Постанова № 28733585, 15.01.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" січня 2013 р. Справа№ 5011-27/6550-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Руденко М.А.

суддів: Дідиченко М.А.

Остапенка О.М.

за участю представників:

від позивача: Коляда А.С. - представник за дов. б/н від 21.09.2012р.;

від відповідача: Пісня А.І. - директор згідно наказу №36К від 02.07.2008р.;

від третьої особи-1: не з'явився;

від третьої особи-2: не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Медікал Клаб»

на рішення господарського суду м. Києва

від 04.10.2012р. (дата підписання - 09.10.2012р.)

у справі № 5011-27/6550-2012 (суддя - Ващенко Т.М.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Дочірній банк Сбербанку Росії»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Медікал Клаб»

треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

1. Погребняк Катерина Володимирівна

2. Харьков Андрій Леонідович

про звернення стягнення на майно.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м. Києва від 04.10.2012р. у справі №5011-27/6550-2012 (суддя - Ващенко Т.М.) позов задоволено повністю, вирішено стягнути із ТОВ «Медікал Клаб» на користь ПАТ «Дочірній банк Сбербанку Росії» частину заборгованості у сумі 500 000,010 євро шляхом звернення стягнення на:

- заставлене майно медичне обладнання, отримане Товариством з обмеженою відповідальністю «Медікал Клаб» (04107, м. Київ, вул. Багговутівська, б. 14; код ЄДРПОУ 34192080) згідно з Договором № 1/08.06 про поставку обладнання від Хірургічної Клініки «Медікал Клаб» в місті Києві, який укладено 23.10.2006р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Медікал Клаб» (04107, м. Київ, вул. Багговутівська, б. 14; код ЄДРПОУ 34192080) та KBV GmbH&Co. KG., яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Медікал Клаб» (04107, м. Київ, вул. Багговутівська, б. 14; код ЄДРПОУ 34192080) на праві власності, що зазначене у додатку № 1 до Договору застави від 06.06.2007р., посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В., зареєстрований в реєстрі за № кдз-2695;

- медичне обладнання, отримане Товариством з обмеженою відповідальністю «Медікал Клаб» (04107, м. Київ, вул. Багговутівська, б. 14; код ЄДРПОУ 34192080) згідно з Договором № 1/08.06 про поставку обладнання для Хірургічної Клініки «Медікал Клаб» в м. Києві, який укладено 23.10.2006р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Медікал Клаб» (04107, м. Київ, вул. Багговутівська, б. 14; код ЄДРПОУ 34192080) та KBV GmbH&Co. KG., яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Медікал Клаб» (04107, м. Київ, вул. Багговутівська, б. 14; код ЄДРПОУ 34192080) на праві власності, що зазначене у додатку № 1 до Договору застави від 13.06.2008р., посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В., зареєстрований в реєстрі за № 1496.

Судове рішення мотивоване доведеність та обгрунтованістю заявлених Банком вимог.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення місцевого господарського суду від 04.10.2012р. у даній справі скасувати в частині задоволення позову про звернення стягнення на майно на суму заборгованості ТОВ «Медікал Клаб» 2 097,87 євро.

За оцінкою апелянта, задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі, господарський суд не перевірив обгрунтованість заявленої до стягнення суми кредитної заборгованості та всупереч норм процесуального права прийняв судове рішення без належного дослідження фактичних обставин справи. Враховуючи, що частина сплачених позичальником коштів повинна була зараховуватися Банком в якості погашення кредиту, а частина - в якості погашення заборгованості по нарахованим процентам за користування кредитом, скаржник розрахував, що сума його кредитної заборгованості є на 2 097,87 євро меншою, ніж встановлена господарським судом.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.10.2012р. №5011-27/6550-2012 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Руденко М.А. (доповідач), судді: Дідиченко М.А., Остапенко О.М.) апеляційну скаргу прийнято до провадження, судовий розгляд справи призначено на 29.11.2012р.

Розгляд апеляційної скарги, призначений на 29.11.2012р., відкладався у порядку ст.77 ГПК України на 11.12.2012р.

06.12.2012р. через канцелярію суду від позивача надійшли письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких він просив рішення місцевого господарського суду у даній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення з підстав її необґрунтованості та відсутності документального підтвердження обставин, наведених апелянтом.

