Ухвала суду № 28733666, 10.10.2012, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-15990/11/0170/17

10.10.12 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Омельченка В. А.,

суддів Щепанської О.А. ,

Кобаля М.І.

при секретарі судового засідання Карповій І.І.

за участю сторін:

представник позивача - Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м.Керчі" - не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно.

представник відповідача - Державної податкової інспекції у м. Керчі АР Крим Державної податкової служби - не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно.

розглянувши матеріали справи № 2а-15990/11/0170/17 за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Керчі АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Папуша О.В. ) від 17.04.12 у справі № 2а-15990/11/0170/17

за позовом Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м.Керчі" (вул. Години 2 в,Керч,Автономна Республіка Крим,98303)

до Державної податкової інспекції у м. Керчі АР Крим Державної податкової служби (вул. Борзенко, 40,Керч,Автономна Республіка Крим,98300)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 17.04.12 у справі № 2а-15990/11/0170/17 позовні вимоги Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м.Керчі" задоволені повністю, а саме: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ в м. Керчі АР Крим від 01.09.11р. №0002761502, стягнуто з Державного бюджету України на користь Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Керчі" судові витрати, шляхом їх безспірного списання із рахунку Державної податкової інспекції у м. Керчі АР Крим Державної податкової служби, в рахунок відшкодування понесених витрат зі сплати судового збору, розміром 28,03 грн.

Не погодившись з зазначеною постановою відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в який просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 17.04.12 та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права. А саме, відповідач посилається на те, що позивачем не дотримано вимог податкового законодавства щодо строків погашення податкового боргу, що рахується за платником податків. Визначені позивачем реквізити платіжного доручення, податковим органом не змінювались, оскільки код виду сплати - "101" є однаковим як для сплати податкового зобов'язання, так і для сплати штрафних санкцій і податкового боргу. Податковим органом у хронологічному порядку відповідно до картки особового рахунку проведено розподіл здійснених платником податків платежів в порядку календарної черговості виникнення податкового боргу. Позивач з 1995 року є постійним боржником по платежах до бюджету та знаходиться у податковій заставі. У разі наявності у платника податків податкового боргу, органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. Оскільки, станом на 15.05.2009р. по терміну сплати податкового повідомлення-рішення № 0000892301 від 05.05.09р. платник податків мав податковий борг, податковим органом сплачені ним кошти направлено на погашення суми податкового боргу попередніх періодів. Зважаючи на погашення податкових зобов'язань по податковому повідомленню-рішенню № 0000892301 від 05.05.09р. протягом 10 днів, що настають за останнім днем відповідного граничного терміну, передбаченого пп. 49.18.1 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України, штрафні санкції в сумі 8 032,80 грн. застосовано правомірно і обґрунтовано.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 01.08.2012 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Керчі АР Крим Державної податкової служби.

Сторони в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце судового розгляду сповіщені належним чином та своєчасно.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

Крім того, згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

При викладених обставинах, враховуючи те, що сторони викликалися в судове засідання, але в суд не з'явилися, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності нез 'явившихся сторін.

На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянувши справу, судова колегія встановила наступне.

Позивач, який є суб'єктом господарювання, ідентифікаційний код юридичної особи 19195199, що здійснює свою діяльність на підставі нової редакції Статуту, зареєстрований Виконавчим комітетом Керченської міської ради Автономної Республіки Крим з 15.05.1992р., є платником податків, узятий на облік в органах ДПІ з 10.09.1995р., є платником податку на додану вартість з 04.12.2006 року.

Посадовою особою податкового органу проведено камеральну перевірку Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Керчі" щодо своєчасності сплати податку на додану вартість., за результатами якої складено акт від 18.08.2011р. № 219/15-2/19195199.

Відповідно до висновку вказаного акту, перевіркою встановлено порушення підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ "Про погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами" у частині сплати Кримським республіканським підприємством "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Керчі" суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість, зазначеної у податковому повідомленні-рішенні № 0000892301 від 05.05.09р. у сумі 40 164 грн. з затримкою сплати понад 30 календарних днів.

Як убачається з описової частини акту платником податків несвоєчасно сплачено узгоджене податкове зобов'язання з податку на додану вартість по податковому повідомленню-рішенню № 0000892301 від 05.05.09р. у сумі 40 164 грн. при фактичній сплаті у період з 24.12.2010р. по 03.03.2011р. по терміну сплати 15.05.2009р.

01 вересня 2011 року ДПІ в м. Керчі АР Крим податковим повідомленням-рішенням № 0002761502 повідомлено Кримське республіканське підприємство "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Керчі" про застосування штрафної санкції у розмірі 20 % від суми податкового боргу розміром 40 164 грн., сумою 8 032,80 грн.

