Постанова № 28738507, 11.01.2013, Луганський окружний адміністративний суд

8.2.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 січня 2013 року Справа № 2а/1270/9780/2012

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Мазура Ю.Ю.,

при секретарі: Лушниковій О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луганську адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Луганськ - Лада» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень - рішень за №0002282310 від 28 листопада 2012 року на загальну суму 31251,25 грн. та №0002272310 від 28 листопада 2012 року на загальну суму 25001,25 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

07 грудня 2012 року Публічне акціонерне товариство «Луганськ - Лада» (далі - позивач) звернулось з вказаним позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби (далі - відповідач) про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень - рішень за №0002282310 від 28 листопада 2012 року на загальну суму 31251,25 грн. та №0002272310 від 28 листопада 2012 року на загальну суму 25001,25 грн., в обґрунтування якого зазначив наступне.

Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби було проведено документальну невиїзну позапланову перевірку Публічного акціонерного товариства «Луганськ - Лада» з питань дотримання вимог податкового законодавства під час придбання товарів у ТОВ «Агма-ЛТД» за грудень 2010 року. За результатами проведеної перевірки, ДПІ складено акт перевірки від 19.11.2012 року №2245/22/13382368.

У відповідності до акту перевірки від 19.11.2012 року №2245/22/13382368 зазначається, що позивач в ході ведення власної фінансово - господарської діяльності мав взаємовідносини з ТОВ «Агма-ЛТД». За результатами перевірки встановлено, що операції з оприбуткування, приймання - передачі товарів не проводились, та як у ході перевірки не виявлено фактів передачі товарів від ТОВ «Агма-ЛТД» до позивача.

За результатами проведеної перевірки ДПІ було винесено податкове повідомлення - рішення за №0002282310 від 28 листопада 2012 року на загальну суму 31251,25 грн., та №0002272310 від 28 листопада 2012 року на загальну суму 25001,25 грн.

Позивач вважає, що висновки, викладені в акті перевірки, та на підставі яких винесено податкові повідомлення - рішення, прямо суперечать нормам чинного законодавства і нормативно - правовим актам з питань порядку нарахування та сплати ПДВ та не відповідають реальному стану речей, перевірка проведена необ'єктивно, не враховані всі обставини здійснення господарської діяльності, не в повній мірі досліджені документи податкового та бухгалтерського обліку ПАТ «Луганськ - Лада».

На підставі викладеного, позивач просив визнати незаконними та скасувати податкове повідомлення - рішення за №0002282310 від 28 листопада 2012 року на загальну суму 31251,25 грн. та №0002272310 від 28 листопада 2012 року на загальну суму 25001,25 грн.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеним у адміністративному позові, просив суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, надав пояснення, аналогічні викладеним у письмових запереченнях проти адміністративного позову (а.с.36-39), просив в задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

Заслухавши пояснення з'явившихся осіб, дослідивши матеріали справи та надані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги, виходячи з наступного.

Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог частини 3 статті 2 КАС України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно із частиною 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 71 КАС України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (далі - ПК України) встановлено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Відповідно до п.п. 75.1.2 п. 75.1 статті 75 ПК України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Підпунктом 78.1.4, п.78.1 ст. 78 ПК України встановлено, що документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється, якщо виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту.

Пунктом 78.4 ст. 78 ПК України встановлено, що про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено у судовому засіданні, позивач - Публічне акціонерне товариство «Луганськ - Лада», ідентифікаційний код 13382368, зареєстроване виконавчим комітетом Луганської міської ради Луганської області 13.08.1991 року, що підтверджується свідоцтвом Серії А00 №322087 (а.с.11). Позивач перебуває на податковому обліку у ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби з 25.07.1997 року за №01804 (а.с.12). Крім того, позивач є платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом №100341453 про реєстрацію платника податку на додану вартість Серії НБ №378477 від 25.07.1997 року (а.с.13).

На підставі наказу ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби від 06.11.12 №1129 (а.с.41), було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача, з питань дотримання вимог податкового законодавства під час придбання товарів у ТОВ «Агма-ЛТД» за грудень 2010 року, за результатами якої було складено акт №2245/22/13382368 від 19.11.12 (а.с.16-25).

Згідно висновків акту перевірки №2245/22/13382368 від 19.11.12 року, проведеною перевіркою встановлено порушення, зокрема п.п. 7.5.1. п. 7.5 ст. 7, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість на загальну суму 20 001,00 в.т.ч. за грудень 2010 року на суму ПДВ 20 001,00 грн., пп. 5.3.9 п. 5.3, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток на загальну суму 25001,00 грн. в тому числі за ІV квартал 2010 року на суму 25001,00 грн.

На підставі вищевказаного вказаного акту перевірки було прийнято податкові повідомлення - рішення №0002282310 від 28 листопада 2012 року на загальну суму 31251,25 грн., та №0002272310 від 28 листопада 2012 року (а.с.14,15).

Справа розглядається у межах заявлених позовних вимог.

При цьому, враховуючи спірний період, суд вважає необхідним при вирішенні спору керуватися Законом України «Про податок на додану вартість» та Податковим Кодексом України.

Суд вважає, що у даному випадку у відповідача не було підстав для прийняття зазначених податкових повідомлень - рішень.