У судовому засіданні від 11.12.2012р. у порядку ст.77 ГПК України оголошувалась перерва до 15.01.2013р. Водночас, у цьому судовому засіданні за клопотанням відповідача було продовжено строк розгляду апеляційної скарги на 15 днів.

У призначене судове засідання з'явилися представники сторін. Треті особи процесуальним правом на участь у судовому засіданні не скористалися, хоча про час і місце судового розгляду були повідомлені належним чином.

Судова кореспонденція, направлена на адресу третьої особи Погребняк К.В. - 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 9, кв. 23, повернулася до суду без вручення із поштовою відміткою «за закінченням терміну зберігання», що в силу положення ч.1 ст.64 ГПК України, свідчить про належне повідомлення учасника судового процесу про час та місце судового розгляду.

Згідно роз'яснень Вищого господарського суду України, викладених у п.3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» за змістом вказаної норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

З огляду на наведене, судова колегія вирішила, що неявка третіх осіб у дане судове засідання не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги по суті.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав доводи апеляційного оскарження, просив вимоги апеляційної скарги задовольнити.

Представник позивача проти доводів апеляційного оскарження заперечив з підстав, наведених у його письмовому відзиві, просив судове рішення у даній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст.1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 05.01.2007р. між Закритим акціонерним товариством «Банк НРБ», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Дочірній банк Сбербанку Росії», (далі - кредитор, Банк, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Медікал Клаб» (далі - позичальник, Товариство, відповідач) був укладений Кредитний договір № 02-В/07 (далі - Кредитний договір), за умовами якого кредитор зобов'язувався надати позичальнику кредит у розмірі 1 190 000,00 євро, з кінцевим терміном його повернення - 05.01.2012р. в порядку та на умовах, визначених цим Договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит, сплачувати відсотки за користування кредитом та виконувати інші зобов'язання, передбачені Договором (п.1.1 Кредитного договору).

Приписами п.13.1.1 Кредитного договору встановлено строк його дії з дати його підписання повноважними представниками сторін, скріплення їх печатками і залишається чинним до дати повного виконання сторонами зобов'язань за цим Договором відповідно до його положень та умов.

На виконання умов Кредитного договору Банк надав позичальнику кредитні кошти в сумі 1 190 000,00 євро, що підтверджується меморіальним ордером №390343 від 13.04.2007р. (т.1 а.с.39).

Згідно з ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За змістом п.6.4 Кредитного договору всі платежі по поверненню кредиту (кредитного траншу), сплаті відсотків за його користування, комісій, пені, штрафів, відшкодуванню збитків та витрат повинні здійснюватись позичальником на умовах Кредитного договору без зустрічних вимог та претензій, добровільно і повністю, без будь-яких відрахувань, непередбачених цим Договором.

Сторони шляхом підписання додаткових угод неодноразово вносили зміни до Кредитного договору в частині строків повернення кредиту та встановлення розміру процентної ставки за користування кредитними коштами, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями договору від 04.01.2008р. про внесення змін №1 до Кредитного договору, Додаткової угоди №2 від 13.06.2008р., Додаткової угоди №3 від 24.12.2008р., Додаткової угоди №4 від 05.03.2009р.

Згідно з п.6.1 Кредитного договору (в редакції Додаткової угоди №4 від 05.03.2009р.), позичальник зобов'язувався повернути Банку кредит таким чином, щоб починаючи з 05.03.2010р. і по 05.12.2011р. станом на 06 число кожного місяця загальна заборгованість за кредитом за цим Кредитним договором зменшувалась на 40 241,54 євро; а станом на 06.01.2012р. заборгованість за кредитом за цим Договором не існувало.

Звертаючись до господарського суду з позовом, Банк зазначив, що позичальник взятих на себе за Договором зобов'язань в частині своєчасного повернення кредиту, а також сплати процентів за користування ним належним чином не виконував, у зв'язку з чим станом на 17.08.2010р. заборгованість Товариства складала 375 039,82 євро, з яких: 241 449,24 євро простроченої заборгованості по кредиту, 110 988,22 євро простроченої заборгованості по нарахованим процентам та 22 602,36 євро сума пені за порушення строків оплати.

Посилаючись на положення п.7.5, п.12.1 Кредитного договору, Банк 19.08.2010р. направив на адресу позичальника письмову вимогу (а.с.40-42, т.1) про дострокове повернення повної суми заборгованості за Кредитним договором.

Позичальник отримав вимогу Банку 18.09.2010р. (докази направлення та отримання вимоги - а.с.43,44, т.1), однак, заборгованість не погасив.

Судовою колегією встановлено, що згідно п.7.5 Кредитного договору позичальник зобов'язувався достроково виконати свої зобов'язання по поверненню кредиту та сплаті нарахованих процентів, а також інших платежів, які підлягають до сплати згідно умов Кредитного договору, у термін 10 банківських днів після отримання від кредитора письмового повідомлення про достроке виконання зобов'язань, зокрема, у разі, коли трапилась і триває більше десяти календарних днів подія невиконання зобов'язань, як зазначено у розділі 12 цього Договору.

Розділом 12 Кредитного договору визначено перелік випадків, які визнаються сторонами як подія невиконання зобов'язань. Зокрема, згідно п.12.1 Кредитного договору невиконанням зобов'язань визнається нездійснення позичальником платежів на користь кредитора (будь-якої суми, належної до сплати) на умовах та у строки, визначені цим Договором.

Оскільки відповідач доказів належного виконання своїх грошових зобов'язань за Кредитним договором в частині своєчасного повернення кредитних коштів, а також сплати процентів за користування ним господарському суду не надав, судова колегія вважає правомірними дії Банку щодо пред'явлення Товариству вимоги про дострокове повернення кредиту та сплати всіх належних за Кредитним договором платежів.

За поясненнями Банку, не зважаючи на направлену Товариству письмову вимогу про дострокове повернення кредиту, позичальник кредитну заборгованість не погасив і станом на 07.07.2011р. її розмір склав 1 294 327,22 євро, з яких: 925 555,50 євро заборгованості за кредитом, 208 201,21 євро заборгованості по процентам, 127 333,77 євро пені за прострочення повернення кредиту та 33 236,74 євро пені за прострочення сплати процентів.

Перевіривши правильність наданого господарському суду детального розрахунку кредитної заборгованості Товариства на загальну суму 1 294 327,22 євро (а.с.35-38, т.1), судова колегія визнала його математично вірним та таким, що відповідає умовам Кредитного договору.

Судова колегія критично оцінює доводи скаржника про невірно визначений місцевим господарським судом розмір заборгованості Товариства по тілу кредита, оскільки ці доводи документально не підтверджені, власного контррозрахунку ні суду першої, ні суду апеляційної інстанції скаржник не надав, належними та допустимими доказами зазначених позивачем та встановлених господарськими судами обставин щодо неналежного виконання ним, як позичальником, своїх кредитних зобов'язань не спростував.

Таким чином, відсутність у матеріалах справи доказів повернення позичальником кредиту у розмірі 925 555,50 євро та повної сплати нарахованих Банком процентів за користування кредитом, правомірно покладено в основу висновку місцевого господарського суду про обґрунтованість заявлених Банком вимог щодо примусового стягнення з позичальника 500 000,00 євро (частини встановленої господарським судом кредитної заборгованості).

Згідно зі статтею 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до п.2.1 Кредитного договору належне виконання позичальником зобов'язань забезпечується:

а) іпотекою нежитлової будівлі (клубу), загальною площею 866,8 кв.м, яка знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Багговутівська, б. 14, та належить Харькову А.Л. на праві власності;

б) заставою права вимоги позичальника щодо поставки обладнання, яке вказано в імпортному контракті між позичальником та Іноземним експортером, яке виникне у майбутньому у позичальника за Імпортним контрактом;

в) заставою обладнання, яке вказано в Імпортному контракті, яке стане власністю позичальника з моменту його отримання та повної оплати;

г) іпотекою квартири, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Кловський узвіз, б. 18, кв. 10, що належить Харькову А.Л.;

д) порукою Погребняк К.В. на повний розмір зобов'язань позичальника за цим Договором;

е) порукою Харькова А.Л. на повний розмір зобов'язань позичальника за цим Договором.

Згідно ч.1 ст.3 Закону України «Про заставу» застаою може бути забезпечена будь-яка дійсна існуюча або майбутня вимога, що не суперечить законодавству України, зокрема така, що випливає з договору позики, кредиту, купівлі-продажу, оренди, перевезення вантажу тощо.

Відповідно до ст.572 ЦК України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

В якості забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором, 06.06.2007р. між Товариством (далі - заставодавець) та Банком (далі - заставодержатель) був укладений Договір застави, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В. та зареєстрований в реєстрі за № кдз-2695, відповідно до умов якого (п.1.1) забезпечення зобов'язань Заставодавця, які виникають та/або можуть виникнути в майбутньому, зокрема з Кредитного договору №02-В/07 від 05.01.2007р., заставодавець передає заставодержателю в заставу права вимоги, зазначені в п. 3.1 Договору (предмет застави).

Відповідно до п. 3.1 Договору застави від 06.06.2007р. предметом застави за цим договором є медичне обладнання, отримане заставодавцем згідно з Договором №1/08.06 від 23.10.2006р., укладеного між відповідачем та KBV GmbH&Co. KG., яке належить заставодавцеві на праві власності, та зазначене у додатку №1 до цього Договору.

Крім того, в якості забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором, 13.06.2007р. між Товариством (заставодавець) та Банком (заставодержатель) був укладений Договір застави, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В. та зареєстрований в реєстрі за № 1496, відповідно до умов якого (п. 1.1) забезпечення зобов'язань заставодавця, які виникають та/або можуть виникнути в майбутньому, зокрема з Кредитного договору №02-В/07 від 05.01.2007р., заставодавець передає заставодержателю в заставу права вимоги, зазначені в п. 3.1 даного договору (предмет застави).

Відповідно до п.3.1 Договору застави від 13.06.2007р. предметом застави за цим договором є медичне обладнання, отримане заставодавцем згідно з Договором № 1/08.06 від 23.10.2006р., який укладений між відповідачем та KBV GmbH&Co. KG., яке належить заставодавцеві на праві власності, та зазначене у додатку № 1 до цього Договору.

Відповідно до ч.ч. 1 та 6 ст.20 Закону України «Про заставу» заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо на момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не було виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором. Звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачено законом або договором застави.

З огляду на наведене, судова колегія погоджується із правомірним висновком суду першої інстанції про те, що на підставі Кредитного договору та укладених із Товариством Договорами поруки між сторонами виникли обов'язкові до виконання зобов'язання.

Відповідно до ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань.

Аналогічні положення містяться і у статтях 526 ЦК України.

Судом першої інстанції обгрунтовано встановлено факт неналежного виконання позичальником своїх грошових зобов'язань за Кредитним договором.

В силу ст.589 ЦК України, у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором (ч.2 ст.589 ЦК України).

За змістом ч.2 ст.590 ЦК України заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно частини 4 вказаної норми, у разі часткового виконання боржником зобов'язання, забезпеченого заставою, право звернення на предмет застави зберігається в первісному обсязі.

Частиною першою ст.590 ЦК України передбачено, що звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, вимоги Банку про стягнення частини кредитної заборгованості Товариства шляхом звернення стягнення на передане позичальником в заставу майно (медичне обладання) грунтуються на приписах діючого законодавства та відповідають фактичним обставинам справи.

Заперечення відповідача в апеляційній скарзі стосовно того, що судом не перевірено порядок зарахування позивачем сплачених на виконання взятих на себе зобов'язань грошових коштів та, що заборгованість відповідача, з урахуванням заявлених позовних вимог, є меншою від задоволеної судом на суму 2 097,87 євро, що згідно офіційного курсу НБУ станом на 18.10.2012р. складає 22 000,00 грн., колегія не приймає, оскільки відповідачем не було надано обгрунтованого розрахунку заборгованості, окрім того позичав просив звернути стягнення з ТОВ «Медікал Клаб» на частину заборгованості в сумі 500 000,00 євро, шляхом звернення стягнення на заставлене медичне обладнання за Договорами застави від 06.06.2007р. та від 13.06.2007р., посвідчених приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В. та зареєстрованих в реєстрі за №кдз-2695 та 1496 відповідно, в той час як загальний розмір заборгованості за Кредитним договором складає 1 294 327,22 євро.

З огляду на наведене, судова колегія не вбачає підстав для зміни або скасування прийнятого судом першої інстанції судового рішення у даній справі, у зв'язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржене судове рішення - без змін, як законне та обгрунтоване.

Відповідно до ст.49 ГПК України судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Медікал Клаб» на рішення господарського суду м. Києва від 04.10.2012р. у справі №5011-27/6550-2012 залишити без задоволення, а рішення господарського суду м. Києва від 04.10.2012р. у справі №5011-27/6550-2012 - без змін.

2. Матеріали справи №5011-27/6550-2012 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 20 днів.

Головуючий суддя Руденко М.А.

Судді Дідиченко М.А.

Остапенко О.М.