Ухвала суду № 28719552, 17.01.2013, Апеляційний суд міста Севастополя

17.01.2013

Апеляційний суд міста Севастополя

Справа №22-ц/2790/3004/2012р. Головуючий

в 1 інстанції Кукурекін К.В.

Категорія 5 Доповідач в апеляційній

інстанції Алєєва Н.Г.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2013 року колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду міста Севастополя в складі:

головуючого - Алєєвої Н.Г.,

суддів - Моцного М.В., Саліхова В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Севастополі апеляційну скаргу ОСОБА_4 на заочне рішення місцевого суду Ленінського району м.Севастополя від 04 листопада 2011 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4, третя особа ОСОБА_6 про визнання угоди недійсною,

ВСТАНОВИЛА:

Оскаржуваним рішенням позов ОСОБА_5 задоволений. Визнаний недійсним договір дарування від 17.08.2007р., згідно якому ОСОБА_4 подарувала ОСОБА_6 1/3 частку квартири АДРЕСА_1. Вирішено питання про стягнення судових витрат.

В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення. ОСОБА_4 вказує, що кримінальна справа за обвинуваченням її у вчиненні злочинів, передбачених ч.4 ст.190, ч.3 ст.358 КК України, по котрої ОСОБА_5 визнаний потерпілим, знаходиться в провадженні Ленінського районного суду м.Севастополя; вирок по справі не постановлений. При таких обставинах підстав вважати, що діями ОСОБА_4 спричинена матеріальна шкода ОСОБА_5, а також підстав для стягнення цієї шкоди не має. Тому, на думку апелянта, ОСОБА_5 не має права на пред'явлення позову про визнання договору дарування недійсним. Задовольняючи позов суд належної оцінки цьому факту не дав.

Вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія вважає, що остання задоволенню не підлягає.

Згідно ст.234, ч.1 ст.236 ЦК України, - фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 та її мати ОСОБА_6 згідно свідоцтва про право власності з 02.11.2006р. (а.с.121) являлись співвласницями квартири АДРЕСА_1; при цьому кожній з них належало по 1/3 частки названої квартири.

Відносно ОСОБА_4 порушена кримінальна справа за обвинуваченням останньої у вчиненні злочинів, передбачених ч.4 ст.190, ч.3 ст.358 КК України, а саме в заволодінні майном ОСОБА_5 на суму 370 000 грн. шляхом обману та зловживання довірою. При цьому шахрайство вчинено в особливо великих розмірах, організованою групою, з використанням завідомо підробленого документа (а.с.1,15). В зв'язку з викладеним ОСОБА_5 визнаний потерпілим (а.с.56). Постановою слідчого від 07.08.2007р. накладений арешт на все майно належне відповідачці, в тому числі на 1/3 частку квартири АДРЕСА_1, котра належала ОСОБА_4 на праві власності (а.с.15). З названою постановою відповідачка ОСОБА_4 ознайомлена 07.08.2007р. (а.с.15).

Незважаючи на наявність арешту ОСОБА_4 17.08.2007р. уклала договір дарування зі своєю матір"ю ОСОБА_6, згідно якому подарувала останній 1/3 частку належної їй квартири АДРЕСА_1. Вказаний договір посвідчений нотаріусом та зареєстрований останнім в реєстрі правочинів. Однак, право власності на подаровану їй 1/3 частку квартири ОСОБА_6 в БТІ не зареєструвала (а.с.121).

Суд правильно оцінив викладене, в тому числі обставини та час укладення правочину, поведінку сторін угоди, котра свідчить про волю останніх щодо настання відповідних правових наслідків (ч.2 ст.205 ЦК України) та обґрунтовано визнав договір дарування недійсним.

Підстав для скасування, зміни рішення суду колегія не вбачає, так як укладення ОСОБА_7 договору дарування в період притягнення останньої до кримінальної відповідальності по ст.ст.190 ч.4, 358 ч.3 КК України з накладенням арешту на належне їй майно; неприйняття ОСОБА_6 заходів щодо реєстрації права власності на подаровану їй 1/3 частку спірної квартири, в результаті чого її частка у власності на цю квартиру повинна збільшитися з 1/3 до 2/3, - свідчать про те, що при укладенні договору дарування сторони не мали наміру на реальне настання правових наслідків, що обумовлені цим договором, - тобто на виникнення та зміну своїх цивільних прав. Їх дійсне волевиявлення не відповідає зовнішньому його прояву, - фактично угода здійснена не з метою безоплатного відчуження 1/3 частки квартири на користь ОСОБА_6, а з метою приховати належну відповідачці ОСОБА_4 1/3 частку квартири від звернення стягнення на останню в рахунок відшкодування шкоди, яка завдана вчиненим ОСОБА_4 злочином.

Доводи ОСОБА_4 про те, що ОСОБА_5 не має права на пред'явлення позову, оскільки порушена відносно неї кримінальна справа не розглянута, вирок по справі не постановлений, - також не можуть бути прийняті до уваги колегією, як не засновані на законі, оскільки вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Керуючись викладеним, ч.1 ст.308 ЦПК України, судова колегія,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення місцевого суду Ленінського району м.Севастополя від 04 листопада 2011 року - залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у 20 денний строк.

Головуючий: /підпис/ Н.Г. Алєєва

Судді: /підпис/ М.В. Моцний

/підпис/ В.В. Саліхов

З оригіналом згідно:

Суддя Апеляційного

суду міста Севастополя Н.Г.