Рішення № 287161, 05.10.2006, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.486-65-72

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

№ 42/95-6/463

05.10.06

За позовом Дочірньої компанії “Укртрансгаз” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”

До відповідача Державного комітету України з державного матеріального резерву

Про стягнення 4200633,32 грн.

Суддя Ковтун С.А.

Представники:

Від позивача Гурьский М.Р. (за дов. № 2-49 від 06.04.2006)

Від відповідача не з’явились

Обставини справи:

До господарського суду міста Києва звернулася з позовом дочірня компанія “Укртрансгаз” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” до Державного комітету України з державного матеріального резерву про стягнення 4200633,32 грн.

Ухвалою суду від 20.02.2006 (суддя Паламар П.І.) було порушено провадження у справі № 42/95.

Рішенням суду від 18.04.2006 позов було задоволено частково. Зокрема, було вирішено стягнути з відповідача на користь позивача 3081871,68 грн. боргу, 335924,01 грн. інфляційних, три проценти річних в розмірі 103981,51 грн., 463125,1 грн. пені, 24190,4 державного мита та 111,94 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Вищого господарського суду України від 04.07.2006 згадане вище рішення місцевого суду було скасовано, а справу передано на новий розгляд.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 26.07.2006 справі присвоєно № 42/95-6/463 та призначено розгляд останньої на 19.09.2006.

Ухвалою суду від 19.09.2006 за клопотанням представників сторін продовжено строк вирішення спору на підставі ст. 69 ГПК України.

У судовому засіданні 19.09.2006, в порядку ст. 77 ГПК України, було оголошено перерву до 05.10.2006.

Відповідач у судове засідання 05.10.2006 не з’явився, клопотань про відкладення розгляду справи не подав. За таких обставин, суд вважає за можливе на підставі ст. 75 ГПК України розглянути справу у відсутності позивача за наявними матеріалами.

Дослідивши наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

Між дочірньою компанією “Укртрансгаз” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” та Державним комітетом України з державного матеріального резерву було укладено договір відповідального зберігання матеріальних цінностей матеріального резерву (далі –Договір), за умовами якого позивач зобов’язався за плату зберігати протягом сезону зберігання 2004-2005 років в підземних сховищах газу природний газ, а відповідач –нести плату за зберігання у встановлені Договором строк і розмірах.

Зазначений Договір укладено на підставі рішення господарського суду міста Києва від 07.06.2005, частково скасованого постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.07.2005 у справі № 42/217.

Відповідно до п. 5.1 Договору оплата здійснюється протягом 60-ти днів з моменту підписання Договору.

Оскільки Договір вчинено у письмовій формі, і виходячи з ч. 2 ст. 207 ЦК України моментом його вчинення є підписання сторонами, який засвідчує узгодження сторонами умов Договору, в силу ст. 640 ЦК України моментом підписання є момент укладення Договору.

Отже, в контексті вказаних норм закону, строк оплати настає протягом 60 днів з моменту укладення Договору.

Виходячи з того, що Договір було укладено рішенням суду, відповідно до ч. 2 ст. 187 ГК України день набрання чинності рішенням суду вважається днем укладення Договору. Оскільки постанова Київського апеляційного суду набрала законної сили 18.07.2005 (в порядку ст. 105 ГПК України), то оплата повинна бути здійснена протягом 60 днів, починаючи з цієї дати.

Відповідно до ч. 3 статті 631 ЦК України сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

Згідно з умовами Договору тарифна ставка за зберігання газу встановлена в розмірі 6 грн. за 1000 куб. м. природного газу.

Відповідно до умов Договору позивач протягом 16 квітня 2004 –15 квітня 2005 років зберігав у підземних сховищах газу 513645280 куб. м. природного газу та поніс витрати на його зберігання у розмірі 3081871,68 грн.

Доказів на спростування розміру понесених позивачем витрат відповідач не подав.

У порушення умов Договору вказана сума відповідачем сплачена не була.

Таким чином, відповідач порушив вимоги ст. 526 Цивільного кодексу України, відповідно до якої зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, вимоги про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 3081871,68 грн. є законними та обґрунтованими.

Відповідно до п. 7.3 Договору при несвоєчасній оплаті послуг відповідач сплачує на користь позивача пеню у розмірі 0,5 відсотка, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Крім того, боржник на вимогу кредитора у випадку прострочення грошового зобов’язання повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та три проценти річних з простроченої суми, що передбачено ст. 625 ЦК України.

У той же час, вимоги про стягнення пені, інфляційних нарахувань та трьох процентів річних за період до 16.09.2005 є неправомірними, оскільки обов’язок оплатити послуги у відповідача виник через 60 днів з дати укладення Договору.

Правомірними є вимоги про стягнення 3187947,13 грн. боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, 221388,16 грн. пені та трьох процентів річних у розмірі 34956,02 грн. У той же час, у стягненні 249848,56 грн. інфляційних, трьох процентів річних в розмірі 69025,49 грн. та 241736,94 грн. пені судом відмовлено.

Вимоги про стягнення 7 процентів штрафу у розмірі 215731,02 грн. на підставі ст. 231 ГК України задоволенню не підлягають. Зокрема, встановлені ч. 2 ст. 231 ГК України санкції є відповідальністю, яка наступає в силу закону, і, виходячи з конструкції даної норми, спрямована на захист інтересів тих учасників господарських відносин, які приймають на себе зобов’язання за рахунок державних коштів.

У той же час позивач не є суб’єктом господарювання, який фінансується за рахунок державних коштів, у зв’язку з чим підстави для стягнення штрафу в порядку ч. 2 ст. 231 ГК України відсутні.

Таким чином, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в частині 3187947,13 грн. боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, 221388,16 грн. пені та трьох процентів річних у розмірі 34956,02 грн.. В іншій частині позову судом відмовлено.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Зокрема, з останнього підлягає стягненню 25500 грн. державного мита та 96,75 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного комітету України з державного матеріального резерву (м. Київ, вул. Пушкінська, 28, рахунок 35222008003272 в ОПЕРУ ДКУ м. Києва, код Казначейства - 20055032, МФО 820172, код 00034016) на користь Дочірньої компанії “Укртрансгаз” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” (м. Київ, Кловський узвіз, 9/1, рахунок 26007001200003 в ОПЕРУ АКБ “Укрсоцбанк”, м. Київ, МФО 300023, код 30019801) 3187947,13 грн. боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, 221388,16 грн. пені, три проценти річних в розмірі 34956,02 грн., 25500 грн. державного мита та 96,75 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позову відмовити.

Суддя С.А. Ковтун

Рішення підписано 27 листопада 2006 року.