Рішення № 28720052, 09.01.2013, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 2033/6207/12

Провадження № 2/2033/2072/12

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.01.2013 року Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі: головуючий - суддя Алтухова О.Ю.,

секретар судових засідань -Кононенко О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Харкові в порядку заочного розгляду цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості із заробітної плати, внесення відомостей про роботу в трудову книжку та сплату страхових внесків до Пенсійного фонду,-

Установив:

Позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідачів солідарно заборгованості по заробітній платі у сумі 27 640, 00 грн.

В обґрунтування позову ОСОБА_2 зазначив, що з 01 липня 2006 року по 25 серпня 2007 року він працював охоронцем у фірмі «Елтехком». З 22 вересня 2008 року він почав працювати охоронцем у магазині-салоні «ІНФОРМАЦІЯ_1», який розташований за адресою: АДРЕСА_1 Господар даного магазину ОСОБА_3 через директора магазину ОСОБА_4 та співробітника магазину ОСОБА_5 обіцяв оформити позивача офіційно після проходження іспитового строку. Заробітна платня позивача складала 2400,00 грн. на місяць. Працював позивач щоденно, без вихідних та відпусток. В обов'язки ОСОБА_2 входила охорона приміщення, проте, окрім цього, він здійснював прибирання вітринного та демонстраційних залів електронної ВІП-апаратури, а також підсобного приміщення та санвузла, приймав участь у погруз ці та розгрузці апаратури, відповідав за включення-виключення сигналізації. Підзвітним щодо виходу на роботу та закінчення робочого дня позивач був перед ОСОБА_5, останній і видавав йому заробітну плату. Зарплатню позивачу почали затримувати з 01 листопада 2009 року, при цьому, обіцяли погасити заборгованість та офіційно оформити на роботу. 29 жовтня 2010 року ОСОБА_2 відчув себе на роботі погано, оскільки у нього почався приступ сечокам'яної хвороби. Даний приступ, на думку позивача стався у нього через, те, що на кануні він за вказівною ОСОБА_5 переносив ящики з вином на робочому місці. Позивач екстрено викликав швидку допомогу і передавши магазин одному із співробітників ОСОБА_6 поїхав до лікарні. Під час знаходження у лікарні йому зателефонував ОСОБА_5 та повідомив, що ОСОБА_3 погодився виплатити йому усі заборгованість по заробітній платі. Проте заборгованість не погашена і складає 27 640,00 грн. У зв'язку із тим, що в добровільному порядку відповідачі погасити заборгованість відмовляються, позивач звернувся до суду із відповідним позовом.

Позивач у судовому засіданні доповнив позовні вимоги та просив суд зобов'язати відповідачів внести записи в його трудову книжку про прийняття його на роботу 22 вересня 2008 року на посаду охоронця магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1»та звільнення 29 жовтня 2010 року та зобов'язати відповідачів здійснити виплату до пенсійного фонду Фрунзенського району страхових внесків за час роботи позивача у магазині «ІНФОРМАЦІЯ_1».

У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив суд їх задовольнити, надав пояснення про обставини справи, так як про це зазначено вище у даному рішенні.

Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися судом своєчасно та належним чином, причини неявки суду не повідомили, заяв про розгляд справи за їх відсутності не надали.

Враховуючи, що відповідачі належним чином повідомлені про час і місце судового засідання, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності відповідачів та, зі згоди позивача, ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

Суд, вислухавши пояснення позивача, допитавши свідка, дослідивши надані докази в їх сукупності, важчає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню в повному обсязі, виходячи із наступного.

Судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

В період часу, зазначеного позивачем (з 22.09.2008 року по 29.10.2010 року) відповідач ФОП ОСОБА_4 здійснював підприємницьку діяльність у магазині «ІНФОРМАЦІЯ_1»за адресою: АДРЕСА_1 Сама споруда даного магазину є приватною власністю підприємця без утворення юридичної особи ОСОБА_7

Відповідно до договору суборенди № 2 від 15 жовтня 2007 року ФОП ОСОБА_4 орендував приміщення магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1»за адресою: АДРЕСА_1

З пояснень, наданих позивачем у судовому засіданні вбачається, що протягом часу з 22.09.2008 року по 29.10.2010 року він працював у зазначеному вище магазині охоронцем.

Відповідно до ст. 21 Кодексу Законів про працю України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до ст. 24 КЗпП України, як правило, трудовий договір укладається в письмовій формі. При укладенні трудового договору з фізичною особою додержання письмової форми договору є обов'язковим.

Укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу.

Трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівника фактично було допущено до роботи.

Відповідно до ст. 24-1 КЗпП України у разі укладення трудового договору між працівником і фізичною особою фізична особа повинна у тижневий строк з моменту фактичного допущення працівника до роботи зареєструвати укладений у письмовій формі трудовий договір у державній службі зайнятості за місцем свого проживання у порядку, визначеному Міністерством праці та соціальної політики України.

Істотні умови трудового договору визначені положеннями ст. 21 КЗпП України, до яких належить визначення характеру роботи, для виконання якої укладається трудовий договір, розмір заробітної плати, місце роботи, час початку дії трудового договору, тривалість цього строку, та трудова функція, яку буде виконувати працівник (найменування професії).

Доводи позивача про виконання ним робіт на пропозицію відповідачів та проведення відповідачами часткового розрахунку за виконувану роботу самі по собі не доводять укладання між відповідачами та фізичною особою ОСОБА_2 трудового договору та виникнення у відповідача обов'язку по виплаті позивачеві заробітної плати.

Згідно до правової позиції, яка викладеної у п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», фактичний допуск до роботи як доказ укладення трудового договору має значення лише у випадку, якщо такий допуск було здійснено за розпорядженням чи з відома власника або уповноваженого ним органу.

В судовому засіданні позивач пояснив, що офіційно у трудових відносинах з відповідачами не перебував, а чоловік на ім'я ОСОБА_5, який, на думку позивача, офіційно працював у магазині «ІНФОРМАЦІЯ_1»від імені відповідача ОСОБА_3 обіцяв позивачу офіційно оформити його на роботу. Трудові обов'язки позивачу роз'яснив саме ОСОБА_5, усі обіцянки щодо виплати заборгованості надходили саме від ОСОБА_5

З матеріалів справи вбачається, що наказ або розпорядження про прийняття на роботу позивача відповідачем не видавався, трудовий договір, як того вимагає закон, з ним укладено не було.

Відповідно до ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Судом за клопотанням позивача було вжито заходи по витребуванню доказів, а саме: з прокуратури Дзержинського району м. Харкова та з Державної податкової служби Харківської області були витребувані матеріали за результатами перевірок звернень ОСОБА_2 щодо порушення керівниками магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1»трудового законодавства.

Відповідно до даних перевірки Територіальної державної інспекції праці у Харківській звернень позивача щодо допущення відповідачами порушень законодавства про працю факт перебування ОСОБА_2 у трудових відносинах з ФОП ОСОБА_4 не встановлено. Позивачем доказів на спростування цього не надано.

Що ж стосується ОСОБА_5, то відповідно до даних перевірки Територіальної державної інспекції праці у Харківській області доказів того, що останній рахується керівником або найманим працівником ФОП ОСОБА_4 не встановлено, суду з боку позивача доказів на спростування цього не надано.

За клопотанням позивача судом був допитаний свідок ОСОБА_8, який пояснив, що він працює охоронцем в магазині & Olufsen», власником якого є ОСОБА_3 У даному магазині він працює неофіційно. У 2008 році ОСОБА_4 попросив його підшукати охоронця у магазин «ІНФОРМАЦІЯ_1», він порекомендував ОСОБА_2 Хто саме є господарем магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1»ОСОБА_3 чи ОСОБА_4 свідку не відомо. По слухам знає, що ОСОБА_3, а ОСОБА_4 лише підставна особа. Декілька разів протягом 2009 року ОСОБА_2 приходив до магазину ІНФОРМАЦІЯ_2»до ОСОБА_3 з претензіями щодо затримки виплати заробітної плати. ОСОБА_3 відповідав, щоб з усіма питаннями ОСОБА_2 звертався до ОСОБА_4, оскільки він є керівником магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1». також свідок пояснив, що офіційно ОСОБА_2 оформлений, як працівник магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1»не був.

Проте показання свідків не можуть бути належними доказами по справі про стягнення заробітної плати, оскільки доказом заборгованості по нарахованій та невиплаченій заробітній платі є виключно письмові докази - довідки про нарахування заробітної плати, штатний розпис, тощо.

Таким чином, суд визначає, що позивачем не доведено, що правовідносини, які виникли між сторонами мають характерні ознаки трудового договору.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України, розглядаючи спір, суд встановлює фактичні обставини на підставі наданих сторонами письмових, або речових доказів, пояснень свідків чи інших передбачених законом фактичних даних. При цьому за правилами ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог, або заперечень.

Судом встановлено, що між позивачем, як працівником, та роботодавцем термін укладання трудового договору не встановлювався, позивачеві роботодавцем ФОП ОСОБА_4 робоче місце та режим роботи не визначалися, не створювалися умови праці для виконання визначених трудовим договором робіт, оплата праці та її умови згідно до положень ст.ст. 94-96 КЗПП України не встановлювалася, помісячно заробітна плата позивачеві не нараховувалася і не виплачувалася. По закінченню трудового договору звільнення позивача з роботи ФОП ОСОБА_4 не проводилося, записи у трудову книжку про прийняття на роботу та звільнення не вносилися.

Таким чином, позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що він перебував в трудових відносинах з відповідачами чи іншими особами, з ним був укладений трудовий договір згідно до вимог ст. 21,24, 24-1 КЗпП України, про прийняття його на роботу уповноваженими особами видавався наказ тощо та доказів про не виплату позивачеві заробітної плати за виконану ним роботу, що є підставою для відмови в позові про стягнення невиплаченої заробітної плати та в задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_2, як то, зобов'язання відповідачів внести відомості про роботу в трудову книжку позивача та здійснити сплату страхових внесків.

Враховуючи викладене, на підставі ст.ст. 21, 24, 24-1, 94-96 КЗпП України, керуючись ст.ст.10,11,57, 60,212-215, 224-226 ЦПК України,суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості із заробітної плати, внесення відомостей про роботу в трудову книжку та сплату страхових внесків до Пенсійного фонду -відмовити в повному обсязі.

Відповідачем, який не приймав участі у розгляді справи, протягом десяти днів з дня отриманнґ копії заочного рішення може бути подана письмова заява про перегляд заочного рішення, відповідно до вимог ст. 229 ЦПК України.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області через Фрунзенський районний суд м. Харкова протягом десяти днів з дня проголошення рішення шляхом подання апеляційної скарги. Особами, які брали участь у справі, але не були присутніми у судовому засіданні під час проголошення судового рішення може бути подана апеляційна скарга протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: