Ухвала суду № 28734134, 17.10.2012, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-5386/12/0170/27

17.10.12 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Омельченка В. А.,

суддів Щепанської О.А. ,

Кобаля М.І.

при секретарі судового засідання Карповій І.І.

за участю сторін:

представник позивача, Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів - не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

представник відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Велес-Крим"- не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

розглянувши матеріали справи № 2а-5386/12/0170/27 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Велес-Крим" на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Аблякимов Е.Е. ) від 13.06.12 у справі № 2а-5386/12/0170/27

за позовом Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів (вул. Крилова, буд. 133, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95001)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Велес-Крим" (вул. Теплічна, буд. 4, с. Гвардійське, Сімферопольський район, Автономна Республіка Крим, 97513)

про стягнення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 13.06.12 у справі № 2а-5386/12/0170/27 позовні вимоги Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів задоволені повністю, а саме: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Велес-Крим" ( 97513, АР Крим, Сімферопольський район, смт. Гвардійське, вул. Теплична, 4, ЄДРПОУ 34398437 ) на користь Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів (95001, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Крилова, 133; в Держбюджет Сімферопольського району; 50070000, в ГУ ДКУ в АР Крим, МФО 824026, ЄДРПОУ 37978655; р/р31219230700268, призначення платежу *; ОКПО платника, 50070000; 01) адміністративно-господарські санкції за робочі місця не зайняті інвалідами у 2011 році у сумі 107 156 ( сто сім тисяч сто п'ятдесят шість ) гривень 00 копійок.

Не погодившись з зазначеною постановою відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в який просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 13.06.12 та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права. А саме, відповідач посилається на те, що ним були створені всі робочі місця, про що було повідомлено Євпаторійській міський центр зайнятості (заповнення та відправка форм звітів 3-ПН проводилося на протязі року). Відповідач вважає що непрацевлаштування інвалідів відбулося не з його вини.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 01.08.2012 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Велес-Крим".

Сторони в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце судового розгляду сповіщені належним чином та своєчасно.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

Крім того, згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

При викладених обставинах, враховуючи те, що сторони викликалися в судове засідання, але в суд не з'явилися, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності нез 'явившихся сторін.

На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянувши справу, судова колегія встановила наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Велес-Крим" зареєстроване як юридична особа Сімферопольською районною державною адміністрацією АР Крим 05.06.2006 р.

Відповідачем було подано Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2011 рік за формою № 10-ПІ, затвердженою наказом Міністерства праці і соціальної політики України від 10.02.2007р. № 42 (далі Звіт).

Відповідач самостійно у вищенаведеному звіті визначив суму адміністративно-господарських санкцій -107 156,00 грн.

Судова колегія, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини восьмої статті 69 Господарського кодексу України підприємство з правом найму робочої сили забезпечує визначену відповідно до закону кількість робочих місць для працевлаштування, зокрема інвалідів. Відповідальність підприємства за невиконання даної вимоги встановлюється законом.

Спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, є Закон України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.1991р. № 875-XII (далі - Закон).

Одним із аспектів соціальної захищеності інвалідів, відповідно до частини першої статті 17 цього Закону, є право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.

Основні правила визначення нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів та застосування штрафних санкцій за невиконання цього нормативу встановлено статтями 19, 20 Закону.

При вирішенні даного спору враховуються всі обставини, визначені чинним законодавством, що регулює працевлаштування інвалідів та відповідальність роботодавців за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, що приводить суд до висновку про необхідність дослідження наступних факторів:

- створення робочих місць відповідно до встановленого нормативу;

- інформування органів працевлаштування про наявність вакантних місць;

- спрямування органами працевлаштування інвалідів до роботодавців;

- причини непрацевлаштування роботодавцями інвалідів, направлених спеціальними органами.

Відповідно до ст. 18 Закону забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Інвалідам, які не мають змоги працювати на підприємствах, в установах, організаціях, державна служба зайнятості сприяє у працевлаштуванні з умовою про виконання роботи вдома.

Інваліди можуть залучатися до оплачуваних громадських робіт за їх згодою.

Згідно ст. 19 Закону для підприємств, установ і організацій, у томі числі підприємств, організацій, громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю (далі роботодавці) установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб -у кількості одного робочого місця.

Наказом Міністерства праці та соціальної політики України "Про затвердження форми звітності № 10-ПІ (річна) "Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів" та Інструкцією щодо заповнення форми звітності № 10-ПІ (річна) "Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів" від 10.02.2007р. № 42, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13.02.2007р. за № 117/13384, затверджено форму звітності № 10-ПІ.

Відповідно до пункту 2.1 чинної форми звіт складається роботодавцями щороку і до 1 березня, наступного після звітного періоду, подається або надсилається рекомендованим листом за місцем їх державної реєстрації відділенню Фонду.

Таким чином звітом про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2011 рік за формою № 10-ПІ, відповідач самостійно визначив норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у кількості 10 місць.

Він зазначив середньооблікову чисельність штатних працівників облікового складу, що працювали у 2011 році у кількості 250 осіб, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність склала 3 осіб; кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" склала 7 осіб; фонд оплати праці штатних працівників склав 3827000 тис. грн. (а.с.5).

Відповідно до п.4 ст. 20 Закону України "Про зайнятість населення" підприємства, установи і організації незалежно від форми власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платники збору до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, та про працівників, які працюють неповний робочий день (тиждень), якщо це не передбачено трудовим договором, або не працюють у зв'язку з простоєм виробництва з не залежних від них причин, і в десятиденний строк - про всіх прийнятих працівників у порядку, встановленому законодавством. Несвоєчасна реєстрація або відмова від неї, порушення порядку подання адміністративних даних тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19.12.2005р. № 420, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 21.12.2005р. за № 1534/11814 затверджена Інструкція щодо заповнення форми звітності №3-ПН "Звіт про наявність вакансій".

У абзаці 1 Інструкції щодо заповнення форми звітності № 3-ПН "Звіт про наявність вакансій", зазначено, що відповідно до Закону України "Про зайнятість населення" підприємства, установи й організації, їх структурні підрозділи та філії незалежно від форми власності та господарювання повинні за наявності вакансій у повному обсязі подавати інформацію про наявність вільних робочих місць (вакансій) центрам зайнятості за місцем їх реєстрації як платника страхових внесків.

У листі Сімферопольського районного центру зайнятості від 12.06.2012р. № 1162 зазначено, що за період з 01.01.2011 по 01.01.2012 р. ТОВ "Велес-Крим" подано до Сімферопольського районного центру зайнятості 11 звітів за формою № 3ПН "Звіт про наявність вакансій", а саме:

1. Звіт станом на 08.02.2011р. (поданий у центр зайнятості 16.03.2011р.);

2. Звіт станом на 23.02.2011р. (поданий у центр зайнятості 16.03.2011р.);

3. Звіт станом на 26.03.2011р. (поданий у центр зайнятості 30.03.201 1р.);

4. Звіт станом на 23.06.20.11р. (поданий у центр зайнятості 06.07.2011 р.);

5. Звіт станом на 22.07.2011р. (поданий у центр зайнятості 28.07.2011р.);

6. Звіт станом на 10.08.2011р. (поданий у центр зайнятості 15.08.2011р.);

7. Звіт станом на 06.09.2011р. (поданий у центр зайнятості 20.09.2011р.);

8. Звіт станом на 07.10.2011р. (поданий у центр зайнятості 14.10.2011р.);

9. Звіт станом на 07.11.2011р. (поданий у центр зайнятості 16.11.201 1р.);

10.Звіт станом па 01.12.2011р. (поданий у центр зайнятості 09.12.2011 р.);

11 . Звіт станом на 09.12.2011р. (поданий у центр зайнятості 15.12.2011 р.).

Тобто підприємство звітувало лише на протязі 7 місяців у звітному 2011 році, а на протязі 5 місяців (січень, лютий, квітень, травень, червень) проявило бездіяльність.

