Справа № 2607/11441/12
Категорія 40
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
17 січня 2013 року Подільський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді -Войтенко Т. В. ,
при секретарі - Злобарю А. Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи ОСОБА_4 в особі законного представника ОСОБА_2, ОСОБА_5 про зобов'язання не чинити перешкоди у проживанні в квартирі, вселення у квартиру,-
В С Т А Н О В И В :
В вересні 2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи ОСОБА_4 в особі законного представника ОСОБА_2, ОСОБА_5 про зобов'язання не чинити перешкоди у проживанні в квартирі, вселення у квартиру.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що співвласниками квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_5 - колишня теща позивача, ОСОБА_2 - колишня дружина, ОСОБА_3 - син позивача. Крім того, у даній квартирі зареєстровані ще один син позивача - ОСОБА_4 та сам позивач.
26 серпня 2012 року між позивачем та його сином ОСОБА_1 виник конфлікт, внаслідок якого позивачу було заподіяно тілесних ушкоджень, через що він перебував на лікуванні.
Після видужання та повернення з лікарні, позивач виявив, що його речі переміщені на сходову клітину, а відповідачі по справі не впускають його до квартири.
За таких обставин позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому просив зобов'язати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не чинити йому перешкоди проживанні в АДРЕСА_1 та вселити його в дану квартиру.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити з тих підстав, що позивач як колишній член сім'ї ОСОБА_2 та член сім'ї ОСОБА_3 має право користуватися житлом на рівні з власниками та позивачу безпідставно чиняться перешкоди у проживанні у квартирі. Зважаючи та не, що іншого житла позивач не має, просив позов задовольнити.
Відповідачка ОСОБА_2 та її представник заперечували проти задоволення позову з підстав неможливості спільного проживання в одній квартирі. Зазначили, що позивач застосовує до дітей фізичне насильство з приводу чого неодноразово вона, ОСОБА_5 та сусіди по квартирі зверталися до правоохоронних органів. Третя особа по справі - неповнолітній ОСОБА_4 на ґрунті неприязних стосунків між батьками, фізичного насильства щодо нього, брата та його матері ОСОБА_2 почав страждати психічними розладами. Посилаючись на неприпустимість вселення позивача, просили у позові відмовити.
Відповідач ОСОБА_3 у судове 17 січня 2013 року не засідання не з'явився. Про розгляд справи повідомлявся належним чином. Надаючи пояснення в судовому засіданні у жовтні 2012 року просив відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що спільне життя з батьком в одній квартирі неможливе через постійні образи, знущання, чіпляння та застосування фізичної розправи зі сторони батька.
Третя особа по справі ОСОБА_5 у судове засідання не з'явилася, про розгляд справи повідомлялася належним чином. У судовому засіданні 22 жовтня 2012 року просила відмовити у задоволенні позову з підстав необґрунтованості позовних вимог позивача та неможливості з моральної точки зору задовольнити вказаний позов.
Інтереси неповнолітнього ОСОБА_4 представляла його законний представник ОСОБА_2
Заслухавши пояснення представника позивача, відповідачки та її представника, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про задоволення позову у зв'язку з наступним.
З матеріалів справи вбачається, що співвласниками квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_2, її син ОСОБА_3 та її мати ОСОБА_5
Згідно з довідкою за Формою №3 КП „Введенське" від 15 серпня 2012 р. в квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та позивач ОСОБА_1 (а.с. 7).
Разом з тим, як було встановлено у судовому засіданні, в квартирі фактично проживали подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з синами ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які в 2008 році повернулася із-за кордону та почали проживати у спірній квартирі однією сім'єю.
На підставі рішення Подільського районного суду м.Києва від 14 грудня 2011 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було розірвано (а.с.32). З того часу позивач зі старшим чином займали одну кімнату, ОСОБА_2 з молодшим сином - іншу.
Між мешканцями квартири постійно виникали конфліктні ситуації, неприязні стосунки поєднувалися із застосуванням фізичного насильства зі сторони позивача, що було приводом звернення до правоохоронних органів. Неодноразово було зафіксовано пошкодження позивачем майна у квартирі (а.с. 26-31, 33-45, 49-55, 94-98).
Конфліктні стосунки між колишнім подружжям негативно відобразилися на психоемоційному стані неповнолітнього ОСОБА_4 (а.с. 47-48).
26 серпня 2012 року позивачу було відмовлено у доступі до спірної квартири. З даного приводу позивач звернувся до Подільського РУ ГУ м.Києва з відповідною заявою. Відповідача ОСОБА_3 було викликано до дільничного інспектора, та ОСОБА_3 повідомив, що батьку відмовлено у проживанні у квартирі, оскільки останній не є власником квартири (а. с. 9).
Посилаючись на те, що позивач має похідне право проживати у спірній квартирі як член сім'ї власника квартири, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, та його права підлягають захисту судовим рішенням.
Відповідно до ч.1 ст.405 ЦК України члени сім»ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником.
Відповідно до ч.4 ст.9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.
Відповідно до ст. 156 ЖК України члени сім»ї власника житлового будинку (квартири), які проживають разом і ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
Відповідно до ст. ст.156, 157 ЖК України сам факт припинення сімейних відносин з власником квартири не позбавляє колишніх членів сім»ї права користуватися займаним приміщенням і не є підставою для їх виселення з цього жилого приміщення. У разі відсутності угоди між власником будинку (квартири) і колишнім членом його сім'ї про безоплатне користування жилим приміщенням, до цих правовідносин застосовуються правила, встановлені ст. 162 ЖК України про оплатне проживання особи за домовленістю сторін.
Так, у судовому засіданні встановлено, що позивач є колишнім чоловіком та батьком співвласників квартири. Вселення позивача у квартиру відбулося як члена подружжя та при вселенні ОСОБА_1 не визначалися якісь особливі умови користування квартирою.
Відповідно до ст.ст. 156, 157 ЖК України саме по собі розірвання шлюбу з відповідачкою ОСОБА_2 не припиняє право позивача проживати у спірній квартирі як колишнього члена сім'ї ОСОБА_2
Розірвання шлюбу з ОСОБА_2 та конфліктні відносини у сім'ї, зокрема з сином ОСОБА_3, не припиняють права позивача проживати у квартирі, оскільки його право є похідним правом члена сім'ї - батька від сина.
За таких обставин, позовні вимоги позивача про зобов'язання відповідачів не чинити йому перешкоди у користуванні квартирою та його вселення у квартиру є такими, що ґрунтуються на вимогах закону, а тому підлягають задоволенню.
Право вимагати в судовому порядку виселення колишніх членів сім»ї власник жилого будинку (квартири) має відповідно до ст.157 ЖК України, але за наявності обставин, передбачених ч.1 ст.116 цього Кодексу.
Так, відповідно до ст.116 ЖК України виселення без надання іншого жилого приміщення можливе в разі, якщо член сім'ї наймача систематично руйнує чи псує жиле приміщення, використовує його не за призначенням, або систематично порушує правила співжиття, що робить неможливим для інших проживання з ним в одній квартирі.
Посилання відповідачів на наявність ряду підстав для виселення позивача вплинути на позовні вимоги про вселення позивача не можуть, оскільки жодним з відповідачів не заявлявся зустрічний позов про виселення ОСОБА_1
Після вступу у справу представника відповідачки на стадії розгляду справи по суті окремий позов в новому провадженні про виселення позивача не заявлявся, а тому при розгляді даної справи суд був позбавлений можливості давати оцінку підставам виселення позивача, які б могли б вплинути на рішення у даній справі.
Передбачені ст.ст. 156, 157 ЖК України обмеження щодо виселення колишніх членів сім»ї власника не порушує право власності позивача, оскільки для захисту права власності та права на спокійне життя у власній квартирі закон передбачив інші способи захисту, а ніж ті, що обрали відповідачі, лише заперечуючи проти позовних вимог.
За таких обставин позовні вимоги позивача про вселення та зобов'язання не чинити перешкоди у користування житлом - квартирою АДРЕСА_1 підлягають задоволенню.
Посилання відповідачів на ті обставини, що позивачу не чинились перешкоди у доступі до проживання у квартирі та позивач самостійно зібрав речі і виїхав з квартири, висновків суду не змінюють, оскільки спростовуються постановою про відмову в порушенні кримінальної справи від 01.09.2012 р., в якій зафіксовані пояснення ОСОБА_3, що батькові було відмовлено у наданні житла, оскільки останній не є його власником.
Керуючись ст.ст. 316, 319, 405 ЦК України, ст.ст. 9, 116, 156, 157, 162 ЖК України, ст.ст. 3,10, 11, 60, 88, 209, 213-215, 294 ЦПК України, -
В И Р І Ш И В :
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Зобов'язати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не чинити ОСОБА_1 перешкоди у користуванні квартирою АДРЕСА_1.
Вселити ОСОБА_1 в квартиру АДРЕСА_1.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва шляхом подання через Подільський районний суд м. Києва апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя Т. В. Войтенко
Судове рішення № 28716163, Подільський районний суд міста Києва було прийнято 17.01.2013. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити корисні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 2607/11441/12. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: