Ухвала суду № 28733655, 10.10.2012, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-85/12/0170/17

10.10.12 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Омельченка В. А.,

суддів Щепанської О.А. ,

Кобаля М.І.

при секретарі судового засідання Карповій І.І.

за участю сторін:

представник позивача, Кримської республіканської установи "Білогірський дитячий будинок-інтернат" - не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

представник відповідача, Сімферопольської міжрайонної Державної податкової інспекції в АР Крим Державної податкової служби - Одабаші Алі Ахметович, довіреність № 10/9/10-0 від 10.07.12

розглянувши матеріали справи № 2а-85/12/0170/17 за апеляційною скаргою Сімферопольської міжрайонної Державної податкової інспекції в АР Крим Державна податкова служба на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Папуша О.В. ) від 19.04.12 у справі № 2а-85/12/0170/17

за позовом Кримської республіканської установи "Білогірський дитячий будинок-інтернат" (вул. Дубинина, 12 А,Білогірськ,Автономна Республіка Крим,97600)

до Сімферопольської міжрайонної Державної податкової інспекції в АР Крим Державна податкова служба (вул. Белова, 2,Мирне,Сімферопольський район, Автономна Республіка Крим,97503)

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 19.04.12 у справі № 2а-85/12/0170/17 позовні вимоги Кримської республіканської установи "Білогірський дитячий будинок-інтернат" задоволені повністю, а саме: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Білогірському районі АР Крим від 21.11.11р. № 0001901503, стягнуто з Державного бюджету України на користь Кримської республіканської установа "Білогірський дитячий будинок-інтернат" судові витрати, шляхом їх безспірного списання із рахунку Державної податкової інспекції в Білогірському районі АР Крим, в рахунок відшкодування понесених витрат зі сплати судового збору, розміром 28,23 грн.

Не погодившись з зазначеною постановою відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в який просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 19.04.12 та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права. А саме, відповідач посилається на те, що рішення суб'єкта владних повноважень, законність прийняття якого є предметом розгляду даної адміністративної справи, прийнято на підставі обставин, встановлених в ході камеральної перевірки, оформленої відповідним актом. Обставини встановлені перевіркою є доказами порушень платником податків вимог податкового законодавства, внаслідок чого контролюючим органом вжито заходи реагування - накладено штраф.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 01.08.2012 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Сімферопольської міжрайонної Державної податкової інспекції в АР Крим Державна податкова служба.

Позивач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду сповіщений належним чином та своєчасно.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

Крім того, згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

При викладених обставинах, враховуючи те, що позивач викликався в судове засідання, але в суд не з'явився, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності представника позивача. .

На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянувши справу, судова колегія встановила наступне.

У приміщенні ДПІ в Білогірському районі АР Крим проведено камеральну перевірку за звітний податковий період: за 1-2 квартали 2011 року податкової декларації екологічного податку, поданої Кримською республіканською установою "Білогірський дитячий будинок-інтернат" за результатами якої складено акт камеральної перевірки податкової звітності екологічного податку від 15.11.2011 року № 2381/15-03/03190745.

Відповідно до висновків акту перевірки податковим органом встановлено порушення пп. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI, платником податків несвоєчасно подано податкову декларації екологічного податку № 17497 за І квартал 2011 року - 08.11.12р. при граничному строку подання - 10.05.2011р. та податкової декларації екологічного податку № 17509 за ІІ квартал 2011 року - 08.11.12р. при граничному строку подання - 09.08.2011р.

Як зазначено в акті відповідальність за порушення правил сплати (перерахування) екологічного податку за період з 01 січня по 30 червня 2011 року передбачена пунктом 7, підрозділу 10, розділу ХХ Податкового кодексу України від 02.2010р. № 2755-VI. Відповідальність за порушення правил сплати (перерахування) екологічного податку за 2 квартал 2011р. згідно 120.1 ст. 120 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI.

