Ухвала суду № 28734174, 17.10.2012, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-4056/11/14/0170

17.10.12 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Омельченка В. А.,

суддів Кобаля М.І. ,

Щепанської О.А.

при секретарі судового засідання Карповій І.І.

за участю сторін:

представник позивача, Публічного акціонерного товариства "Сімферопольський комбінат хлібопродуктів"- Кулага Ірина Олександрівна, довіреність № б/н від 01.10.12

представник відповідача, Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим- не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

представник третьої особи, Управління державного казначейства у м. Сімферополі Головного управління державного казначейства України в АР Крим- не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

розглянувши матеріали справи № 2а-4056/11/14/0170 за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м.Сімферополі АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Кірєєв Д.В. ) від 17.04.12 у справі № 2а-4056/11/14/0170

за позовом Публічного акціонерного товариства "Сімферопольський комбінат хлібопродуктів" (вул. Елеваторна, 14,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95051)

до Державної податкової інспекції у м.Сімферополі АР Крим (вул. М.Залки, 1/9,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95053)

третя особа: яка не заявляє самостійних позовних вимог на предмет спору на стороні відповідача

Управління державного казначейства у м. Сімферополі Головного управління державного казначейства України в АР Крим (вул. Павленко, буд.48,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95015)

про скасування податкової вимоги №682 від 04.03.2011 року,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 17.04.12 у справі № 2а-4056/11/14/0170 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Сімферопольський комбінат хлібопродуктів" задоволені, а саме: визнано протиправною та скасовано Податкову вимогу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі № 682 від 04.03.2011 року, стягнуто з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства "Сімферопольський комбінат хлібопродуктів" витрати зі сплати судового збору у сумі 3,40 грн.

Не погодившись з зазначеною постановою відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в який просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 17.04.12 та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права. А саме, відповідач посилається на те, що Державною податковою інспекцією в м. Сімферополі АР Крим на ім'я Публічного акціонерного товариства «Сімферопольський комбінат хлібопродуктів»було направлено податкову вимогу № 682 від 04.03.2011 року про сплату суми в розмірі 173 474,39 грн. боргу, що виник в наслідок неповернення бюджетних позичок, виданих на закупівлю сільгоспродукції за держконтрактом у 1995-1997 роках (а.с.17).

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 01.08.2012 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м.Сімферополі АР Крим.

Відповідач та третя особа в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце судового розгляду сповіщені належним чином та своєчасно.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

Крім того, згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

При викладених обставинах, враховуючи те, що відповідач та третя особа викликалися в судове засідання, але в суд не з'явилися, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності нез 'явившихся відповідача та третьої особи.

На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянувши справу, судова колегія встановила наступне.

Публічне акціонерне товариство «Сімферопольський комбінат хлібопродуктів»є юридичною особою, зареєстроване державним реєстратором виконавчого комітету Сімферопольської міської Ради АР Крим 31.07.1998 року. (ідентифікаційний код 00951971) (а.с.99).

Державною податковою інспекцією в м. Сімферополі АР Крим на ім'я Публічного акціонерного товариства «Сімферопольський комбінат хлібопродуктів»було направлено податкову вимогу № 682 від 04.03.2011 року про сплату суми в розмірі 173 474,39 грн. боргу, що виник в наслідок неповернення бюджетних позичок, виданих на закупівлю сільгоспродукції за держконтрактом у 1995-1997 роках (а.с.17).

Судова колегія, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Ст.19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підстава, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основним завданням органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (ст. 2 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ "Про державну податкову службу в Україні").

До функцій державних податкових інспекцій в районах, містах, без районного поділу, районах у містах, міжрайонних та об'єднаних державних податкових інспекцій, відповідно до ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" віднесено, зокрема: здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів; контроль своєчасності подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевірка достовірності цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів (п.п.1,3 ст.10).

Оскаржувана податкова вимога винесена відповідно до ст.20,59,60 Податкового кодексу України.

Згідно п.п.41.1.1 п.41.1. ст. 41 ПК України органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби є контролюючими органами в розумінні Кодексу.

Відповідно до п.20.1.28. ст.20 ПК України податковий орган має право стягувати суми простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до пункту 1 Підрозділу 10 Розділу ХХ ПК України встановлено, що погашення простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету (включаючи плату за користування такими кредитами (позиками) та пеню) здійснюється у порядку, визначеному главою 9 розділу II цього Кодексу.

Глава 9 Розділу ІІ регламентує порядок погашення податкового боргу платників податків.

Відповідно ч.9 ст.17 Бюджетного Кодексу України прострочена заборгованість суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету (включаючи плату за користування такими кредитами (позиками) та пеню) стягується з такого суб'єкта господарювання органами державної податкової служби, що є органами стягнення такої заборгованості у порядку, передбаченому Податковим кодексом України або іншим законом, включаючи погашення такої заборгованості за рахунок майна цього суб'єкта господарювання.

Таким чином, органи податкової служби наділені повноваженнями щодо стягнення простроченої заборгованості за бюджетними позиками (кредитом) за правилами, визначеними ПК України для погашення податкового боргу, що включає звернення стягнення як на кошти боржника, так і на його майно.

Відповідно до п. 59.1, ст. 59 ПК України податкова вимога надсилається платнику податків у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки.

При цьому, якщо суму грошового зобов'язання платника податків розраховано контролюючим органом, якій не є органом державної податкової служби (п.59.2 ст.59), такий контролюючий орган надсилає відповідному органу державної податкової служби подання про здійснення заходів з погашення податкового боргу платника податків, а також розрахунок його розміру, на підставі якого орган державної податкової служби надсилає податкову вимогу. Форма зазначеного подання затверджується Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.п.14.1.153. ст.14 ПК України податкова вимога - письмова вимога органу державної податкової служби до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

Отже податкова вимога є рішенням податкового органу, до якого визначається сума податкового боргу, та може бути винесена лише стосовно податкового боргу платника податків.

Відповідно до п.56.1. ст.56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Згідно п.п.14.1.175. ст.14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Грошове зобов'язання платника податків - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності (п.п.14.1.39 ст.14 ПК України ).

Відповідно до п.п.14.1.156. ст.14 ПК України податковим зобов'язанням є сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Згідно ст. 6 ПК України податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу. Збором (платою, внеском) є обов'язковий платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників зборів, з умовою отримання ними спеціальної вигоди, у тому числі внаслідок вчинення на користь таких осіб державними органами, органами місцевого самоврядування, іншими уповноваженими органами та особами юридично значимих дій.

Таким чином, системний аналіз вказаних норм дає підстави зробити висновок про те, що податковим боргом є лише узгоджене та своєчасно не сплачене грошове зобов'язання зі сплати податкових зобов'язань та штрафних санкцій.

Податкова вимога № 682 від 04.03.2011 року була винесена відповідачем щодо повернення бюджетних позичок, виданих на закупівлю сільгосппродукції у 1995-1997 роках.

Згідно Постанови Кабінету міністрів України «Про забезпечення матеріально-технічними ресурсами сільськогосподарського виробництва у 1995 році»від 18.01.1995 р. № 37, Постанови Кабінету міністрів України «Про задоволення державних потреб у сільськогосподарській продукції на 1996 рік»від 12.03.1996 р. № 323, Розпорядження Кабінету міністрів України від 13.03.1997 р. № 131-р сільськогосподарським товаровиробникам під державні контракти виділялася бюджетна позика - через Міністерство сільського господарства та продовольства України, ДАК «Хліб Україна», а також фінансова позика - через фінансові органи, органи Державного казначейства.

Бюджетна позика за державним замовленням на закупівлю зерна у 1995-1997 роках надавалась сільськогосподарським товаровиробникам у порядку, визначеному спільним Наказом Міністерства фінансів України, Міністерства економіки України, Міністерства сільського господарства і продовольства України від 12.07.1995 р. № 119\109\193 та спільним Наказом Міністерства фінансів України, Міністерства сільського господарства і продовольства України від 11.04.1996 р. № 72\113.

Згідно зазначених нормативних актів затверджено методику та порядок надання, обчислення, облік та повернення бюджетної позики. Згідно зазначених нормативних актів бюджетна позика надавалась на підставі підписаних документів за формою, згідно додатків, а саме насамперед Договору про надання бюджетної позики для авансування закупівлі зерна за державним замовленням між відділенням Державного казначейства України та заготівельним підприємством. Однак зазначений Договір не було укладено з Позивачем.

Заборгованість, про яку йдеться в позові не є податковою заборгованістю, контролюючий орган не проводив узгодження цієї суми як податкового зобов'язання.

Як вже зазначалось згідно з п. 59.2 ст. 59 Податкового кодексу України якщо контролюючий орган, що визначив суми грошового зобов'язання платника податків, не є органом державної податкової служби, такий контролюючий орган надсилає відповідному органу державної податкової служби подання про здійснення заходів з погашення податкового боргу платника податків, а також розрахунок його розміру, на підставі якого орган державної податкової служби надсилає податкову вимогу. Форма зазначеного подання затверджується Кабінетом Міністрів України.

Згідно матеріалів справи заступником начальника Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Алієвим Р.Р на адресу управління Державного казначейства в м. Сімферополі АР Крим було направлено лист № 19 291/9/24-3 від 07.12.2012 року, у якому відповідач з посиланням на спільний Наказ Державної податкової адміністрації України та Державного казначейства України № 74/194 від 25.04.2002 року просив надати належним чином оформлене Подання.

13.12.2010 року управлінням Державного казначейства в м. Сімферополі АР Крим було надано відповідь, згідно якої у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують видачу бюджетних позичок, Управління надало до ДПІ в м. Сімферополі АР Крим не подання на стягнення простроченої заборгованості з підприємств-боржників згідно з вимогами постанови Кабінету Міністрів України від 24.10.2001 № 1387, а інформацію про стан заборгованості перед державним бюджетом за бюджетними позичками, наданими на закупівлю сільськогосподарської продукції за державним замовленням (контрактом) 1995-1997 роках.

Згідно ст. 41 ПК України контролюючими органами є органи державної податкової служби та митні органи.

Таким чином, органи Державного Казначейства не мають повноважень контролюючих органів відповідно до норм ПК України.

Згідно з приписами Податкового Кодексу України податкова вимога може бути винесена тільки стосовно стягнення податкового боргу на підставі подання, яке у спірних правовідносинах не оформлялось Державною податковою інспекцією в м. Сімферополі АР Крим.

Право на стягнення простроченої заборгованості за бюджетними кредитами (позиками), надане органам податкової служби в порядку, встановленому Главою 9 Розділу ІІ Податкового Кодексу України, в тому числі п.п.95.2 ст.95 , не пов'язане з повноваженнями податкового органу на винесення податкової вимоги на вказану заборгованість, оскільки вказана норма встановлює терміни стягнення податкового боргу (60 днів з дня направлення вимоги), а на стягнення простроченої заборгованості за бюджетними кредитами (позиками) в силу ст.50, 17 Бюджетного кодексу України не поширюється позовна давність.

На підставі викладеного, судова колегія приходить до висновку про безпідставність доводів апеляційної скарги з підстав їх спростування матеріалами справи та встановленими обставинами, оскільки зазначена заборгованість не є податковим боргом, зазначає, що, відповідач не мав повноважень на винесення оскаржуваної податкової вимоги, у тому числі на підставі інформації Державного Казначейства.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія дійшла до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.

Керуючись ст.195; ст.196; п.1 ч.1 ст.198; ст.200; п.1 ч.1 ст.205; ст.206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 17.04.12 у справі № 2а-4056/11/14/0170 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 22 жовтня 2012 р.

Головуючий суддя підпис В.А.Омельченко

Судді підпис М.І. Кобаль

підпис О.А.Щепанська

З оригіналом згідно

Головуючий суддя В.А.Омельченко