Як убачається з рішення про результати розгляду первинних скарг та рішення про результати розгляду повторних скарг, Державною податковою адміністрацією в Автономній Республіці Крим та Державною податковою службою України, податкові повідомлення рішення, у тому числі від 01.09.11р. № 0002761502, залишено без змін.

Судова колегія, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З положень пункту 5.1 статті 5 Закону України від 21.12.2000р. "Про порядок погашення зобов'язань платників податку перед бюджетами та державними цільовими фондами" податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Приписи статті 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 названого Закону зобов'язують платника податків самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у податковій декларації, протягом 10 календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону для подання податкової декларації.

Пунктом 7.7. статті 7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" визначено принцип рівності бюджетних інтересів. Встановлено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Як підтверджується матеріалами справи та не оскаржувалось відповідачем, податковим органом внаслідок проведеної перевірки та виявленого порушення щодо несвоєчасної сплати податкового зобов'язання податку на додану вартість за податковим повідомленням-рішенням від 05.05.09р. № 0000892301, здійснено самостійне зарахування платежів, направлених позивачем у рахунок погашення зобов'язань зі сплати самостійно узгоджених податкових зобов'язань за поданою податковою декларацією, про що свідчать платіжні доручення від 24.12.10р. №2102, від 25.02.11р. № 539, від 02.03.11р. № 586, від 03.03.11р. № 612, які були досліджені податковим органом під час проведеної перевірки. Проте, суми, сплачені платником податків за вказаними платіжними дорученнями, податковим органом направлено в рахунок сплати податкового боргу, що виник на підставі податкового повідомлення рішення від 05.05.09р. № 0000892301.

Національний банк України, відповідно до статті 2 Закону України від 20.05.1999 № 679-XIV "Про національний банк України", є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації якого визначаються Конституцією України, цим Законом та іншими законами України. Функцією Національного банку України згідно пункту 6 статті 7 Закону є визначення системи, порядку і форм платежів, у тому числі між банками.

Відповідно до статті 7 Закону України від 20.05.1999р. № 679-XIV "Про Національний банк України" та з метою приведення порядку здійснення безготівкових розрахунків в Україні в національній валюті у відповідності до Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України правлінням Національного банку України затверджено Інструкцію про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті від 21.01.2004 р. № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 року під № 377/89/76. Інструкція встановлює загальні правила, види і стандарти розрахунків юридичних і фізичних осіб та банків у грошовій одиниці України на території України, що здійснюються за участю банків.

Згідно пункту 1.7 Інструкції кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому відповідно до пункту 3.8 вказаної Інструкції реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник несе відповідальність за дані, що зазначені в реквізитах платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками.

З огляду на викладене, право визначення призначення платежу у відповідності до діючого законодавства України належить виключно платнику податків.

Закон України від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" є спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплату пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

З положень Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" застосований захід відповідальності за порушення позивачем підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 названого Закону, зважаючи на положення рівності бюджетних інтересів, визначені пунктом 7.7 статті 7 Закону є неправомірним та таким що суперечить закону, оскільки законом не передбачено застосування штрафних санкцій за порушення платником податків вимог з першочергового погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань у порядку календарної черговості їх виникнення.

Слід також зазначити, що з положень п. 87.1. статті 87 Податкового кодексу України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.

Проте, відповідачем не надано доказів на підтвердження обставин наявності помилково або надміру сплачених сум з інших платежів, які, без заяви платника податків, можливо направити на сплату грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків.

На підставі викладеного, судова колегія приходить до висновку про безпідставність доводів апеляційної скарги з підстав їх спростування матеріалами справи та встановленими обставинами, оскільки дії відповідача з визначення платнику податків штрафних санкцій за затримку сплати зобов'язань по податку на додану вартість, з затримкою сплати понад 30 днів є протиправними, оскільки органам державної податкової служби не надано право змінювати призначення платежу, яке самостійно визначено платником податків, а тому зарахування податковим органом сплачених платником податків сум у рахунок податкового боргу або податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу, що самостійно визначено платником податків, при перерахуванні платником податків коштів до бюджету є неправомірними діями податкового органу.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія дійшла до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.

Керуючись ст.195; ст.196; п.1 ч.1 ст.198; ст.200; п.1 ч.1 ст.205; ст.206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Керчі АР Крим Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 17.04.12 у справі № 2а-15990/11/0170/17 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 15 жовтня 2012 р.

Головуючий суддя підпис В.А.Омельченко

Судді підпис О.А.Щепанська

підпис М.І. Кобаль

З оригіналом згідно

Головуючий суддя В.А.Омельченко