Податковим повідомлення-рішенням від 21 листопада 2011 року № 0001901503 відповідно до п. 250.2 ст. 250 Податкового кодексу України на підставі акту перевірки № 2381/1503/3190745 від 15.11.2011р. встановленого порушення пп. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI Кримській республіканській установі "Білогірський дитячий будинок-інтернат" збільшено суму грошових зобов'язань за платежем: надходження від викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення, 8519010168, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) сумою 1021 грн.

Судова колегія, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством (пункт 44.1 статті 44 Податкового Кодексу України (надалі - Кодекс)). Правові засади регулювання, організації ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16 липня 1999 року N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", із змінами та доповненнями.

Відповідно до пункту 240.1 статті 240 Кодексу платникам екологічного податку є суб'єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів, включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, під час провадження діяльності яких на території нерезидентів або їх засновників, під час провадження діяльності яких на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони здійснюється, зокрема розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах, крім розміщення окремих видів відходів як вторинної сировини (підпункт 240.1 пункту 240.1 статті 240 Кодексу).

З положень підпункту 242.1.3 пункту 242.1 статті 242 Кодексу об'єктом та базою оподаткування податку є, зокрема, обсяги та види (класи) відходів, що розміщуються у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах протягом звітного кварталу, крім обсягів та видів (класів) окремих відходів як вторинної сировини, що розміщуються на власних територіях (об'єктах) суб'єктів господарювання, які мають ліцензію на збирання і заготівлю окремих видів відходів як вторинної сировини і провадять статутну діяльність із збирання і заготівлі таких відходів.

Так, на вимогу приписів пункту 250.2 статті 250 кодексу платники податку складають податкові декларації за встановленою формою у порядку, передбаченому статтею 46 Кодексу, які протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) кварталу, подають до органів державної податкової служби, та сплачують податок протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, зокрема за розміщення потягом звітного кварталу відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах - за місцем розміщення спеціально відведених для цього місць чи об'єктів.

Приписи пп. 16.1.2, пп. 16.1.3. п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України зобов'язують платника податків вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Згідно визначення, наведеного в п. 46.1 ст. 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Отже, як убачається з положень п. 49.2 ст. 49 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.

У відповідності з пунктом 49.18 статті 49 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює:

49.18.1. календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця;

49.18.2. календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя);

49.18.3. календарному року , крім випадків, передбачених підпунктами 49.18.4 та 49.18.5 цього пункту - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року;

49.18.4. календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним;

49.18.5. календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - підприємців - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.

Положеннями пункту 250.1 Кодексу встановлено базовий податковий (звітний) період для подання податкової звітності з екологічного податку, який дорівнює календарному кварталу.

Враховуючи зазначені положення Податкового кодексу України податкова декларація з екологічного податку за І квартал 2011 року підлягала поданню до 10 травня 2011 року включно.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем податкову декларацію з екологічного податку за вищевказаний період було подано 08 листопада 2011 року, тобто з пропуском встановленого п.п. 49.18.2 п.49.18 ст. 49, п.п. 250.2.1 п. 250.2 ст. 250 Податкового кодексу України строку.

Податковий орган при визначенні розміру штрафної санкції, яка підлягає застосуванню до позивача за вказане порушення, виходив із приписів п. 120.1 ст. 120 Податкового кодексу України, відповідно до яких, неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне. Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Поряд з цим, пунктом 7 підрозділу 10 "Інші перехідні положення" розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України визначено, що штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

З вказаної вище норми вбачається, що її метою є створення більш сприятливих умов для поступової адаптації, пристосування платників податків до основних положень оновленого податкового законодавства та формування практичних навичок здійснення підприємницької діяльності з урахуванням зміни умов оподаткування, що пов'язане з прийняттям Податкового кодексу України. Разом з цим, вказаною статтею чітко визначено, що за період з 1 січня по 30 червня 2011 року штрафні санкції за порушення платниками податків податкового законодавства не можуть перевищувати одну гривню за кожне таке порушення, а відтак даною нормою встановлений сприятливий (адаптаційний) режим відповідальності платника податків у чітко визначений період.

Застосування штрафу контролюючими органами до платника податків штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у разі порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до вимог статті 116 Податкового кодексу України, підтверджується відповідним рішенням контролюючого органу, - такому платнику податків надсилаються (вручаються) податкові повідомлення-рішення.

Отже, як убачається із змісту вищевказаних норм податкового законодавства, для вирішення питання наявності повторності дій платника податків щодо порушення ним податкового законодавства і застосування до нього штрафних санкцій за ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, - накладення штрафу в розмірі 1020 гривень, контролюючий орган повинен зафіксувати первинне порушення - прийняти податкове повідомлення-рішення, яке направити платнику податків, повідомити його про виявлене порушення.

Аналізуючи зміст вищевказаних статей Податкового кодексу слід також зазначити, що відповідно до п. 3.1. цього ж Кодексу, податкове законодавство України складається з Конституції України; цього Кодексу; Митного кодексу України та інших законів з питань митної справи у частині регулювання правовідносин, що виникають у зв'язку з оподаткуванням ввізним або вивізним митом операцій з переміщення товарів через митний кордон України; чинних міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування; нормативно-правових актів, прийнятих на підставі та на виконання цього Кодексу та законів з питань митної справи; рішень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань місцевих податків та зборів, прийнятих за правилами, встановленими цим Кодексом.

Відтак, під терміном "податкове законодавство" слід розуміти сукупність норм, що регулюють суспільні відносини у сфері справляння податків та обов'язкових платежів до бюджетів та державних цільових фондів, встановлюючи при цьому права, обов'язки та відповідальність сторін, зокрема, як і в даному випадку, відповідальність за неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки/збори, податкових декларацій.

Положення цього Кодексу, зокрема, щодо строків подання декларацій (розрахунків) є складовою частиною податкового законодавства, як і положення щодо відповідальності за порушення строків подання декларацій (розрахунків), а відтак порушення строків подачі декларацій є порушенням податкового законодавства, відповідальність за що встановлена ПК України з урахуванням положень пунктом 7 підрозділу 10 "Інші перехідні положення" розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, тобто шляхом застосування у вищенаведений період санкцій у розмірі 1 гривня.

Позивачем допущено порушення податкового законодавства 11.05.2011р. (наступний день після настання граничного строку подання податкової звітності). За таких обставин, враховуючи те, що факт вчинення позивачем порушення відбулось у період з 1 січня по 30 червня 2011 року, штрафні санкції до порушника повинні нараховуватись у розмірі не більше однієї гривні.

Проте, як убачається із матеріалів справи, штрафні санкції до позивача, як порушника податкового законодавства, податковим органом не застосовувались. За таких підстав твердження податкового органу повторності вчинення платником податків порушення, до якого протягом року було застосовано штраф за таке саме порушення є таким, що спростовується дослідженими матеріалами справи.

На підставі викладеного, судова колегія приходить до висновку про безпідставність доводів апеляційної скарги з підстав їх спростування матеріалами справи та встановленими обставинами, оскільки неправомірне твердження відповідача -суб'єкта владних повноважень про наявність повторного порушення, наслідком чого є накладення штрафу в розмірі 1020 гривень, є протиправними діями відповідача, не заснованими на законі. Таким чином, оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 21 листопада 2011 року № 0001901503, а саме в частині визначення розміру штрафних санкцій у розмірі 1021 грн., прийнято з порушення норм податкового законодавства, що регулюють спірні правовідносини, а відтак, підлягає скасуванню.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія дійшла до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.

Керуючись ст.195; ст.196; п.1 ч.1 ст.198; ст.200; п.1 ч.1 ст.205; ст.206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Сімферопольської міжрайонної Державної податкової інспекції в АР Крим Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 19.04.12 у справі № 2а-85/12/0170/17 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 15 жовтня 2012 р.

Головуючий суддя підпис В.А.Омельченко

Судді підпис О.А.Щепанська

підпис М.І. Кобаль

З оригіналом згідно

Головуючий суддя В.А.Омельченко