Ухвала суду № 28715975, 17.01.2013, Оболонський районний суд міста Києва

21.01.2013 Справа № 2605/18126/12

унікальний № 2605/18126/12

провадження № 2/756/563/13

Р I Ш Е Н Н Я

I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 січня 2013 року Оболонський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Маринченко М.М.‚

при секретарі Яковлєвому О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засiданнi в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС»про стягнення страхового відшкодування, витрат, понесених у зв'язку з визначенням вартості матеріального збитку, пені за прострочення виплати страхового відшкодування, трьох процентів річних, інфляційних втрат,

встановив:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ПАТ «Страхова Група «ТАС»про стягнення страхового відшкодування, витрат, понесених у зв'язку з визначенням вартості матеріального збитку, пені за прострочення виплати страхового відшкодування, трьох процентів річних, інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 30 березня 2012 року сталася ДТП, внаслідок якої було пошкоджено належний позивачу автомобіль Тойота д.н.з. НОМЕР_1. Відповідно до постанови Оболонського районного суду м. Києва від 12 квітня 2012 року вказана ДТП сталася з вини ОСОБА_2, цивільно-правову відповідальність якої було застраховано в ПАТ «Страхова Група «ТАС». 17 травня 2012 року позивач звернулася до відповідача із заявою про настання страхового випадку, а станом на 22 травня 2012 року позивачем було подано усі необхідні документи для прийняття страховиком рішення про виплату або відмову у виплаті страхового відшкодування. Позивач зверталася до відповідача з заявою про повідомлення її про прийняте рішення, проте відповіді не отримала. У серпні 2012 року позивач провела автотоварознавче дослідження для визначення вартості матеріального збитку, завданого внаслідок ДТП, і 14 серпня 2008 року звернулася до відповідача з заявою про прийняття рішення та виплату страхового відшкодування в сумі 10430 грн. 06 коп., з яких 9830 грн. 06 коп. -вартість матеріального збитку, завданого внаслідок ДТП, відповідно до висновку автотоварознавчої експертизи та 600 грн. вартості проведеної позивачем експертизи. Також, позивач вважає, що оскільки усі необхідні документи для прийняття відповідачем рішення було надано відповідачу 22 травня 2012 року, відповідач, відповідно до вимог ст.36 Закону України «Про загальнообов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»(далі -Закон) був зобов'язаний до 06 червня 2012 року, але не пізніше 20 серпня 2008 року прийняти рішення про виплату страхового відшкодування та здійснити виплату. Проте, на час подання позивачем позовної заяви, тобто станом 01 листопада 2012 року, відповідачем не було прийнято жодного рішення та не виплачено страхове відшкодування. На підставі викладеного, позивач просила стягнути з відповідача страхове відшкодування у розмірі 10430 грн. 06 коп. (вартість матеріального збитку в розмірі 9830 грн. 06 коп. та вартість проведеного автотоварознавчого дослідження в розмірі 600 грн.). Крім того, позивач просила стягнути пеню за прострочення виплати страхового відшкодування відповідно до ст.37 Закону за період з 06 червня по 01 листопада 2012 року в розмірі 634 грн. 44 коп., а також 3% річних в розмірі 126 грн. 87 коп. та інфляційні втрати в розмірі 10 грн. 43 коп., нараховані на підставі ст. 625 ЦК України за період з 06 червня по 01 листопада 2012 року.

В ході розгляду справи позивачем подано заяву про зменшення позовних вимог у зв'язку з тим, що відповідачем прийнято рішення про виплату страхового відшкодування та виплачено 20 листопада 2012 року 6689 грн. 34 коп. страхового відшкодування. Відповідно до заяви про зменшення позовних вимог позивач просить стягнути з відповідача 3740 грн. 72 коп. недоплаченого страхового відшкодування та вартості проведеного дослідження, а також 634 грн. 44 коп. пені, 126 грн. 87 коп. 3% річних та 10 грн. 43 коп. інфляційних втрат за вищенаведений період.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, крім того додав, що 22 травня 2012 року позивач та відповідач погодили, що розмір страхового відшкодування буде розраховуватися відповідно до рахунку-фактури на ремонт автомобіля № СМУ00010820 від 21 травня 2012 року на суму 11720 грн. 14 коп. зі зменшенням вказаної суми на величину фізичного зносу, проте, внаслідок неможливості встановлення величини фізичного зносу без проведення автотоварознавчого дослідження, позивач на вимогу страхової компанії був змушений за власний рахунок проводити таке дослідження, відповідно до якого просить стягнути недоплачене страхове відшкодування.

Представник відповідача проти позову заперечував, вказував, що 30 березня 2012 року дійсно сталася ДТП, в якому було пошкоджено належний позивачу транспортний засіб Тойота д.н.з. НОМЕР_1, при цьому цивільно-правову відповідальність особи, винної у скоєнні ДТП, було застраховано у відповідача. Сторонами погоджено вартість ремонту пошкодженого автомобіля згідно рахунку-фактури № СМУ00010820 від 21 травня 2012 року на суму 11720 грн. 14 коп. за виключенням ПДВ та з вирахуванням фізичного зносу деталей, що замінюються. Оскільки заяву про перерахунок страхового відшкодування подано позивачем 14 серпня 2012 року після проведення автотоварознавчого дослідження, яким встановлено величину фізичного зносу на рівні 37 %, відповідачем 20 листопада 2012 року платіжним дорученням №65327 від 20 листопада 2012 року перераховано позивачу страхове відшкодування в розмірі 6689 грн. 34 коп., розраховане відповідно до рахунку -фактури № СМУ00010820 від 21 травня 2012 року за виключенням на підставі п.196.1 ст.196 Податкового кодексу України суми ПДВ та за вирахуванням фізичного зносу деталей, що замінюються. Крім того, представник відповідача заперечував проти позовних вимог в частині стягнення вартості проведеної автотоварознавчої експертизи, оскільки сторони погодили вартість ремонту транспортного засобу в розмірі відповідно до рахунку-фактури №СМУ00010820 від 21 травня 2012 року, на підставі якого і було проведено розрахунок страхового відшкодування і необхідності проведення автотоварознавчої експертизи не було. Також представник відповідача заперечував проти позовних вимог щодо нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат за період з 06 червня 2012 року по 01 листопада 2012 року, посилаючись на те, що позивачем подано заяву про виплату страхового відшкодування 14 серпня 2012 року, і встановлений Законом 90-денний термін для проведення виплати страхового відшкодування закінчився 15 листопада 2012 року. Разом з тим, вказав, що оскільки страховою компанією виплату страхового відшкодування проведено лише 20 листопада 2012 року, відповідач визнає позовні вимоги щодо нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат за період з 15 по 19 листопада 2012 року.

Заслухавши представників сторін та дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 30 березня 2012 року у м. Києві на перехресті просп. Оболонського та Героїв Дніпра о 10 год сталася ДТП за участю автомобілів НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 та належного позивачу автомобіля Тойота д.н.з. НОМЕР_1, внаслідок чого було пошкоджено транспорті засоби.

Постановою Оболонського районного суду м. Києва від 12 квітня 2012 року ОСОБА_2 визнано винною у скоєнні вказаної ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді накладення штрафу.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чим бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частиною 1 ст. 1188 ЦК України встановлено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої, відшкодовується винною особою.

Згідно статті 3 Закону обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Статтею 6 Закону визначено, що страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

Відповідно до Полісу №АВ/0538718 від 09 грудня 2012 року цивільно-правову відповідальність власника наземного транспортного засобу ОСОБА_4, забезпечений транспортний засіб -автомобіль НОМЕР_2, було застраховано в ПАТ «Страхова Група «ТАС». Термін дії вказаного полісу становить з 11 грудня 2011 року по 10 грудня 2012 року, тобто на час вчинення ДТП вказаний поліс був чинний.

Пунктом 22.1 ст.22 Закону визначено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Як вбачається з матеріалів справи, 17 травня 2012 року позивач звернулася до страхової компанії із заявою про настання події зі страхування цивільно-правової відповідальності, відповідно до якої відповідачем було відкрито страхову справу № 04402 від 17 травня 2012 року.

Відповідно до п.36.2 ст.36 Закону страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи, якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.

Як вбачається з пояснень представників сторін та матеріалів справи позивачем 22 травня 2012 року надано відповідачу визначені Законом документи, в тому числі рахунок -фактуру №СМУ00010820 від 21 травня 2012 року вартості відновлювального ремонту автомобіля Тойота д.н.з. НОМЕР_1 на суму 11720 грн. 14 коп. Також 22 травня 2012 року сторони підписали заяву-погодження, відповідно до якої погодили вартість відновлювального ремонту згідно вказаного рахунку-фактури із застереженням можливості зменшення вартості матеріального збитку, у зв'язку зі зменшенням вартості запасних деталей, що замінюються на величину фізичного зносу.

Згідно положень ст. 29 Закону у зв'язку пошкодженням транспортного засобу потерпілому відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на те, що заявою-погодженням від 22 травня 2012 року сторони погодили розмір страхового відшкодування в порядку, встановленому п.36.2 ст.36 Закону, оскільки вказана заява не містить погодженої суми страхового відшкодування, що підлягає сплаті потерпілій особі, а містить лише вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля без урахування зносу пошкоджених деталей.

Пунктами 34.2 -34.3 Закону визначено, що протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов'язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків. Якщо представник страховика (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) не з'явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов'язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження).

Як вбачається з матеріалів справи, для визначення матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Тойота д.н.з. НОМЕР_1, позивачем проведено автотоварознавче дослідження в ТОВ «Експертна компанія «Укравтоекспертиза -Стандарт», за результатами якого складено звіт про визначення вартості матеріального збитку №С12-475 від 07 серпня 2012 року. Вартість проведення дослідження в розмірі 600 грн. сплачено позивачем, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера №12 від 10 серпня 2012 року. Вказана сума, відповідно до п.34.3 ст34 Закону підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Згідно вказаного Звіту про визначення вартості матеріального збитку матеріальний збиток, заподіяний власнику автомобіля Тойота д.н.з. НОМЕР_1, станом на 07 серпня 2012 року складає 9830 грн. 06 коп.

Відповідно до ст.35 Закону для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування. У цій заяві має міститися: найменування страховика, якому подається заява, або МТСБУ; прізвище, ім'я, по батькові (найменування) заявника, його місце проживання (фактичне та місце реєстрації) або місцезнаходження; зміст майнової вимоги заявника щодо відшкодування заподіяної шкоди та відомості (за наявності), що її підтверджують; інформація про вже здійснені взаєморозрахунки осіб, відповідальність яких застрахована, або інших осіб, відповідальних за заподіяну шкоду, та потерпілих; підпис заявника та дата подання заяви.

Матеріали справи не містять доказів подання такої заяви позивачем 22 травня 2012 року. Заяву про прийняття рішення про виплату страхового відшкодування та виплату страхового відшкодування та вартості проведеного автотоварознавчого дослідження у розмірі 10430 грн. 06 коп., оформлену у відповідності до вимог Закону, було подано відповідачу лише 14 серпня 2012 року.

Таким чином, оскільки заява-погодження від 22 травня 2012 року не містить конкретної суми страхового відшкодування, згоди щодо якої дійшли сторони, визначення суми матеріального збитку, відповідно до положень п.36.2 ст.36 та п.п. 34.2-34.3 ст.34 Закону можливе лише за наявності висновку експертизи про матеріальний збиток, у відповідності до якого розраховується сума страхового відшкодування.

Оскільки відповідач не вжив у встановлений п.3.2 ст.34 Закону строк заходів, спрямованих на встановлення розміру матеріального збитку внаслідок пошкодження транспортного засобу, позивачем у серпні 2012 року було проведено автотоварознавчу експертизу, за результатами проведення якої визначено розмір матеріального збитку в сумі 9830 грн. 06 коп., який підлягає виплаті позивачу.

Крім того, проведений відповідачем у листопаді 2012 року розрахунок вартості матеріального збитку на основі Рахунку-фактури № СМУ00010820 від 21 травня 2012 року не може бути прийнятий судом до уваги, оскільки проведений на основі даних про фізичний знос на основі висновків проведеної позивачем експертизи, а також тому, що рахунок-фактура є дійсним лише протягом трьох банківських днів, тобто до 24 травня 2012 року.

Разом з тим, оскільки відповідачем відповідно до платіжного доручення № 65327 20 листопада 2012 року сплачено на користь позивача страхове відшкодування в розмірі 6689 грн. 34 коп. (а.с.56), на користь позивача з відповідача слід стягнути недоплачене страхове відшкодування в розмірі 3140 грн. 72 коп. (9830 грн. 06 коп. -6689 грн. 34 коп.).

Крім того, суд не приймає до уваги доводи відповідача стосовно вирахування з суми страхового відшкодування суми ПДВ на підставі положень п.196.1.3 ст.196 Податкового кодексу України, оскільки, Звіт та додані до звіту розрахунки експерта не містять посилань на включення ПДВ до суми матеріального збитку.

Позовні вимоги в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат за прострочення виплати страхового відшкодування за період з 06 червня по 01 листопада 2012 року (в межах заявлених позовних вимог) задоволенню не підлягають, оскільки встановлений ст. 36 Закону строк для прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування та виплати його (90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування (з 14 серпня 2012 року)) закінчився 12 листопада 2012 року, тобто прострочення виплати страхового відшкодування почалося з цієї дати, тоді як позивач просить стягнути вищезазначені грошові суми за період з 06 червня по 01 листопада 2012 року.

Також, відповідно до ст. 88 ЦПК України, з відповідача в дохід держави слід стягнути судовий збір у розмірі 229 грн. 40 коп.

Керуючись ст. ст. 22, 29, 34, 35, 36 Закону України «Про загальнообов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.ст. 10, 11, 60, 212-215 ЦПК України,

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС»(ідентифікаційний код 30115243) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3) страхове відшкодування у розмірі 3140 (три тисячі сто сорок) грн. 72 коп. та 600 (шістсот) грн. витрат, понесених у зв'язку з визначенням вартості матеріального збитку.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС»(ідентифікаційний код 30115243) в дохід держави судовий збір у розмірі 229 (двісті двадцять дев'ять) грн. 40 коп.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Апеляційного суду м. Києва через Оболонський районний суд м. Києва протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя М.М.Маринченко