Рішення № 28730796, 21.01.2013, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32 ______

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21.01.13 Справа № 8/5014/3249/2012

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АВ метал груп", м. Дніпропетровськ,

до Публічного акціонерного товариства "Луганський трубний завод", м. Луганськ, -

про стягнення 26 248 грн. 13 коп.

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судового засідання Качановській О.А.,

в присутності представників сторін:

від позивача - Калінич О.В. - представник, - довіреність №б/н від 01.10.12 року;

від відповідача - представник не з'явився, -

розглянувши матеріали справи, -

в с т а н о в и в:

суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача основного боргу поставлений товар у сумі 24537,55 грн., пені за період з 16.07.12 року по 04.12.12 року у сумі 1414,42 грн., 3% річних за період з 16.07.12 року по 04.12.12 року у сумі 283,66 грн. та інфляційних нарахувань за аналогічний період у сумі 12,50 грн., нарахованих ним з посиланням на неналежне виконання відповідачем умов договору №324/12, укладеного між сторонами 10.05.12 року.

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено з 08.01.13 року до 21.01.13 року - у зв'язку з невиконанням сторонами вимог суду про надання документів та доказів.

До початку судового засідання 21.01.13 року від позивача надійшло клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, яке судом задоволено.

У судовому засіданні він заявлені вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач своїм правом на надання відзиву на позов та на участь у судовому засіданні не скористався, до судового засідання, призначеного на 21.01.13 року, не з'явився без пояснення причин, хоча належним чином був поставлений до відома про дату, час та місце судового слухання, що підтверджується наявними у справі доказами, у т.ч. протоколом судового засідання від 08.01.13 року (а.с.79-80), особистим підписом представника відповідача у запису про відкладення розгляду справи від 08.01.13 року, у якому зазначено, що наступне судове засідання відбудеться 21.01.13 року, об 11 год. 40 хв. (а.с.78), іншими матеріалами справи (а.с.81;83 та ін.).

Позивач не заперечив проти розгляду справи за відсутності відповідача.

З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги обставини справи та наявні у ній докази, керуючись ст.43,ч.3 ст.22, ст.ст.32-34,36, 43 та 75 ГПК України, суд вважає за можливе здійснити розгляд спору по суті за відсутності відповідача, - на підставі наявних у справі доказів.

І.Заслухавши позивача, дослідивши наявні докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.

10.05.12 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) у простій письмовій формі укладено договір №324/12, відповідно до якого постачальник зобов'язується передати у власність (поставити), а покупець - прийняти та оплатити товар - металопрокат, - асортимент, кількість, ціна поставки якого зазначаються у специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього договору (п.1.1).

Поставка здійснюється у кількості, вказаній у специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору (п.2.1).

Ціна товару узгоджується у специфікаціях (п.3.1); форма оплати - безготівкова (п.3.3), за фактом поставки товару, впродовж 30-ти календарних днів, на підставі виставленого рахунку (п.3.4).

Судом звернуто увагу на те, що сторони у договору не визначили конкретний порядок передачі (виставлення) рахунку покупцеві.

Право власності на товар переходить від постачальника до покупця з моменту передачі майна згідно видатковій накладній (п.4.7).

Сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов цього договору з підстав та у порядку, передбачених чинним законодавством України (п.6.1).

У випадку несвоєчасної оплати товару покупець зобов'язується сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який сплачується пеня, від суми несплати, за кожен день прострочення (п.6.4).

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.13 року (п.8.1) (а.с.9-10).

До договору додано специфікації: №1 від 15.06.12 року (а.с.23); №2 від 19.06.12 року (а.с.32); №3 від 16.06.12 року (а.с.36).

На підтвердження факту виконання умов договору зі свого боку позивач надав до справи наступні документальні докази:

1)видаткові накладні на відпуск металовиробів, кожна з яких містить підпис уповноваженої особи відповідача про отримання товару: №111229 від 30.05.12 року на суму 5786,50 грн.; №111230 від 30.05.12 року на суму 12903,00 грн.; №111261 від 312.05.12 року на суму 9087,25 грн.; №111399 від 15.06.12 року на суму 12868,50 грн.; №111432 від 19.06.12 року на суму 12923,00 грн.; №111667 від 16.07.12 року на суму 12495,00 грн., - а разом на суму 66063,75 грн. (а.с.12;15;19; 25;34; 38);

2)рахунки на оплату замовлення: №110373 від 30.05.12 року3 на суму 5786,50 грн.; №110374 від 30.05.12 року на суму 12903,00 грн.; №110390 від 31.05.12 року на суму 9087,25 грн.; №110428 від 15.06.12 року на суму 12868,50 грн.; №110441 від 19.06.12 року на суму 12923,00 грн.; №110493 від 16.07.12 року на суму 12495,00 грн., - а разом на суму 66063,75 грн. (а.с.11;14;18; 24;33;37);

3)довіреності на ім'я Кулика В.П.; від 29.05.12 року №680; від 15.06.12 року №762 ; від 18.06.12 року №776; №841 від 16.07.12 року (а.с.22;26;35;39).

Позивач стверджує, що відповідач частково сплатив вартість отриманого товару на суму (а.с.16-17;20-21;27-31), у зв'язку з чим станом на 04.11.12 року залишок основного боргу склав 24537,55 грн. (а.с.2-5).

У додатковому поясненні, наданому до справи 21.01.13 року, позивач, заперечуючи проти усних доводів відповідача на позов, стверджує, що 03.11.12 року позивач спрямував на адресу відповідача письмову вимогу про сплату зазначеної суми боргу, але він не зробив цього.

З урахуванням цієї обставини позивач, керуючись чинним законодавством та умовами договору, на суму основного боргу нарахував:

пеню за період з 16.07.12 року по 04.12.12 року у сумі 1414,42 грн.,

3% річних за період з 16.07.12 року по 04.12.12 року у сумі 283,66 грн.,

інфляційні нарахування за аналогічний період у сумі 12,50 грн., - які, разом з основним боргом, просить стягнути з відповідача.

Останній у судовому засіданні, яке відбулося 08.01.13 року, не визнав та пояснив, що йому не відомо, про що йдеться у цьому спорі, оскільки він не отримав від позивача копію позовної заяви та додатків до неї.

Перевіривши ці доводи відповідача, суд не погодився з ними з наступних підстав.

Позивач, звернувшись до суду з цим позовом, надав документальні докази факту надіслання зазначених вище документів на адресу відповідача, а саме: оригінали поштової квитанції №5957 від 07.12.12 року (а.с.6) та опису вкладення у цінного листа від 07.12.12 року (а.с.7), - якими підтверджено, що позивач належним чином виконав приписи ст. 56 ГПК України.

За таких обставин суд не приймає до уваги доводи відповідача про неотримання ним копії позову та додатків до нього.

З наявних у справі доказів відомо, що відповідач скористався приписами частини 2 ст. 22 ГПК України та 17.01.13 року ознайомився з матеріалами справи та зняв з них копії (а.с.84).

ІІ.Заслухавши позивача, оцінивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ) зобов'язання для фізичних та юридичних осіб виникають внаслідок вчинення ними дій, передбачених цим Кодексом, у т.ч. - укладення договорів та вчинення інших правочинів.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦКУ).

Різновидністю правочину є договір.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦКУ), який є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦКУ).

Договір, укладений між сторонами у справі, належить до договорів купівлі-продажу.

Згідно ст.655 ЦКУ за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Позивач у справі належним чином виконав вимоги ст.662 ЦК України, - тобто передав покупцеві обумовлену договором кількість товару, - з огляду на що відповідач, отримавши останній, повинен був у визначений договором строк сплатити його вартість.

Так, статтею 691 ЦКУ встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Якщо ціну встановлено залежно від ваги товару, вона визначається за вагою нетто, якщо інше не встановлено договором купівлі-продажу.

Якщо договором купівлі-продажу встановлено, що ціна товару підлягає зміні залежно від показників, що зумовлюють ціну товару (собівартість, затрати тощо), але при цьому не визначено способу її перегляду, ціна визначається виходячи із співвідношення цих показників на момент укладення договору і на момент передання товару.

