Постанова № 28729253, 16.01.2013, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2013 року Справа № 6/5025/289/12

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Юрчук М.І. , суддя Крейбух О.Г.

при секретарі судового засідання - Макаревича В.М.

за участю представників сторін:

від прокуратури: Рункевич І.В.;

від позивача: Вагін Д.С.;

від відповідача: Доманський В.А.; Божук А.А.;

від третьої особи: не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства по експлуатації теплового господарства «Тепловик» на рішення господарського суду Хмельницької області від 3 липня 2012 року по справі № 6/5025/289/12 (головуючий суддя Тарасюк О.Є., суддя Виноградова В.В., суддя Заверуха С.В.)

за позовом Старокостянтинівського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Виробничого об'єднання «Хмельницькі теплові мережі»

до Комунального підприємства по експлуатації теплового господарства «Тепловик» Старокостянтинівської міської ради

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Дочірня компанія «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»

про стягнення в сумі 13 397 087 грн. 10 коп..

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 3 липня 2012 року по справі № 6/5025/289/12 (том 10, а.с. 149-154), з підстав вказаних у даному рішенні, задоволено позов Старокостянтинівського міжрайонного прокурора (надалі - Прокурор) в інтересах держави в особі Виробничого об'єднання «Хмельницькі теплові мережі» (надалі - Позивач) про стягнення з Комунального підприємства по експлуатації теплового господарства «Тепловик» Старокостянтинівської міської ради (надалі - Відповідач) на користь Позивача: заборгованості за договором №11-06/08-167-БО-34 від 25 березня 2008 року (том 1, а.с. 33-35; надалі-Договір 1) в сумі 4 543 955 грн. 31 коп.; заборгованості за договором № 11-06/08-166-ТЕ-34 від 25 березня 2008 року (том 1, а.с. 41-43; надалі - Договір 2) в сумі 5 600 152 грн. 62 коп.; заборгованості за договором № 10-06/11-14ТЕ-34 від 19 січня 2011 року (том 1, а.с. 61-63; надалі - Договір 3) в сумі 3 252 979 грн. 17 коп.. В справі брала участь третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Позивача - Дочірня компанія «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (надалі - Третя особа).

Дані суми заборгованості просили суд стягнути Позивач та Прокурор, з урахуванням багато чисельних заяв про уточнення, збільшення та зменшення позовних вимог (остання заява подана суду 26 червня 2006 року [том 10, а.с. 123-124] і суд задовольнив позов в сумах, визначених у цій заяві).

Не погоджуючись з даним рішенням, Відповідач звернувся з апеляційною скаргою (том 11; а.с. 3-6) до Рівненського апеляційного господарського суду, в якій з підстав, вказаних у цій апеляційній скарзі, просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржуване рішення повністю та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову Прокурора в особі Позивач відмовити повністю.

Постановою апеляційного господарського суду від 25 вересня 2012 року (том 11, а.с. 41-43), з підстав вказаних у даній судовій постанові, рішення місцевого господарського суду від 3 липня 2012 року по даній справі було скасовано, та прийнято нове, яким позов Прокурора в особі Позивача залишено без розгляду.

Вищевказана постанова була оскаржена в касаційному порядку.

Постановою Вищого господарського суду України від 15 листопада 2012 року (том 11, а.с. 82-84), з підстав вказаних у цій постанові, частково задоволено касаційну скаргу, постанову суду апеляційної інстанції від 25 вересня 2012 року скасовано. Справу повернено до Рівненського апеляційного господарського суду на новий розгляд по суті спору в іншому складі суду.

У вищевказаній постанові суд касаційної інстанції вказав на законність подання Прокурором в інтересах держави в особі Позивача даного позову. Відповідно, обґрунтування Відповідача щодо підставності звернення Прокурором з цим позовом (висвітлене у апеляційній скарзі) вже розглянуто Вищим господарським судом України, йому надано відповідно оцінку, а тому при новому розгляді апеляційної скарги не може бути предметом дослідження судом апеляційної інстанції (суду апеляційної інстанції не надано повноваження переглядати судові рішення винесені судом касаційної інстанції).

За наслідками авторозподілу, проведеного після повернення матеріалів справи з Вищого господарського суду до Рівненського апеляційного господарського суду, визначено колегію суду в складі: головуючого судді Василишина А.Р., судді Крейбух О.Г., судді Юрчука М.І..

Ухвалою апеляційного господарського суду від 14 грудня 2012 року (том 11, а.с. 101-102), апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду на 16 січня 2013 року.

Прокурор подав відзив на апеляційну скаргу (том 11, а.с. 111-115), в якому з підстав, вказаних у даній апеляційній скарзі, просить апеляційну скаргу Відповідача залишити без задоволення, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу (том 11, а.с. 118-119), в якому з підстав, вказаних у даній апеляційній скарзі, просить апеляційну скаргу Відповідача залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду від 3 липня 2012 року по справі № 6/5025/289/12 залишити без змін.

Водночас, Відповідач, за клопотанням (том 11, а.с. 146) подав суду ряд доказів, на підтвердження факту відсутності у Відповідача перед Позивачем заборгованості за Договором 1, Договором 2, та Договором 3 (з тому 11, а.с. 147 по том 13, а.с. 154). Крім того Позивачем подано письмове пояснення в обґрунтування своєї позиції (том 14, а.с. 1-3).

Представник Третьої особи в судове засідання від 16 січня 2013 року не з'явився. Про дату, час та місце розгляду справи Третя особа належним чином повідомлена, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (том 11, а.с. 104). Причини неявки свого повноважного представника Третя особа суду не повідомила. Жодних клопотань від Третьої особи щодо відкладення розгляду справи до господарського суду апеляційної інстанції не надходило. В той же час, в ухвалі про прийняття апеляційної скарги до провадження (том 11, а.с. 101-102) відсутні вимоги щодо обов'язкової явки представників сторін.

Враховуючи вищеописане та приписи статті 101, частини 2 статті 102 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів визнала за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги за відсутності представника Третьої особи, за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні від 16 січня 2013 року представник Відповідач підтримав доводи апеляційної скарги, з підстав вказаних у цій апеляційній скарзі, а також з підстав вказаних у поясненні (том 14, а.с. 1-3).

В судовому засіданні від 16 січня 2013 року представник Прокурора заперечив проти доводів висвітлених в апеляційній скарзі Відповідача, з підстав вказаних у відзиві на апеляційну скаргу.

В судовому засіданні від 16 січня 2013 року представник Позивача заперечив проти доводів висвітлених у апеляційній скарзі Відповідача, з підстав вказаних у відзиві на апеляційну скаргу.

Заслухавши пояснення представників Прокурора, Позивача та Відповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги (з урахуванням письмових пояснень), відзивів на апеляційну скаргу, дослідивши наявні матеріали справи та досліджені в судовому засіданні докази, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, рішення господарського суду Хмельницької області від 3 липня 2012 року по справі № 6/5025/289/12 слід скасувати, та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю. При цьому апеляційний господарський суд виходив з такого.

Судом встановлено, що 3 січня 2006 року між сторонами по справі укладено договір про співпрацю № 11-П (том 1, а.с. 49), дію якого в подальшому продовжено додатковою угодою № 4 від 5 січня 2010 року (том 1, а.с. 50).

25 березня 2008 року між Позивачем та Відповідачем було укладено Договір 1 (том 1, а.с. 33-35), згідно пункту 1.1 якого Позивач зобов'язався передати у власність Відповідачу в 2008 році природний газ, а Відповідач зобов'язався прийняти та оплатити газ на умовах Договору 1.

В силу дії пункту 1.3 Договору 1: газ, що постачається за Договором 1, використовується Відповідачем виключно для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державних та місцевих бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання.

У відповідності до пункту 6.1 Договору 1, оплата за газ та послуги з його транспортування проводиться грошовими коштами у такому порядку: перша оплата в розмірі 34% від вартості запланованих місячних обсягів постачання та транспортування газу проводиться не пізніше 10 числа поточного місяця; подальші оплати проводяться плановими платежами по 33% від вартості запланованих місячних обсягів постачання та транспортування газу до 20 та 30 (31) числа поточного місяця.

При цьому за змістом Договору 1, остаточний розрахунок за фактично спожиті та про транспортовані обсяги газу здійснюються Відповідачем на підставі акту приймання-передачі газу до 8 числа, наступного за місяцем постачання і транспортування газу.

Згідно пункту 6.4 Договору 1: в платіжних дорученнях Відповідач повинен обов'язково вказувати номер договору, дату його підписання, призначення платежу; за наявності заборгованості у Відповідача за Договором 1, Позивач зараховує кошти, що надійшли від Відповідача, як погашення заборгованості за газ та компенсацію витрат на його транспортування територією України, поставлений у минулі періоди по Договору 1, незалежно від вказаного в платіжному дорученні призначення платежу.

Колегія суду зауважує, що додатковими угодами до Договору 1 вносилися зміни до Договору 1 щодо ціни та обсягів постачання природного газу. Дані зміни проведені додатковими угодами до Договору 1: № 13 від 21 грудня 2009 року (том 1, а.с. 36); № 14 від 9 квітня 2010 року (том 1, а.с. 37); № 15 від 30 квітня 2010 року (том 1, а.с. 38); № 16 від 29 липня 2010 року (том 1, а.с. 39); № 17 від 6 серпня 2010 року (том 1, а.с. 40).

Також, 25 березня 2008 року між Позивачем та Відповідачем укладено Договір 2 (том 1, а.с. 41-43), згідно пункту 1.1 якого, Позивач зобов'язався передати у власність Відповідачу в 2008 році природний газ, а Відповідач прийняти та оплатити газ на умовах Договору 2.

У відповідності до пункту 6.1 Договору 2, оплата за газ та послуги з його транспортування проводиться грошовими коштами у такому порядку: перша оплата в розмірі 34% від вартості запланованих місячних обсягів постачання та транспортування газу проводиться не пізніше 10 числа поточного місяця; подальші оплати проводяться плановими платежами по 33% від вартості запланованих місячних обсягів постачання та транспортування газу до 20 та 30 (31) числа поточного місяця.

При цьому за змістом Договору 2, остаточний розрахунок за фактично спожиті та про транспортовані обсяги газу здійснюються Відповідачем на підставі акту приймання-передачі газу до 8 числа, наступного за місяцем постачання і транспортування газу.

Пунктом 3.3 Договору 2 передбачено, що приймання-передачі газу, поставленого Позивачем Відповідачу у відповідному місяці, оформлюється актом приймання-передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги спожитого та про транспортованого газу.

Згідно пункту 6.4 Договору 2: в платіжних дорученнях Відповідач повинен обов'язково вказувати номер договору, дату його підписання, призначення платежу; за наявності заборгованості у Відповідача за Договором 2, Позивач зараховує кошти, що надійшли від Відповідача, як погашення заборгованості за газ та компенсацію витрат на його транспортування територією України, поставлений у минулі періоди по Договору 2, незалежно від вказаного в платіжному дорученні призначення платежу.

Додатковими угодами до цього Договору 2 вносилися зміни до Договору 2 щодо ціни та обсягів постачання природного газу. Дані зміни проведені додатковими угодами до Договору 1: № 10 від 21 грудня 2009 року (том 1, а.с. 44); № 11 від 9 квітня 2010 року (том 1, а.с. 45); № 12 від 30 квітня 2010 року (том 1, а.с. 46); № 13 від 29 липня 2010 року (том 1, а.с. 47); № 14 від 6 серпня 2010 року (том 1, а.с. 48).

19 січня 2011 року між Позивачем та Відповідачем укладено Договір 3 (том 1, а.с. 61-63) та додаток № 1 до Договору 3 (том 1, а.с. 64-65).

Згідно пункту 1.1 Договору 3, Позивач зобов'язався поставити у 2011 році Відповідачу імпортований природний газ, а Відповідач зобов'язався прийняти та оплатити природний газ в обсязі, зазначеному в пункті 1.2 Договору 3.

Згідно пункту 4.1 Договору 3, розрахунки проводяться шляхом поетапної оплати в такому порядку: перша оплата в розмірі 34% від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу проводиться не пізніше 10-го числа місяця поставки; подальші оплати проводяться плановими платежами по 33% від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу до 20 та 30 числа місяця поставки.

При цьому, за змістом останнього абзацу пункту 4.1 Договору 3, остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу до 10-го числа місяця, наступного за місцем поставки газу.

Пунктом 4.3 Договору 3 обумовлено, що: в платіжних дорученнях Відповідач повинен обов'язково вказувати номер договору, дату його підписання, призначення платежу; за наявності заборгованості у Відповідача за Договором 3, Позивач зараховує кошти, що надійшли від Відповідача, як погашення заборгованості за газ та компенсацію витрат на його транспортування територією України, поставлений у минулі періоди по Договору 3, незалежно від вказаного в платіжному дорученні призначення платежу.

Крім Договору 1, Договору 2 та Договору 3 між сторонами існували і інші договори (зокрема № 10-06/11-917БО-34 від 30 серпня 2011 року, № 10-06/11-15БО-34 від 19 січня 2011 року, та іншими договорами), за котрими з огляду на позовні вимоги Прокурора в особі Позивача, та з врахуванням заяв Прокурора та Позивача (щодо збільшення, зменшення, уточнення позовних вимог), позовні вимоги щодо стягнення заборгованості не пред'являлися. Проте, Рівненський апеляційний господарський суд, аби не виходити за межі позовних вимог не досліджує умови договорів, за якими відсутні вимоги щодо стягнення заборгованості.

Сторонами до матеріалів справи подані первинні докази в підтвердження поставки природного газу та проведення розрахунків за отриманий природній газ за Договором 1, Договором 2 та Договором 3 (належні і допустимі докази по даній справі), а також докази розрахунків та поставок за іншими договорами, котрі не є предметом дослідження в даній справі, адже за ними не пред'явлено позовних вимог.

Дослідивши дані докази апеляційний господарський суд констатує, що за умовами Договору 1, Договору 2 та Договору 3 Позивач мав зараховувати (незалежно від вказаного в платіжному дорученні призначення платежу), як погашення заборгованості за газ та компенсацію витрат на його транспортування територією України, поставлений у минулі періоди. Проте таке зарахування можливе лишень у випадку існування заборгованості саме за Договором 1, Договором 2 та Договором 3 (за кожним окремо), і не може зараховуватися на інші договори, що існували в попередні періоди.

Водночас, Рівненський апеляційний господарський суд дослідивши наявні в матеріалах справи первинні документи констатує той факт, що суми заборгованості визначені в актах звірки без дати за Договором 1, Договором 2 та Договором 3 не відповідають дійсним розрахункам між Позивачем та Відповідачем. З огляду на це, суд апеляційної інстанції критично оцінює дані докази, та не бере їх до уваги.

При цьому колегія апеляційного господарського суду констатує той факт, що колегія суду, що розглядала справу в місцевому господарському суді, та Прокурор з Позивачем подаючи свої уточнення (том 10, а.с. 123-124), по суті не керувалися а ні первинними доказами, а ні вищеописаними актами, оскільки стягнула (просили стягнути) по Договору 1 заборгованість в розмірі 4 543 955 грн. 31 коп., в той час, як заборгованість з урахуванням цих актів (котрі апеляційний суд вже оцінив критично у даній постанові) та при тій правовій позиції, що висвітлена в рішенні суду першої інстанції мала б дорівнювати 3 252 979 грн. 17 коп..

Колегія суду, дослідивши наявні в матеріалах справи докази констатує, що за Договором 2 та Договором 3 Відповідач повністю розрахувався за поставлений газ за тарифами відповідно до яких його було спожито населенням, а різниця в оплаті утворилась у зв'язку із невідповідністю фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджувалися або погоджувалися відповідними органами державної влади та органами місцевого самоврядування. Як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, дана різниця станом на 1 жовтня 2011 року складала: за Договором 2 - 2 020 958грн..; за Договором 3 - 4 543 955 грн. 31 коп. (дане опосередковано підтверджено і договором від 6 грудня 2012 року «Про організацію взаєморозрахунків відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 червня 2012 року», листом-повідомленням Позивача №-65 від 11 грудня 2012 року та листом-повідомленням Позивача №-69 від 29 грудня 2012 року - про погашення заборгованості за Договором 2 в сумі 2 020 958,16 грн. та за Договором 3 в сумі 4 543 955.31 грн.; проте даний договір та листи не беруться як докази, що встановлюють ті чи інші обставини, оскільки виникли після винесення рішення місцевим господарським судом; водночас суд вказує на їх існування, оскільки вони, на переконання суду, відтворюють реальний стан розрахунків, котрий (реальний стан розрахунків) вбачається з сукупного аналізу усіх первинних документів, наявних у матеріалах справи).

Враховуючи усе вищевказане, та наявні в матеріалах справи докази, колегія суду приходить до висновку, що дані суми є різницею в оплаті, що утворилась у зв'язку із невідповідністю фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджувалися або погоджувалися відповідними органами державної влади чи органами місцевого самоврядування.

Рівненський апеляційний господарський суд констатує той факт, що протоколом засідання комісії з питань списання заборгованості за спожитий природний газ Відповідача від 26 червня 2012 року (до винесення оскаржуваного рішення місцевим господарським судом) було списано заборгованість за спожитий природний газ відповідно до Закону України «Про деякі питання списання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію» та Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку списання заборгованості за природний газ та електричну енергію» від 8 серпня 2011 року №-894 по Договору 1 в сумі 2 695 163 грн. 67 коп..

При цьому, 7 червня 2012 року Відповідач повідомив Позивача про списання заборгованості листом-повідомленням, який зареєстровано у Позивача за вхідним номером П109 (27 червня 2012 року), та надав протокол засідання комісії з питань списання заборгованості за спожитий природний газ від 26 червня 2012 року.

Частиною 6 статті 191 Господарського кодексу України передбачено, що органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування при встановленні фіксованих цін, застосування яких унеможливлює одержання прибутку суб'єктами підприємництва, зобов'язані надати цим суб'єктам дотацію відповідно до Закону.

Статтею 34 Закону України «Про державний бюджет України на 2011 рік» передбачено субвенцію з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялася, транспортувалася та постачалася населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії тарифам.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 травня 2011 року «Про затвердження Порядку перерахування у 2011 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам по погашенню заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялася, транспортувалася, та постачалася населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджувалися або погоджувалися відповідними органами державної влади чи органами місцевого самоврядування» затверджено порядок перерахування у 2011 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах не теплову енергію, що вироблялася, транспортувалася та постачалася населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджувалися або погоджувалися відповідними органами державної влади чи органами місцевого самоврядування.

В силу дії статтей 614, 617 Цивільного кодексу України: особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини; особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Колегія апеляційного господарського суду наголошує на тому, що засіданням Хмельницької обласної комісії з питань погашення заборгованості підприємств паливно-енергетичного комплексу було узгоджено обсяги заборгованості з різниці в тарифах на послуги з теплопостачання, що підлягають відшкодування відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 11 травня 2011 року «Про затвердження Порядку перерахування у 2011 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам по погашенню заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялася, транспортувалася, та постачалася населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджувалися або погоджувалися відповідними органами державної влади чи органами місцевого самоврядування». Зокрема комісією узгоджено, що Відповідачу підлягає відшкодуванню заборгованість в сумі 8 521 500 грн. (за IV квартал 2009 року - 663 500 грн.; за 2010 рік - 7 858 000 грн.).

Водночас, Законом України «Про деякі питання списання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію» від 12 травня 2011 року № 3319-VІ передбачено списання заборгованості за спожитий природний газ.

Так, згідно статті 2 Закону України «Про деякі питання списання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію» (що набрав чинності 4 червня 2011 року) встановлено, що на умовах визначених цим Законом підлягає списанню заборгованість за природний газ підприємств, що виробляють транспортують та постачають теплову енергію, у тому числі ліквідованих підприємств, суб'єктів господарювання що здійснюють постачання природного газу за регульованим тарифом, що опубліковувалася станом на 1 січня 2010 року і не сплачена станом на дату набрання чинності цим Законом.

Постановою Кабінету Міністрів України від 8 серпня 2011 року № 894 затверджено порядок списання заборгованості за природний газ та електричну енергію.

При цьому, підготовкою документів по субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 11 травня 2011 року № 503, займався Позивач. Водночас, між Позивачем та Відповідачем, як вже вказано вище у даній судовій постанові, було укладено договір про співпрацю від 3 січня 2006 року № 11-П, дію якого в подальшому продовжено додатковою угодою № 4 від 5 січня 2010 року.

В той же час, з протоколу засідання Хмельницької обласної комісії з питань заборгованості паливно-енергетичного комплексу № 13 від 27 червня 2012 року станом на 1 квітня 2012 року заборгованості з різниці в тарифах на послуги з теплопостачання населенню по Відповідачу становить 22 475 500 грн..

Законом України «Про державний бюджет України на 2012 рік» передбачено субвенцію з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялася, транспортувалася та постачалася населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії тарифам.

Водночас, в матеріалах справи містяться відомості про наявність у Відповідача переплати за іншим договором, що укладено ним з Позивачем. Так, за договором від 19 січня 2011 року № 11-06/11-15-БО-34 на момент винесення місцевим господарським судом існувала переоплата в розмірі 1 734 340 грн.. Дана заборгованість є однорідною з заборгованістю по Договору 1, а тому Рівненський апеляційний суд вважає за можливе зарахування даної суми, як однорідних вимог, відповідно до статті 601 Цивільного кодексу України (суд зауважує, що підставність такого зарахування опосередковано підтверджена Позивачем та Відповідачем, шляхом підписання акту від 11 грудня 2012 року, за яким сторони узгодили розрахунки щодо оплати в сумі 1 734 340,00 грн., яка рахувалася як оплата за договором від 19 січня 2011 року №-11-06/11-15-БО-34 шляхом зарахування її, як оплати за газ за Договором 1). Відповідно, зобов'язання за Договором 1 на суму 1 734 340 грн. 00 коп. є припиненим.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази (враховуючи загальний обсяг поставленого Позивачем Відповідачу газу за Договором 1, Договором 2 та Договором 3; враховуючи усі проведені оплати Відповідачем Позивачу за Договором 1, Договором 2 та Договором 3; враховуючи суму зарахованих однорідних вимог по Договору 1; враховуючи суми коштів, що підлягають відшкодуванню та списанню) колегія Рівненського апеляційного господарського суду констатує факт, що у Відповідача не існує заборгованості перед Позивачем за договорами, за котрими Прокурор в особі Позивача просить її стягнути (відсутня реальна заборгованість за Договором 1, Договором 2 та Договором 3).

При цьому суд критично оцінює доводи Позивача, що ним зараховувалися оплати Позивача в рахунок попередньо існувавших заборгованостей, адже як вбачається з первинних документів, Позивачем таким чином (в порушення пункту 6.4 Договору 1, пункту 6.4 Договору 2 та пункту 4.3 Договору 3) зарахував оплати в рахунок заборгованостей, що виникли до укладення Договору 1, Договору 2 та Договору 3 (зокрема і за період з 1 січня 2008 року по 24 березня 2008 року), в той час коли умови Договору 1, Договору 2 та Договору 3 надавали йому можливість такого зарахування лише щодо заборгованості за Договором 1, Договором 2 та Договором 3.

Дане, в свою чергу, опосередковано підтверджується і довідкою щодо наявності дебіторської заборгованості між Позивачем та Відповідачем станом на 30 червня 2008 року (том 10, а.с. 137), з якої вбачається що на момент її складання між сторонами не існувала заборгованість за Договором 1 та Договором 2 (Договір 3 на той момент ще не був укладений), а існувала заборгованість: за договором № 11-06/05-1081ТЕ-34 від 1 квітня 2005 року в розмірі 64 438 грн. 92 коп.; за договором № 11-06/05-2132ТЕ-34 від 30 грудня 2005 року в сумі 2 411 348 грн. 34 коп.; за договором № 11-06/06-1761ТЕ-34 від 29 грудня 2006 року в розмірі 1 103 407 грн. 20 коп..

Водночас, як вже вказано вище у даному судовому рішенні, Прокурор в особі Позивача звернувся з позовом про стягнення з Відповідача заборгованості саме за Договором 1, Договором 2 та за Договором 3. З урахуванням багато чисельних заяв про уточнення, збільшення та зменшення позовних вимог (остання заява подана суду 26 червня 2006 року [том 10, а.с. 123-124]) Прокурор просить стягнути з Відповідача на користь Позивача: заборгованість за Договором 1 в сумі 4 543 955 грн. 31 коп.; заборгованості за Договором 2 в сумі 5 600 152 грн. 62 коп.; заборгованості за Договором 3 в сумі 3 252 979 грн. 17 коп..

В той же час, належними і допустимими доказами (в розумінні статтей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України - первинними документами) існування заборгованості Відповідача перед Позивачем саме за Договором 1, Договором 2 та Договором 3 не підтверджується (не доведено).

Враховуючи усе вищевказане, колегія суду приходить до висновку, що позов Прокурора в особі Позивача про стягнення з Відповідача заборгованості за Договором 1 (в сумі 4 543 955 грн. 31 коп.), Договором 2 (в сумі 5 600 152 грн. 62 коп.) та за Договором 3 (в сумі 3 252 979 грн. 17 коп.) не підлягає до задоволення.

Усе вищевказане у даній судовій постанові, вказує на неповне з'ясування місцевим господарським судом всіх обставин справи, про невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, та про порушення господарським судом першої інстанції норм матеріального права - що в силу дії пунктів 1, 3, 4 частини 1 статті 104 Господарського процесуального кодексу України є підставами для скасування оскарженого рішення господарського суду Хмельницької області.

Водночас інші доводи Відповідача, в тому числі й щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права, є безпідставними та відхиляються апеляційним господарським судом. При цьому колегія суду наголошує на тому, що при розгляді місцевим господарським судом даної справи відбулася заміна складу колегії суду. Відповідно судом (колегією місцевого господарського суду) було розпочато розгляд справи заново. Доповнення ж позовних вимог ще однією вимогою, за новим договором, за котрим Прокурор в особі Позивача не просив суд провести стягнення у позовній заяві, вчинено до початку розгляду справи по суті призначеною колегією (заява про збільшення позовних вимог [том 5, а.с. 141-145], в якій Прокурор в особі Позивача просить стягнути заборгованість за Договором 1, Договором 2 та Договором 3 подана 22 травня 2012 року; тобто, до початку розгляду колегією суду справи по суті, котрий відбувся в судовому засіданні від 22 травня 2012 року [протокол в томі 6 на а.с. 2]).

З огляду на усе висвітлене вище, апеляційний суд задовольняє апеляційну скаргу, скасовує оскаржуване рішення та приймає нове, яким відмовляє в задоволенні позову повністю.

Судові витрати по справі апеляційний господарський суд покладає на Позивача.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства по експлуатації теплового господарства «Тепловик» Старокостянтинівської міської ради - задоволити.

2. Рішення господарського суду Хмельницької області від 3 липня 2012 року по справі № 6/5025/289/12 - скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

4. Стягнути з Виробничого об'єднання «Хмельницькі теплові мережі» (29000, м. Хмельницький, вул. Водопровідна, 75, код 22767096) на користь Комунального підприємства по експлуатації теплового господарства «Тепловик» Старокостянтинівської міської ради (31101, Хмельницька область, м. Старокостянтинів, вул.. Ессенська, блок 4; код 14151464) витрати з судового збору за розгляд апеляційної скарги в розмірі 32 190 (тридцять дві тисячі сто дев'яносто) грн.. 00 коп..

5. Доручити господарському суду Хмельницької області видати судовий наказ.

6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

7. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

8. Справу № 6/5025/289/12 повернути господарському суду Хмельницької області.

Головуючий суддя Василишин А.Р.

Суддя Юрчук М.І.

Суддя Крейбух О.Г.