Рішення № 28734856, 14.01.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

14.01.13 р. Справа № 5006/16/137/2012

Господарський суд Донецької області у складі:

головуючого судді Осадчої А.М.

за участю секретаря

судового засідання Мітронової А.Р.

розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду матеріали справи

за позовом: Відкритого акціонерного товариства «Харківський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут «Енергопроект» м.Харків

до відповідача: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 м.Дружківка Донецької області

про визнання договору про надання послуг укладеним, розірвання договору та стягнення з відповідача 3 500грн.,

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився,

від відповідача: не з'явився,

СУТЬ СПРАВИ:

13.11.2012року Відкрите акціонерне товариство «Харківський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут «Енергопроект» м.Харків (далі - ВАТ «Енергопроект») звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 м.Дружківка Донецької області (далі - ФОП ОСОБА_2) про визнання договору про надання послуг укладеним, розірвання договору та стягнення з відповідача 3 500грн., мотивуючи свої вимоги тим, що сторонами у спрощений спосіб був укладений договір про надання послуг з ремонту оргтехніки, у зв'язку з чим, позивач на підставі виставлених відповідачем рахунків перерахував останньому передплату на загальну суму 3500,00грн., проте, відповідач в порушення умов договору взяті на себе зобов'язання не виконав, послуги з ремонту оргтехніки не надав, що стало підставою для звернення до суду з позовом.

Ухвалою від 16.11.2012року господарським судом Донецької області позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі №5006/16/137/2012.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує статтями 530, 610, 612, 631, 638, 639, 651, 693, 901, 902, 906 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статтями 174, 175, 179, 180, 188, 193, 202, 216, 217, 218, 220 Господарського кодексу України (далі - ГК України), 54-57, 61 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

На підтвердження зазначених у позові обставин позивач надав суду належним чином засвідчені копії: рахунків-фактур №13 від 24.03.2011року, №13 від 16.05.2011року, №14 від 07.10.2011року, платіжних доручень №656 від 04.04.2011року, №1321 від 30.06.2011року, №2089 від 11.10.2011року, статутних документів.

18.12.2012року ВАТ «Енергопроект» звернулось до суду із заявою про зміну підстави позову, де зазначило, що через порушенням відповідачем умов договору, позивач відповідно до ст.849 ЦК України відмовився від договору, внаслідок чого, правова підстава для перерахування коштів відпала, у зв'язку з чим, наявна підстава для повернення грошових коштів на підставі ст.ст.1212, 1213 ЦК України.

Відповідно до статті 22 ГПК України до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Подана позивачем заява про зміну підстави позову відповідає вимогам статей 54 і 57 ГПК України, копія зазначеної заяви відправлена на адресу відповідача листом з описом вкладення, про свідчить доданий до заяви фіскальний чек та опис вкладення у цінний лист.

Як вбачається з матеріалів справи, заява про зміну підстав позову подана позивачем до початку розгляду справи по суті.

Відповідно до пункту 3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26 грудня 2011 року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Разом з тим не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права. Водночас і посилання суду в рішенні на інші норми права, ніж зазначені у позовній заяві, не може розумітися як вихід суду за межі позовних вимог.

Як вбачається з поданої позивачем заяви, останнім не змінені обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги, а лише доповнено правове обґрунтування заявлених вимог, зокрема, посиланнями на статті 849, 1212, 1213 ЦК України. Отже, виходячи зі змісту зазначеної заяви, суд вважає, що позивачем не змінені підстави позову.

На виконання ухвали суду від 18.12.2012року позивач надав суду письмові пояснення від 08.01.2013року стосовно направлення відповідачу пропозиції про розірвання договору, в яких зазначив, що не звертався до відповідача з подібним листом, але недотримання позивачем вимог частини другої статі 188 ГК України щодо обов'язку надсилання іншій стороні пропозицій про розірвання договору не позбавляє позивача права звернутися за захистом порушеного права шляхом вчинення прямого позову до відповідача про розірвання оспорюваного договору.

Представник позивача у судове засідання 14.01.2013року не з'явися, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

У судове засідання 14.01.2013року, як і у попередні судові засідання представник відповідача не з'явився, письмовий відзив на позов не надав, вимоги ухвал суду від 16.11.2012року, 27.11.2012року, 18.12.2012року не виконав, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином.

Відповідно до ст.64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (стаття 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців»).

Згідно Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 26.11.2012року, який міститься в матеріалах справи, зазначена наступна адреса Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 - 84200, АДРЕСА_1 (арк.справи 24). Така ж адреса ФОП ОСОБА_2 зазначена позивачем у позовній заяві.

Відповідно до п.п.3.5.1 Інструкції з діловодства в господарський судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002р. №75 (із змінами та доповненнями) ухвала про порушення провадження у справі і призначення її до розгляду надсилається службою діловодства в день її прийняття всім учасникам процесу з повідомленням про вручення. Повідомлення з відміткою про вручення ухвали адресатові залучаються до матеріалів справи. Факт неодержання ухвали адресатом засвідчується поштовим повідомленням встановленого зразка, яке разом з неотриманою ухвалою та конвертом оперативно передається службою діловодства судді для ознайомлення та залучення до справи.

Ухвали суду від 16.11.2012року, 27.11.2012року, 18.12.2012року направлялись відповідачу рекомендованими листами з повідомленнями про вручення за адресою місцезнаходження ФОП ОСОБА_2, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та яка зазначена вище.

Проте, вся рекомендована кореспонденція, що направлялась відповідачу, повернута установою поштового зв'язку на адресу суду із відміткою «За закінченням строку зберігання». Повернуті поштові відправлення залучені судом до матеріалів справи.

Суд зазначає, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб -учасників судового процесу на час виникнення тих чи інших процесуальних дій. Відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Пункт 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» №18 від 26.12.2011року передбачає, що в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Виходячи з викладеного, відповідач належним чином повідомлений про час та місце судового засідання.

За таких обставин, справа розглядається за наявними в ній матеріалами на підставі ст.75 ГПК України.

Відповідно до положень статті 811 ГПК України судом складено протокол, який долучено до матеріалів справи. З клопотаннями щодо фіксування судового процесу за допомогою технічних засобів сторони до суду не звертались.

Дослідивши представлені в порядку статті 43 ГПК України докази, вивчивши матеріали справи, суд у межах заявлених позовних вимог встановив наступне.

Відповідно до вимог статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, серед іншого, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст.174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Приписами ч.7 ст.179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно зі ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст.628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

В силу приписів ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (ч.1, 2 ст.640 ЦК України).

Згідно зі ст.641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом (ч.1, 2 ст. 642 ЦК України).

Частиною 1 ст.181 ГК України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

ФОП ОСОБА_2 направлені позивачу засобами факсимільного зв'язку рахунки-фактури:

- №13 від 24.03.2011року на оплату ремонту термовузла принтера XEROX WC 2825 на суму 1000,00грн.,

- №13 від 16.05.2011року на оплату ремонту кондиціонеру на суму 1000,00грн.,

- №14 від 07.10.2011року на оплату ремонту принтеру LG HP 1200 на суму 1500,00грн.

Вказані рахунки були прийняти позивачем у справі як пропозиція відповідача укласти договір про надання послуг з ремонту обладнання.

ВАТ «Енергопроект» оплатило вказані вище рахунки шляхом перерахування на рахунок відповідача грошових кошів в сумі 3500,00грн., що підтверджується відповідними платіжними дорученнями №656 від 04.04.2011року на суму 1000,00грн., №1321 від 30.06.2011року на суму 1000,00грн., №2089 від 11.10.2011року 1500,00грн.

Отже, ВАТ «Енергопроект», оплативши виставлені відповідачем рахунки на загальну суму 3500,00грн. прийняв пропозицію останнього укласти договір про надання послуг з ремонту обладнання.

Таким чином, вищезазначені дії сторін свідчать про факт укладання між ними договору про надання послуг у спрощений спосіб.

Згідно ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Однак, ФОП ОСОБА_2 умов договору про надання послуг, укладеного у спрощений спосіб не виконав, послуги з ремонту обладнання (термовузла принтеру XEROX WC 2825, кондиціонеру, принтеру LG HP 1200) не надав.

09.02.2012року ВАТ «Енергопроект» звернулось до відповідача з претензією №22110-339 від 09.02.2012року про повернення передплати, в якій зазначив про порушення ФОП ОСОБА_2 взятих на себе зобов'язань щодо не надання послуг з ремонту оргтехніки, внаслідок чого, просив відповідача в десятиденний строк з моменту отримання претензії перерахувати позивачу грошові кошті в сумі 3 500,00грн. за вказаними реквізитами.

Факт відправлення претензії на адресу відповідача підтверджується описом вкладення до цінного листа та корінцем кур'єрської доставки від 09.02.2012року.

Проте, зазначена претензія залишена відповідачем без відповіді.

На час звернення позивача з позовом до суду відповідачем зобов'язання за договором не виконані, послуги з ремонту обладнання позивачу не надані, здійснена позивачем передплата у розмірі 3500,00грн. останньому не повернута, що стало підставою для звернення з позовом.

Звертаючись до суду з позовом, ВАТ «Енергопроект» просить суд визнати договір про надання послуг укладеним, розірвати зазначений договір та стягнути з відповідача грошові кошти в сумі 3500,00грн., отримані ним в якості передплати за договором.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Як встановлено судом, сторонами укладено договір про надання послуг у спрощений спосіб, шляхом направлення відповідачем позивачу засобами факсимільного зв'язку рахунків-фактур для оплати послуг з ремонту оргтехніки на загальну суму 3 500,00грн. та їх оплати позивачем.

В позовній заяві, серед іншого, позивач просить суд визнати договір про надання послуг між позивачем та відповідачем укладеним.

У статті 15 ЦК України також вказано, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Способи захисту цивільних прав та інтересів судом, передбачені ст. 16 ЦК України.

Зокрема, статтею 16 ЦК України, яка в свою чергу кореспондується з положеннями статті 20 Господарського кодексу України, закріплений перелік способів захисту цивільних прав та інтересів. Зокрема: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Позивач обрав такий спосіб захисту порушеного права, як визнання договору про надання послуг укладеним.

Проаналізувавши перелічені норми чинного законодавства, а також дослідивши обставини справи, суд прийшов до висновку, що зазначений спосіб захисту, що був обраний позивачем, та знайшов своє відображення у позовних вимогах, не відповідає приписам цивільного та господарського права.

Питання щодо факту укладеності або неукладеності договору вирішується в процесі розгляду спору про право та, відповідно, не може бути предметом самостійних вимог.

Таким чином, позивачем у справі було обрано невірний спосіб захисту порушеного права, внаслідок чого, у задоволенні позовних вимог про визнання договору про надання послуг укладеним слід відмовити.

Стосовно вимог позивача про розірвання договору про надання послуг та стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів в сумі 3500,00грн. на підставі ст.1212 ЦК України, суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26 грудня 2011 року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» посилання суду в рішенні на інші норми права, ніж зазначені у позовній заяві, не може розумітися як вихід суду за межі позовних вимог.

Відповідно до ст.907 ЦК України договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.

Статтею 598 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Стаття 610 ЦК України передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Частиною другою статті 651 ЦК України встановлено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Порядок зміни та розірвання господарських договорів встановлений ст.188 ГК України, яка передбачає, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Позивач не звертався до відповідача з пропозицією розірвати договір про надання послуг, що підтверджено ВАТ «Енергопроект» у письмових поясненнях б/н від 08.01.2013р.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року №15-рп/2002 (справа №1-2/2002 про досудове врегулювання спорів) право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Вищезазначені норми закону також не позбавляють сторону договору права на безпосереднє звернення до суду з вимогою про розірвання договору без дотримання порядку досудового врегулювання спору.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 08 травня 2012 року у справі №5021/966/2011.

Таким чином, істотне порушення відповідачем умов договору про надання послуг з ремонту обладнання є достатньою правовою підставою для дострокового розірвання вказаного договору в судовому порядку без попереднього звернення з відповідною вимогою до відповідача.

Внаслідок того, що відповідачем не надані суду докази на підтвердження виконання зобов'язання з ремонту обладнання, суд вважає, що відповідач припустився істотного порушення умов договору, а саме, не виконав зобов'язання з надання послуг з ремонту обладнання, внаслідок чого, не досягнуто мети договору про надання послуг, обладнання не відремонтоване.

Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про розірвання договору слід задовольнити.

За вимогами частини 2 ст.653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Згідно ст.1212 ЦК України встановлено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 ЦК України, що передбачає порядок набуття, збереження майна без достатньої правової підстави, застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про... повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.

Тобто, зобов'язання з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виникають при наявності наступних вимог: необхідно, щоб одна особа набула /зберегла/ майно за рахунок іншої, збільшення або збереження в попередньому розмірі майна на одній стороні є результатом відповідного зменшення майна на іншій; необхідно, щоб набуття майна одною особою за рахунок іншої відбулось без достатньої правової підстави, передбаченою законом або угодою.

Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

При цьому, в якості належної підстави для повернення майна норма ст.1212 ЦК України визначає також той випадок, коли підстава, на якій було набуте або збережене майно, на момент набуття або збереження існувала, але згодом відпала.

Стаття 1213 ЦК України передбачає, що набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі, а у разі неможливості такого повернення, відшкодовується його вартість.

Враховуючи, що суд дійшов висновку щодо розірвання договору про надання послуг, зобов'язання за договором припинились, тобто, відпала правова підстава на якій були перераховані грошові кошти, відповідно до спірних правовідносин застосовуються положення п. 3 ч. 3 ст. 1212 ЦК України (повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні).

ВАТ «Енергопроект» звертався до відповідача з претензією №22110-339 від 09.02.2012року про повернення передплати, відповідно до якої просив відповідача в десятиденний строк з моменту отримання претензії перерахувати позивачу грошові кошті в сумі 3 500,00грн.

Проте, зазначена претензія залишена відповідачем без відповіді, грошові кошті в сумі 3 500,00грн. відповідачем не повернуті.

Виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення грошових коштів в сумі 3500,00грн. підлягають задоволенню, оскільки матеріалами справи доведено факт перерахування зазначеної суми відповідачу, через порушення умов договору з боку відповідача суд дійшов висновку про розірвання спірного договору, внаслідок чого правова підстава для перерахування коштів відпала, відповідно згідно приписів ст.1212 ЦК України позивач має право на повернення грошових коштів в сумі 3500,00грн., на яку послуги не надані.

У відповідності до ст.49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги задоволені частково, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума судового збору у розмірі 2 146,00грн.

Згідно ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру сплачується 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат; за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру сплачується 1 розмір мінімальної заробітної плати.

Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік» місячний розмір мінімальної заробітної плати з 01 січня 2012р. становить 1073,00 гривні.

Відповідно до п.4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 23.05.2012року №01-06/704-2012 «Про деякі питання практики застосування Закону України «Про судовий збір» якщо в позовній заяві об'єднано дві або більше вимог немайнового характеру, зв'язаних між собою підставою виникнення (ст.58 ГПК України), судовий збір сплачується як за подання однієї заяви немайнового характеру.

Звертаючись до суду з зазначеною позовною заявою про визнання договору про надання послуг укладеним, розірвання договору та стягнення з відповідача 3 500грн., ВАТ «Енергопроект», з огляду на майновий та немайновий характер заявлених позовних вимог, мало сплатити судовий збір в сумі 2682,50грн., у тому числі: 1609,50грн. - за вимогою майнового характеру (1,5 розміру мінімальної заробітної плати) та 1073грн. - за вимогами немайнового характеру (1 розмір мінімальної заробітної плати).

Позивач при зверненні до суду з позовними вимогами платіжними дорученнями №1864 від 11.10.2012року та №1991 від 06.11.2012року сплатив судовий збір на загальну суму 2795,00грн., тобто в більшому розмірі ніж встановлено діючим законодавством.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Таким чином, зайво сплачена сума судового збору у розмірі 112,50грн. підлягає поверненню позивачу.

На підставі вищенаведеного, керуючись статтями 11, 15, 16, 598, 610, 611, 626, 628, 638, 640, 641, 642, 651, 901, 907, 1212, 1213 Цивільного кодексу України, статтями 174, 179, 181, 188 Господарського кодексу України, статтями 4-2, 4-3, 22, 33, 43, 44, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Харківський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут «Енергопроект» м.Харків до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 м.Дружківка Донецької області про визнання договору про надання послуг укладеним, розірвання договору та стягнення з відповідача 3 500грн. задовольнити частково.

Відмовити Відкритому акціонерному товариству «Харківський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут «Енергопроект» м.Харків у задоволенні позовних вимог до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 м.Дружківка Донецької області про визнання договору про надання послуг з ремонту обладнання (термовузла принтеру XEROX WC 2825, кондиціонеру, принтеру LG HP 1200) укладеним.

Розірвати договір про надання послуг з ремонту обладнання (термовузла принтеру XEROX WC 2825, кондиціонеру, принтеру LG HP 1200), укладений у спрощений спосіб між Відкритим акціонерним товариством «Харківський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут «Енергопроект» м.Харків та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 м.Дружківка Донецької області.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 м.Дружківка Донецької області (84200, АДРЕСА_1, реєстраційний номер фізичної особи-підприємця НОМЕР_1) на користь Відкритого акціонерного товариства «Харківський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут «Енергопроект» м.Харків (61003, м.Харків, пр.Московський, буд.10/12, ідентифікаційний код 14078902) грошові кошти в сумі 3 500,00грн., судовий збір в сумі 2 146,00грн.

Повернути Відкритому акціонерному товариству «Харківський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут «Енергопроект» м.Харків (61003, м.Харків, пр.Московський, буд.10/12, ідентифікаційний код 14078902) з Державного бюджету України зайво сплачену суму судового збору у розмірі 112,50грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду протягом десяти днів. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У судовому засіданні 14.01.2013року оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Повний текст рішення суду складено 21.01.2013року.

Суддя Осадча А.М.