Рішення № 28721074, 19.11.2012, Лановецький районний суд Тернопільської області

Справа № 1910/1138/2012

Провадження № 2/1910/416/2012

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" листопада 2012 р. Лановецький районний суд Тернопільської області

в складі: головуючого Радосюка А. В.

при секретарі Костюк О. М.,

з участю позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ланівці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про розірвання договору та стягнення коштів,

в с т а н о в и в:

До суду звернулася ОСОБА_1 з позовом до фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 про розірвання договору та стягнення коштів, мотивуючи свої вимоги тим, що 27.06.2012 року між нею та відповідачем було укладено договір №1 індивідуального замовлення, згідно якого відповідач, як виконавець робіт, зобов'язується надати послуги індивідуального замовлення та передати їй, як замовнику, товар, а вона зобов'язується оплатити товар на умовах, встановлених договором. У відповідності до п. 1.2 Договору вартість товару без урахування доставки та монтажу становить 3600 грн. Згідно п.2.1 Договору виконавець зобов'язується в строк до 60 діб з моменту підписання договору передати товар замовнику. На виконання умов договору нею проведено розрахунок з відповідачем шляхом укладення з ПАТ «ОТП Банк»договору про надання споживчого кредиту №1002286315, у відповідності до якого ФОП ОСОБА_2 реалізує товари в рамках споживчого кредитування. На підставі даного договору їй надано кредит шляхом проплати за товар в розмірі 3600 грн., однак станом на даний час відповідач не виконав свої зобов'язання та не передав їй згідно специфікації товар, тому вона просить суд розірвати договір №1 індивідуального замовлення від 27.06.2012 року та стягнути в її користь з відповідача грошові кошти в сумі 3833, 16 грн., в тому числі 3758,00 грн. отриманого кредиту на проплату за товар і відсотків за користування ним та 75,16 грн. сплачених коштів за послуги банку.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 своїм позовні вимоги підтримала і просила суд позов задовольнити, пославшись при цьому на обставини, вказані в позовній заяві.

Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча про день, час і місце розгляду справи двічі був повідомлений належним чином, не повідомив відповідач і про причини своєї неявки в судове засідання. Суд на підставі ст.224 ЦПК України проводив заочний розгляд даної справи.

Суд, вислухавши пояснення позивача, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази по справі, вважає, що позов підлягає до задоволення.

При цьому суд виходив із наступного.

Так, судом встановлено, що 27.06.2012 року між сторонами по справі було укладено договір №1 індивідуального замовлення, згідно п.1.1 якого виконавець зобов'язується надати послуги індивідуального замовлення та передати замовнику товар, згідно додатку 1 до цього Договору, а замовник зобов'язується оплатити товар на умовах встановлених цим договором (а.с.5).

Згідно п.1.2 Договору від 27.06.2012 року вартість товару без урахування доставки та монтажу ставить 3600 грн..

Відповідно до п.2.1 Договору від 27.06.2012 року виконавець зобов'язується в строк 60 діб з моменту підписання договору передати товар замовнику.

Згідно Специфікації до кредитного договору компанія «ОТП Кредит»прийняла позитивне рішення щодо можливості надання ОСОБА_1 кредит в розмірі 3600 грн. на придбання товару, а саме вікон, в фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 та гарантує перерахування зазначеної суми на поточний рахунок продавця, на умовах укладеного Договору про співпрацю (а.с.11).

27 червня 2012 року між позивачем та Публічним акціонерним товариством «ОТП Банк»було укладено договір про надання споживчого кредиту №1002286315, згідно умов якого позивачу було надано споживчий кредит в розмірі 3600 грн. на придбання товару, а саме вікон, у фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, що реалізує товари в рамках програми споживчого кредитування кредитора. Кредит надавався строком на 24 місяці під 24% річних (а.с.6-10).

Згідно п.1.2.2 Договору про надання споживчого кредиту №1002286315 від 27.06.2012 року з метою контролю за цільовим використанням кредиту, кредитор перераховує відповідні визначені п.1.1 цього Договору частини суми кредиту на користь продавця в рахунок оплати товару.

Відповідно до квитанції №53 від 11.07.2012 року, виданої ТВБВ №10019/034 філії Тернопільського обласного управління ВАТ «Державний ощадний банк України», ОСОБА_1 в цей день погасила кредитні зобов'язання в сумі 3758 грн. і заплатила за послуги банку 75 грн. 16 коп. (а.с.1).

Судом встановлено, що у відповідності із умовами даного договору позивач, як замовник, оплатив відповідачеві, як виконавцю робіт, товар на умовах, встановлених договором, однак останній своїх зобов'язань по передачі позивачу товару на протязі 60 діб з моменту підписання договору на час вирішення даного спору не виконав.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст.906 ЦК України збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.907 ЦК України договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін.

Відповідно до ст.10 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач має право відмовитися від договору про виконання робіт (надання послуг) і вимагати відшкодування збитків, якщо виконавець своєчасно не приступив до виконання зобов'язань за договором або виконує роботу так повільно, що закінчити її у визначений строк стає неможливим.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач своєчасно, до обумовленого договором строку, ні станом на час вирішення даного спору свої зобов'язання перед позивачем не виконав, а тому позов слід задовольнити.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 79, 88, 209, 214, 215, 218, 224, 232, 292 ЦПК України, ст.ст.509, 525, 526, 530, 610, 626, 629, 631, 651, 901, 906, 907 ЦК України, ст.ст. 4, 10 Закону України «Про захист прав споживачів», суд,

в и р і ш и в :

Позов задовольнити.

Розірвати договір №1 індивідуального замовлення, укладений 27 червня 2012 року між ОСОБА_1 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 3833 (три тисячі вісімсот тридцять три) гривні 16 копійок понесених витрат по договору №1 індивідуального замовлення, укладеному 27 червня 2012 року між ОСОБА_1 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 в користь держави 214 гривень 60 копійок судового збору, перерахувавши його у Головне управління державного казначейства України у Тернопільській області, р/р 31212206700347, код одержувача 37377870, МФО 838012, призначення платежу: "Судовий збір за позовом ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_2 про розірвання договору та стягнення коштів, Лановецький районний суд Тернопільської області, код ЄДРПОУ 02886628".

Вказане заочне рішення суду може бути переглянуте Лановецьким районним судом Тернопільської області за письмовою заявою відповідача, яку слід подати до суду протягом десяти днів з дня отримання копії рішення суду.

Дане рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Тернопільської області через Лановецький районний суд шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.

Дане рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: А. В. Радосюк