Рішення № 28723949, 22.01.2013, Здолбунівський районний суд Рівненської області

справа № 1708/1739/12

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" січня 2013 р.

Здолбунівський районний суд Рівненської області

у складі головуючого судді Кушніра О.Г.

при секретарі Паска В.В.

з участю позивача-відповідача ОСОБА_1

її представника ОСОБА_2

відповідача-позивача ОСОБА_3

її представника-адвоката ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Здолбунові Рівненської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання договору позики недійсним, -

в с т а н о в и в:

У поданій заяві представник позивача за первісним позовом просить стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 суму основного боргу в розмірі 119 887 грн. 50 коп., 3% річних у розмірі 8 016 грн. 31 коп., інфляційні втрати у розмірі 11 292 грн. 26 коп. та понесені судові витрати.

В обґрунтування своїх вимог покликається на те, що 01 травня 2008 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладено договір позики грошей, відповідно до умов якого остання взяла в позику грошові кошти в сумі 15 000 доларів США з терміном користування до 30 березня 2010 року. Отримання вказаних коштів ОСОБА_3 засвідчила своїм підписом, проте в установлений у договорі строк грошові кошти не повернула, чим порушила взяті зобов'язання. У зв'язку з цим ОСОБА_3, яка прострочила виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язана сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

У зустрічній позовній заяві ОСОБА_3 просить визнати договір позики, укладений між нею та ОСОБА_1, недійсним. На обґрунтування своїх вимог покликається на те, що на початку 2008 року ОСОБА_1 вмовила її продати їй будинок по АДРЕСА_1 Рівненського району, вони домовилися про ціну, яка становила 90000 грн. Свої наміри та попередні істотні умови договору купівлі-продажу будинку не оформляли, оскільки підтримували дружні стосунки. Під час підготовки документів, необхідних для продажу будинку, ОСОБА_1 частинами сплатила їй за будинок лише 70000 грн., а решту суми до закінчення дії витягу з реєстру прав власності не передала. А тому договір купівлі-продажу будинку належним чином не був оформлений. Про свої наміри придбати будинок свідчить і той факт, що у ньому були зареєстровані діти та внуки ОСОБА_1 Згодом, остання почала вимагати від неї повернення взятих нею грошей, перерахувавши їх по курсу долара США, який змінювався, вимагаючи 15000 доларів США. На початку 2010 року у м.Рівне вона зустрілась з ОСОБА_1 та під впливом психологічного тиску останньої написала та підписала договір позики грошей, дата якого не відповідає дійсності.

У судовому засіданні позивач та її представник первісний позов про стягнення заборгованості за договором позики підтримали повністю та з аналогічних мотивів. У задоволені зустрічного позову просять відмовити за безпідставністю, обґрунтовуючи тим, що у договорі позики грошей сторони погодили, що грошові кошти, надані у позику для ОСОБА_3 мають бути повернуті у встановлений в договорі строк. Будь-яких доказів того, що договір укладений та підписаний власноруч ОСОБА_3 проти її справжньої волі та внаслідок застосування до неї психологічного тиску суду не надано, а показання свідків слід оцінювати критично. Недійсність договору позики, укладеного у письмовій формі, не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші насправді не були одержані позичальником або одержані у меншій кількості чи іншій валюті. Із заявами до правоохоронних органів ОСОБА_3 з приводу застосування до неї психологічного тиску та з позовом про визнання договору позики недійсним раніше не зверталась.

Відповідач та її представник первісний позов не визнали з викладених у зустрічному позові підстав та мотивів, стверджуючи, що кошти в сумі 70000 грн. отримані як завдаток в рахунок сплати обумовленої ціни за придбання будинку по АДРЕСА_1 Рівненського району Рівненської області.

Заслухавши пояснення сторін, їх представників, показання свідків, з'ясувавши обставини та вивчивши матеріали справи суд дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що спірні правовідносини виникли у зв'язку з укладенням ОСОБА_1 та ОСОБА_3 письмового договору позики грошей від 01 травня 2008 року, відповідно до умов якого остання позичила гроші в сумі 15 000 доларів під 2% місячних терміном до 30 березня 2010 року, яким і посвідчено передання позичальнику ОСОБА_3 визначеної у ньому грошової суми до укладення цієї угоди.

Допитана як свідок ОСОБА_3 підтверджуючи свої пояснення сторони у справі, показала, що належний їй на праві власності будинок по АДРЕСА_1 Рівненського району вона збиралася продати ОСОБА_1 і отримала від останньої в рахунок обумовленої між ними ціни частково 70 тис.грн., які на той час були еквівалентні 15000 доларам США. Решту суми ОСОБА_1 не передала, термін дії витягу з реєстру прав власності закінчився, а тому договір купівлі продажу між ними не був укладений. ОСОБА_1 відмовилася від придбання будинку та почала вимагати повернення коштів, чинила на неї психологічний тиск, висловлюючи на її адресу погрози. Під впливом такого тиску з боку ОСОБА_1 нею і був написаний договір позики грошей, визначених у доларах.

