Рішення № 28734854, 15.01.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" січня 2013 р. Справа № 23/119-12

Господарський суд Київської області у складі судді Зайця Д.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Надія України» в особі Київської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Надія України», м. Київ

до 1) Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Біла Церква

2) Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Біла Церква

про стягнення 7030,23 грн.

секретар судового засідання Бердило І.П.

за участю представників:

від позивача: не з'явився;

від відповідача-1: не з'явився;

від відповідача-2: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Надія України» в особі Київської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Надія України» (далі - позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до 1) Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач 1) та 2) Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (далі - відповідач 2) про стягнення 7030,23 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем-1 умов договору кредиту від 6 травня 2011 року за №ДК 48-20, а саме, відповідач не повністю виконав взяті на себе зобов'язання щодо сплати кредиту та відсотків у строки, передбачені даним договором, в результаті чого за ним утворилась заборгованість за кредитом та відсотками за користування кредитом в розмірі 6648,51 грн. Додатково, за прострочення виконання зобов'язання позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 313,89 грн. та 3% річних в розмірі 67,83 грн.

Провадження у справі порушено відповідно до ухвали господарського суду Київської області від 16 листопада 2012 року та призначено справу до розгляду на 27 листопада 2012 року.

Під час судового розгляду відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи неодноразово відкладався.

Відповідач 1 - Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 та відповідач 2 - Фізична особа - підприємець ОСОБА_2, належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи ухвалами суду від 16 листопада 2012 року, 27 листопада 2012 року та від 12 грудня 2012 року, в судові засідання не з'явились, витребуваних документів не подали, хоча були повідомлені належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштових відправлень. Суд вважає за можливе відповідно до ст. 75 ГПК України розглянути справу без участі представників відповідача 1 та відповідача 2 за наявними в ній матеріалами.

15 січня 2013 року відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Надія України» в особі Київської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Надія України» (за договором - кредитор) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (за договором - позичальник) 6 травня 2011 року укладено договір кредиту за №ДК 48-20 (далі - договір кредиту).

Відповідно до пункту 2.1. договору кредиту кредитор зобов'язується надати позичальнику в тимчасове користування на умовах зворотності, терміновості, забезпеченості та платності кредит в сумі 15000,00 (п'ятнадцять тисяч грн. 00 коп.) з оплатою по процентній ставці 3,61 % на місяць, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки у розмірі та на умовах, передбачених договором.

Пунктом 3.1. договору кредиту встановлено, що договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань по договору.

Згідно пункту 3.2. договору позичальник зобов'язується повністю повернути кредит, отриманий за цим договором та відсотки за користування ним до 16-00 години 2 листопада 2012 року включно.

Відповідно до пункту 4.1. договору кредиту кредитор зобов'язується надати позичальнику кредит в день підписаня договору шляхом видачі з каси кредитора грошових коштів у розмірі, зазначеному в пункті 2.1. договору.

Пунктом 4.2.1. договору кредиту встановлено, що позичальник зобов'язується одержати кредит у касі кредитора в день підписання договору.

Згідно пункту 4.2.4. договору кредиту позичальник зобов'язується проводити погашення кредиту і відсотків у порядку та строки згідно з графіком погашення кредиту і відсотків (додаток №1), який є невід'ємною частиною договору. Днем погашення кредиту та/або відсотків є день надходження грошових коштів до каси кредитора або зарахування грошових коштів на поточний рахунок кредитора.

Відповідно до пункту 4.2.7. договору кредиту позичальник зобов'язується погасити заборгованість за кредитом, сплатити відсотки та пеню у повній сумі не пізніше строку, зазначеного у пункті 3.2. договору або не пізніше строку, зазначеного у повідомленні кредитора, передбаченого пунктом 4.3.5. договору.

Пунктом 5.1. договору кредиту встановлено, що за користування кредитом у період з дати, зазначеної у пункті 3.1. договору і до дати погашення кредиту позичальник сплачує кредиторові відсотки у розмірі 3,61% на місяць від суми, вказаної в пункті 2.1. договору.

Згідно пункту 6.1. договору виконання зобов'язань позичальника за договором забезпечується договором поруки від 6 травня 2011 року за №36, укладеного між Київською філією Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Надія України», ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (по тексту договору - поручителі), а також усім майном та коштами, які належать позичальникові та на які може бути звернено стягнення у порядку, втановленому законодавством України.

Відповідно до пункту 7.1. договору кредиту у випадку порушення позичальником термінів погашення заборгованості за кредитом та/або оплаті відсотків за користування кредитом, кредитор, починаючи з першого дня прострочення зобов'язання по сплаті кредиту та відсотків за користування кредитом, має право нарахувати, а позичаьник зобов'язаний оплатити кредитору пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Пеня нараховується за весь період прострочення. Сплата пені не звільняє позичальника від зобов'язання сплатити відсотки за весь час фактичного користування кредитом.

Судом встановлено, що з метою забезпечення виконання зобов'язання за договором кредиту від 6 травня 2011 року за №ДК 48-20 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Надія України» в особі Київської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Надія України», Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 та ОСОБА_3 6 травня 2011 року укладено договір поруки за №36 (далі - договір поруки).

Відповідно до пункту 1.1. договору поруки поручителі на добровільних засадах зобов'язуються відповідати перед кредитором за виконання ОСОБА_1 (за договором - позичальник) своїх зобов'язань, що випливають з договору кредиту від 6 травня 2011 року за №ДК 48-20 укладеного між позичальником та кредитором.

Пунктом 1.2. договору поруки передбачено, що предметом договору кредиту є передача кредитором у користування позичальнику грошових коштів у сумі 15000,00 грн.

Згідно пункту 1.3. договору поруки основне зобов'язання позичальника за договором кредиту, виконання якого забезпечуються цим договором полягає у наступному: повернути кредит в розмірі 15000,00 грн., сплатити відсотки за його користування, пеню, в розмірі, строки та у випадках, передбачених договором кредиту, а також відшкодувати можливі збитки та виконати інші умови договору кредиту у повному обсязі (далі - основне зобов'язання).

Відповідно до пункту 1.4. договору поруки, разом з підписанням цього договору поручителі підтвержуть, що вони ознайомлені з положеннями договору кредиту, цілком розуміють його зміст та згодні виступати поручителями за зобов'язаннями позичальника за договором кредиту.

Пунктом 1.5. договору поруки передбачено, що термін виконання основного зобов'язання за договором кредиту: 2 листопада 2012 року.

Згідно пункту 2.2. договору поруки сторони договору визначають, що у випадку невиконання позичальником взятих на себе зобов'язань по договору кредиту, поручителі несуть солідарну відповідальність перед кредитором у тому ж обсязі, що і позичальник, включаючи сплату основного боргу за договором кредиту в сумі 15000,00 грн., нарахованих відсотків за користування кредитом, пені у розмірах, перебачених договором кредиту, а також відшкодування збитків. При цьому кредитор має право вимоги до поручителів як солідарно, так і до кожного з них окремо.

Пунктом 2.3. договору поруки передбачено, що поручителі приймають на себе зобов'язання, у випадку невиконання позичальником зобов'язань за договором кредиту, здійснити виконання зобов'язання позичальника в обсязі, заявленному кредитором в письмовій вимозі, протягом 3 (трьох) робочих днів з дати отримання відповідної письмової вимоги кредитора про виконання зобов'язань. Виконання зобов'язання здійснюється поручителями шляхом внесення відповідної суми у касу або на поточний рахунок кредитора.

Відповідно до пункту 3.1. договору поруки, у випадку невиконання або неналежного виконання позичальником взятих на себе зобов'язань по договору кредиту, поручителі та позичальник несуть солідарну відповідальність перед кредитором за виконання зобов'язань в повному обсязі.

На виконання пункту 2.1. договору кредиту позивач надав Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 кредитні кошти у розмірі 15000,00 грн., що підтверджується видатковим касовим ордером (том 1, а.с. 11).

У зв'язку з несвоєчасною сплатою грошових коштів, позивач надіслав відповідачу-1 лист-вимогу від 3 травня 2012 року за №203 (том 1, а.с. 47), відповідно до якої, згідно пункту 4.3.3. договору кредиту від 6 травня 2011 року за №ДК 48-20, кредитор вимагав дострокового погашення кредиту.

Проте, станом на момент звернення з даним позовом до суду, відповідач-1 частково повернув кредит та сплатив відсотки, в результаті чого за ним утворилась заборгованість в розмірі 6648,51 грн.

Судом встановлено, що позивачем на адресу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 були надіслані листи від 3 травня 2012 року за №203, від 5 червня 2012 року за №253, від 14 червня 2012 року за №282 та від 26 червня 2012 року за №303 з вимогою повернути борг за кредитним договором від 6 травня 2011 року за №ДК 48-20.

Крім того, позивачем на адресу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 були надіслані листи від 17 квітня 2012 року за №181, від 14 червня 2012 року за №284 та від 26 червня 2012 року за №305, в яких позивач повідомляє фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 про невиконання відповідачем-1 умов кредитного договору від 6 травня 2011 року за №ДК 48-20 та просить вжити заходів з повернення суми заборгованості. Однак, станом на момент звернення позивача до суду відповідач-2 не виконав умови договору поруки від 6 травня 2011 року за №36.

Відповідач - 1 та відповідач - 2 в судові засідання 27 листопада 2012 року, 12 грудня 2012 року та 15 січня 2013 року не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, хоча про день, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином ухвалами суду від 16 листопада 2012 року, 27 листопада 2012 року та від 12 грудня 2012 року. Витребувані ухвалами суду документи відповідачі суду не надали.

Судом оглянуто оригінали документів, залучених до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно приписів статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Станом на день прийняття рішення у справі відповідачем-1 частково сплачено кошти за кредитом у розмірі 11973,00 грн. та відсотки за користування кредитом у розмірі 6098,79 грн. Зазначений факт відповідачем-1 та відповідачем-2 не спростовано. Розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, тому вимога позивача про солідарне стягнення з відповідачів 3027,00 грн. заборгованості за кредитом та 3621,51 грн. заборгованості по відсоткам за користування кредитом підлягає задоволенню повністю.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» №543/965-ВР від 22.11.1996 року, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

Розмір пені, нарахованої позивачем за несвоєчасне повернення кредиту у сумі 313,89 грн. за період, наведений у розрахунку, доданому до позовної заяви, є обґрунтованим та підлягає стягненню з відповідачів.

У відповідності до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Розмір 3% річних у сумі 67,83 грн. за період, наведений у розрахунку, доданому до позовної заяви, є обґрунтованим, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України покладаються солідарно на відповідачів.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Солідарно стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (09100, АДРЕСА_1, код, НОМЕР_1) та фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, код, НОМЕР_2) на користь Київської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Надія України» (09100, Київська область, м. Біла Церква, вул. О. Гончара, буд. 1/42, кім. 211, код, 35792784) - 3027 (три тисячі двадцять сім) грн. 00 коп. заборгованості по кредиту, 3621 (три тисячі шістсот двадцять одна) грн. 51 коп. заборгованості по відсоткам за користування кредитом, 313 (триста тринадцять) грн. 89 коп. пені, 67 (шістдесят сім) грн. 83 коп. 3% річних та 1609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено - 21 січня 2013р.

СуддяД.Г. Заєць