Судова колегія погоджується з висновкам суду першої інстанції, що відповідачем не було у повному обсязі виконано обов'язку по інформуванню щодо утворення (пристосування) робочих місць та наявності вакансій для працевлаштування інвалідів.

Відповідно до п. 4 ст. 20 Закону України "Про зайнятість населення" відповідач на протязі 2011р. повинен був надати 12 звітів формі 3-ПН "Звіт про наявність вакансій", але відповідачем не доведено належним чином подання до міського центру зайнятості звітів по формі 3-ПН "Звіт про наявність вакансій" за 2011 звітний рік щомісячно.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 20 Закону для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що безпосереднє працевлаштування інвалідів здійснюється роботодавцями, оскільки відповідно до ст. 21 Кодексу законів про працю України результатом працевлаштування є укладення трудового договору між працівником (в даному випадку інвалідом) та власником підприємства або уповноваженим ним органом.

Державні органи, передбачені у ст. 18 Закону лише сприяють у працевлаштуванні інвалідів, а безпосереднє працевлаштування здійснюють роботодавці.

Відповідно до ч. 4 ст.20 Закону та Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів (далі Порядок), затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007р. № 70 адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються роботодавцями самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого ч. 1 ст. 19 Закону. На підприємствах, де працює більш як 15 чоловік, суми штрафних санкцій визначаються у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом, а на підприємствах, де працює від 8 до 15 чоловік, - у розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.

Таким чином, відповідач був повинен до 15 квітня 2012 року самостійно визначити та сплатити адміністративно-господарську санкцію за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.

При цьому, здійснювати функції контролю за своєчасним і повним отриманням коштів бюджетом неможливо без вживання і стягнення Фондом адміністративно-господарських санкцій підприємств, установ, організацій, які не забезпечують встановлених нормативів робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, якщо ними добровільно не сплачуються у відповідне відділення Фонду санкції за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.

Таким чином, штрафні санкції, відповідно до статті 20 Закону, роботодавці зобов'язані сплачувати незалежно від положень, викладених у статті 18 Закону.

Норма статті 20 Закону не звільняє роботодавця від обов'язку сплачувати штрафні санкції за невиконання встановленого нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, оскільки зазначена норма не ставить відповідний обов'язок підприємства у залежність від будь-яких обставин, з яких інвалід не працює на підприємстві.

Відповідно до частини 3 ст. 20 Закону сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів).

Аналіз частини 3 ст. 20 Закону дає можливість суду зробити висновок, що зазначена норма не ставить в залежність сплату санкцій від наявності чи відсутності прибутку, а вказує лише на порядок її сплати.

На підставі викладеного, судова колегія приходить до висновку про безпідставність доводів апеляційної скарги з підстав їх спростування матеріалами справи та встановленими обставинами, оскільки відповідачем у 2011 році не було працевлаштоване встановленої необхідної кількості інвалідів, тоді як відповідач повинен був самостійно сплатити суму адміністративно-господарських санкцій у розмірі 107156,00грн за 7 робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів і не зайнятих ними. Крім того, відповідачем, у період з 01.01.2011р. по 01.01.2012р. були надані лише 7 звітів форми № 3-ПН з відміткою про вільні робочі місця для працевлаштування інвалідів та необхідністю працевлаштувати інвалідів, тоді як з норм Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.1991р. № 875-XII вбачається, що відповідачем у вказаний період повинні бути надані дванадцять звітів по формі № 3-ПН.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія дійшла до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.

Керуючись ст.195; ст.196; п.1 ч.1 ст.198; ст.200; п.1 ч.1 ст.205; ст.206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Велес-Крим" залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 13.06.12 у справі № 2а-5386/12/0170/27 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 22 жовтня 2012 р.

Головуючий суддя підпис В.А.Омельченко

Судді підпис О.А.Щепанська

підпис М.І. Кобаль

З оригіналом згідно

Головуючий суддя В.А.Омельченко