Належність ОСОБА_3 будинку по АДРЕСА_1 Рівненського району Рівненської області підтверджується свідоцтвом про право власності за законом від 03 липня 2002 року.

Обставини наміру ОСОБА_3 здійснити продаж будинку ОСОБА_1 підтвердили свідки ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 а також підтверджується витягом з Реєстру прав власності на нерухоме майно (житловий будинок по АДРЕСА_1 Рівненського району Рівненської області) від 21 квітня 2008 року.

Згідно ст.370 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Таким чином, внесення завдатку як способу виконання зобов'язання може мати місце лише у випадках наявності зобов'язання, яке б мало випливати із договору купівлі-продажу об'єкта нерухомості.

Оскільки договір купівлі-продажу будинку між сторонами укладено не було, суд дійшов висновку, що сплачені на початку 2008 року ОСОБА_3 кошти є авансовими і підлягали поверненню ОСОБА_1 у тому розмірі, які вони надавалися, що не було нею виконано.

Допитана як свідок ОСОБА_1, підтверджуючи свої пояснення сторони у справі щодо обставин продажу ОСОБА_3 будинку по АДРЕСА_1 Рівненського району, показала, що гроші в сумі 15000 доларів США вона позичала ОСОБА_3 на придбання будинку її брату ОСОБА_8, який має інвалідність ІІ групи, є зареєстрованим та проживає у вказаному житлі та якого, у зв'язку з продажем будинку необхідно було відселити. Однак, зрозумівши, що ОСОБА_3 із-за проживання брата свій будинок не продасть, вона почала вимагати повернення своїх грошей. Оскільки ОСОБА_3 не могла повернути надані їй кошти, то у травні 2008 року вони уклали договір позики цих грошей.

Обставини передачі коштів в сумі 15000 доларів США відповідачу ОСОБА_3 підтвердила свідок ОСОБА_9, ОСОБА_10 щодо позики 1500 доларів США ОСОБА_1 та 10000 доларів США через ОСОБА_9 для ОСОБА_3, а також свідок ОСОБА_11 щодо звернення ОСОБА_1 у березні 2008 року з проханням позичити їй кошти в сумі 3000 доларів США.

Положеннями ст.ст.626, 627 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, сторони є вільними в укладенні договору та визначенні його умов.

Згідно ст.ст.1046, 1049 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості у строки та в порядку, що встановлені договором.

Одержання від ОСОБА_1 на початку 2008 року грошових коштів, еквівалентних 15000 доларів США, та обставини їх неповернення, відповідач ОСОБА_3 не заперечує. З приводу цих коштів, належних позивачу, між сторонами було досягнуто домовленості про передачу їх у позику останній.

Відповідно до ч.2 ст.524 ЦК України сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті, що і відображено у договорі позики грошей від 01 травня 2008 року, який ОСОБА_3 написала та підписала власноручно.

Належних доказів того, що договір позики грошей укладений проти справжньої волі ОСОБА_3 та внаслідок застосування до неї психологічного тиску суду не надано. Із заявами до правоохоронних органів ОСОБА_3 з цього приводу не зверталася.

А згідно ст.10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він згідно ч.1 ст.1050 ЦК України зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу, а саме: сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З представленого позивачем за первісним позовом розрахунку, правильність якого відповідачем не спростовано, вбачається, що заборгованість ОСОБА_3 складається із суми основного боргу у розмірі 119887 грн. 50 коп. (за курсом 1 долара США 7,9925 грн.), 3% річних у розмірі 8016 грн. 31 коп. та інфляційних втрат у розмірі 11292 грн. 26 коп.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то відповідно до ст.530 ЦК України воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на викладене суд дійшов висновків, що позовні вимоги за первісним позовом ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю, а у задоволені зустрічного позову ОСОБА_3 слід відмовити за недоведеністю вимог.

При постановлені рішення відповідно до ст.88 ЦПК України з відповідача підлягає до стягнення на користь позивача понесені нею судові витрати в сумі 1392 грн. 00 коп.

На підставі наведеного, ст.ст.215-218, 231, 524, 526, 530, 610-612, 625-629, 638, 639, 1046-1051 ЦК України, керуючись ст.ст.10, 57, 59, 60, 88, 213-215 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості задоволити повністю.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 борг в розмірі 119 887 (сто дев'ятнадцять тисяч вісімсот вісімдесят сім) грн. 50 (п'ятдесят) коп., 3% річних у розмірі 8016 (вісім тисяч шістнадцять) грн. 31 (тридцять одна) коп., інфляційні втрати у розмірі 11292 (одинадцять тисяч двісті дев'яносто дві) грн. 26 (двадцять шість) коп.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 1392 (одна тисяча триста дев'яносто два) грн. 00 коп. судових витрат.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання договору позики недійсним відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Рівненської області шляхом подачі через Здолбунівський районний суд Рівненської області апеляційної скарги протягом 10 /десяти/ днів з дня проголошення рішення, а особами, які не були присутні під час проголошення судового рішення у той же строк із дня отримання копії рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя: