Постанова № 28738372, 21.01.2013, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2013 року 16 год. 50 хв. Справа № 0870/12524/12 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Каракуші С.М.

при секретарі Лазько Д.В.

за участю представника позивача Демченка А.А.

представника відповідача Харламової О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу

за позовом: Комунального підприємства «Водоканал»

до: Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби

про: скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство «Водоканал» звернулось з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великим платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення № 000111028 від 07.12.2012, яким нараховані штрафні санкції з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 1 грн. Позивач вважає висновки акту перевірки про допущені КП «Водоканал» порушення податкового законодавства стосовно подання податкової звітності з недостовірними відомостями та помилками, на підставі якого прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, необґрунтованими, оскільки позивачем у передбачені Податковим кодексом України терміни подавалися уточнюючі розрахунки податкової звітності форми №1-ДФ, в яких виправлені помилки, самостійно виявлені платником податків, а відтак відсутні підстави для застосування штрафних санкцій.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив його задовольнити та надав пояснення в його обґрунтування, аналогічні викладеним у позовній заяві. Також представник позивача зазначив, що сумарні показники податкової звітності форми №1-ДФ за перший квартал 2011 року у зв'язку із подачею уточнюючих розрахунків залишились тими самими, поданими уточнюючими розрахунками лише виправлені помилки відносно зазначення ідентифікаційних номерів працівників та уточнені особи, відносно яких відбулось нарахування доходу, утримання та сплата до бюджету податку з доходів, що виплачується на користь платника податків, у зв'язку з чим підстави для застосування штрафної санкції, на думку представника позивача, відсутні.

Представник відповідача позов не визнала, вважає, що оскаржуване рішення прийнято обґрунтовано, у зв'язку з чим просила у задоволенні позову відмовити. Представник відповідача пояснила, що факт подання уточнюючих розрахунків свідчить про помилки, що містяться у раніше поданій позивачем декларації, що є підставою для застосування штрафних санкцій. Також представник відповідача зазначила, що у зв'язку із подачею уточнюючих розрахунків податкові зобов'язання позивача не змінились, збитки бюджету не завдані.

Вислухавши представника позивача та представника третьої особи, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великим платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби 28.11.2012 проведено камеральну перевірку щодо подання уточнюючої податкової звітності за формою №1-ДФ КП «Водоканал» за 1 квартал 2012 року за результатами якої складено Акт № 517/28-0/03327121 від 28.12.2012.

Як зазначено у висновках Акту перевірки, на порушення підпункту «б» пункту 176.2 ст. 176, частини 1 пункту 119.2 статті 119 Податкового кодексу України КП «Водоканал» подано податкову звітність (форма №1-ДФ) з недостовірними відомостями та помилками за 1 квартал 2011 року.

Зазначені висновки обґрунтовані тим, що КП «Водоканал» були подані уточнюючи розрахунки податкової звітності (форми №1-ДФ) за 1 квартал 2011 року: від 03.08.2011 № 9005691585, від 20.11.2011 № 9009312991, від 27.12.2011 № 9012975116, від 05.04.2012 № 9016562436, в яких виправлені помилки, самостійно виявлені платником податків, а саме внесення змін до ідентифікаційних номерів найманих працівників, доповнення і виправлення нарахованих та виплачених сум доходу, нарахованих та перерахованих сум податку на користь платника податку.

На підставі висновків вказаного Акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 000111028 від 07.12.2012, яким до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції з податку на доходи фізичних осіб у сумі 1 грн.

Суд вважає висновки Акту перевірки про допущені КП «Водоканал» порушення підпункту «б» пункту 176.2 ст. 176, частини 1 пункту 119.2 статті 119 Податкового кодексу необґрунтованими, у зв'язку з чим приходить до висновку про протиправність прийнятого податкового повідомлення-рішення з наступних підстав.

Відповідно до пункту 46.1 статті 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та /або сплаченого податку.

Згідно зі статтею 49 Податкового кодексу України, податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків. Податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, в тому числі, що дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя);

Стаття 51 Податкового кодексу України визначає порядок подання відомостей про суми виплачених доходів платникам податків - фізичним особам.

Так, податковий агент зобов'язаний подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, а також сум нарахованого та утриманого з них податку органу державної податкової служби за місцем свого обліку.

Відповідно до пункту 176.1 статті 176 Податкового кодексу України платники податку зобов'язані вести облік доходів і витрат в обсягах, необхідних для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі якщо такий платник податку зобов'язаний відповідно до цього розділу подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податкову знижку, подавати податкову декларацію за встановленою формою у визначені строки у випадках, коли згідно з нормами цього розділу таке подання є обов'язковим.

Згідно з пунктом 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані:

а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок;

б) подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до органу державної податкової служби за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.

Правила та порядок складання та подання податкових розрахунків затверджені наказом ДПА України від 24.12.2010р. №1020 «Про затвердження форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма №1ДФ) та Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку».

Так, податковий розрахунок подається окремо за кожний квартал (податковий період) протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного кварталу. Окремий податковий розрахунок за календарний рік не подається.

Надається він до органу ДПС за місцезнаходженням податкового агента - юридичної особи або її відокремлених підрозділів чи до органу державної податкової служби за податковою адресою фізичної особи - податкового агента. Він може бути наданий органу державної податкової служби в електронній формі за добровільним рішенням податкового агента.

Податковий розрахунок подається податковими агентами із штатною чисельністю працівників до 1000 осіб єдиним документом на всіх, що працюють, з обов'язковим заповненням їхніх податкових номерів або серії та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовились від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті) - однією порцією. Якщо штатна чисельність працівників є більшою ніж 1000 осіб, можливе подання податкового розрахунку кількома порціями, кожна з яких являє собою окремий податковий розрахунок із своїм номером порції. Строк подання останньої порції не повинен перевищувати встановленого строку подання податкового розрахунку. Аркуші окремого податкового розрахунку зшиваються.

Пунктом 171.1 статті 171 Податкового кодексу України передбачено, що особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.

Особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані:

а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок;

б) подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до органу державної податкової служби за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду.

Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.

Своєчасне подання позивачем податкової звітності за формою №1-ДФ за 1 квартал 2011 року визнається представниками сторін та, відповідно до приписів частини 3 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, зазначені обставини не потребують доказуванню.

Пунктом 50.1 статті 50 Податкового кодексу України передбачено, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.

Платник податків, який самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку;

б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

Обмеження щодо можливості подачі уточнюючих розрахунків визначені пунктом 50.2 статті 50 Податкового кодексу України, відповідно до якого платник податків під час проведення документальних планових та позапланових виїзних перевірок не має права подавати уточнюючі розрахунки до поданих ним раніше податкових декларацій за будь-який звітний (податковий) період з відповідного податку і збору, який перевіряється контролюючим органом.

Як встановлено судом, уточнюючи розрахунки податкової звітності (форми №1-ДФ) за 1 квартал 2011 року подані позивачем: від 03.08.2011 № 9005691585, від 20.11.2011 № 9009312991, від 27.12.2011 № 9012975116, від 05.04.2012 № 9016562436, в яких виправлені помилки, самостійно виявлені платником податків, а саме внесення змін до ідентифікаційних номерів найманих працівників, доповнення і виправлення нарахованих та виплачених сум доходу, нарахованих та перерахованих сум податку на користь платника податку, до проведення перевірки органом державної податкової служби, що не оспорюється представником відповідача в судовому засіданні.

Відповідальність за податкові правопорушення в частині неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку передбачена пунктом 119.2 статті 119 Податкового кодексу України.

Положеннями статті 109 Податкового кодексу України передбачено, що податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Вчинення платниками податків, їх посадовими особами та посадовими особами контролюючих органів порушень законів з питань оподаткування та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України.

З аналізу наведеної норми вбачається, що податкове правопорушення це діяння яке посягає на важливі для держави суспільні відносини, порушення яких є шкідливим як для держави так і суспільства.

Протиправність податкового правопорушення є діянням, яке призвело до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених ПК України, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Податковим Кодексом України вимагається від податкових агентів своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку, своєчасно подавати у строки податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до органу державної податкової служби за місцем свого розташування та усувати самостійно виявлені помилки.

Як встановлено судом, позивачем було своєчасно подано до податкового органу відповідну звітність, а також самостійно усунуто виявлені помилки, які не стосуються сумарних показників сум доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, сум утриманого з них податку, у зв'язку з чим бюджет не зазнав втрат, а відтак, суд приходить до висновку про необґрунтованість та недоведеність висновку податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства, у зв'язку з чим підстави для застосування штрафних санкцій до позивач відсутні.

Згідно частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи, що КП «Водоканал» у порядку та строки, визначені Податковим кодексом України, подані уточнюючи розрахунки податкової звітності за формою № 1-ДФ, в яких виправлені помилки, самостійно виявлені платником податків, суд приходить до висновку про відсутність податкового правопорушення, як підстави для застосування штрафної санкції, у зв'язку з чим рішення про застосування до позивача такої санкції прийнято протиправно, а відтак, позовні вимоги про його скасування є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 2, 4, 7 -12, 14, 17, 158 -163, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Скасувати прийняте Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великим платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби податкове повідомлення-рішення № 0001110028 від 07.12.2012.

Присудити на користь Комунального підприємства «Водоканал» з Державного бюджету України судові витрати у розмірі 107 (сто сім) грн. 30 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя С.М. Каракуша