Приписами п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», що діяв до 01.01.2011 року, встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пунктів 7.1, 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість. Платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну. Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Податкова накладна повинна містити зазначені окремими рядками:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);

є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;

ж) ціну поставки без врахування податку;

з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно з підпунктом 7.4.5 цього пункту не дозволяється включати до податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Відповідно до пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 ЗУ «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

П.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону «Про податок на додану вартість визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). Згідно п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України (який набрав чинності з 1.01.2011 року) податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, серед іншого, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

У відповідності до п.201.7 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.8 ст.201 Податкового кодексу України передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст.183 цього Кодексу. Разом з тим, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та бухгалтерську звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, то відповідні документа не можуть вважатися первинними для цілей податкового обліку навіть за наявності усіх формальних реквізитів, що передбачені для певного виду документа чинним законодавством.

Частинами 2, 3 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документу; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

При цьому, господарські операції (поставка, продаж тощо) є самостійним поняттям, відмінним від правочинів або господарських зобов'язань.

Наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з легітимними рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податку.

Аналіз реальності господарських операцій може здійснюватися на підставі даних податкового та бухгалтерського обліку платника податків та інших обставин, в тому числі реального економічного змісту господарських операцій та підтвердження їх первинними документами (товарно-транспортними накладними та ін.).

Відповідно до п. 2, 5, 16 Наказу Державної податкової адміністрації України 21.12.2010 №969 "Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення": податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість (п. 2 Порядку заповнення податкової накладної), податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у пункті 2 цього Порядку (п.5 Порядку заповнення податкової накладної), всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати постачання товарів/послуг, та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця. Податкова накладна не підписується покупцем товарів/послуг і не скріплюється його печаткою (п.16 Порядку заповнення податкової накладної).

Отже, підставою для формування податкового кредиту є належним чином оформлена податкова накладна, зокрема, наведені в ній відомості повинні відповідати дійсності.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки і збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів.

Наявність належним чином оформлених податкових накладних є підставою для включення до податкового кредиту платника сум ПДВ сум за такими накладними за умови реального вчинення дій по виконанню господарської операції.

Судом встановлено, що згідно вказаного Акту, в діяльності позивача податковим органом виявлено порушення податкового законодавства при здійсненні господарських операцій з контрагентом ТОВ «Агма-ЛТД» у грудні 2010 року.

Суд вважає, що ці висновки відповідача щодо порушень, допущених при взаєминах з зазначеними контрагентами, не знайшли свого підтвердження, виходячи з наступного.

Матеріалами справи та доводами, викладеними у акті перевірки, підтверджено, що на адресу позивача згідно усного договору від ТОВ «Агма-ЛТД» було поставлено профнастіл, про що підписана податкова накладна №93 від 15.12.10, у кількості 1150, на суму з ПДВ 20000,80 грн. (а.с.62). Факт сплати товару підтверджується випискою про операції за 21.12.10 (а.с.60-61).

Таким чином, позивачем було отримано продукцію, що підтверджується вищезазначеними документами. Факт сплати та внесення цих сум до строки 10.1. податкової декларації з ПДВ за грудень 2010 року підтверджує законність віднесення зазначеної суми до податкового кредиту.

За таких обставин суд вважає встановленим, що позивачем сплачені грошові кошти на адресу контрагенту, відповідно документально підтверджена сплата податку на додану вартість до бюджету.

Вказані обставини підтверджуються зазначеною вище первинною документацією бухгалтерської та фінансової звітності, яка оформлена належним чином.

Посилання відповідача на те, що приймання - передача товарів не проводилось, та як у ході перевірки не виявлено факту передачі товарі, суд не приймає до уваги, оскільки вони в матеріалах справи міститься акт приймання - передачі від 01.12.2010, акт приймання - передач від 20.12.2010, акт приймання - здачі від 27.12.2010, які містять усі необхідні реквізити, визначені ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік а фінансову звітність в Україні». Відповідачем не доведено, що послуги, отримані позивачем на підставі вищевказаного договору, не пов'язані з його господарською діяльністю.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що вплив допущених контрагентами платника податків порушень податкового законодавства на право платника податків на податковий кредит та включення сум до валових витрат, слід оцінювати з урахуванням можливої обізнаності цього платника податків щодо таких порушень.

При цьому суд виходить з того, що саме по собі невиконання контрагентом платника податків своїх зобов'язань по сплаті податку до бюджету ще не є підставою для відмови у праві на податковий кредит з податку на додану вартість.

Таким чином, на підставі зазначеного, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Згідно ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 11, 17, 18, 71, 72, 94, 158-163, 167, 259 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов - задовольнити.

Визнати незаконними та скасувати податкове повідомлення - рішення №0002282310 від 28 листопада 2012 року на загальну суму 31251,25 грн.

Визнати незаконними та скасувати податкове повідомлення - рішення №0002272310 від 28 листопада 2012 року на загальну суму 25001,25 грн.

Стягнути на користь Публічного акціонерного товариства «Луганськ - Лада» з Державного бюджету України судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 562,52 грн. (п'ятсот шістдесят дві гривні 52 копійки).

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складено та підписано 15 січня 2013 року.

СуддяЮ.Ю. Мазур