Якщо продавець прострочив виконання обов'язку щодо передання товару, ціна визначається виходячи із співвідношення цих показників на момент укладення договору і на день передання товару, встановлений у договорі, а якщо такий день не встановлений договором, - на день, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Положення цієї частини про визначення ціни товару застосовуються, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання.

Отримавши від позивача товар, відповідач повинен був дотримуватися як вимог вищецитованої статті, так і умов договору.

Такий його обов'язок передбачено частинами 1 та 2 ст. 692 ЦКУ, якими встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Уклавши договір, сторони набули низку прав та зобов'язань.

Зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана виконати на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші і т.д.) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його зобов'язання (ч. 1 ст.509 ЦКУ).

Одностороння відмова від зобов'язання є неприпустимою (ст. 525 ЦКУ).

Відповідно до ст.526 ЦКУ (ст.193 ГКУ) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, а частиною 1 ст.530 ЦКУ встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з обставин справи та наявних у ній доказів, термін сплати боргу за вищеназваним договором, є таким, що настав.

З огляду на те, що відповідач не вчинив дій, спрямованих на оплату вартості отриманого товару, позивач правомірно звернувся з цим позовом до суду.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, але відповідач не у повній мірі сплатив на користь позивача вартість отриманого товару, тобто припустився порушення зобов'язань.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

В силу пунктів 3 та 4 статті 611 Кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків та моральної шкоди.

Частинами 1 та 2 статті 612 ЦКУ визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

З урахуванням викладеного та наявних у справі доказів суд вважає, що позивач у порядку та у спосіб, встановлені чинним законодавством, довів наявність вини відповідача у невиконанні умов договору, а тому особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності його вини (умислу чи необережності), якщо інше не встановлено законом або договором (частина 1 ст.614 ЦКУ).

За загальним правилом, викладеним у частинах 1-3 статті 623 Цивільного кодексу, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення

позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.

Якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків. Договором може бути встановлено обов'язок відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою. Договором може бути встановлено стягнення неустойки без права на відшкодування збитків або можливість за вибором кредитора стягнення неустойки чи відшкодування збитків (ст. 624 ЦКУ).

Згідно частинам 1 та 3 статті 549 Цивільного кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Суд, з урахуванням наявних доказів, вважає, що позивач при визначенні суми пені, заявленої до стягнення, дотримався вимог чинного законодавства.

При вирішенні спору в частині стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань суд керується ст. 625 ЦКУ, згідно якій боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Спосіб захисту порушеного права позивачем обрано у відповідності до вимог ст. 16 Цивільного та ст. 20 Господарського кодексів України.

За таких обставин позов підлягає задоволенню у повному обсязі з підстав, викладених вище у цьому рішенні.

Керуючись ст.ст.44 та 49 ГПК України, суд сплату судового збору покладає на відповідача.

На підставі викладеного, ст.ст. 11,16,202,205,509,512,514,525-527,530,549,599,610-614,623-625,655,662,691 та 692 Цивільного кодексу України, ст.ст.20,179,193 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст.43,22,32-34,36,43,44,49,75,82, 84 та 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Луганської області -

в и р і ш и в :

1.Позов задовольнити у повному обсязі.

2.Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Луганський трубний завод", ідентифікаційний код 00190802, яке знаходиться за адресою: місто Луганськ, вул. 2-а Свєрдлова, 5, - на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АВ метал груп", ідентифікаційний код 36441934, яке знаходиться за адресою: юридична: місто Дніпропетровськ, вул. Шолом-Алейхема, 5; поштова: місто Дніпропетровськ, а/с 2763, - основний борг у сумі 24537 (двадцять чотири тисячі п'ятсот тридцять сім) грн. 55 коп., пеню у сумі 1414 (одна тисяча чотириста чотирнадцять) грн. 42 коп., 3% річних у сумі 283 (двісті вісімдесят три) грн. 66 коп., інфляційні нарахування у сумі 12 (дванадцять) грн. 50 коп., а також витрати по сплаті судового збору у сумі 1609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп.; видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 21.01.13 року оголошено тільки вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Рішення складено у повному обсязі та підписано - 22 січня 2013 року.

Суддя А.П.Середа