Рішення № 28728357, 10.01.2013, Подільський міськрайонний суд Одеської області (до 25.04.2025 - Котовський міськрайонний суд Одеської області)

КОТОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 1516/5280/2012

Провадження № 2/505/133/2013

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

10.01.2013 року м. Котовськ

Котовський міськрайонний суд Одеської області у складі:

головуючого -судді Бондаренко Н.В.

при секретарі -Шершун О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по аліментам і пені, суд -

ВСТАНОВИВ:

До Котовського міськрайонного суду звернулася ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по аліментам і пені. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_3 зазначила, що з 2002 року вона знаходиться у шлюбі з відповідачем. Від шлюбу у них є діти, близнюки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1, які проживають разом з позивачкою та знаходяться на її утриманні. Рішенням Котовського міськрайонного суду від 27.03.2007 року, на ОСОБА_2 покладено зобов'язання сплачувати на користь позивачки аліменти на утримання дітей у розмірі 1/3 частини всіх його видів заробітку і доходів щомісячно, починаючи з 19 березня 2007 року та до досягнення дітьми повноліття, тобто до 07 серпня 2021 року. Однак відповідач аліменти не сплачує та станом на 01.11.2012 року заборгованість по аліментам у відповідача складає 16537 гривень.

З огляду на вищенаведене, позивачка просить стягнути з ОСОБА_2 на її користь по аліментам у розмірі 62193 гривні 21 копійку з яких заборгованості по аліментам складає 16537 гривень, пеня в сумі 45656 гривень 21 копійка. Стягнути з відповідача на користь позивачки всі судові витрати.

В судовому засіданні позивачка позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчать повідомлення в матеріалах справи.

Суд, у зв'язку з неявкою відповідача по справі, враховуючи відсутність відповідних заперечень, ухвалив слухати справу за відсутності відповідача, що не з'явився, у порядку заочного розгляду справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

Відповідно до ст. 169 ЦПК України, суд проводить заочний розгляд справи на підставі наявних в ній доказів.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення позивача, суд прийшов до наступного.

Згідно зі ст. 180 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Судом встановлено, що сторони по справі є батьками дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується рішенням Котовського міськрайонного суду від 27 березня 2007 року та вироком Котовського міськрайонного суду від 22.06.2012 року.

Згідно рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 27.03.2007 року по справі № 2-835/2007 з відповідача були стягнуті аліменти на користь позивачки на утримання дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 в розмірі 1/3 частин всіх видів його заробітку і доходів щомісячно починаючи з 19 березня 2007 року та до досягнення дітьми повноліття, тобто дол. 07 серпня 2021 року.

Згідно довідок відділу ДВС Котовського МРУЮ Одеської області, станом на 01.11.2012 року розмір заборгованості ОСОБА_2 по аліментам перед ОСОБА_3 складає 16167 гривень.

Згідно з ч. 1 ст. 187 СК один із батьків може подати заяву за місцем роботи, місцем виплати пенсії, стипендії про відрахування аліментів на дитину з його заробітної плати, пенсії, стипендії у розмірі та на строк, які визначені у цій заяві.

Відповідно до положень ст. 194 СК України аліменти можуть бути стягнуті за виконавчим листом за минулий час, але не більш як за три роки, що передували пред'явленню виконавчого листа до виконання. Якщо за виконавчим листом, пред'явленим до виконання, аліменти не стягувалися у зв'язку з розшуком платника аліментів або у зв'язку з його перебуванням за кордоном, вони мають бути сплачені за весь минулий час. Заборгованість за аліментами, які стягуються відповідно до ст. 187 цього Кодексу, погашається за заявою платника шляхом відрахувань з його заробітної плати, пенсії, стипендії за місцем їх одержання або стягується за рішенням суду .

Порядок стягнення аліментів на виконання рішення суду передбачений ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» і відповідно до ч. 7 цієї статті суд вирішує питання заборгованості лише у разі спору про її розмір.

Статтею 196 СК України передбачено, що при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення. Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.

Для нарахування пені закон передбачає обов'язкову наявність вини платника аліментів у несвоєчасній сплаті аліментів. Як вбачається із вироку Котовського міськрайонного суду від 22.06.2012 року за справою 1516/1642/12р., відповідач ОСОБА_2 був визнаний винним у скоєнні злочину, передбаченого ст.164 ч.1 КК України (Злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей)

Згідно вищевказаного вироку, відповідач не сплачував аліменти на користь позивачки з 30.03.2011 року по 01.03.2012 року.

Враховуючи, що аліменти призначаються та виплачуються (стягуються) щомісячно за змістом ст. 196 СК України пеня нараховується не на всю заборгованість, а на суму несплачених аліментів за той місяць, у якому не проводилось стягнення аліментів.

Відповідно до вимог ст.196 СК України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки(пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.

За змістом вказаної норми закону умовою для застосування юридичної відповідальності за заборгованість зі сплати аліментів особа, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, є винна протиправна поведінка останньої. Стягнення неустойки можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов'язаної сплачувати аліменти, у тому числі у зв'язку з її ухиленням від сплати аліментів, розшуком, перебуванням за кордоном тощо.

Аналогічне міститься в роз'ясненнях Пленуму Верховного Суду України, викладених у п.22 постанови від 15 травня 2006р. №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки ( пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення. Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів. Пеня нараховується на всю суму несплачених аліментів (заборгованості) за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується лише тим місяцем, протягом якого не провадилось стягнення.

Таким чином, що стосується розміру неустойки (пені), то зважаючи на обставини за яких виникла заборгованість за аліментами, суд, хоча і вважає за можливе стягнути її з відповідача, але у зменшеному, у відповідності до вимог ч.2 ст. 196 СК України, розміру, який на думку суду не може перевищувати розмір стягнутої на користь позивачки заборгованості за аліментами, тобто 16167 гривень.

Крім того, пеня у розмірі 45656 гривень 21 копійка, яка є явно не спів розмірною із розміром заборгованості по сплаті аліментів у сумі 16167 гривень, суд враховує вимоги добросовісності, розумності та справедливості.

За таких обставин, суд вважає за можливе відповідно до приписів ст. 196 СК України стягнути розмір неустойки у сумі 10000 гривень.

Крім того згідно ст. 88 ЦПК України стороні на користь якої ухвалене рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи (ч.1 ст.79 ЦПК України).

Витрати на правову допомогу належать до витрат, пов'язаних з розглядом судової справи (п.2 ч.3 ст.79 ЦПК України).

Витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката та або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом. ( ст.84 ЦПК України).

Згідно Додатку до постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 року № 590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави»(діючої на час понесення стороною витрат і розгляду справи) граничний розмір витрат, пов'язаних з правовою допомогою стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, якщо компенсація сплачується іншою стороною, не мав перевищувати суму, що обчислюється виходячи з того, що зазначеній особі виплачується 40 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за годину її роботи.

Закон України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах»від 20 грудня 2011 року № 4191-УІ, що набрав чинності з 1 січня 2012 року, також передбачає, що розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Встановлено, що правову допомогу позивачу при складанні позовної заяви надавав адвокат ОСОБА_6, що підтверджено квитанцією від 25.11.2012 року. Витрати ОСОБА_3 на правову допомогу відповідно до квитанції від 25 листопада 2012 року склали 400 грн.

Позов ОСОБА_3 до суду було подано 26 листопада 2012 року, тому є підстави розраховувати компенсацію витрат за правову допомогу по підготовці позовної заяви, оскільки договір з адвокатом укладено до подання позову 25 листопада 2012 року, таким чином підлягає до стягнення сума у розмірі 400 грн.

Керуючись ст.ст. 17, 19, 141, 157, 160-162, 182, 196 Сімейного кодексу України, ст.ст. 10, 11, 209, 212-215, 218, 367 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по аліментам і пені -задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 пеню за прострочення сплати аліментів у розмірі 10000 гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в розмірі 400 гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у сумі 214 (двісті чотирнадцять) гривень 60 копійок - отримувач коштів УДК у Котовському району, код ЄДРПОУ 23214672, р/р 31215206700019, банк отримувач ГУДК в Одеській області, код банку отримувача 828011, код доходів бюджету 23030001, територія м.Котовськ.

В решті позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії, позивачем в загальному порядку, тобто рішення суду позивачем може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Відповідно до статей 231, 232 ЦПК України оскарження заочного рішення відповідачем в апеляційному порядку може мати місце лише в разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення та в разі ухвалення повторного заочного рішення судом першої інстанції. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Суддя: Н.В. Бондаренко