахування уточнених позовних вимог, позивач просить визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ в Личаківському районі м. Львова Львівської області ДПС №0003372320 від 01.10.2012 року та зобов'язати Державну податкову інспекцію у Личаківському районі м. Львова Львівської області ДПС привести дані обліку та особового рахунку Публічного акціонерного товариства '"Холдингова компанія "ЕКО-ДІМ" у відповідність з даними реєстрів отриманих та виданих податкових накладних в період з 01.12.2011 р. по 29.02.2012 р. та даними податкових декларацій, що були ним подані щодо періоду з 01.12.2011 р. по 29.02.2011 р., вилучивши з системи АС Аудит, програмного продукту «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України», та з інших інформаційних баз органів державної податкової служби дані щодо зменшення податкового зобов'язання Публічного акціонерного товариства '"Холдингова компанія "ЕКО-ДІМ" на суму 667787 грн., в т. ч. грудень 2012 р. в сумі 300434 грн., за січень 2012 р. в сумі 250395 грн., за лютий в сумі 116958 грн. по контрагенту КГІБ "Галичартбуд" та даних щодо зменшення податкового кредиту Публічного акціонерного товариства "Холдингова компанія "ЕКО-ДІМ" на суму 667787 грн.. в тому числі за грудень 2011 р. в сумі 300434 грн., за січень 2012 р. в сумі 250395 грн., за лютий в сумі 116958 грн. по контрагенту ПП "Будівельні матеріали плюс ЛВ" з податку на додану вартість, які були внесені на підставі висновків викладених в акті перевірки № 272/22-10/05393518 про результати позапланової виїзної перевірки Публічного акціонерного Товариства "Холдингова компанія "Еко-Дім" (ПАТ "ХК "Еко-Дім") з питань взаємовідносин з ПП "Екоенергобуд" за період липень- серпень 2010 року, жовтень 2010 року, з ТОВ "Будівельні матеріали плюс ЛВ" за період з 01.11.2011 по 02.07.2012 р.. з ТОВ "Фінансово - Промислова Компанія "Корті" за період з 01.02.2012 р. по 29.02.2012 р.

Позовні вимоги мотивує необґрунтованістю висновку ДПІ про відсутність у контрагентів позивача необхідних умов для відповідної господарської діяльності, а саме основних фондів, транспортних засобів, що свідчить про неможливість самостійно здійснювати фінансово-господарську діяльність. Контрагент був зареєстрований у встановленому порядку та мав свідоцтво платника ПДВ; суми податку підтверджуються належного оформленими податковими накладними. Вважає, що підставою для включення витрат до податкового кредиту є податкова накладна, видана під час виконання підрядних робіт за договорами.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав у повному обсязі з мотивів, зазначених у позовній заяві, просив позов задовольнити.

Представник відповідача позов заперечив з мотивів, зазначених в акті перевірки та запереченні на позов. Вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення таким, що винесене з урахуванням вимог чинного законодавства. Посилається на те, що в ході перевірки встановлена відсутність поставок ТМЦ, робіт, послуг, яка свідчить про укладення договорів на виконання ремонтно-будівельних робіт між ПАТ «ХК «Еко-Дім» і ПП «Будівельні матеріали плюс ЛВ» без мети настання реальних наслідків, отримання безпідставної податкової вимоги, що полягає у заниженні податку на прибуток.

Суд заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши долучені до матеріалів справи письмові докази, оцінивши їх в сукупності виходить з наступного.

ДПІ у Личаківському районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби проведено позапланову виїзну перевірку Публічного акціонерного товариства "Холдингова Компанія «Еко-дім" (ПАТ «ХК «Еко-дім») з питань взаємовідносин з ПП «Екоенергобуд» за період липень-серпень 2010 року жовтень 2010 року, з ПП «Будівельні матеріали плюс ЛВ» за період з 01.12.2011 року по 02.07.2012 року, з ТОВ «Фінансово-Промислова Компанія «Корті» за період з 01.02.2012 року по 29.02.2012 року.

За результатами перевірки, складено акт від 24.09.2012р. №272/22-10/0539351, на підставі якого винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0003372320 від 01.10.2012, згідно з яким публічному акціонерному товариству "Холдингова компанія "ЕКО-ДІМ" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: "податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 289938,00 гри. (двісті вісімдесят дев'ять тисяч дев'ятсот тридцять вісім гривень 00 коп.), в тому числі: 193292,00 грн. (сто дев'яносто три тисячі двісті дев'яносто дві гривні 00 копійок) за основним платежем та 96646,00 грн. (дев'яносто шість тисяч шістсот сорок шість гривень 00 копійок) за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Згідно з висновками акта перевірки встановлено такі порушення: п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.4 , п. 198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України (із змінами та доповненнями) ПАТ «ХК «Еко - Дім» завищено податковий кредит всього в сумі завищено податковий кредит всього в сумі 861079 грн., в тому числі за грудень 2011 р. в сумі 493726 грн., за січень 2012 р. в сумі 250395 грн., за лютий в сумі 116958 грн. та занижено податок на додану вартість за грудень 2011 р. в сумі 193292 грн.; п.185.1 ст. 186.1, п. 187.1, 188.1 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2756-УІ , ПАТ «ХК «Еко - Дім» завищено податкові зобов'язання в частині реалізованих робіт (послуг) отриманих від ПП «Будівельні матеріали плюс ЛВ», всього в сумі 667787 грн., в т. ч. грудень 2012 р. в сумі 300434 грн., за січень 2012 р. в сумі 250395 грн., за лютий в сумі 116958 грн.; п.п.14.1.27, п.п. 14.1.202, п.п.14.1.203 п.14.1 ст.14, п.п.138.1.1 п.138.1, п.138.2, п.п.138.8.1 п.138.8 ст.138, п.п.139.1.1. п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України від 02.12.20 1 0р. №2755-УІ(із змінами і доповненнями), ПАТ «ХК «Еко - Дім» завищено витрати (витрати) по розрахунках з ПП "Будівельні матеріали плюс ЛВ" всього в сумі всього в сумі 4305397 грн., в тому числі за IV квартал 2011 року в сумі 2468631 грн., І кв. 2012 р. в сумі 1836766 грн. та відповідно в складі доходів (р. 02 декларації з податку на прибуток "Дохід від операційної діяльності"), всього в сумі 4305397 грн., в тому числі за IV квартал 2011 року в сумі 2468631 грн., І кв. 2012 р. в сумі 1836766 грн.; п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.135.1 п.135.2, п.п.135.4.1 п.135.4 ст.135, п.137.1 ст.137 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-УІ (із змінами та доповненнями), ПАТ «ХК «Еко - Дім» зайво включено до складу валового доходу (доходу), суми продажу БМР всього в сумі всього в сумі 4305397 грн., в тому числі за IV квартал 2011 року в сумі 2468631 грн., І кв. 2012 р. в сумі 1836766 грн.

Судом встановлено, що між позивачем (підрядником) та ПП «Будівельні матеріали плюс ЛВ» ( субпідрядник) укладено ряд договорів, зокрема договір від 01.12.2011 року №12-12, відповідно до умов якого підрядник доручає, а субпідрядник зобов'язується своїми або залученими силами і засобами здійснити на умовах цього договору виконання робіт по виготовленню арматурних сіток каркасів, влаштування і розбиранню опалубки перекриття та колон, прокладання трубопроводів з поліетеленових труб на об'єкті багатоквартирний житловий будинок з вбудовано прибудованими приміщеннями на вул. Перфецького, 2а в м. Львові; договір від 01.12.2011 року №14-12, відповідно до умов якого підрядник доручає, а субпідрядник зобов'язується своїми або залученими силами і засобами здійснити на умовах цього договору виконання робіт по виготовленню арматурних сіток каркасів, влаштування і розбиранню опалубки перекрить та колон на будівництві багатоквартирного житлового будинку на пр. Червоної Калини на території громадського центру «Сихів» у м. Львові; договір від 01.12.2011 року №15-12, відповідно до умов якого підрядник доручає, а субпідрядник зобов'язується своїми або залученими силами і засобами здійснити на умовах цього договору виконання робіт по виготовленню арматурних сіток каркасів, влаштування і розбиранню опалубки перекрить та колон на будівництві багатоквартирного житлового будинку з вбудовано прибудованими громадськими приміщеннями на вул. Варшавській, 191-193 в м. Львові.

На виконання умов договорів позивачем представлено довідки про вартість виконаних робіт та витрат та акти приймання виконаних робіт за грудень 2011 р. згідно договору від 01.12.11 р. № 12-12 на загальну суму 642870,0 грн., в т. ч. ПДВ 107145 грн., за грудень 2011 р. згідно договору від 01.12.11 р. №14-12 на загальну суму 1159737,6 грн., в т. ч. ПДВ193289,6 грн., за грудень 2011 р. від 01.12.11 р. згідно договору №15-12 на суму 1159749,6 грн., в т. ч. ПДВ 193291,6 грн.

Також виконання вищевказаних договорів позивач обґрунтовує виданими ПП «Будівельні матеріали плюс ЛВ» податковими накладними №53 від 29.12.2011 р. на загальну суму 642870 грн., в т. ч. ПДВ 107145 грн.; №52 від 29.12.11 на загальну суму 1159749,6 грн., в т. ч. ПДВ 193291,6 грн.; №54 від 29.12.11 на загальну суму 1159737,76 грн., в т. ч. ПДВ 193289,63 грн.;

До матеріалів справи позивачем долучено копії платіжних доручень: №9360 від 04.01.2012 року на суму 446197,20 грн., №9361 від 04.01.2012 року на суму 453802,00 грн., №9411 від 05.01.2012 року на суму 300000,00 грн., №9439 від 10.01.2012 року на суму 19672,80 грн., №9440 від 10.01.2012 року на суму 297572,40 грн., №9438 від 10.01.2012 року на суму 405934,80 грн., №9454 від 11.01.2012 року на суму 82177,20 грн., відповідно до яких, як він стверджує, оплатив ПП «Будівельні матеріали плюс ЛВ» виконані ним роботи шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок останнього.

В ході перевірки позивача податковий орган використав акт перевірки ПП «Будівельні матеріали плюс ЛВ» (акт ДПІ у Сихівському районі м. Львова від 07.07.2012 року №953/22-20/37741019 «Про результати позапланової виїзної перевірки ПП «Будівельні матеріали плюс ЛВ» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.12.2011 року по 02.07.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.12.2011 року по 02.07.2012 року»), згідно з яким встановлено, що основним постачальником ПП «Будівельні матеріали плюс ЛВ» за період з 01.12.2011 року по 30.04.2012 року було ПП «Промекспо».

ДПІ у Личаківському районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби використано акт ДПІ у Сихівському районі м. Львова від 07.07.2012р. №949/22-20/3545443 «Про результати позапланової виїзної перевірки ПП «Промекспо» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.12.2010 року по 02.07.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.12.2010 року по 02.07.2012 року».

Перевіркою встановлено відсутність ведення господарської діяльності ПП «Промекспо» за період з 01.12.2010 року по 02.07.2012 року в частині відсутності придбання товарів (робіт, послуг), тобто неправомірність формування податкового кредиту та відсутність об'єкта оподаткуванням податком на додану вартість в частині формування податкових зобов'язань за вказаний період.

Окрім того, аналізом даних Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість в розрізі контрагентів на рівні ДПА України встановлено, що основними постачальниками ПП «Промекспо» є ТзОВ «Номакон» є ТзОВ «Номакон», ТзОВ «Укрсервісгруп» є ТзОВ «Укрсервісгруп», ТзОВ «Піон+».

Таким чином, при перевірці ПП «Будівельні матеріали плюс ЛВ» за період з 01.12.2011 року по 02.07.2012 року не доведена реальність операцій, не підтверджується реальність часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, виробничо - складських приміщень та іншого майна (технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і (транспортних засобів), які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності.

Наведене, на думку відповідача, підтверджує, що у ПП «Будівельні матеріали плюс ЛВ» відсутні виробничі потужності, основні фонди, складські приміщення, транспортні засоби, відсутня достатня кількість штатних працівників та фахівців, які б приймали участь у здійсненні господарської діяльності між цими підприємствами та постачальниками.

Враховуючи зазначені обставини, ДПІ у Личаківському районі м. Львова дійшла висновку, що господарські операції між ПАТ «ХК «Еко - Дім» та ПП «Будівельні матеріали плюс ЛВ» є безтоварними, а правочини між ними - нікчемними, спрямованими на заниження сплати податків на прибуток та на додану вартість.

Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ст.67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва-підприємцями.

Господарською діяльністю в розумінні п. 14.1.36. ст. 14 ПК України є діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до пп. 134.1.1. п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Підпунктом 14.1.27 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно п. 138.4. ст.138 Податкового кодексу України, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до п.п. 138.2. ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.

За приписами п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Пунктом 188.1. ст. 188 ПК України встановлено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів, і збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку).

Згідно п. 198.1. ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п. 198.2. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.3. ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності до п. 198.4. ст. 198 ПК України якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Згідно п. 198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, до складу податкового кредиту відноситься лише ті суми витрат платника податку, які фактично понесені на придбання товарів (робіт, послуг) для подальшого використання їх у власній господарській діяльності.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди (бюджетного відшкодування з бюджету) є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди (отримання бюджетного відшкодування сум ПДВ платником) можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для цього виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

- відсутність первинних документів обліку.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг)) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Позивач доводить господарські операції з ПП «Будівельні матеріали плюс ЛВ» договорами на виконання підрядних робіт, податковими накладними, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг). Суд вважає, що зазначені документи в сукупності та кожен зокрема не є допустимими доказами господарських операцій, які у них зафіксовані.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відтак, господарські операції повинні підтверджуватися належними первинними документами і лише ті документи, які відповідають зазначеним вище вимогам, можуть бути визнані допустимими засобами доказування відповідної господарської операції. У протилежному випадку є обґрунтовані підстави для висновку про відсутність самої господарської операції.

Дані податкової звітності та інформація з інших, зокрема наявні матеріали перевірок вищезазначених контрагентів іншими ДПІ, свідчать про відсутність у вищезазначеного постачальника ПАТ «ХК» Еко-Дім» - будь-яких трудових ресурсів, власних виробничих, складських, торгових приміщень, устаткування та транспортних засобів необхідних для надання послуг будівництва.

Враховуючи те, що господарські операції ПАТ' «ХК» Еко-Дім» з ПП «Будівельні матеріали плюс ЛВ» не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо - складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів, що вказує про неможливість фактичного здійснення господарської діяльності між підприємствами; встановлено проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операцій здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту.

Таким чином, суд приходить до висновку про фіктивний характер господарських операцій між позивачем та ПП «Будівельні матеріали плюс ЛВ», тому такі правочини відповідно до частини 1 статті 208 ГК України Судом визнаються недійсними як такі, що завідомо суперечать інтересам держави і суспільства. Водночас зазначені правочини порушують публічний порядок, у зв'язку з чим є нікчемними згідно зі статтею 228 ЦК України.

Оцінюючи зазначені обставини в сукупності, Суд дійшов висновку, що реального виконання робіт (надання послуг) та поставки товарів за договорами, укладеним між ПАТ «ХК» Еко-Дім» та ПП «Будівельні матеріали плюс ЛВ» не було. Встановлення справжнього виконавця робіт та постачальника товару виходить за межі предмету доказування, оскільки не впливає на вирішення спору по суті. Таким чином, господарські операції з цією юридичною особою є фіктивними, а тому первинні документи, якими оформлено виконання цих операцій, містять недостовірну інформацію і не можуть вважатися первинними документами.

Наявність у позивача лише документів, які відповідно до вищевказаних законів необхідні для віднесення певних сум до складу валових витрат та податкового кредиту, зокрема, виданих постачальниками та виконавцями податкових накладних, актів приймання виконаних робіт (наданих послуг), самі по собі не є підставою для їх включення до складу валових витрат та податкового кредиту, якщо Судом встановлено, що господарських правовідносин у дійсності не було.

Відсутність судових рішень про визнання недійсними договорів між позивачем та його контрагентами сама по собі не свідчить про реальність виконання цих договорів зазначеними суб'єктами. Укладення договору не є доказом його виконання. Відтак, установлення факту недійсності цивільно-правового договору, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення податковим органом зобов'язань платнику податків у разі, якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції.

Суд відхиляє покликання позивача на відсутність правових підстав для визнання договорів між ПАТ «ХК» Еко-Дім» та ПП «Будівельні матеріали плюс ЛВ» недійсними (нікчемними). Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, що здійснює контрольні функції, має право давати оцінку документам, які ним досліджувалися, і може робити висновки щодо їх дійсності чи недійсності. Водночас, ці висновки не є обов'язкові для суду, що розглядає справу.

Враховуючи наведене, висновок податкового органу про неправомірне включення ПАТ «ХК» Еко-Дім» до складу валових витрат та податкового кредиту сум, сплачених ПП «Будівельні матеріали плюс ЛВ» є обґрунтованим.

Суд бере до уваги будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо), які мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Оцінюючи рішення відповідача на відповідність ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає, що воно було прийняте на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України; з урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та неупереджено. За таких обставин суд вважає, що вимоги є необґрунтованими, а у позові слід відмовити повністю.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України відшкодування судових витрат позивачеві, якому відмовлено у позові не передбачено.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-14, 23, 69, 70, 86, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України,-

ПОСТАНОВИВ:

В задоволені позову відмовити.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Суддя Р.М. Брильовський

Повний текст постанови виготовлений 21.01.2013 року.